Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта. 1.Пульс, його характеристика, АТ.

1.Пульс, його характеристика, АТ.

2.ЧД, його характеристика.

3.Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

4.Перкусія ділянки серця:звернути увагу на наявність збільшення границь серцевої тупості.

5.Пальпація серця: оцінити верхівковий поштовх та його локалізацію.

6.Аускультація серця та судин.

7.Аускультація легень: наявність/відсутність легеневого дихання, вологих/сухих хрипів.

Слід мати на увазі, що у багатьох пацієнтів з гіпертермією при фізичному обстеженні відхилень від нормальних показників може не бути.

- Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях

- Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма – 95%).

Лікувальна тактика

1.Положення пацієнта лежачи з піднятими злегка ногами.

2.Кисень зі зниженням сатурації менше 95% зі швидкістю 3-5 л/хв.

Гарячка з температурою тіла менше 38 °С не потребує лікування, крім хворих з високим ризиком, важкою фоновою патологією або її декомпенсацією:

- Ураженням серцево-судинної системи;

- Гіперпіретичними реакціями;

- Гарячкою у дітей молодшого віку, схильних до розвитку судомного синдрому;

- Окремими клінічними випадками захворювань, що вимагають спеціалізованої оцінки, наприклад, при вагітності в акушерській практиці, при лікуванні бактеріального шоку.

Обов’язкові:

1. Парацетамол - 500 мг одноразово.

2. Ацетилсаліцилова кислота - 500 мг одноразово.

При гострих гарячкових станах ацетилсаліцилову кислоту не слід застосовувати до 12 років! Можливий синдром Рея, гастропатичний ефект, зниження функціональної активності тромбоцитів.

3. Диклофенак 3,0 – в/м.

4.Симптоматична терапія: 2 мл 50% розчину метамізолу натрію з 2 мл дротаверину або 1 мл 3% розчину кеторолаку в/в; діазепам 0,5% 2 мл при збудженні та судомах.

5.При ознаках набряку головного мозку - дексаметазон 8-32 мг (преднізолон 30-60 мг), фуросемід до 4 мл 1% розчина в/в.

6.При наявності ознак гострої дихальної недостатності - алгоритм ГДН.

7.При розвитку інфекційно-токсичного шоку – алгоритм «Гіповолемічений шок».

8.Наркотичні анальгетики: перевага надається морфіну - вводити дробно по 2-5 мг кожні 5-15 хв до припинення больового синдрому або появи побічної дії (гіпотензії, пригнічення дихання, нудоти, блювоти), діазепам вводити внутрішньовенно повільно.

- Рекомендований контроль рівня АТ.

- Для підвищення АТ перевага надається внутрішньовенному крапельному введенню допаміну зі швидкістю 2-10 мкг/кг/хв. під контролем частоти серцевих скорочень та АТ.

- Для зниження АТ застосовуються b-адреноблокатори і нітрати.

ОЦІНКА СТАНУ ПАЦІЄНТА - ЗА АЛГОРИТМОМ АВСDE

МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1. Оксигенотерапия с подачей 100% кислорода с темпом 10-12 л/мин.

2. Инфузионная терапия глюкозо-солевыми растворами (5% раствор глюкозы и 0,9% раствор натрия хлорида в соотношении 1: 1) с темпом 5- 10 мл/кг/ч.

3. При судорожном синдроме - внутривенно бензодиазепины (сибазон, реланиум, диазепам, сибазон) в дозе 0,3-0,5 мг/кг с последующим введением фуросемида в дозе 1-3 мг/кг внутривенно или внутримышечно.

4. Глюкокортикоиды - преднизолон 7-10 мг/кг внутривенно, с учетом клинической эффективности.

5. При мозговой коме II-III ст.: после предварительной премедикации (0,1 % атропина сульфат 0,1 мл/год жизни, не более 0,5 мл, внутривенно) - интубация трахеи и перевод на ИВЛ.

6. Дезинтоксикация, коррекция кислотно-щелочного состояния - сорбилакт 2-5 мл/кг, ксилат 1,5-2,5 мл/кг/ч внутривенно капельно.

7. Улучшение микроциркуляции: реосорбилакт 6-8 мл/кг внутривенно капельно.

Гипертермия

Парацетамол 10-15 мг/кг або iбупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину

ацелiзiн 0.1-0.2 мл/рік життя або

50% розчин анальгіну в дозі 0.1 мл/рік життя

папаверин 2% - 0.5 мг/кг

 

Алгоритм «Гіпертермія»

 

 

3. Збір анамнезу захворювання:

1.Встановити точний час, місце та обставини отримання травми зі слів постраждалого, родичів, свідків.

2.Встановити кількість постраждалих, у томі числі дітей.

3.Повідомити диспетчера про необхідність додаткових бригад медичної допомоги.

4.Визначити механізм травми, в т.ч. дорожньо-транспортна пригода, падіння з висоти, в т.ч. з висоти росту, кримінальні дії тощо.

5. Встановити епізод втрати свідомості.

6.З’ясувати факт надання медичної допомоги сторонніми особами, якщо так, то ким саме.

7.Визначити, чи вживав хворий алкогольні напої або наркотичні засоби.

Збір анамнезу життя: 1.З’ясувати наявність факторів ризику серцево-судинних захворювань: артеріальна гіпертензія, тютюнопаління, цукровий діабет, гіперхолестеринемія. Виявити в анамнезі супутні захворювання, в т.ч. порушення ритму серця, порушення мозкового кровообігу, онкологічних захворювань, виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, захворювань крові та наявність у минулому кровотеч, ХОЗЛ, тощо.

2.Зібрати загальний алергологічний анамнез.

3.Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

4.З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.

5.Виявити в анамнезі супутні захворювання органів та систем постраждалого.

Проведення огляду та фізичного обстеження: 1.Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE.

2. Візуальна оцінка: колір шкіряних покривів, вологість, наявність харкотіння, ознаки набухання шийних вен.

3. За відсутності потреби в реанімаційних заходах, проводять вторинний огляд – більш детальне неврологічне та соматичне обстеження.

4. Оглянути травмованого з голови до п’ятки з метою виявлення поєднаних пошкоджень:

1. Наявність зовнішніх ознак травми.

2. Визначити рухову активність великих суглобів.

3. Наявність деформацій скелету.

4. Наявність підшкірної емфіземи та крепітацій.