Обладнання та утримання інженерних загороджень, виробництво зруйнувань.

Інженерні загородження влаштовуються в усіх видах бою з метою завдання втрат противнику, затримки його просування та сковування його маневру, примушення до руху в невигідному для нього напрямку. Загородженнями прикриваються, як правило, опорні пункти, стики та проміжки між підрозділами та їх відкриті фланги. Для цього встановлюються протитанкові і протипіхотні мінні поля, групи мін та окремі міни, протитанкові рови, підготовляються до зруйнування об’єкти, влаштовуються дротяні огорожі та сітки, рогатки й інші невибухові загородження.

Обладнання та утримання інженерних загороджень є однієї з основних задач інженерних військ.

Насамперед, це установка мінних полів. Мінні поля грають дуже істотну роль у прикритті позицій військ від атак противника. Багаторічний досвід ведення бойових дій показує, що мінна небезпека може дуже значно впливати на дії противника. Міни не настільки багато наносять реальної шкоди противнику, скільки впливають на психіку особового складу. Досвід показує, що досить підриву на мінах двох-трьох танків, щоб цілком зірвати атаку танкової роти. Досвід війни в Афганістані свідчить про те, що було достатньо підриву на міні однієї машини на дорозі для того, щоб швидкість руху колони наших військ знизилася до 1-2 кілометрів у годину. Тоді швидкість руху визначалася здатністю саперів перевіряти дорогу на наявність мін.

У бойових статутах ряду країн існує термін "мінна війна". Масове застосування мін здатне навряд чи не цілком паралізувати будь-яку бойову діяльність військ противника на тій чи іншій території. В даний час мінна небезпека підсилюється тим, що розвиток техніки й електроніки дозволяє створювати навряд чи не розумні міни. Крім того, на сьогоднішній день немає ні єдиного досить надійного способу виявлення мін, і навіть при виявленні міни немає способів їхнього надійного знешкодження.

Міни можуть мати датчики що розпізнають - ціль це чи мінний трал, можуть розпізнавати значимість мети, можуть мати прилад кратності (пропустити визначену кількість цілей і під наступною вибухнути).

Міни можуть по радіосигналу переводитися в бойове чи безпечне положення або самоліквідуватися.

Міни можна ставити дистанційно (закидати навіть не територію противника за допомогою чи артилерії авіації).

Мінами можна в дуже короткий термін прикрити дуже великі ділянки фронту. Якщо на початку шістдесятих років саперна рота за ніч могла установити один кілометр мінного поля, то зараз за годину до 10-15 кілометрів. У недавнім минулому саперам для установки мін перед своїм переднім краєм приходилося по ночах виповзати на нейтральну смугу і під обстрілом противника встановлювати міни. Зараз частково можна цього уникнути за рахунок систем дистанційного мінування. Однак ці системи встановлюють міни на ґрунт, що дозволяє противнику часто виявляти і знищувати міни.

Деякі мінні поля механізовані підрозділи, чи танкісти можуть установлювати самі, але цей вид бойових дій занадто специфічний, вимагає особливих знань і тому мінними полями, як правило, займаються тільки інженерні війська.

Для виконання цієї задачі інженерно-саперна рота (група) має саперний взвод, на озброєнні якого мається три причіпних мінних загороджувачі (ПМЗ) і три автомобілі Урал чи КАМАЗ. Взвод може за 15-20 хвилин установити протитанкове мінне поле довжиною в один кілометр.

На озброєнні інженерних військ маються міни протитанкові, протипіхотні, об'єктні (для мінування будинків і інших споруджень), автомобільні (для мінування автодоріг), залізничні, протидесантні (для мінування водяних перешкод), аеродромні (мінування злітних смуг), міни-пастки, міни-сюрпризи.

Однак мінами не обмежується бойове застосування інженерних військ. Інженерні війська споруджують і невибухові загородження (колюча чи дріт, що ріже, протитанкові рови, ескарпи і контрескарпи, барикади, завали на дорогах, райони заболочування і затоплення), роблять різні руйнування для утруднення просування противника (руйнування доріг, мостів, завали на дорогах); руйнують інфраструктуру (знищення будинків, залізничних і автодорожніх споруджень, систем водопостачання, газопостачання, електропостачання, ємності з пальним, нафтопромисли).

Для виконання цих задач інженерні війська розташовують різними вибуховими речовинами, спеціальними інженерними боєприпасами (заряди різної потужності і способів приведення в дію). Задачі руйнувань і мінування інженерні війська вирішують не тільки на своїй території при підготовці місцевості до оборони, але і на території противника з метою утруднити противнику бойові дії, нанести йому втрати, чи утруднити унеможливити його маневр (відхід, перекидання частин на іншу ділянку, підвіз боєприпасів, підхід резервів).

Дуже часто основною задачею підрозділів і частин повітрянодесантних чи військ підрозділів спецназу є саме створення умов для успішного виконання інженерними військами задач заподіяння противнику шкоди. Наприклад, спецназ захоплює й утримує кілька годин важливий міст для того, щоб сапери могли підірвати його. До речі, щоб підірвати двопрогінний залізничний міст потрібно робота саперного взводу протягом 8-10 годин і 500-700 кг. вибухівки.

Попутно треба пояснити, що "пластикова вибухівка", "пластична вибухівка", "пластикова міна", "пластик" зовсім не те, що розповідають дозвільні журналісти. Вони наділяють цю вибухівку прямо якимись неймовірними властивостями і якостями. Правильно вона називається "пластична вибухова речовина". Скорочено сапери її іменують "пластид". Що в нас, що в нашого противника відмінність пластида від звичайної вибухівки складається лише в зручності застосування.

Власне, пластид це звичайний гексоген, змішаний із пластичними речовинами (віск, парафін, каучук і т.п.). Завдяки пластифікаторам вибухівка здобуває консистенцію чи пластиліну зубної пасти. З її дуже легко і зручно робити заряди будь-якого розміру, маси, форми; легко наповнити вибухівкою будь-яку ємність (банку, пляшку, бідон, каністру і т.п.), простір (замкова шпара, щілина і т.п.). Треба попередити, що виготовлення вибухівки в домашніх умовах чревате загибеллю самих "піротехніків", тому що виготовлення ВВ вимагає спеціальних технологій, знань, обладнання, особливого дотримання мір безпеки.