Загальні положення з ММО. Форми дій підрозділів у ММО

Міжнародні миротворчі операції – міжнародні дії та інші заходи, які здійснюються за рішенням Ради Безпеки ООН відповідно до Статуту ООН, Організації безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), інших регіональних організацій, які є відповідальними у сфері підтримання міжнародного миру і безпеки згідно з положеннями глави восьмої Статуту ООН, а так само дії і заходи багатонаціональних сил, які створюються за рішенням Ради Безпеки ООН.

За метою та завданнями міжнародні миротворчі операції (ММО) поділяються на наступні:

з встановлення (сприяння) миру;

з підтримання миру;

з примушення до миру;

з відбудови миру.

Крім того, у рамках миротворчої діяльності можуть проводитись пошуково-рятувальні, гуманітарні та електоральні операції.

Операції з встановлення (сприяння) миру проводяться за обов’язкової згоди сторін конфлікту для розв’язання конфліктів, мирного врегулювання або превентивного розгортання військ, встановлення контролю за умовами перемир’я та виконання угоди про припинення вогню, забезпечення дотримання прав людини, надання гуманітарної допомоги населенню.

Операції з підтримання миру проводяться зазвичай після досягнення домовленостей між сторонами конфлікту для недопущення відновлення конфлікту та надання допомоги у розвитку процесу мирного врегулювання, роз’єднання збройних формувань, задіяних у конфлікті, припинення та запобігання ескалації воєнних дій, відновлення законності та правопорядку, забезпечення нормального функціонування державних і громадських установ та організацій.

Операції з примушення до миру проводяться за відсутності згоди сторін конфлікту введенням міжнародних санкцій та застосуванням військової сили для припинення збройного конфлікту і примушення ворогуючих сторін до встановлення перемир’я.

Операції з відбудови миру проводяться у постконфліктний період для відновлення життєдіяльності важливих елементів інфраструктури та цивільних інститутів країни, демілітаризації району конфлікту встановленням контролю над ОВТ сторін, які перебували у конфлікті, забезпеченням проведення інституційних реформ.

Пошуково-рятувальні операції проводяться для пошуку і порятунку населення, яке потерпає від стихійного лиха та природних катаклізмів, з використанням літальних апаратів, надводних кораблів і підводних човнів, наземних транспортних засобів, спеціальних команд та обладнання на суші й на морі.

Гуманітарні операції проводяться для надання допомоги та захисту жертв конфлікту або стихійного лиха, полегшення тягот населення, особливо в умовах, коли місцева влада не бажає або неспроможна налагодити нормальну життєдіяльність населення.

Електоральні операції проводяться для створення умов та надання допомоги у проведенні демократичних виборів до органів влади. Можуть бути як самостійними операціями, так і складовою більш масштабних операцій з постконфліктного урегулювання.

Підрозділи ЗС України можуть направлятися до інших держав та перебувати на їх території на підставі міжнародних договорів України та у порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Для участі у ММО ЗС України можуть надавати миротворчий контингент і персонал, а також необхідні матеріально-технічні ресурси та послуги.

Миротворчий контингент – військові частини і підрозділи, оснащені відповідними ОВТ, засобами підтримки і зв’язку, що направляються Україною для участі в ММО, у тому числі військові підрозділи ЗС України, ІВФ та ПрО, які входять до складу об’єднаних військових підрозділів та створюються спільно з іншими державами для участі у ММО.

Миротворчий персонал – окремі військовослужбовці та працівники ЗС України, інших державних органів і цивільних установ України, які направляються Україною для участі в ММО і не входять до складу миротворчого контингенту.

Матеріально-технічні ресурси та послуги – бойова і спеціальна техніка, окремі види озброєнь, засоби зв’язку, транспортні засоби з екіпажами, продовольство, медикаменти, інші матеріально-технічні засоби та послуги, які надаються Україною для використання в ММО.

Принципи участі підрозділів у ММО: неухильне дотримання міжнародного права щодо недопущення жертв серед мирного населення (некомбатантів); чітке формулювання політичного завдання (вказівок) та постійний контроль з боку організації, яка надала мандат; узгодження більшості дій з урядом країни, на території якої проводиться ММО, а у разі проведення операції з примушення до миру – загальне інформування про певні дії; оперативність та гнучкість політичного керівництва, можливість коригувати мандат або його політичну інтерпретацію зі зміною обстановки, що надає можливість адаптувати військові завдання та дії до подій, які відбуваються, дотримання законних, чітких і зрозумілих правил застосування військової сили з урахуванням ситуації у районі конфлікту, завдань операції та можливостей адаптації до обстановки у разі її зміни.

Миротворчі завдання звичайно визначені Мандатом та домовленостями щодо припинення вогню між ворогуючими сторонами та мають на меті послабити напруження і можливість сутичок між сторонами. Під час участі у ММО миротворчі контингенти виконують такі спеціальні завдання:

спостереження за виконанням умов перемир’я та угоди з припинення вогню;

роз’єднання протиборчих сторін створенням демілітаризованих зон, гуманітарних коридорів;

створення умов для переговорів та інших заходів щодо мирного врегулювання конфлікту;

відновлення законності та правопорядку, нормального функціонування державних і громадських установ та організацій;

встановлення фактів порушення домовленостей з припинення вогню та перемир’я і проведення розслідування;

охорона життєво важливих об’єктів;

забезпечення зв’язку між сторонами, які конфліктують, та безпеки офіційних зустрічей між ними на всіх рівнях;

забезпечення безпечного транзиту всіх видів транспорту та функціонування комунікацій;

контроль за місцевістю та діями населення у зоні відповідальності, протидія масовим заворушенням;

контроль за ліквідацією фортифікаційних споруд та загороджень, за перевезеннями для недопущення ввезення та вивезення бойової техніки, боєприпасів та вибухових речовин;

сприяння налагодженню контактів між населенням конфліктуючих сторін;

сприяння наданню гуманітарної допомоги цивільному населенню;

участь у виконанні рішень та рекомендацій Ради Безпеки ООН, ОБСЄ, інших міжнародних організацій з мирного врегулювання конфлікту.

Одним із найскладніших завдань є роз’єднання протиборчих сторін, яке здійснюється створенням між ними нейтральної смуги шириною не менше 20 – 25 км і організацією в ній служби контролю за діями сторін. При цьому протяжність смуги по фронту може становити: для батальйону – 10 – 15 км, глибиною до 6 км. Основою оборони на напрямках, які перекриваються, є ротні опорні пункти по фронту до 2 км, глибиною до 1,5 км. Дороги перекриваються блокпостами або КПП у складі до взводу. Бойовий порядок підрозділів зазвичай будується в один ешелон з виділенням резерву.

Розгортання миротворчих сил буде залежати від завдання і району операції. При розгортанні оцінюються такі чинники: топографічні умови; соціологічні аспекти (релігійні, етнічні); цивільна адміністрація в межах району (районна, міська і сільська влада); місцеві військові частини, підрозділи в межах району; комунікації; адміністративні ресурси в межах району (розміщення, обслуговування, лікарні); реакція місцевого населення щодо миротворчих сил. Розгортання може виконуватися на лінії перемир’я, у буферній зоні, у районі.

З’єднання (частина), яка залучається до вирішення завдань у ММО, розташовується в операційній зоні – частині території держави, де проводиться ММО.

В операційних зонах миротворчим контингентам визначають сектори (райони) відповідальності та базові табори – ділянки спеціально виділеної території з розташованими на ній будівлями (спорудами) наметовими містечками, місцями розташування ОВТ, складами, де розташовується одна або декілька військових частин (підрозділів).

Формами дій підрозділів у ММО є:

Патрулювання;

Спостереження;

здійснення супровідних дій (проведення конвоїв та супроводження високопосадових осіб);

розслідування скарг;

переговори і посередництво тощо.

Патрулювання проводиться для збирання інформації, розслідування проблем, контролю виконання договору та демонстрації присутності миротворчої сили. Види патрулювання: піші, на автомобілях (БТР, БМД), на борту човнів, літаків або вертольотів. Патрулювання повинно бути явне. Миротворці повинні чітко виділятися.

Спостереження проводиться для збору інформації про будь-яку ситуацію або інциденти, які можуть статися. У першу чергу спостереженню підлягають військові споруди та військова діяльність у межах оперативного району, лінії перемир’я і демаркації для виявлення порушень домовленостей, які були схвалені причетними до конфлікту сторонами. Спостереження проводиться за допомогою патрулів, СП, стаціонарних або тимчасових КПП, електронного підслуховування та інспекцій.

Здійснення супровідних дій (проведення конвоїв та супроводження високопосадових осіб) проводиться для гарантування безпеки переміщення миротворчого контингенту, матеріально-технічних засобів, гуманітарних вантажів, цивільного населення та супроводження високопосадових осіб.

Контроль здійснюється за виконанням домовленостей про припинення вогню або лінії перемир’я, озброєння, обмеження, виведення, вихід з бою, обмін воюючих сторін, рух біженців або користування спільними ресурсами.

Розслідування скарг проводиться з вислуховуванням скарг усіх сторін для одержання об’єктивної оцінки їх діяльності, щоб не допустити посилення напруженості і збільшити ефективність дій миротворчих сил. Результати розслідування доповідаються по команді.

Переговори і посередництво. Під час ММО можуть виникати ситуації, які вимагатимуть від миротворчого персоналу вести переговори, бути посередником і, можливо, виносити третейське рішення. Справи можуть включати незначні суперечки між ворогуючими сторонами або суперечки про щоденну діяльність миротворчої сили.

Способи виконання окремих завдань, які виконуються на усіх етапах проведення ММО, зумовлюються їх змістом. Кожне окреме завдання вимагає індивідуального планування, ретельної підготовки особового складу (військовослужбовців усіх категорій), окремого МТЗ відповідно до специфіки обстановки.

Гуманітарна допомога надається з метою стабілізації обстановки в районі конфлікту, яка б сприяла більш якісному виконанню завдань миротворчих сил. Гуманітарна допомога може надаватись владі країни перебування і місцевому населенню.

Гуманітарна допомога владі включає: збір інформації про розміщення, переміщення та потреби біженців; транспортування вантажів із пунктів гуманітарної допомоги в місця призначення; надання транспорту для біженців, евакуації поранених і хворих; надання допомоги в будівництві наметових містечок, у відновленні суспільно важливих будівель; надання техніки; участь у розшуку зниклих.

Гуманітарна допомога місцевому населенню включає: забезпечення продовольством, предметами і речами першої необхідності; надання допомоги в проведенні польових робіт, відновленні житла; посередництво в переговорах (суперечках) про право на землю, воду, волю пересування у конкретних районах та з інших питань; медичну допомогу.