Головні розпорядники бюджетних коштів – голови відповідних міністерств, відомств, управлінь.

- Розробляють проекти кошторису та бюджетні запити і подають їх МінФін чи місцевому фінансовому органу;

- Отримують бюджетні призначення і доводять у встановленому порядку до розпорядників нижчого рівня;

- Головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня.

- Головні розпорядники контролюють хід виконання кошторисів та аналізують ефективність використання бюджетних коштів у розпорядників нижчого рівня.

6) Національний банк України:

Подає до Верховної Ради та Кабінету Міністрів:

- проект основних засад грошово-кредитної політики на наступ­ний бюджетний рік;

- проект кошторису доходів та видатків НБУ на наступний бюджетний рік.

12. Охарактеризуйте процес подання та розгляду звіту про виконання Державного бюджету України. Зведення, складання та надання звітності про виконання
Державного бюджету України здійснюються Державним казначейством
України. [ Звіт про виконання бюджетів повинен відповідати таким вимогам: 1) забезпечення формування об´єктивної, по­вної, якісної і точної інформації про стан і результати виконання бю­джету; 2) інформація, наведена у звітах, повин­на сприяти прийняттю економічно обґрунтованих рішень на основі оцінки минулих, теперішніх і майбутніх подій, підтвердженню або коригуванню їх оцінки, здійсненої у минулому; 3) забезпечувати зіставлення показників звітної інформації за різні періоди та порівню­вання різними органами Державного казначейства.] За терміном складання і подання звітність про виконання Дер­жавного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною і річною. Місячна звітність надається Державним казначейством України Верховній Раді Україні, Рахунковій палаті та Міністерсту фінансів не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету надається Державним казначейством України Верховній Раді України, КабМіну, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу. Річний звіт про виконання Закону «Про державний бюджет» подається Кабміном Верховній Раді України не пізніше 1 травня року, наступного за звітним. Державне казначейство України складає звіти та пояснення щодо відхилень звітних показників за доходами і видатками Державного бюджету та стану розрахунків Державного бюджету України з бюдже­тами адміністративно-територіальних одиниць і до 5-го квітня на­ступного за звітним року подає їх Міністерству фінансів України, а з необхідними матеріалами до 20 квітня подаються Кабінету Міністрів України. Бюджетним кодексом України (ст.61) передбачається подан­ня річного звіту про виконання Закону «Про Державний бюджет Ук­раїни» Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України до 1-го травня року, наступного за звітним. Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання Закону «Про Державний бюджет України» готує висновки щодо використан­ня коштів Державного бюджету України. Верховна Рада України роз­глядає звіт про виконання Закону «Про Державний бюджет України» у двотижневий термін з дня отримання висновків Рахункової палати щодо використання коштів Державного бюджету України. Звіт Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою України про виконання Закону «Про Державний бюджет України» представ­ляє Міністр фінансів України. Верховна Рада України може заслухати головних розпорядників коштів Державного бюджету України щодо використання ними бюджетних коштів. Із співдоповіддю про виконання Закону «Про Державний бюджет України» виступають голова Комітету Верховної Ради з питань бюд­жету та голова Рахункової палати. За результатами розгляду Верховна Рада приймає рішення щодо звіту про виконання закону про Держав­ний бюджет. 13. Міжбюджетні трансферти в Україні Якщо прогнозні доходи відповідного бюджету будуть недостатніми для фінансування розрахункового обсягу видатків, обчисленого із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригувальних коефіцієнтів, такому бюджету передбачається надання міжбюджетних трансфертів. Існують такі види міжбюджетних трансфертів: 1) дотація вирівнювання; 2) субвенція; 3)кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; 4) інші дотації. У Державному бюджеті затверджується обсяг дотації вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів. Окремо затверджуються обсяги коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів. Субвенції виділяються для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Субвенції можуть надаватись на здійснення програм соціального розвитку, виконання інвестиційних проектів, на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, установлених державою, на утримання об’єктів спільного користування та інші.

Дотація - це певна сума грошових коштів, яка виділяється на безповоротній основі з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою покриття бюджетного дефіциту.

Субвенція - це сума грошових коштів, яка виділяється з бюд­жету вищого рівня до бюджету нижчого рівня і має цільове призначення для здійснення сумісного фінансування певного заходу і підлягає поверненню у випадку порушення її цільового призначення.

Субсидія - це сума гро­шей, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня, має цільове призначення, підлягає поверненню у випадку порушення цільового призначення.

Відмінність між субвенцією і субсидією полягає в тому, що субвенція передбачає неодмінне виділення коштів на спільне фінансування у бюджеті нижчого рівня поряд з сумою субвенції. 14. Охарактеризуйте виконання державного Бюджету України. Звіт про виконання Державного бюджету України Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Забезпечення виконання бюджету покладено на Кабінет Міністрів, а загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету здійснює Міністерство фінансів. Бюджет виконується за розписом, затвердженим Міністром фінансів. Цей документ складається у місячний термін після затвердження бюджету в розрізі підрозділів бюджетної класифікації, яка дає повну деталізацію видів доходів і напрямів видатків. Розпис доходів і видатків складається з поквартальною розбивкою, що дає змогу збалансувати бюджет на різні періоди. Касове виконання бюджету (зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них) може здійснюватись за двома системами: банківською і казначейською. За банківської системи рахунки бюджету відкриваються в установах банківської системи, за казначейської — створюється спеціальна структура — Державне казначейство, яке веде рахунки бюджету, мобілізує кошти і фінансує видатки. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного і місцевих бюджетів, яка передбачає здійснення Державним казначейством через єдиний казначейський рахунок: 1)операцій з коштами державного і місцевих бюджетів; 2)розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3)контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів; 4)бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджету. Запровадження казначейської системи виконання бюджетів і функціонування єдиного казначейського рахунку, відкритого в Національному банку, дає змогу уряду мати вичерпну щоденну інформацію про стан державних фінансів. Система електронних платежів (СЕП) Національного банку поряд із входженням Державного казначейства у мережу «Клієнт банку — банк» дозволяє провадити платежі у лічені хвилини замість двох або більше днів. Крім того, казначейський принцип оплати рахунків через реєстраційні рахунки, відкриті в рамках єдиного казначейського рахунку, значно скорочує можливості порушення фінансово-бюджетної дисципліни. Після закінчення бюджетного року Міністерство фінансів складає Звіт про виконання Державного бюджету, який подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України не пізніше 1-го травня, наступного за звітним. 15. Дайте класифікацію доходам Державного бюджету України Доходи бюджету класифікують за різними ознаками. Залежно від методів мобілізації доходи бюджету поділяють на податкові та неподаткові. Країни з ринковою економікою доходи своїх бюджетів формують, в основному, за рахунок податків. У доходах центральних бюджетів розвинутих країн вони досягають 80—90 %, а в США — більше 95 %. Неподатковими доходами бюджету є: - доходи від використання майна, що перебувають у державній власності (орендна плата від здачі в оренду державного майна; відсотки за залишками бюджетних коштів на рахунках у кредитних організаціях; дивіденди за акціями, власником яких є держава; повернення державних і бюджетних кредитів та ін.); - доходи від продажу майна, що перебувають у державній та комунальній власності; - проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств; - доходи від платних послуг що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також бюджетними установами; - кошти, отримані в результаті застосування заходів громадянсько-правової, адміністративної і кримінальної відповідальності (штрафи, конфіскації, компенсації та інші суми примусового вилучення); - інші неподаткові доходи. У доходи бюджету можуть зараховуватись трансферти — перерахування від фізичних і юридичних осіб, міжнародних організацій і урядів іноземних держав, інших органів державної влади на безоплатній та безповоротній основі. В Україні до числа офіційних трансфертів, які надходять з-за кордону, належать поточні надходження від секретаріату ООН за український контингент. До інших трансфертів належать специфічні гранти цільового призначення, а також генеральні гранти, що не обумовлені конкретними цілями їх витрачання. Доходи бюджету класифікують і за іншими ознаками, наприклад залежно від: *державного устрою держави розрізняють: а) в унітарній державі — доходи центрального (державного) бюджету і доходи місцевих бюджетів; б) в федеративній державі — доходи федерального бюджету, доходи бюджетів членів федерації і доходи місцевих бюджетів; *рівня бюджетної системи, за яким закріплюються доходи, вони поділяються на власні і регулюючі; *джерел надходження виділяють доходи, що надходять від юридичних осіб і від населення; *конкретних видів прямих і непрямих податків (податок на прибуток підприємств, податок на доходи громадян, податок на додану вартість, акцизний збір та ін.); *громадянства суб’єктів оподаткування — сплачувані резидентами або нерезидентами. 16. Охарактеризуйте сутність доходів Державного бюджету України, динаміка доходів Державного бюджету за останні роки Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відносин, яка пов’язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. При цьому акумульовані державою фінансові ресурси належать до централізованих (концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення), а ті, що залишаються у розпорядженні державних підприємств, є децентралізованими. Доходи бюджету посідають головне місце у складі централізованих державних доходів, але це поняття більш вузьке, ніж доходи держави. Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріальним втіленням — грошові кошти, які мобілізуються в бюджет. Характеризуючи економічну сутність категорії доходи бюджету, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого — об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості. Головне матеріальне джерело доходів бюджету — внутрішній валовий продукт. Якщо для покриття фінансових потреб його недостатньо, держава залучає національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених в процес відтворення природних ресурсів, яким розпоряджається суспільство на певний момент часу), а саме: доходи від приватизації державного майна, від продажу золотовалютного запасу та інших національних цінностей. Поповнення ресурсів бюджетного фонду може здійснюватись також на основі внутрішніх і зовнішніх позик і за рахунок емісії паперових грошей. Кошти, що залучаються державою на відплатній основі, — тимчасово вільні грошові кошти юридичних осіб, заощадження населення, іноземний капітал (через продаж на фінансовому ринку державних облігацій; отримання кредиту під заставу пакету акцій великих підприємств; отримання державних позик від окремих держав або від міжнародних фінансово-кредитних установ) відображають кредитний метод формування бюджетних ресурсів, що передбачає поворотність запозичень і платність за їх використання. Виходячи з цього, кошти мобілізовані на основі державних позик, необхідно розглядати не як джерело формування доходів бюджету, а як спосіб тимчасового поповнення бюджетного фонду. Аналогічно слід характеризувати й емісію паперових грошей, до якої держава вдається за надзвичайних обставин, коли отримання доходів і позик є затрудненим, а фінансування бюджетних витрат — невідкладним. Це найбільш непопулярний захід, оскільки він посилює інфляційні процеси і має негативні соціально-економічні наслідки. Разом з тим за своїм змістом кредитні надходження та емісійні доходи — це сума фактичної незбалансованості доходів та видатків бюджету. Таким чином, доходами бюджету є ті грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній і безповоротній основі згідно з чинним бюджетним і податковим законодавством. Співвідношення спо­собів формування бюджетного фонду — на основі справляння бюджетних доходів, залучення позик і грошової емісії — різниться по країнах і в часі, залежить від конкретної економічної ситуації, від стану самої фінансової системи та ін. Склад бюджетних доходів, їх структура органічно пов’язані з обсягами суспільного продукту і національного доходу і визначаються фінансовою політикою держави. Див. пит. 20 17. Охарактеризуйте сутність видатків Державного бюджету України, динаміка доходів Державного бюджету за останні роки Видатки бюджету — це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави. Формою прояву цих відносин є конкретні види видатків, кожний з яких може бути охарактеризований з кількісної і якісної сторони. Якісна характеристика дає змогу установити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, а кількісна — їх величину. Витратна частина бюджету вирізняється різноманітністю, але в більшості країн призначена для фінансування загальнодержавних програм (інвестиційні, економічні, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури та ін.). Бюджетні асигнування направляються у вигляді субсидій, кредитів, державних гарантій і поручительств для фінансової підтримки фермерських господарств, ма­лих підприємств, житлового господарства тощо. Бюджет відіграє також важливу роль у соціальному захисті громадян, розвитку невиробничої сфери. Частину бюджетних коштів держава направляє на оборону, утримання правоохоронних органів, апарату управління та ін. Див. пит. 21 18. Дайте класифікацію та поясніть класифікацію видатків Державного бюджету України З метою з’ясування ролі і значення бюджетних видатків в соціально-економічному житті держави фінансовою теорією і практикою розроблена класифікація бюджетних витрат. Однією із найважливіших ознак такої класифікації є функціональна, яка відображає напрями використання коштів бюджету на виконання конкретних функцій держави. Функціональний поділ видатків дає змогу виявити пропорції в розподілі бюджетних коштів і, змінюючи їх, домагатися необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного виробництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямованості усього суспільного розвитку потребує більше коштів бюджету спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи її зростання. Залежно від економічної характеристики операцій, під час проведення яких здійснюються бюджетні видатки, вони класифікуються на поточні і капітальні. Поточні бюджетні видатки пов’язані із наданням бюджетних коштів юридичним і фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб. До цих затрат відносять: закупівлю товарів і послуг, необхідних для утримання економічної і соціальної інфраструктури (оплата праці державних службовців, закупівля предметів і матеріалів, необхідних для поточних господарських цілей, оплата транспортних і комунальних послуг та ін.); трансферти населенню (пенсії, стипендії, допомоги, інші виплати); поточні субсидії державним і приватним підприємствам, а також нижчестоящим органам влади; виплату процентів за державним боргом та ін. У своїй сукупності поточні видатки формують звичайний (поточний) бюджет, на який припадає основна частина всіх бюджетних витрат. Капітальні видатки пов’язані із інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди і нематеріальні активи, зі створенням державних запасів і резервів. Вони включають затрати на нове будівництво і розвиток діючих об’єктів державної і комунальної власності (їх розширення, реконструкцію і технічне переоснащення), інвестиційні субсидії, довгострокові бюджетні кредити і державні гарантії інвесторам, що фінансують високоефективні інвестиційні проекти. Сукупність цих видатків формує бюджет розвитку. Важливим критерієм класифікації витратної частини бюджету є предметне спрямування відповідних грошових потоків. В Україні, з погляду предметної спрямованості, видатки бюджету поділяються на: фінансування управління; фінансування національної оборони; фінансування фундаментальних та прикладних наукових досліджень; фінансування правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави; фінансування міжнародної діяльності; фінансування галузей економіки; фінансування соціально-культурних закладів і заходів; видатки на обслуговування державного боргу; створення резервних фондів; інші витрати і виплати. Організаційне групування видатків бюджету пов’язано із розподілом витрат на цільові державні програми. Наприклад, в Україні державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки, державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв’язку, телекомунікацій та інформатики, державні інвестиційні проекти, державні програми з інвалідного спорту та реабілітації та ін. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і відображає роль держави у вирішенні найважливіших проблем суспільного життя. В основі галузевої класифікації видатків бюджету лежить поділ економіки на галузі і види діяльності. З урахуванням цього витрати групуються за галузями: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок, освіта, охорона здоров’я, культура і т. п. Відомча ознака класифікації дає можливість у кожній групі бюджетних видатків виділити безпосередніх розпорядників бюджетних коштів — відповідне міністерство, державний комітет, державне відомство або іншу юридичну особу, якій надаються асигнування з бюджету. Таке групування витрат дає змогу забезпечити конкретно-адресний фінансовий контроль за використанням бюджетних ресурсів. Залежно від рівня управління, тобто з урахуванням адміністративно-територіального поділу країни, видатки бюджету в унітарних державах поділяються на видатки центрального бюджету і видатки місцевих бюджетів, а в державах з федеративним устроєм — на видатки федерального бюджету, видатки бюджетів суб’єктів Федерації і видатки місцевих бюджетів. 19. Загальний і спеціальний фонди Державного бюджету України, їх сутність та значення.

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами про державний бюджет на відповідний бюджетний рік. Починаючи з 2000 року, державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд і спеціальний фонд, що має забезпечити прозору та реальну систему оцінки всіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання.

Доходи загального фонду державного бюджету (загальні доходи) призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету. Доходи спе­ціального фонду державного бюджету (спеціальні доходи) включають доходи, призначені на конкретну мету.

До доходів загального фонду державного бюджету зара­ховуються в повному обсязі: -ПДВ,

-акцизний збір, -ввізне мито, -платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

-платежі за користування надрами загальнодержавного значення; -плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, крім тих, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад та місцевими органами виконавчої влади; - адміністративні штрафи та інші грошові стягнення, крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад, районними державними адміні­страціями або утвореними в установленому порядку адміні­стративними комісіями; - кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безгосподарного майна; - суми перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах та інші.

До доходів спеціального фонду дерзкавного бюджету належать: -збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; - надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; - відсотки за користування державним пільговим кредитом, наданим індивідуальним сільським забудовникам; - відрахування від плати за транзит природного газу через територію України; - відсотки за користування пільговим довгостроковим держав­ним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла та інші.

20. Охарактеризуйте динаміку доходів Державного бюджету за останні роки

Внаслідок колапсу реального сектору економіки через безсистемні, непродумані дії, прорахунки в економічній та соціальній політиці Державний бюджет України за 2009 рік системно не виконувався. Для «латання дірок» використовувалось не лише збільшення податкового тиску на економіку, а весь набір протиправних засобів – від примусового стягнення податків наперед у сумі 18,2 млрд. грн. до свідомого невідшкодування ПДВ у сумі 10,1 млрд. гривень. Коли це не допомогло, Уряд взявся до свідомих маніпуляцій зі статистикою та включив до доходів 15,7 млрд. грн. використання СПЗ МВФ, хоча сам МВФ був проти цього, вказуючи на боргову природу цих коштів. Після виправлення цих статистичних маніпуляцій виявилось що, річний план, затверджений Верховною Радою, був не виконаний за доходами на величезну суму – 45,6 млрд. грн., або на 17,9 відсотка. Незважаючи на використання протиправного арсеналу стягування коштів з бізнесу, загальна сума доходів державного бюджету за 2009 рік виявилась навіть меншою ніж у 2008 році, причому на значну величину – 22 млрд. гривень.

До Державного бюджету України за 2009 рік надійшло 209700,3 млн. грн., у т.ч. доходів – 201931,3 млн. грн., трансфертів з місцевих бюджетів – 7769,0 млн. гривень.

Рівень виконання річного плану, затвердженого Верховною Радою України на 2009 рік зі змінами, дорівнював 82,1 відсотка, а без змін – 85,5 відсотка. При цьому, протягом 2009 року річний план доходів державного бюджету було збільшено в цілому на 6378,0 млн. грн. з 238931,3 млн. грн. до 245309,4 млн. грн. Загальна сума усіх доходів Державного бюджету України за 2009 рік була на 9,5 відсотка (або на 22022,6 млн. грн.) меншою ніж у 2008 році.

З 2007 по 2009 рр. спостерігалося зростання планових надходжень доходів Державного бюджету України (2007р.- 169 млрд. грн., 2008р.-239 млрд. грн., 2009р.-255р.млрд.грн.). Фактичні надходження у 2008р. порівняно з 2007р. зросли на 66 млрд. грн., а у 2009р. порівняно у 2008р. зменшилися на 22 млрд. грн, а саме 2007р. – 166 млрд. грн.., 2008р. – 232 млрд. грн., 2009р.-210 млрд. грн). З вище наведеного можна зробити висновок, що в жодному з цих років планові надходження не були фактично виконані.

21. Охарактеризуйте динаміку видатків Державного бюджету за останні роки

Виконання видаткової частини бюджету у 2009 році характеризувалось системним «ручним управлінням» коштами, хронічним недофінансуванням всіх програм, нецільовим та неефективним використанням коштів, а часто просто і їх розкраданням. Видатки Державного бюджету України за 2009 рік виконані в обсязі 242437,2 млн. грн., що на 947,1 млн. грн. (на 0,4 відсотка) більше аналогічного показника 2008 року. Рівень виконання річного плану зі змінами в 2009 році становив 85,2 відсотка проти 91,7 відсотка у 2008 році (88,4 відсотка плану, затвердженого Верховною Радою України на 2009 рік, проти 95,4 % у 2008 році).

У структурі видатків державного бюджету за економічною класифікацією серед основних видатків поточного характеру слід виділити значне зростання порівняно з 2008 роком:

- видатків на виплату процентів (доходу за зобов’язаннями) (в 2,2 рази до 9,9 млрд. грн.);

- видатків на медикаменти та перев’язувальні матеріали (на 32,9 відсотка до 2,5 млрд. грн.);

- видатків на виплату пенсій і допомог (на 18,3 відсотка до 49,6 млрд. грн.);

- видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (на 17,9 відсотка до 3,1 млрд. грн.);

- видатків на продукти харчування (на 9,5 відсотка до 1,8 млрд. гривень).

22. Дефіцит Державного бюджету: його сутність та види. Стан бюджету як фінансового плану держави може визначатися трьома показниками:

1) рівновагою доходів і видатків бюджету;

2) бюджетним профіцитом - перевищенням доходів над видат­ками бюджету;

3)бюджетним дефіцитом - перевищенням видатків над пос­тійними доходами.

Бюджетний дефіцит - перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обов'язкові платежі, що згідно з бюджетною класифікацією віднесені до доходів бюджету. Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, яке, як правило, не є винятком. У сучасному світі немає держави, яка в своїй історії не стикалася б з бюджетним дефіцитом. Але якість самого бюджетного дефіциту може бути різною: 1) дефіцит може бути пов'язаний з великими капіталовкладеннями в економіку. У цьому випадку він відображає не кризову течію суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон'юнктури, намагання забезпечити прогресивні зрушення в економіці; 2) дефіцит виникає в результаті надзвичайних обставин (війна, стихійне лихо тощо), коли резервів стає недостатньо та необхідно залучати джерела особливого роду; 3) дефіцит може відображати кризові явища в економіці, її роз­лад, що супроводжуються спадом виробництва, зниженням ефективності функціонування окремих галузей, інфляційними процесами; неефективність фінансово-кредитних зв'язків, не­придатність уряду тримати ситуацію під контролем.

В останньому випадку він є явищем достатньо показним, яке вимагає прийняття мір не лише з оздоровлення господарства, але і відповідних політичних рішень.

Звідси випливає, що в умовах економіки, яка розвивається достатньо динамічно, бюджетний дефіцит може знаходитись в певних допустимих межах.

Бюджетний дефіцит має різні причини і прояви. Причинами дефіциту бюджету в Україні у різні часи виступали:

- зменшення приросту національного доходу;

- збільшення бюджетних витрат;

- зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками;

- відсутність чіткої фінансової стратегії;

- інфляційні процеси.

Види бюджетного дефіциту 1.Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконані бюджету. Його ще називають касовим дефіцитом — нестача коштів бюджету в результаті незбігу термінів надходження доходів і здійснення видатків.

2. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкри­тий і прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит - це офіційно визнаний де­фіцит у законі про бюджет на відповідний рік.

Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті зави­щення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

3. За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимуше­ним і свідомим. Вимушений є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фін. Ресурсів. Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету. Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати. Відповідно, у період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

4. За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.