ПР. 370 10-ти минутный доезд

Билет № 1

Накази МОЗ України № 500, № 408, № 34 та № 635 (рік прийняття, повна назва наказу та основний зміст).

Коми при цукровому діабеті. Діагностика і лікувальна тактика. Глюкометрія.

Самовільний аборт. Екстрена медична допомога на до госпітальному етапі.

Під час падіння літака на авіашоу серед постраждалих виявилися дорослі і діти з механічними, термічними і комбінованими ураженнями. Всі знаходилися у стані психічного стресу. На полі в перші хвилини після катастрофи знаходилося тільки три бригади швидкої допомоги, які не могли надати допомогу всім постраждалим. Інші бригади під’їжджали до автомобільної стоянки. Наданням першої медичної допомоги добровільно зайнялися ряд глядачів і працівників аеродрому. Яка тактика надання екстреної медичної допомоги стосовно черговості обсягу допомоги та евакуації?

1. - 01.2014 року № 34 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги»

- 16.08.2005 № 408 Про затвердження плану послідовного впровадження Проекту "Контроль за туберкульозом та ВІЛ\СНІДом в Україні"

- 09.09.2014 № 635 "Про затвердження Методичних рекомендацій ведення обліку лікарських засобів та медичних виробів у закладах охорони здоров'я"

- 29.08.2008 № 500 Про заходи щодо удосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню в Україні

Основні завдання ПР.500

Основними завданнями Лікаря є:

1.Забезпечення організації надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі згідно з затвердженими протоколами (стандартами).

2.Забезпечення транспортування в лікувально-профілактичні заклади пацієнтів, стан яких потребує екстреної стаціонарної допомоги.

У своїй діяльності Лікар виконує такі функції:

1.Забезпечення негайного виїзду бригади швидкої медичної допомоги після отримання виклику.

2.Організація роботи виїзної бригади швидкої медичної допомоги при наданні екстреної медичної допомоги.

3.Проведення ранньої діагностики при невідкладних станах; застосування об’єктивних методів обстеження хворого (потерпілого); визначення стану важкості хворого (потерпілого), причини цього стану; визначення обсягу і послідовності реанімаційних заходів; надання екстреної медичної допомоги згідно з затвердженими протоколами (стандартами якості); обґрунтування виставленого діагнозу, плану і тактики ведення хворого, показань до госпіталізації.

4.Організація надання екстреної медичної допомоги у вогнищах з великою кількістю потерпілих.

5.Підтримання постійного радіозв'язку з фельдшером-диспетчером Станції (ЛПЗ) при виконанні виклику.

7.Дотримання особисто та контроль за дотриманням іншими членами виїзної бригади швидкої медичної допомоги правил внутрішнього трудового розпорядку, правил техніки безпеки і протипожежної безпеки, санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів, вимог асептики і антисептики.

8.Інформування про місце виклику водія виїзної бригади швидкої медичної допомоги та підписування подорожнього листка після кожного виконаного виклику.

9.Здійснення контролю за укомплектуванням бригади необхідними лікарськими засобами, виробами медичного призначення, медичним обладнанням тощо згідно з затвердженим табелем оснащення.

10.Контроль за збереженням, раціональним використанням, своєчасним поповненням, обміном та списанням лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичного обладнанням тощо.

11.Забезпечення послідовності при наданні екстреної медичної допомоги з іншими лікувально-профілактичними закладами.

12.Взаємодія у роботі з іншими виїзними бригадами швидкої медичної допомоги, медичними закладами, міліцією, ДАІ, пожежниками, рятувальними службами, медичними та немедичними формуваннями, які беруть участь у ліквідації медико-санітарних наслідків при надзвичайних ситуаціях.

13.Інформування у встановленому порядку визначених осіб про всі надзвичайні події, що виникли під час виконання виклику: випадки масового ураження та травмування людей, дорожньо-транспортні пригоди, кримінальні та суїцидальні випадки, інфекційні захворювання, смертельні випадки, позалікарняні пологи, про обсяг наданої допомоги бригадою та подальшу долю хворих (потерпілих), про неблагоустрій територій, що заважає оперативній роботі бригад, виявлені фактори, що негативно впливають на здоров’я людей або призвели до смерті чи каліцтва, а також про неможливість виконання виклику з певних причин, порушення членами бригади правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових інструкцій.

14.Ведення затвердженої звітної та облікової медичної документації.

15.Внесення інформації в карту виїзду та супровідний лист про наявність (відсутність) у пацієнтів з порушенням свідомості та психіки, трупів людей матеріальних цінностей, коштів, документів при передачі їх визначеним особам.

16.Брати участь у виробничих нарадах, науково-практичних конференціях, лекціях, тренінгах.

17.Підвищення кваліфікації та удосконалення практичних навичок у встановленому порядку.

Основними завданнями Фельдшера є:

1.У складі лікарської бригади - забезпечення виконання визначених інструментальних обстежень, медичних процедур та маніпуляцій при наданні екстреної медичної допомоги пацієнтам на догоспітальному етапі.

2.У складі фельдшерських бригад - забезпечення надання екстреної медичної допомоги пацієнтам на догоспітальному етапі, згідно з затвердженими протоколами (Стандартами якості), забезпечення екстреної госпіталізації осіб, стан яких потребує екстреної стаціонарної допомоги в умовах лікувально-профілактичних закладів, а також перевезення пацієнтів, стан яких потребує медичного супроводу.

У своїй діяльності Фельдшер виконує такі функції:

1.Постійна готовність до виїзду бригади швидкої медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі.

2.Поповнення та обмін використаних медикаментів, виробів медичного призначення, санітарного майна тощо. Підготовка до списання матеріальних цінностей виїзної бригади швидкої медичної допомоги, що непридатні до використання, а також направлення для ремонту обладнання і апаратури, які вийшли з ладу.

3.Прийом та передача по зміні підзвітних матеріальних цінностей бригади швидкої медичної допомоги.

4.Організація та особиста участь в перенесенні пацієнта на ношах.

5.Забезпечення збереження матеріальних цінностей виїзної бригади швидкої медичної допомоги, їх раціональне використання та звітування про використання.

6.Ведення встановленої медичної документації та звітування про свою роботу.

7.Підвищення кваліфікаціїта професійної майстерності.

8.Виконання правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог техніки безпеки і протипожежної безпеки, санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів, вимог асептики і антисептики, збереження медичної таємниці.

9.Оформлення у карті виїзду та в супровідному листі інформації про наявність у пацієнтів з порушенням пам’яті та психіки та у виявлених трупів людей матеріальних цінностей, коштів, документів тощо при передачі їх визначеним особам.

У складі лікарської бригади:

1.Доставка до місця знаходження пацієнта медичної апаратури, медикаментів, виробів медичного призначення, нош, санітарного майна тощо та повернення їх в санітарний транспорт.

2.Проведення призначених лікарем виїзної бригади швидкої медичної допомоги інструментальних обстежень, експрес-методів діагностики, медичних процедур та маніпуляцій.

3.Доставка хворих, потерпілих та породіль до санітарного транспорту, розміщення їх в салоні автомобіля та доставка до визначеного лікарем місця призначення.

У складі фельдшерської бригади:

1.Проведення обстеження та надання екстреної медичної допомоги пацієнтам на догоспітальному етапі, згідно з затвердженими нормативами та показниками якості.

2.Керування діями членів бригади швидкої медичної допомоги при наданні екстреної медичної допомоги.

3.Супроводження пацієнтів при їх транспортуванні в лікувально-профілактичні заклади.

4.Підтримування постійного радіозв'язку з диспетчером станції (підрозділу) при виконанні завдань.

5.Доведення до відома водія бригади швидкої медичної допомоги про місце виклику.

6.Підписання подорожнього листка водія після кожного маршруту.

7.Забезпечення спадкоємності надання медичної допомоги на етапі виїзної бригади швидкої медичної допомоги, амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних лікувально-профілактичних закладів.

8.Організація надання екстреної медичної допомоги у вогнищах з великою кількістю потерпілих до прибуття лікарської бригади швидкої медичної допомоги чи керівників охорони здоров'я.

9.Забезпечення виконання іншими членами виїзної бригади швидкої медичної допомоги правил внутрішнього трудового розпорядку, дотримання техніки безпеки і протипожежної безпеки, санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів, вимог асептики та антисептики.

10.Взаємодія в роботі з іншими виїзними бригадами швидкої медичної допомоги, медичними закладами та установами, міліцією, ДАІ, пожежниками, рятувальними службами та з медичними формуваннями, які беруть участь у ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій.

11.Інформування в установленому порядку визначених осіб про випадки масового ураження та травмування людей, дорожньо-транспортні пригоди, кримінальні та суїцидальні випадки, інфекційні захворювання, захворювання на СНІД, виявлені психічні захворювання, смертельні випадки, позалікарняні пологи, про надану допомогу бригадою та подальшу допомогу і нагляд за пацієнтом, про неупорядкованість територій, що заважає бригаді в оперативній роботі та виявлені фактори, які шкідливо впливають на здоров’я людей або призвели їх до смерті чи каліцтва, про неможливість виконання виклику, про порушення членами бригади правил трудового розпорядку та своїх посадових інструкцій.

ПР.370 10-ТИ МИНУТНЫЙ ДОЕЗД

Порядок дій медичного персоналу швидкої медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей)

1. Старший черговий медичний працівник станції (відділення) швидкої медичної допомоги:

Направляє на місце надзвичайної ситуації залежно від характеру події, бригади першої черги та спеціалізовані бригади другої черги територіальної служби медицини катастроф, а у разі їх відсутності - бригади швидкої медичної допомоги, визначивши старшу з них за організацію ліквідації медичних наслідків.

2. Про надзвичайну ситуацію, що виникла, та вжиті заходи повідомляє головного лікаря станції швидкої медичної допомоги.

3. У разі наявності великої кількості постраждалих направляє до місця події оперативно-штабну бригаду територіального підрозділу служби швидкої медичної допомоги, а в нічний час, вихідні, святкові та неробочі дні - оперативну групу місцевого Територіального органу охорони здоров’я для забезпечення оперативного управління ресурсами швидкої медичної допомоги та взаємодії з аварійно-рятувальними службами, представниками правоохоронних органів та місцевими державними адміністраціями території, де сталася надзвичайна ситуація. У разі необхідності направляє додаткові Бригади.

4. Інформує керівництво або черговий медичний персонал лікувально–профілактичних закладів про орієнтовну кількість постраждалих та медичні наслідки з метою підготовки (перепрофілювання) лікувально–профілактичних закладів до прийому пацієнтів.

5. При надходженні нової інформації про зміну обстановки на місці надзвичайної ситуації своєчасно інформує посадових осіб.

6. Забезпечує доставку до місця події необхідного аварійного запасу медикаментів, перев’язувального матеріалу, інструментарію, медичної апаратури тощо.

 

Наказ МОЗ України від 19.02.2013 № 133

«ФЕЛЬДШЕР З МЕДИЦИНИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ»

Повинен знати:

Фармакодинаміку медичних препаратів та їх взаємодію між собою, ускладнення, які можуть виникнути при їх застосуванні. Етіологію і патогенез, методи діагностики і надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі при невідкладних станах, при травмах, нещасних випадках, при позалікарняних пологах. Міжнародну класифікацію хвороб. Методи реанімації та інтенсивної терапії у дорослих, дітей і новонароджених. Будову та принципи роботи медичної апаратури, яка застосовується в практиці надання екстреної медичної допомоги. Порядок роботи у надзвичайних ситуаціях, з великою кількістю потерпілих, а також при виявленні особливо небезпечних інфекцій.

Володіти та застосовувати в роботі методики:

видалення рідин, предметів, різних мас з верхніх дихальних шляхів;

проведення трахеостомії чи конікотомії;

штучної вентиляції легень за допомогою медичної апаратури;

всіма видами ін’єкцій, трахеї та плевральної порожнини;

зупинки зовнішньої кровотечі;

інгаляції киснем;

промивання шлунку;

транспортної іммобілізації;

передньої тампонади носу;

проведення інфузійної терапії;

катетеризації сечового міхура;

введення роторозширювача та повітропровідника;

зняття електрокардіограми, методикою електродефібриляції;

збирання анамнезу, загального огляду, пальпації, перкусії, аускультації; вимірювання артеріального тиску та вираховування об’єму циркулюючої крові;

діагностики невідкладних станів;

надання необхідної медичної допомоги згідно із затвердженими

клінічними протоколами, вміти оцінити дані лабораторних та інструментальних методів дослідження.

 

ГИПЕРКЕТОНЕМИЧЕСКАЯ КОМА

Диабетическая кома — состояние, развивающееся в результате недостатка инсулина в организме у больных сахарным диабетом.

Гипергликемическая кома развивается постепенно, в течение суток и более, сопровождается сухостью во рту, больной много пьёт, если в этот момент уровень глюкозы в крови повышен (в норме 3,3—5,5 ммоль/л) в 2—3 раза.

Её появлению предшествуют недомогание, ухудшение аппетита, головная боль, запоры или поносы, тошнота, иногда боли в животе, изредка рвота.

Если в начальный период развития диабетической комы своевременно не начать лечение, больной переходит в состояние прострации (безразличия, забывчивости, сонливости); сознание его затемнено.

Отличительной особенностью комы является то, что кроме полной утраты сознания, кожа сухая, тёплая на ощупь, изо рта запах яблок или ацетона, слабый пульс, пониженное артериальное давление. Температура тела нормальная или немного повышена. Глазные яблоки мягкие на ощупь.

МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1.В состоянии прекомы - обильное щелочное питье, госпитализация в эндокринологический или терапевтический стационар.

2.При обструкции дыхательных путей – устранение причины, оксигенотерапия 60-80% кислород. При необходимости – интубация трахеи, ИВЛ.

3.Инфузионная терапия: инфузия до 1000 мл 0,9% раствора хлорида натрия и 200 мл 4,5% раствора гидрокарбоната натрия; реосорбилакт 10-12 мл/кг.

4.При выраженной артериальной гипотензии внутривенно капельно 1 мл 0,2% раствора норадреналина гидротартрата.

ГИПЕРКЕТОНЕМИЧЕСКАЯ КОМА У ДЕТЕЙ

МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1. В состоянии прекомы - обильное щелочное питье, госпитализация в эндокринологический или терапевтический стационар.

2. По показаниям - реанимационные мероприятия, ингаляция 100% кислорода.

3. Инфузия 20 мл/кг 0,9% р-ра натрия хлорида и 5% р-ра глюкозы (1:1).

4. Дезинтоксикация, коррекция кислотно-щелочного состояния - сорбилакт 2,5-5 мл/кг (под контолем сахара в крови!) внутривенно капельно.

5. Улучшение микроциркуляции - реосорбилакт 6-8 мл/кг в/венно капельно.

Гипогликемическая кома — остро возникающее патологическое состояние, связанное с падением или резким перепадом уровня гликемии. Кома развивается остро. Иногда кратковременный период предвестников настолько мал, что кома начинается практически внезапно — в течение нескольких минут наступает потеря сознания и даже паралич жизненно важных центров продолговатого мозга.

Гипогликемическая кома — крайняя степень проявления гипогликемии, развивается при быстром снижении концентрации глюкозы в плазме крови — результат несоответствия дозы вводимого инсулина и поступающей пищи). Симптоматика гипогликемии, предшествующей стадии гипогликемической комы, весьма разнообразна и обусловлена двумя основными механизмами:

- уменьшением содержания глюкозы в головном мозге— характерны нарушения поведения, неврологические проявления, нарушение и потеря сознания, судороги и, наконец, кома;

- тахикардия, спазм сосудов, потоотделение, ощущение напряжения, беспокойства, страха.

Гипогликемическая кома развивается у больных сахарным диабетом, в большинстве случаев, при несоответствии дозы вводимого инсулина и поступающей пищи, особенно углеводной. При сахарном диабете гипогликемическая кома развивается значительно чаще, чем кетоацидотическая.

Обычно гипогликемии и гипогликемические комы возникают у больных с тяжёлыми, крайне лабильными формами инсулинозависимого сахарного диабета, при которых установить внешнюю причину внезапного повышения чувствительности к инсулину невозможно. В остальных случаях провоцирующими моментами бывают длительные перерывы между приёмами пищи, повышенные физические нагрузки, рвота, понос и другие патологические состояния. Сопутствующие сахарному диабету нарушения функции печени, кишечника, эндокринного статуса, развитие почечной недостаточности могут располагать к выраженным гипогликемиям. Чаще гипогликемическая кома развивается при избыточном введении инсулина, что может произойти в следующих случаях:

клиническая картина развивается внезапно.При лёгкой начальной гипогликемии больного появляется чувство жара,дрожание рук и всего тела, иногда головная боль, голод, повышенная потливость, ощущение сердцебиения, общая слабость.

ГИПОГЛИКЕМИЧЕСКАЯ КОМА

1. При сохранении сознания - сладкий чай, сахар, мучные изделия.

2. По показаниям - реанимационные мероприятия.

3. При обструкции дыхательных путей – устранение причины, оксигенотерапия 60-80% кислород. При необходимости – интубация трахеи, ИВЛ.

4. Глюкоза 40% до 20-80 мл внутривенно.

При отсутствии эффекта - адреналин 0, l % 1,0 мл подкожно.

Глюкокортикоиды в перерасчете на преднизолоновую дозу - 30-60 мг преднизолона внутривенно капельно в 500 мл 5% раствора глюкозы.

Сернокислая магнезия 25% раствор 10,0 мл внутривенно.

ГИПОГЛИКЕМИЧЕСКАЯ КОМА У ДЕТЕЙ

1. По показаниям - реанимационные мероприятия. Ингаляция 100% кислорода.

2. Внутривенно струйно 40% раствор глюкозы медленно до выхода из комы.

3. Капельное введение 5% раствора глюкозы.

4. При недостаточном эффекте: преднизолон 1-2 мг/кг в/венно или др. глюкокортикоиды в перерасчете на преднизолоновую дозу.

5. При судорогах - сибазон 0,2-0,3 мг/кг внутримышечно.

6. Инфузионная терапия по показяниям.

3.

.

Самопроизвольный аборт - это прерывание беременности помимо воли и намерения женщины до 22 недель. Основным симптомом является внезапное кровотечение из половых путей после продолжительной аменореи. Источник кровотечения - матка.

Симптомы самопроизвольного аборта зависит от срока беременности. Если в ранние сроки аборт начинается с кровотечения, а боль незначительна либо вовсе отсутствует, то при позднем аборте ведущим симптомом является интенсивная схваткообразная боль внизу живота, а кровотечение может возникнуть при низком прикреплении и предлежании плаценты или при ее отслойке вследствие гестоза

Нередко рвота, слюнотечение, излитие околоплодных вод, предшествуют или сопутствуют кровотечению и боли.

В зависимости от степени отслойки плодного яйца и опорожнения полости матки различают:

1. угрожающий выкидыш;

2. начавшийся выкидыш;

3. аборт в ходу;

4. неполный аборт;

5. поздний аборт.

Угрожающий выкидыш - отслойка плодного яйца только намечается, имеются незначительное кровотечение из половых путей или только серозно-кровянистые выделения, боль незначительная, истечения околоплодных вод не отмечено. Врач специализированной бригады при внутреннем исследовании может убедиться, что форма шейки матки не изменена, зев закрыт. При этом матка мягкая, безболезненная, исследование не провоцирует энергичных сокращений матки и усиления боли.

Начавшийся выкидыш - более выражены и постепенно нарастают кровотечение и схваткообразная боль, обычно возникающие после продолжительной аменореи. Матка располагается над лоном, на пальпацию реагирует сокращением и усилением боли. У некоторых беременных и в прошлом был выкидыш при сходных симптомах. Возможны предвестники в виде учащенного мочеиспускания, тянущей боли внизу живота, сукровичных выделений в течение нескольких часов или суток. Не исключено криминальное вмешательство или вакуумрегуляция в целях прерывания незапланированной беременности, что удается выяснить в стационаре при осмотре половых путей. При очевидных симптомах начавшегося аборта внутреннее исследование на догоспиталыюм этапе нежелательно, а при неисключенном криминальном вмешательстве даже вредно. Лишь срочная госпитализация позволит оказать необходимую помощь и, возможно, сохранить беременность.

Аборт в ходу - отслойка и смещение плодного яйца прогрессирует. Схваткообразная боль и кровотечение сопровождаются ощущением сдавления прямой кишки и позывами на дефекацию. Диагноз не вызывает сомнений, сохранить беременность нельзя. Срочная госпитализация для завершения аборта в больничных условиях позволяет избежать избыточной кровопотери и инфицирования.

Неполный аборт характеризуется рождением части плодного яйца, обычно плода и оболочек. Остающаяся в матке часть плодного яйца препятствует сокращению матки и гемостазу. Угрозу представляет продолжающееся кровотечение, которое может привести к геморрагическому шоку. Если кровотечение незначительно и плодное яйцо как-будто выделилось целиком, сохраняется риск возобновления кровотечения из-за оставшихся частичек плодного яйца, образования плацентарного полипа, инфицирования и кровотечения в ближайшие 5 - 6 дней. Госпитализация в специализированный стационар, инфузия кровезаменителей во время транспортировки больной при продолжающемся кровотечении, кюретаж (для достижения окончательного гемостаза) позволяют предупредить осложнения и неблагоприятный исход.

Лечение:

Стабилизация жизненных функций пациентки (госпитализация на носилках, катетеризация центральной или периферических вен, внутривенная инфузионная терапия для нормализации гемодинамики, фетальный мониторинг).

этамзилат (дицинон) - по 2 - 4 мл 12,5% раствора внутривенно

4. При прибутті рятувальників до місця надзвичайної події (осередку ураження) оголошується, що прибула допомога, яка приступає до надання допомоги всі постраждалим та кожному з них особисто. Наступним заходом є оголошення про те, що всі хто може ходити – щоб виходили з осередку (місця події). Для чого створюються необхідні умови для безперешкодного їх виходу із зони (осередку) надзвичайної події, зустрічі та відведення у безпечну зону з подальшим зігріванням, контролем їх стану та психологічною підтримкою. Після виведення з осередку (місця надзвичайної події) всіх постраждалих що можуть рухатись, здійснюється обстеження місця надзвичайної події і маркування постраждалих сортувальними браслетами: червоним – усіх, хто говорить, стогне, плаче, кашляє, а також тих, хто непритомний, проте з наявними ознаками дихання, яке визначається стандартним прийомом протягом 10 секунд після забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів постраждалого та виявлення ознак дихання. Постраждалих, які не дихають після забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів не маркують.

При оптимальних умовах стану медико-тактичної обстановки для проведення рятувальних робіт, рекомендується надавати домедичну допомогу постраждалим червоної групи в осередку надзвичайної події з подальшим винесенням у безпечну зону – пункт збору поранених. При відсутності нош, найбільш ефективним засобом для перенесення постраждалих з місця (осередку) надзвичайної події є застосування довгих транспортувальних дощок. Усім без виключення постраждалим червоної групи за можливості перед транспортуванням накладають шийний комірець і закутують у термопокривало (ковдру).

При наявності зовнішньої кровотечі її зупиняють або безпосереднім тиском на рану або накладають джгут при травматичній ампутації. Непритомним, крім цього, при перенесенні або розташуванні у положенні на спині закладають рото-горлову трубку. При відсутності небезпечних факторів для життя постраждалих в осередку надзвичайної події, непритомного постраждалого можна тимчасово можна вкласти у стабільне положення на боці і залишити на місці події.

Всі інші постраждалі евакуюються в останню чергу без проведення в осередку ураження реанімаційних заходів.

У разі неможливості проведення сортування, евакуюють максимально найбільшу кількість постраждалих, які мають ознаки життя, за межі небезпечної зони (пункт збору поранених), в якій відбудеться вступне сортування, надання домедичної допомоги і в подальшому первинне медичне сортування.

Розташовувати постраждалих у цій зоні слід таким чином, щоб існував вільний доступ як для сортування, так і надання медичної допомоги (оскільки територія є безпечною), зокрема на відстані приблизно 1,5 метра один від одного. чергу.

Санітарний транспорт використовується в першу чергу для евакуації постраждалих з важкими та середньої тяжкості ушкодженнями. Залежно від обстановки евакуація може здійснюватися в один заклад охорони здоров’я або одночасно в декілька