Загальні положення з підготовки та ведення аеромобільних дій підрозділами аеромобільних військ

У сучасних умовах багатополярного світу ймовірність виникнення великомасштабних війн між супердержавами значно понизилася. Тим більше знизилася загроза застосування ядерної зброї в ході бойових дій між збройними силами країн, які нею володіють.

Досвід останніх воєнних конфліктів, а саме в Афганістані, на Північному Кавказі, Іраку, свідчить про зростання ролі диверсійних та терористичних актів у збройній боротьбі. Тому в сучасних умовах важливе значення отримує оволодіння основами організації і підготовки аеромобільних частин, підрозділів до боротьби з незаконно створеними збройними формуваннями (НЗФ), яким притаманне застосування диверсійно-терористичної тактики дій.

Події останніх десятиліть свідчать, що “внутрішня війна” може легко запалати в будь-якій державі, де окрім конфлікту (зіткнення інтересів різних соціальних або етнічних угруповань) з’являються додаткові важелі (наприклад – закордонна підтримка опозиції).

Як правило, такі конфлікти набувають затяжного характеру та переростають у масовий тероризм, мають масштаб громадянської війни.

Для України на сьогоднішній день проблеми розв’язання внутрішніх конфліктів розглядаються в якості потенційних загроз, але їх актуальність підтверджується певними фактами проявів сепаратизму в окремих регіонах і періодичному виникненню напруженої обстановки у стосунках окремих верств населення з державними установами та закладами, при законодавчо невизначеному порядку залучення підрозділів Збройних Сил до участі у внутрішньому збройному конфлікті.

За цих умов ЗСУ повинні бути готові до виконання завдань за призначенням, а саме до захисту територіальної цілісності України, у тому числі під час внутрішнього збройного конфлікту, особливо при організації протидії НЗФ.

Залучення до виконання завдань по боротьбі з НЗФ саме аеромобільних військ з їх високою боєздатністю, мобільністю, можливістю перекидання повітрям у будь-який район стане успішною запорукою локалізації внутрішнього конфлікту на ранній його стадії. Для спеціальних та антитерористичних операцій буде притаманна така форма застосування аеромобільних військ, як аеромобільні дії.

Аеромобільні дії – сукупність узгоджених та взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем та часом дій аеромобільних військових частин і підрозділів та приданих або штатних військових частин і підрозділів авіації СВ щодо перекидання повітрям та виконання завдань, які проводяться за єдиним замислом і планом, у ході проведення спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій на своїй території або в іншій країні.

Аеромобільні дії – форма дій аеромобільних військ у ході ведення спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій, змістом яких є дії аеромобільних підрозділів та військових частин у взаємодії з приданими або штатними підрозділами та військовими частинами авіації СВ.

Склад сил і засобів, що залучаються до ведення аеромобільних дій, залежить від мети, завдань, масштабів дій та умов обстановки. Для ведення аеромобільних дій створюються аеромобільні загони та групи.

Аеромобільні загони створюються від військових частин аеромобільних військ у складі посиленого батальйону, роти, а аеромобільні групи у складі посиленого взводу.

Аеромобільні загони (групи) включають: сили і засоби аеромобільних військ, придані або штатні вертольоти авіації СВ та інші засоби підсилення.

Головний принцип аеромобільних дій: маневр – удар і знову маневр, нешаблонні способи дій, точна відповідність обстановці. Удари, які наносяться по противнику і його об’єктах, повинні бути стрімкі, короткі, а зіткнення з противником недовготривале.

Практичною основою для використання нової форми та способів дій аеромобільних військ можуть бути їх специфічні якості: мобільність і незалежність від умов місцевості та інфраструктури; здатність до чередування стрімкого пересування повітрям з діями на землі; можливість швидкого розосередження та зосередження.

Виконання кожного бойового завдання складається з наступних етапів: підготовка аеромобільних дій; перекидання підрозділів у райони виконання завдань (зону, смугу аеромобільних дій); виконання бойових та спеціальних завдань; повернення в свій базовий район та підготовку до виконання наступних завдань.

Складовими аеромобільних дій є: спільні удари, маневри та бої військових частин (підрозділів) аеромобільних військ і авіації СВ; бойові дії тактичної авіації щодо прикриття та підтримки аеромобільних загонів і груп; бойові дії ракетних військ і артилерії; бойові дії військ ППО; виконання завдань з розвідки, радіоелектронної боротьби та інших видів забезпечення.

Виконання завдань у ході аеромобільних дій буде полягати у вогневому ураженні противника у визначених районах засобами старшого начальника та ударами вертольотів з повітря до початку висадження підрозділів; висадженні передових загонів та захопленні посадкових площадок з метою забезпечення і організованого вступу у бій головних сил; раптовому оволодінні об’єктами методом нальоту та знищенні їх; швидкому зборі та поверненні у розташування своїх військ.

Основними способами аеромобільних дій є: аеромобільно-ударні дії; аеромобільно-патрульні дії; аеромобільно-пошукові дії.

Аеромобільно-ударні дії – дії аеромобільних загонів і груп у ході спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій з метою виведення з ладу (ліквідації) розвіданих координатних об'єктів. Тривалість ведення аеромобільно-ударних дій визначається часом знаходження у повітрі вертольотів і складає до 2 годин.

Аеромобільно-патрульні дії – дії аеромобільних загонів і груп у ході спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій з метою дорозвідки і послідовного виведення із ладу (ліквідації) об’єктів у визначеній смузі. Тривалість ведення аеромобільно-патрульних дій визначається часом, необхідним для виконання поставлених завдань та тривалістю застосування вертольотів на день і зазвичай складає до 12 годин. Поповнення запасів матеріальних засобів, дозарядка боєприпасами та дозаправка вертольотів здійснюється у базових районах.

Аеромобільно-пошукові дії – дії аеромобільних загонів і груп у ході спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій у визначеному районі з метою пошуку та виведення з ладу (ліквідації) об’єктів. Тривалість ведення аеромобільно-пошукових дій визначається часом необхідним для виконання поставлених завдань та тривалістю застосування вертольотів на день і зазвичай складає до 12 годин.

В залежності від умов обстановки аеромобільні дії можуть вестись як одним із основних способів, так і різним їх комбінуванням.

Підготовка до аеромобільних дій включає:

організацію аеромобільних дій;

зосередження підрозділів (частин, з’єднань) у базовому районі (центрі);

підготовку до аеромобільних дій особового складу, озброєння, техніки та запасів матеріальних засобів;

завершення організації аеромобільних дій у підрозділах та постановку особовому складу бойових завдань;

вихід підрозділів на посадкові площадки;

завантаження озброєння, техніки та вантажів у вертольоти (після виконання цього пункту командир аеромобільного загону (групи) доповідає старшому начальнику про готовність до дій, а перевірений особовий склад розміщується поблизу вертольотів;

посадка особового складу загону (групи) у вертольоти.

При підготовці до повторного застосування здійснюються заходи щодо відновлення боєздатності виведених із бою підрозділів (частин, з’єднань), які включають:

відновлення управління військами в тих ланках, де воно порушено;

визначення втрат у підрозділах і поповнення їх особовим складом, озброєнням, технікою, матеріальними засобами;

евакуацію поранених і хворих;

бойове злагодження підрозділів;

відновлення пошкоджених озброєння і техніки;

проведення заходів морально-психологічного забезпечення.