Загальноцивілізаційні економічні ознаки та критерії

Загальноцивілізаційні економічні ознаки та критерії становлять глибоку фундаментальну основу сучасного економічного знання. Принциповий характер мають три основоположні питання, від відповіді на які вирішальною мірою залежить визначення характеру економічного розвитку:

- різноманітні трактування всього процесу економічного розвитку;

- ресурси, джерела розвитку;

- цивілізаційна економічна субстанція, першооснова економічної матерії.

Гегельянська концепція, підхоплена марксизмом, експлуатувала войовничу ідею загального розвитку та прогресу. Ця ідея останні 200 років слугувала певною моральною підставою для масового захоплення. Але наслідком було гірке розчарування. Уявлення про лінійність економічного розвитку і прогресу взагалі є глибокою утопією, яка переконливо продемонструвала свою ірраціональність. Може таке уявлення склалось з огляду на те, що останні 200-300 років спостерігалось вибухове зростання матеріального виробництва. То були підстави для супероптимізму.

Щодо економічних реалій, то більш адекватним є уявлення про хвилеподібний, циклічний розвиток, який характеризується поняттям економічна флуктуація.

Флуктуація – коливання, багатократні зміни величин, розмах їх коливання.

Такому розвиткові притаманні порушення рівноваги, переривистість.

У економічній літературі виділяють чотири послідовні європейські вікові цик­ли: 1250 [1350]— 1510 рр.; 1510 [1650]—1743 рр.; 1743 [1817]—1896рр.; 1896 [1974] - теперішній час. Перша й остання дата кожного з цих циклів позначають початок піднесення та закін­чення спаду; проміжна дата у квадратних дужках — кульміна­ційний момент, де вікова тенденція починає зворотний рух, тобто точку кризи. Тим самим глобальна економіка, можливо, вступила в довгий «логістичний» цикл тривалістю від 150 до 350 років.

Загальновизнано, що нинішня модель так званого агресивного економічного розвитку є абсолютно тупиковою, передусім через вичерпаність природних ресурсів планети. Достатньо сказати, що, за даними Всесвітньої конференції з енергії, запасів таких го­ловних видів паливно-енергетичних ресурсів як вугілля і при­родний газ вистачить відповідно на 350 і 50 років.

Вирішення ресурсних проблем, що загострюються з року в рік, а отже і пошук їх вирішення розгор­тається у двох напрямах.

1. З одного боку, пропонується «стиснути» господарську діяльність, обмежити економічне зростання і залу­чення відповідних ресурсів з урахуванням регулювання демогра­фічних процесів, щоб збалансувати якоюсь мірою співвідносини між світовим виробництвом і світовим споживанням. Спроби представників Римського клубу реалізувати ідею «нульового зрос­тання» в розвинутих країнах, як відомо, не були успішними.

Своєрідним відлунням даних концепцій стали загрозливий спад виробництва, депресія і стагнація в країнах колишнього СРСР, Центральної та Південно-Східної Європи у 90-ті роки. Очевидно, що регульоване обмеження економічної активності може здійсню­ватись лише на основі поступового зменшення кількості самих споживачів ресурсів, тобто реалізації в глобальному масштабі до­сить жорсткої демографічної політики, для чого в найближчій перспективі не вимальовується реальних механізмів та інстру­ментів.

2. З іншого боку, прокладає собі шлях більш складний і поки що маловідомий варіант вирішення глобальної ресурсної проблеми, який складається з двох взаємопов'язаних частин: ноосферизації й космізації економічної діяльності.

Суть ноосферизації полягає в тому, що людина виступає не тільки і не стільки споживачем ресурсів, скільки їх активним творцем. Вона не лише відтворює себе за рахунок природного середовища, а й творить навколишній світ у досяжних межах та формах, вибудовуючи на природній біосферній основі ноосферу, власний життєвий простір, який дає можливість пом'якшити жорстку природну детермінованість завдяки розвиткові елементів автотрофності.