Методика формування іншомовної граматичної навички. Основні методичні положення для самостійного опрацювання та практичного використання

Навчання граматики іноземної мови полягає у формуванні в учнів граматичних навичок – автоматизованих дій із мовним матеріалом, спеціально відібраним для шкільного граматичного мінімуму. Визначають активний та пасивний граматичний мінімум. До активного граматичного мінімуму включають граматичні явища, які учні повинні вміти вживати у говорінні та письмі і розуміти під час читання та слухання. Пасивний граматичний мінімум – ті граматичні явища, які учні повинні лише розуміти у текстах для читання та аудіювання.

Основні методичні положення

1. Основною метою навчання граматики іноземної мови в середній школі є формування в учнів мовленнєвих навичок. У зв’язку з цим істотне значення має питання відбору граматичного матеріалу, достатнього для реалізації комунікативних цілей навчання в межах вимог, передбачених програмою.

2. У методичній літературі розрізняють активний і пасивний граматичний мінімум. Перший охоплює ті граматичні явища, які вживаються в усному мовленні в межах визначених програмою тем. Він опрацьовується переважно усно. До другого (пасивного) граматичного мінімуму належать граматичні явища, які учні повинні “впізнавати” і розуміти під час читання й аудіювання. Програма дещо конкретизує його, але він уточнюється також підручниками. Пасивний граматичний мінімум засвоюється в процесі читання і під час підготовки до нього.

3. Стосовно змісту навчання граматики іноземнох мови: його каркас складають 4 елементи:

§ Формоутворення і формозміни часових форм дієслова, передбачених для активного вживання і розпізнання.

§ Порядок слів, від якого часто залежить значення слова (пор. animal fat – fat animal, oil lamp – lamp oil, etc.).

§ Використання службових і структурних слів (Have you read it?, in the box; of the room; to my brother, etc.).

§ Застосування закінчень, суфіксів і префіксів (she goes, two boys; the strongest animal; strongly, etc.).

3. Практичні рекомендації:

· Навчати граматиці в контексті. Вибір граматичної форми завжди залежить від значення, яке людина хоче передати.

· Навчати граматиці з метою заохочувати розуміння і відтворення учнями «живої мови», завжди давати учням можливість практикувати граматичні явища у спілкуванні.

· Витрачати час на практику, а не на пояснення.

· Усе, що робить учитель у класі, має відповідати рівню, інтересам, сподіванням та стилю навчання учнів.

4. Особливої уваги заслуговує усвідомлений підхід учителя до вибору способу пояснення нового граматичного явища:

´ Дедуктивний, тобто презентація правила і супровід зразками його використання;

´ Індуктивний, тобто спочатку презентація зразка, а потім узагальнення і виведення правила.

Ø Використання дедуктивного підходу має певні переваги, а саме:

· дає можливість відразу переходити до ключового поняття, і таким чином економити час;

· багато правил простіше презентувати, ніж вивести з прикладів;

· враховуються розумові здібності і зрілість учнів та визнається роль когнітивних процесів у навчанні мови;

· відповідає очікуванням багатьох учнів (особливо учнів з аналітичним складом розуму) щодо процедури навчання;

· дозволяє вчителеві працювати з аспектами мови в міру необхідності, не вимагаючи роботи з антиципації.

v Незручності використання названого підходу полягають в наступному:

· деякі учні, особливо молодші, можуть не розуміти або всю концепцію, або граматичну термінологію, яку використовує вчитель;

· пояснення граматичних правил завжди передбачає діяльність, у якій в центрі процесу навчання знаходиться вчитель, а не учень;

· пояснення запам’ятовуються гірше, ніж інші способи презентації;

· такий підхід може створити в учнів хибне уявлення про те, що навчання мові – це вивчення правил.

v Уміло сформульоване граматичне правило повинно:

´ Точно описувати реальність.

´ Чітко показувати межі використання тієї чи іншої граматичної форми.

´ Бути чітким і не дозволяти неясності або розмитості.

´ Бути простим і не намагатись охопити всю гаму можливих винятків.

´ Використовувати поняття, які вже знайомі учням.

´ Відповідати тільки на ті запитання, на які учням потрібно знати відповідь.

v Презентація правила повинна:

´ бути ілюстрованою прикладами;

´ бути короткою;

´ обов’язково містити перевірку розуміння учнями;

´ давати учням можливість персоналізувати правило.

У навчанні іноземних мов застосування правил є необхідністю, оскільки:

1) правило дає можливість зосередити зусилля учня на засвоєнні певного елемента форми; якщо учень знає, на що спрямовані його зусилля, засвоєння матеріалу відбувається швидше, оскільки діють мотиваційно-вольові фактори;

2) при застосуванні правил в учня формується природне вміння контролювати правильність свого мовлення. У сучасній методиці навчання іноземних мов розрізняють два види правил: правила-інструкції та правила-узагальнення.

Правило-інструкція – це коротка формула, що стосується не всього комплексу граматичного явища, а лише якогось одного його елемента, однієї форми, включеної до мовного зразка. Такі правила застосовують при структурному способі подачі граматичного матеріалу, трактують граматичні явища в комплексі (утворення, зміна в особі часової форми і інше).

Правила-узагальнення застосовуються і в молодших класах (після того, як навичка в основному сформована), і особливо, на старших етапах навчання, де вони складають основний зміст рецептивного засвоєння граматики.

Таким чином, для засвоєння граматичних знань застосовуються такі форми роботи на уроці:

1. Сприймання правил-інструкцій та утримання їх в оперативній пам’яті під час усного тренування.

2. Сприймання правил-узагальнень (пояснення вчителя, з підручника) і закріплення їх у пам’яті за допомогою письмових вправ. Це стосується як молодших, так і старших класів.

3. Сприймання правил-узагальнень (пояснення вчителя, з підручника) і закріплення їх у пам’яті в процесі аналізу прочитаного тексту в старших класах.

Ø Використання іншого підходу – індуктивного, у свою чергу має певні переваги при залученні учнів до засвоєння граматичного явища, а саме:

· правила, які учні виводять самі, більше відповідають їхньому менталітету та краще запам’ятовуються;

· розумові зусилля забезпечують більшу пізнавальну глибину та, як наслідок, краще запам’ятовування;

· учні активно залучаються до пізнавального процесу, тому вони стають більш уважними та більш вмотивованими;

· учні мають нагоду розвивати навички розв’язання проблем та розпізнавання структур;

· якщо розв’язання проблем проходить у співробітництві, учні отримують нагоду додаткової мовної практики;

· самостійна робота з виведення правил розвиває впевненість у собі і, як наслідок, автономію учня.

При зазначених перевагах індуктивного підходу вчитель має усвідомити і певні можливі негативні моменти, оскільки:

· час та зусилля, що витрачаються на виведення правил, можуть призвести до хибного уявлення про те, що правила є об’єктом, а не засобом вивчення мови;

· час, який витрачається на виведення правил, можна було б використати на продуктивну практику;

· учні можуть вивести хибне, занадто широке або занадто вузьке правило, що може бути дуже важко перевірити;

· на вчителя може лягти додатковий тягар з підготовки оснащення до пояснення ГЯ;

· незважаючи на будь-яку організацію даних, багато аспектів мови не дають можливості легко сформулювати правило;

· деякі учні за своїм стилем навчання та/або попереднім досвідом потребують простої презентації правил учителем.

Ø У практиці навчання іноземних мов застосовується часто і третій спосіб подачі граматики – так званий лексичний, згідно з яким елементи окремих граматичних тем подаються як окремі лексичні одиниці. Прикладом лексичного способу подачі граматичного матеріалу може бути вивчення числівників, займенників тощо. Його можна застосовувати також у процесі оволодіння так званими нестандартними (неправильними, сильними) дієсловами та в тих випадках, коли з якоїсь парадигми засвоюється лише один елемент. Так вивчається, наприклад, форма is у п’ятому класі (англійська мова), яка спочатку подається окремо від інших форм тієї ж парадигми. Аналогічно засвоюються і всі службово-структурні елементи, які виконують у реченні граматичні функції, але вивчаються як лексичні одиниці.

5. Правильна організація ознайомлення з граматичним явищем сприяє попередженню типових помилок у мовленні учнів, тому слід дотримуватися такої послідовності етапів роботи:

1) визначення узагальненого комунікативного завдання, для розв’язання якого застосовують нове граматичне явище (установка);

2) демонстрування вчителем або диктором ситуативно обумовлених висловлювань з цим явищем;

3) побудова подібних висловлювань учнями за аналогією; контроль його розуміння учнями;

4) усвідомлення функції та форми граматичного явища, запис учнями правил-інструкцій, символічне зображення речень із цим граматичним явищем, декількох мовних зразків із підкреслення відповідних елементів граматичної структури;

5) виконання мовленнєвих дій учнями спочатку слідом за вчителем, потім самостійно у створюваних учителем ситуаціях з опорами чи без них.

Не всі граматичні структури потребують проходження кожного етапу. Деякі з них можна пропустити, учитель має вирішувати це сам залежно від специфіки граматичного явища, його зв’язку з попередньо засвоєними знаннями, віку учнів, їх загального лінгвістичного досвіду.