Список текстів для читання

Основний

1. Лопе де Вега „Фуенте овехуна”, „Зоря Севільї”.

2. Педро Кальдерон „Життя – це сон”.

3. П’єр Корнель „Сід”.

4. Жан Расін „Андромаха”.

5. Мольєр „Міщанин-шляхтич”, „Тартюф”.

6. Даніель Дефо „Робінзон Крузо”.

7. Джонатан Свіфт „Мандри Гуллівера”.

8. Роберт Бернс Лірика (2 вірші напам’ять).

9. Вольтер „Простак”.

10. Лоренс Стерн „Сентиментальна подорож”

11. Жан-Жак Руссо „Юлія, або Нова Елоїза”.

12. П’єр Огюстен Бомарше „Севільський цирульник”, „Одруження Фігаро”.

13. Готхольд-Ефраїм Лессінг „Лаокоон” (уривки), „Емілія Галотті”.

14. Йоганн Вольфганг Гете Лірика (2 вірші напам’ять: 1 – „Горные вершины» (пер. М.Лермонтова), 2 – „Монолог Гретхен за прялкою», або «Монолог Фауста», або „Вільшаний король”). Балада „Вільшаний король”, „Фауст” (2 частини).

15. Фрідріх Шиллер Лірика (напам’ять уривок (3 строфи) гімну „До радості”), балада „Рукавичка”, драми „Вільгельм Телль”, „Розбійники”, „Підступність і кохання”.

 

Додатковий

1. Джон Мільтон „Втрачений рай”.

2. Лопе де Вега „Собака на сіні”.

3. Жан Расін „Федра”.

4. Мольєр „Скнара”, „Мізантроп”, „Дон Жуан”.

5. Генрі Філдінг „Історія Тома Джонса, знайди”.

6. Лоренс Стерн „Життя та погляди Тристама Шенді”.

7. Ж.Ж.Руссо „Сповідь”(уривки), „Еміль, або Про Виховання”.

8. Вольтер „Кандид, або Оптимізм”.

9. Дені Дідро „Племінник Рамо”, „Монахиня”.

10. П.О.Бомарше „Злочинна мати”.

11. Готхольд-Ефраїм Лессінг „Натан Мудрий”.

Література ХVІІ – ХVІІІ століття

Підручники та посібники

1. Артамонов С.Д. История зарубежной литературыХVІІ – ХVІІІ в.: Учебн. для студентов пед. институтов. – 2-е изд., дораб. – М.: Просвещение. – 1988.

2. История зарубежной литературы ХVІІІ в.: Учебник для вузов по специальности “Русский язык и литература” / Н.Жирмунская, З.И.Плавскин, М.В.Разумовская и др. Под ред. З.И.Плавскин. – М.: Высшая школа. – 1987.

Додаткова

3. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы. – М.: Высш. школа, 1975.

4. Борецький М.Європейське бароко, його особливості та різновиди. – 2000. – 9 березня. - С.4.

5. Борецький М.І. Класицизм і його різновиди // Всесвіт. літ. – 1998. - №6,11, 12.

6. Парахонський Б. Бароко. Поетика і символіка. – Філософська і соціологічна думка. – 1993 - №6 – С.99-114.

7. Правскин З.И.. Испанская литература XVII – сер. ХІХ в. – М.: Высшая школа. – 1979. – 286с.

8. Історія всесвітньої літератури: У 9-ти т. - Т. 4-5. - М., 1987 - 1988.

9. Зарубіжні письменники: Біобібл. словник: У 2-х ч. / Під ред. Н.П.Михальской. - М., 1997.

10. Артамонов С.Д., Цивільна З.Т., Самарин P.M. Історія зарубіжної

11. Історія німецької літератури / Під ред. И.А. Гуляєва й ін. — М., 1975.

12. Історія французької літератури: У 4-х т. -Т. 1. — М., 1949.

13. Проблеми Просвітництва у світовій літературі. — М., 1970.

14. Елистратова А.А. Англійський роман епохи Просвітництва. — М., 1966.

Для самостійного опрацювання

15. Аникин Г. В., Михальская Н. П. История английской латературы. — М.: Высш. школа, 75. - 528 с.

16. Артамонов С. Д. Вольтер и его век. — М.: Просвещение, 1980. — 220 с.

17. Верцман И. Жан-Жак Руссо. – М., 1958.

18. Гречанюк С. Вічні книги. — К.: Дніпро, 1991. — 317 с.

19. Гуляев Я. А., Шибанов И. П. и др. История немецкой литературы. — М.: Высш. школа, 1975. - 526с.

20. Длугач Т. Дени Дидро. – М., 1986.

21. Елистратова А.А. Английский роман епохи Просвещения. – М., 1966.

22. Жирмунський А.М. Очерки по истории классической немецкой литературы. – Л., 1972.

23. Наливайко Д. С. Искусство: направлення, течения, стили. — К.: Мистецтво, 1981; — 285 с.

24. Правскин 3. И. Испанская литература XVII — середини XIX в. — М.: Высш. школа, 1978. — 286 с.

Додаток

Тексти віршів для вивчення напам’ять

Роберт Бернс

***

Давно ли цвел зеленый дол,

Лес шелестел листвой,

И каждый лист был свеж и чист

От влаги дождевой.

 

Где этот летний рай?

Лесная глушь мертва.

Но снова май придет в наш край

И зашумит листва...

 

Но ни весной, ни в летний зной

С себя я не стряхну

Тяжелый след прошедших лет,

Печаль и седину.

 

Под старость краток день,

А ночь без сна длинна.

И дважды в год к нам не придет

Счастливая весна.

(Пер. С.Маршака)

 

ЛЮБОВЬ

 

Любовь, как роза, роза красная,

Цветет в моем саду.

Любовь моя — как песенка,

С которой в путь иду.

 

Сильнее красоты твоей

Моя любовь одна.

Она с тобой, пока моря

Не высохнут до дна.

 

Не высохнут моря, мой друг,

Не рушится гранит,

Не остановится песок,

А он, как жизнь, бежит...

 

Будь счастлива, моя любовь,

Прощай и не грусти.

Вернусь к тебе, хоть целый свет

Пришлось бы мне пройти!

(Пер. С.Маршака)

***

Пробираясь до калитки

Полем вдоль межи,

Дженни вымокла до нитки

Вечером во ржи.

 

Очень холодно девчонке,

Бьет девчонку дрожь:

Замочила все юбчонки,

Идя через рожь.

 

Если кто-то звал кого-то

Сквозь густую рожь

И кого-то обнял кто-то,

Что с него возьмешь?

 

И какая нам забота,

Если у межи

Целовался с кем-то кто-то

Вечером во ржи!..

(Пер. С.Маршака)

 

Моя любов–рожевий квіт

Моя любов – рожевий квіт

В весінньому саду,

Моя любов – веселий спів,

Що з ним я в світ іду.

 

О, як кохаю я тебе,

Єдиная моя!

Тому коханню не зміліть,

Хоч висхнуть всі моря.

 

Нехай посхнуть усі моря,

Потануть брили скал,

А ти навік любов моя, -

Аж згасне сонця пал.

 

Прощай, прощай, мій рідний край,

Прощай, моя любов,

Та де б не був я, мила, знай –

Прийду до тебе знов!

Моє серце в верховині

 

Моє серце в верховині і душа моя,

Моя дума в верховині соколом буя,

Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,

Моє серце в верховині, де б не був я сам.

Будь здорова, верховино, любий рідний край,

Честі й слави батьківщино, вольності розмай!

Хоч іду я на чужину, повернуся знов,

Моє серце в верховині і моя любов.

 

Прощавайте, сині гори, білії сніги,

Прощавайте, темні звори й світлії луги!

Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї,

Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!

Моє серце в верховині і душа моя,

Моя дума в верховині соколом буя,

Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,

Моє серце в верховині, де б не був я сам.

(Пер.М.Лукаша)

Рвала Дженні золотунці

 

Рвала Дженні золотунці,

Квіти лугові,

Заросилась, замочилась

В росяній траві.

 

В тої Дженні спідничина -

Лиштовки нові,

Заросила, замочила

В росяній траві.

 

Коли хтось когось зустріне,

Де шумить верба,

Коли хтось когось обніме,-

Що вам за журба?

 

Коли хтось когось цілує,

Де дзюрчить вода,

Коли хтось когось милує,

Що вам за біда?

 

В тої Дженні спідничина

Лиштовки нові,

Заросила, замочила

В росяній траві.

(Пер.М.Лукаша)

 

 

Йоганн Гете

Горные вершины

 

Горные вершины

Спят во тьме ночной;

Тихие долины

Полны свежей мглой;

Не пылит дорога,

Не дрожат листы…

Подожди немного,

Отдохнешь и ты.

(Перевод М.Ю.Лермонтова)

Гретхен

(одна за прялкой)

Что сталось со мною?

Я словно в чаду.

Минуты покоя

Себе не найду.

 

Чуть он отлучится,

Забьюсь, как в петле,

И я не жилица

На этой земле.

 

В догадках угрюмых

Брожу, чуть жива,

Сумятица в думах,

В огне голова.

 

Что сталось со мною?

Я словно в чаду.

Минуты покоя

Себе не найду.

 

Гляжу, цепенея,

Часами в окно.

Заботой моею

Все заслонено.

 

И вижу я живо

Походку его,

И стан горделивый,

И глаз колдовство.

 

И, слух мой чаруя,

Течет его речь,

И жар поцелуя

Грозит меня сжечь.

 

Что сталось со мною?

Я словно в чаду.

Минуты покоя

Себе не найду.

Где духу набраться,

Чтоб страх победить,

Рвануться, прижаться,

Руками обвить?

Я б все позабыла

С ним наедине,

Хотя б это было

Погибелью мне.

(Пер. Б.Пастернака)

 

Гретхен

(одна за прялкою)

На серці жаль,

Мій спокій зник

І вже не вернеться

Повік, повік.

 

Де його нема –

Могильна тьма,

І білий світ –

Зів’ялий цвіт.

 

В голівоньці

Журба тяжка,

На думоньці

Печаль гірка.

 

На серці жаль,

Мій спокій зник

І вже не вернеться

Повік, повік.

 

Я виглядаю

Його в вікно.

Я дожидаю

Його давно.

 

Ой коли б прийшов,

Хорош, ласкáв,

Пройняв очима,

Словом заграв,

 

Посмішкою

Зачарував,

Потиснув руку,

Поцілував!

 

На серці жаль,

Мій спокій зник

І вже не вернеться

Повік, повік...

 

До нього рветься

Душа моя.

Його обняти

Жадаю я,

 

І цілувати,

І любо мліть.

В його цілунках

І смерть зустріть.

(пер. М.Лукаша)

Монолог Фауста

Простеляться лани широкополі,

Стада рясні заграють на роздоллі,

Круті горби зведе трудящий люд,

Укриє їх узорами споруд –

І заживе в цім краї, як у раї...

Нехай лютують хвиль скажені зграї,

Хай спробують де греблю ту прорвать -

Здолає гурт прорив затамувати.

Служить цій справі заповідній –

Це верх премудрощів земних:

Лиш той життя і волі гідний,

Хто б'ється день у день за них.

Нехай же вік і молоде і старе

Життєві блага з бою тут бере.

Коли б побачив, що стою

З народом вільним в вільному краю,

Я міг би в захваті гукнути:

Спинись, хвилино, гарна ти!

Чи ж може вічність поглинути

Мої діла, мої труди?

Провидячи те щасне майбуття,

Вкушаю я найвищу мить буття.

(Пер. М.Лукаша)

Вільшаний король

Хто пізно так мчить у час нічний?

То їде батько, з ним син малий.

Чогось боїться і мерзне син —

Малого тулить і гріє він.

«Чому тремтиш ти, синку, щомить?»

— Король вільшаний он там стоїть!

Він у короні, хвостатий пан! —

«То, сину, сивий нічний туман!»

«— Любе дитя, до мене мерщій!

Будемо гратись в оселі моїй,

Квіти прекрасні знайду тобі я,

У злото матуся одягне моя».

«— Мій тату, мій тату, яке страшне!

Як надить вільшаний король мене!»

«Годі, маля, заспокойся, маля!

То вітер колише в гаю гілля!»

«— Хлопчику любий, іди ж до нас!

Дочки мої у танку в цей час,

Дочки мої тебе вийдуть стрічать,

Вітати, співати, тебе колихать!»

— Мій тату, мій тату, туди подивись!

Он королівни вільшані зійшлись! —

«Не бійся, мій синку! Повір мені:

То верби сивіють удалині!»

«— Мені, хлопче, люба краса твоя!

З неволі чи з волі візьму тебе я!»

— Мій тату, мій тату, він нас догнав!

Ой, як болюче мене він обняв!

Батькові страшно, батько спішить,

В руках його хлопчик бідний кричить;

Насилу додому доїхав він,

В руках його мертвий лежав його син.

(Переклад М. Рильського)

 

Лесной царь

Кто скачет, кто мчится под хладною мглой?

Ездок запоздалый, с ним сын молодой.

К отцу, весь издрогнув, малютка приник;

Обняв, его держит и греет старик.

 

"Дитя, что ко мне ты так робко прильнул?" –

"Родимый, лесной царь в глаза мне сверкнул:

Он в темной короне, с густой бородой". –

"О нет, то белеет туман над водой".

 

"Дитя, оглянися; младенец, ко мне;

Веселого много в моей стороне:

Цветы бирюзовы, жемчужны струи;

Из золота слиты чертоги мои".

 

''Родимый, лесной царь со мной говорит:

Он золото, перлы и радость сулит". –

"О нет, мой младенец, ослышался ты:

То ветер, проснувшись, колыхнул листы".

 

„ Ко мне, мой младенец; в дуброве моей

Узнаешь прекрасных моих дочерей:

При месяце будут играть и летать,

Играя, летая, тебя усыплять".

 

"Родимый, лесной царь созвал дочерей:

Мне, вижу, кивают из темных ветвей". –

"О нет, все спокойно в ночной глубине:

То ветлы седые стоят в стороне".

 

"Дитя, я пленился твоей красотой:

Неволей иль волей, а будешь ты мой". –

"Родимый, лесной царь нас хочет догнать;

Уж вот он: мне душно, мне тяжко дышать".

 

Ездок оробелый не скачет, летит;

Младенец тоскует, младенец кричит;

Ездок погоняет, ездок доскакал...

В руках его мертвый младенец лежал.

(Пер.В. А. Жуковского)

Фрідріх Шиллер

К РАДОСТИ

 

Радость, пламя неземное,

Райский дух, слетевший к нам,

Опьяненные тобою,

Мы вошли в твой светлый храм.

Ты сближаешь без усилья

Всех разрозненных враждой,

Там, где ты раскинешь крылья,

Люди — братья меж собой.

 

Хор

Обнимитесь, миллионы!

Слейтесь в радости одной!

Там, над звездною страной,—

Бог, в любовь

пресуществленный.

 

Кто сберег в житейской вьюге

Дружбу друга своего,

Верен был своей подруге,—

Влейся в наше торжество!

Кто презрел в земной юдоли

Теплоту душевных уз,

Тот в слезах, по доброй воле,

Пусть покинет наш союз!

 

(Пер. И. Миримского)

 

Ода «До радості»

Радість, гарна іскро Божа!

Несказанно люба нам,

Увійди, царице гожа,

В твій пресвітлий дивний храм.

Все, що строго ділить мода,

Вя'жеш ти одним вузлом,

Розцвітає братня згода

Під благим твоїм крилом.

Хор

Обнімітесь, міліони,

Поцілуйтесь, мов брати!

Вічний отче доброти,

Дай нам ласки й охорони!

Кого доля ощастила

Тим, що другові він друг,

Кого любить лада мила, -

Йдіть до нас в веселий круг.

 

Йдіть усі, хто зве своєю

В світі душу хоч одну!

Хто ж весь вік черствів душею –

Йди у іншу сторону.