Автотрофні істоти – це істоти, які використовують для своєї життєдіяльності неорганічні речовини.

Автотрофність дає змогу значною мірою пос­лабити економічні зв'язки біосфери і людства, хоч це далеко не єдиний і, очевидно, не головний шлях вирішення ресурсно-еко­логічних проблем у III тисячолітті.

Другий шлях подолання ресурсних обмежень пов'язаний із поступовою, але неухильною космізацією всієї господарської ді­яльності. Причому йдеться не лише про вирішення головної проб­леми початку століття, а й про якісну трансформацію всієї глобаль­ної економічної системи.

На зламі тисячоліть нова система еконо­мічних координат потребує суттєвого розширення й оновлення поняттєвого економічного апарату. Нині можна ствер­джувати, що на зміну головному суб'єкту економічних відносин homo economicus, який панував, починаючи з часів А. Сміта, приходить homo cosmicus.

Майбутні парадигмальні зміни здійснюватимуться еволюцій­но, в міру нагромадження відповідної критичної маси і в матеріальній, і в інтелектуальній сферах. І в першому, і в другому випадку існують певні спадковість, взаємозв'язок, матеріальна спільність, глобальна господарська єдність, які субстанційно фор­муються і розвиваються в межах матеріальної єдності світу.

Економічне знання, економічний дискурс розгортається на основі своєрідної внутрішньої субстанційної основи: виробництво — праця — вартість. Очевидно, ми на порозі змін змісту цих фундаментальних понять еко­номіки.

Однак у соціально-економічних системах будь-якого рівня надзвичайно важливе значення має проблема не лише створення, а й розподілу багатства, вироблених ресурсів, що безпосередньо пов'язано з володінням, користуванням, розпорядженням ними, тобто з власністю.

Є підстави вважати, що в аграрній цивілізації визначальну, домінуючу роль у розподілі відігравала земельна власність, в індустріальній —промислова, у ноосферно-косміч­ній — інтелектуальна. Це, зрозуміло, в жодному разі не означає, що власність не впливає на процес створення багатства, на вироб­ництво ресурсів. Особливо це стосується «соціальних» форм влас­ності (приватна, державна, змішана та ін.).

Таким чином, цивілізаційний економічний дискурс спирається на «три кити»:

• субстанційну основу, яка пояснює процес виробництва і розпо­ділу багатства;

• ресурсну базу планети та навколоземного простору як загальне, універсальне першоджерело економічної діяльності;

• вектор економічної еволюції.

Цивілізаційне (глобальне) економічне знання почало форму­ватися на етапі становлення світового ринку (кінець XV—XVI ст.), у процесі розгортання промислової революції (XVIII ст.) та по­глиблення міжнародного поділу праці, визрівання цілісної світогосподарської системи наприкінці XIX ст.

Сьогодні головними системоутворювальними факторами світової економічної системи висту­пають:

науково-технічна революція (і передусім її інформаційно-інтелектуальна домінанта);

інтернаціоналізація і глобалізація всієї господарської діяльності;

ринкові детермінанти й інструменти, особливо фінансові.

Таким чином, на рубежі тисячоліть фор­мується небачена суперсистема фінансово-інформаційних зв'язків у масштабах планети.

Методичні вказівки

Після вивчення даної теми студент повинен знати визначення наступних понять: міжнародна економіка, світова економіка, світове господарство, транснаціональний рівень, інтернаціоналізація виробництва й обігу, транснаціоналізація та глобалізація економічного розвитку, економічна система, міжнародний рівень, неформальна діяльність, загальноцивілізаційні економічні ознаки, економічна флуктуація, зворотний рух, агресивний економічний розвиток, регулювання демогра­фічних процесів, ноосферизація, автотрофність, автотрофні істоти, космізація, критична маса, «соціальна» форма влас­ності.

Контрольні питання:

1. Чи існують розходження в розумінні світового господарства, які вони?

2. Розкрийте основні риси світової господарської системи.

3. Чи розрізняються поняття «світовий ринок» і «світове господарство»? Обґрунтуйте свою точку зору.

4. Розкрийте основні риси окремих періодів розвитку світового господарства, попередньо виділивши їх.

5. Перерахуйте основні етапи формування світової економіки.

6. Розкрийте основні підходи до визначення поняття «світова економіка».

7. Як ви розумієте ствердження, що світове господарство є історичною і політико-економічною категорією?

8. Перерахуйте основні рівні, які складають відносини між окремими елементами світового господарства.

9. Що є предметом теорії міжнародної економіки?

10. На які положення спирається виникнення та існування світової економіки як системи?

11. Які саме суперечності визрівають та загострюються у надрах світової економіки?

12. Що складає основу світової економіки як системи?

13. Скільки послідовних європейських вікових цик­лів виділяють у економічній літературі?

14. У чому полягає суть ноосферизації?

15. Визначте фактори, які сьогодні висту­пають головними системоутворювальними факторами світової економічної системи?

16. Визначить міжнародні економічні відносини як поняття.

17. Що являє собою світовий ринок?

18. В чому полягає сутність світового господарства? Назвіть особливості розвитку сучасного світового господарства.

19. Дайте визначення інтернаціоналізації виробництва.

20. Що являє собою інтернаціоналізація капіталу? Яку роль інтернаціоналізація капіталу відіграє у функціонуванні сучасного світового господарства?

21. Якими об’єктивними чинниками зумовлюється розвиток міжнародного поділу праці?

22. Чому міжнародний поділ праці є основою міжнародних економічних відносин?

23. Назвіть і охарактеризуйте основних суб’єктів міжнародної економіки.

24. Що являє собою глобалізація економіки?

25. Назвіть рівні функціонування міжнародних економічних відносин. Як вони співвідносяться між собою?

26. Охарактеризуйте основні принципи організації міжнародних економічних відносин.

27. Назвіть основні елементи соціально-культурного середовища міжнародних економічних відносин. Покажіть, як соціально-економічне середовище впливає на поведінку міжнародних компаній.

28. Наведіть класифікацію чинників природно-географічного середовища міжнародних економічних відносин. Які чинники природно-географічного середовища найбільш активно впливають на дії суб’єктів міжнародних економічних відносин із України?

29. Охарактеризуйте українське законодавство в цілому як складову правового середовища міжнародних економічних відносин.

30. Спробуйте спрогнозувати, які чинники середовища матимуть особливе значення для суб’єктів міжнародних економічних відносин у майбутньому?

31. Яке місце посідає Україна в системі міжнародного поділу праці?

32. У чому сутність відкритості економіки? Які критерії відкритості національної економіки?

33. Чи можна віднести економіку України до відкритої?

34. Проаналізуйте роль процесу глобалізації світової економіки у розвитку національної економіки України.

 

 

ГЛОСАРІЙ

Відкритість економіки країни — взаємодія національної економіки із зовнішнім світом. Це поняття, яке протилежне категоріям “замкнутість національної економіки”, “самодостатність національного господарства”. Рівень відкритості національної економіки залежить від характеру і величини обмежень, які заважають руху товарів, капіталів, робочої сили в країну та із країни.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності — процес зменшення або повної ліквідації різного роду обмежень та перешкод, які гальмують рух товарів, капіталів, послуг, робочої сили через кордон країни, Лібералізація, зокрема, приводить до посилення конкуренції між національними та зарубіжними виробниками.

Міжнародна економіка — теорія, яка описує закономірності взаємодії економічних суб’єктів із різних країн.

Міжнародні економічні відносини — торговельні, валютно-фінансові та інші економічні відносини, які виникають між економічними суб’єктами із різних країн.

Міжнародна кооперація — об’єднання зусиль, виробничих ресурсів господарських суб’єктів із різних країн у здійсненні певних видів економічної діяльності.

Міжнародна спеціалізація — концентрація виробничих ресурсів країни, її резидентів на певних видах економічної активності.

Міжнародний поділ праці (МПП) — поділ праці між країнами. МПП забезпечує зростання суспільної продуктивності праці та сприяє економії робочого часу в масштабах всієї світової економіки. Основою МПП є економічно вигідна спеціалізація окремих країн.

Форми МЕВ — міжнародна торгівля; міжнародна міграція капіталу; трудова міграція між країнами; валютні відносини і розрахунки; міжнародні економічні інтеграційні процеси, науково-технічне співробітництво країн.

Світовий ринок (СР) — товарно-грошові відносини між економічними суб’єктами із різних країн. Об’єктами цих відносин є товари, послуги, активи, технології, робоча сила. СР певного товару — являє собою взаємодію пропозиції та попиту на даний товар в міжнародному масштабі.

Світове господарство — сукупність національних господарств, які тісно взаємодіють між собою.

Інтернаціоналізація виробництва — формування інтернаціонального процесу виробництва, зростання виробничої взаємозалежності країн, їх економічних суб’єктів.

Принципи організації міжнародних економічних відносин (МЕВ) — сукупність міжнародних правил поведінки учасників МЕВ (суверенітет, взаємна вигода, добросовісне виконання міжнародних зобов’язань тощо).

Рівні МЕВ — форми зв’язків між суб’єктами МЕВ, які розрізняються між собою тривалістю, інтенсивністю взаємодії (економічні контакти, взаємодія, співробітництво, міжнародна економічна інтеграція).

Суб’єкти МЕВ — це їх учасники, які здатні відносно незалежно діяти в міжнародному економічному середовищі з метою реалізації своїх переважно економічних інтересів. Суб’єктами МЕВ є: домогосподарства і окремі фізичні особи, підприємства, держава і державні органи, міжнародні організації.

Інтернаціоналізація капіталу — процес взаємопереплетіння та об’єднання капіталу із різних країн. Формами інтернаціоналізації капіталу є міжнародний обмін підприємницьким і позичковим капіталами.

Економічне середовище МЕВ — чинники економічного характеру, які впливають на дії учасників МЕВ. До таких чинників відносяться, зокрема, структура національного господарства країн, рівень їх економічного розвитку, величина валового продукту на душу населення.

Інфраструктурне середовище МЕВ — галузі, види економічної активності, які забезпечують діяльність суб’єктів МЕВ (міжнародний транспорт, шляхи, засоби зв’язку).

Політичне середовище МЕВ — сукупність політичних чинників, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ (політичні інтереси, мотиви держав; політичні устрої країн; політичні ризики).

Правове середовище МЕВ — нормативно-законодавча база, що впливає на поведінку учасників МЕВ (трудове, антимонопольне, податкове законодавство, загально-правове середовище тощо).

Соціально-культурне середовище МЕВ — система соціально-культурних факторів, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ)соціальні нормі поведінки людей, їх цінності в різних країнах; нормі ділової етики; звички у праці тощо).

Середовище МЕВ — зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники.

Фактори середовища МЕВ прямого впливу — безпосередньо впливають на дії суб’єктів МЕВ. До цих факторів відносяться постачальники, споживачі, працівники, конкуренти, закони та установи державного регулювання.

Фактори середовища МЕВ побічного впливу — не мають безпосереднього значення для функціонування суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях. До цих факторів відносяться стан економіки країни, міжнародні політичні події, соціально-культурні чинники.

Міжнародна економічна система — сукупність елементів світової економіки з властивими їм характеристиками, у процесі взаємодії яких виникають загальні властивості та якості, закони і закономірності функціонування цієї системи.

Міжнародна економічна діяльність (МЕД) — діяльність економічних суб’єктів, в першу чергу підприємств, в міжнародній сфері, на міжнародному ринку. Виділяють такі види МЕД: експорт/імпорт товарів і послуг; ліцензування, франчайзинг; господарська діяльність за кордоном; інвестування за кордоном.

Література

Основна

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. - М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. - с.4-28.

2. Дэниэлс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. - М.: Дело Лтд., 1994. - с.36-107.

3. Киреев А. Международная экономика. - М., 1997. - с.15-76.

4. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990.

5. Кругман П.Р., Обстфельд М. Международная экономика: теория и политика: Пер. с англ. / Под ред. Колесова В.П., Куликова М.В. — М.: Эк. Ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997.

6. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. - М.: Прогресс. Универс, 1992. - с.11-18.

7. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. - К.: КДЕУ, 1996. - с.13-25.

8. Международные экономические отношения / Под общ. ред. Хасбулатова Р.И. - М.: Новости, 1991.

9. Міжнародні економічні відносини: Система регулювання міжнародних економічних відносин / А.С.Філіпенко, І.В.Бураковський, В.С.Будкін та інші. - К.: Либідь, 1994. - с.6-140, 182-246.

10. Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. - К.: “Україна”, 1997. - с.29-45.

11. Тодаро М.П. Экономическое развитие. Учебник / Пер. с англ. - М.: Эк. ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997.

12. Україна і світове господарство. Взаємодія на межі тисячоліть. Навч. посібник / А.С.Філіпенко, Д.Г.Лук’яненко, А.М.Поручник та ін. - К.: Либідь, 2002.

13. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. Навч. посібник. - Рута, 1996. - с. 5-46.

Додаткова

1. Белорусов А.С. Противоречия и тенденции интернационализации производства. - М.: Междунар. отношения, 1989.

2. Березной А., Панкин С., Славинский В. и др. Производственный процесс выходит за национальные границы. - М.: Наука, 1991.

3. Герчикова И. Международные организации по многостороннему регулированию торгово-экономических отношений / Маркетинг, 1997. - № 5. - с. 74-88, № 6. - с.79-96.

4. Косолапов Н. Субъекты мировой политики и международных отношений: явление, критерии, основы типологии. / МЭ и МО, 1998. - № 12. - с. 123-134.

5. Кучер Б.И. Международный экономический правопорядок. - К.: Вища школа, 1998.

6. Льюис Р.Д. Деловые культуры в международном бизнесе. - М., 1999.

7. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ. - М.: Дело, 1992.

8. Українська та зарубіжна культура. Навч. посібник. - К.: «Знання», 2000.

9. Циганкова Т.М. Міжнародні організації. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1998.

10. Эванс Дж.Р., Берман Б. Маркетинг / Пер. с англ. - М.: Экономика, 1990.

11. Энджел Дж. Ф., Блэкуэлл Р.Д., Миниард П.У. Поведение потребителей. - Санкт-Петербург: Питер, 1999.