Ефективність розподілу ресурсів

Якщо розглядати економіку як сукупність процесів виробництва і споживання, то її ефективне функціонування (ефективна аллокація в ній ресурсів) можливе в тому разі, коли структура виробництва благ збігалася із структурою споживання.

На конкурентних ринках ціни дорівнюють граничним витратам (див. т. 9):

Р_х = МС_х, Р_у = МС_у.

Тому формулу граничної норми трансформації, яка відображає умову ефективності розподілу ресурсів у виробництві, можна розширити:

Поєднавши її з умовою ефективності в споживанні і обміні, отримуємо умову ефективного розподілу ресурсів в економіці в цілому:

Дана умова означає, що точка оптимуму Е, в якій досягається повна ефективність розподілу ресурсів економіки, повинна знаходитися на межі виробничих можливостей, і в даній точці крива байдужості суспільства U є дотичною до цієї межі (рис. 13.9).

Рис.13.9. Ефективність розміщення ресурсів

Економіка добробуту

Функціонування економічних систем можна оцінювати як за критеріями ефективності, так із погляду справедливості розподілу їх результатів. Питання нормативної оцінки співвідношення ефективності і справедливості розподілу благ та ресурсів в економіці розглядаються в рамках окремого розділу економічної теорії – економіки добробуту.

Економіка добробуту (welfare economics, англ.; Wohlfahrtsöko-nomik, нім.) – напрямок в економічній теорії, який вивчає проблеми економічної ефективності ринку та соціальної справедливості економічних рішень для максимізації суспільної корисності.

Якщо повернутися до моделі кривої можливих корисностей (рис. 13.4), то усі її точки характеризують ефективний розподіл благ між споживачами. Але чи є вони одночасно і справедливими? Очевидно, що ні. Адже цій кривій належать точки абсолютно несправедливого розподілу (В і С), в яких блага належать виключно одному індивідууму. Важко відповісти на запитання, про більшу справедливість розподілу однієї із ефективних внутрішніх точок цієї кривої. В той же час неефективний розподіл в точці А може бути більш справедливий, ніж усі ефективні розподіли.

Таким чином, ефективність і справедливість можна розглядати як альтернативні цілі соціально-економічного розвитку країни. В різних країнах компроміс між ефективністю і справедливістю може займати різну позицію в шкалі «максимальна ефективність-повна справедливість».

Базовими елементами теорії добробуту є дві теореми:

Перша теорема економіки добробуту ілюструє бажаність конкуренції в економіці: Парето-ефективна аллокація ресурсів забезпечується створенням конкурентних ринкових умов в економіці. За таких умов економіка досягає межі трансформації, тобто максимального рівня виробництва товарів за наявного обсягу ресурсів.

Друга теорема економіки добробуту стверджує, що досягнення Парето-ефективності не гарантує рівномірного та справедливого розподілу доходів між членами суспільства.

Існують різноманітні погляди (критерії) на проблему справедливості (вид функції соціального добробуту):

1) егалітарний – всі члени суспільства отримують однакові блага;

2) утилітарний – максимізується загальна корисність усіх членів суспільства;

3) роулсіанський – максимізується корисність найменш забезпечених членів суспільства;

4) ліберальний (орієнтований на ринок) – справедливість встановлюється ринком

5) інші (детальніше в Длугопольський О. В. Теорія економіки державного сектора. – Тернопіль, ТНЕУ, 2007. – С.125-140).