Властивості феромагнітних матеріалів

За значенням абсолютної магнітної проникності m _a речовини поділяють на: діамагнітні – m _a < 1 (полімерні матеріали, срібло, мідь), парамагнітні – m _a > 1 (платина, алюміній, повітря) і феромагнітні – m _a >> 1 (залізо, кобальт, нікель, ферити).

Основним матеріалом, який використовують для виготовлення магнітопроводів сучасного електротехнічного обладнання є напівпровідникові феромагнетики - ферити.

Ферити — це тверді розчини оксиду заліза Fе₂О₃ і оксиду одновалентного або двовалентного металу Ni, Zn, Si, Cd, Cu, Pb і ін. Виготовляють ферити спіканням при температурі 1100—1600 К добре перемішаних порошкоподібних компонентів. Особливого значення набули магній-марганцеві ферити з коерцитивною силою 160 000— 240 000 А/м, які, зокрема, використовують у запам'ятовуючих пристроях ЕОМ («+ В» і «- В» відповідають двійковій системі чисел).

Крім великої магнітної проникності m _а, яка в десятки, а то і сотні тисяч разів може перебільшувати магнітну проникність вакууму m₀, ферити мають здатність добре намагнічуватися і, тим самим, ставати джерелами магнітного поля. Так наприклад, якщо МРС, яку збуджує котушка зі струмом відносно мала, то при введені у цю котушку феромагнітного осердя, магнітна проникність якого m _а, МРС підсилюється приблизно в m = m _а /m₀разів. Крім того, маючи дуже великий питомий електричний опір, ці матеріали обмежують втрати енергії на індукційні струми.

Для розрахунку магнітних кіл складених із феромагнітних матеріалів використовують криві намагнічування – залежності В (Н). Враховуючи, що для абсолютної більшості цих матеріалів кривунамагнічуванняточно описати аналітично складно, то у довідниковій літературі залежності В від Н звичайно наводять у вигляді таблиць або графіків (рис. 2.4).

Залежність В (Н), побудовану при безперервному збільшені В і Н від нуля, тобто при відсутності у речовини залишкової намагніченості, називають початковою кривою намагнічування (крива 1). З рис. 4.1 видно, що зі збільшенням напруженості магнітного поля, індукція (намагніченість) матеріалу збільшується. Разом з тим, при Н > Н_с подальше зростання В практично не відбувається. Стан матеріалу намагніченого до В ³ В_с називають магнітним насиченням матеріалу.

При періодичному намагнічуванні феромагнетику до стану насичення то в одному, то в іншому напрямках процес відбувається за так званою граничною гістерезисною петлею. При періодичному намагнічуванні до В < В_с отримують сімейство гістерезисних петель (на рис. не показані) розташованих у межах граничної петлі.

Площа гістерезисної петлі є пропорційною енергії, яка витрачається за один цикл на перемагнічування одиниці об’єму матеріалу. Координати точок перетину граничної петлі гістерезису з віссю ординат В_r називають залишковим намагнічуванням, а з віссю абсцис Н_r - коерцитивною силою, якою є напруженість магнітного поля, при якій залишкова намагніченість феромагнетику зменшується до нуля.

Залежно від значення Н_r, тобто ширини гістерезисної петлі, феромагнітні матеріали умовно поділяють на магнітом’які (Н_r < 4, кA/м– вузька петля гистерезису) і магнітотверді (Н_r > 4, кA/м – широка гістерезисна петля). Оскільки магнітна проникність магнітом’яких матеріалів (технічне залізо, електротехнічні сталі, залізонікелеві сплави, чавуни) велика, а коерцитивна сила мала, то втрати енергії на їх перемагнічування відносно малі і тому такі матеріали використовують для виготовлення електромагнітних пристроїв, які працюють зі змінною МРС (індукційні котушки, трансформатори тощо).

Тверді магнітні матеріали характеризуються тим, що коерцитивна сила і залишкова індукція В у них великі. Це, наприклад, вуглецева, вольфрамові, хромові та кобальтова сталі, альніко (24 Co; 14 Ni; 8 Al; 3 Cu; інше - Fe), альні (25 Ni; 12 Al;інше - Fe). Названі магнітні матеріали мають малий питомий опір, а тому у змінних магнітних полях спричинюють значні втрати енергії на індукційні струми. Їх використовують для побудови постійних магнітів, які є складовою частиною магнітоелектричних вимірювальних приладів, динаміків тощо.

Слід відмітити, що під дією магнітного поля феромагнітні матеріали змінюють свої геометричні розміри (це явище називають магнітострикцією), а при стиснені або розтягуванні здатні намагнічуватися. Зі збільшенням температури магнітна проникність феромагнетиків зменшується і для кожного з матеріалів є така критична температура (точка Кюрі) при якій матеріал втрачає свої феромагнітні властивості.

Поряд з цим стає очевидним, що від зміни магнітного поля в просторі індукційний струм виникатиме не тільки в лінійному струмопровідному контурі, а й у самому масивному струмопровідному тілі. Ці вихрові індукційні струми називають струмами Фуко.

Завдяки малому електричному опору масивних тіл індукційні струми в них можуть досягати значної густини і у самих тілах буде виділятись значна кількість теплоти. Для зменшення втрат на нагрівання вихровими струмами якоря електричних машин і сердечники трансформаторів виготовляють не з суцільного заліза, а з тонких пластин або тонких дротин, покритих непровідним лаком. Площини пластин або дротини розміщують перпендикулярно до можливих напрямів струмів Фуко. Разом з тим, теплову дію індукційних струмів широко використовують для плавлення металів, нагрівання при поверхневому гартуванні стальних виробів та ін. Гальмівну силу, що утворюється в зоні дії струмів Фуко використовують в конструкціях магнітних демпферів — заспокоювачів рухомих стрілок у гальванометрах, сейсмографах та інших приладах...