Еволюційна економіка. Синергетична економіка.

Основний об’єкт еволюційної економіки — це множина (популяція) фірм у конкретному середовищі Ця сукупність як певна популяція визначається такими трьома складовими:

1) правилами поведінки окремої фірми;

2) правилами взаємодії фірм поміж собою;

3) правилами появи на відповідному ринку нових фірм і, відповідно, правилами виходу з популяції (зникнення) окремих фірм.

Пошук і відбір є двома одночасно наявними та взаємодіючими компонентами еволюційного процесу. Процеси, які забезпечують зворотний зв’язок при відборі, впливають і на напрям пошуку та відбору фірми, розвиваються в часі. Процес характеризується неоднозначністю переходу від одного періоду до наступного. Треба враховувати недетермінований характер даного процесу. Таким чи­ном, те, що насправді визначає ситуація в галузі в даний період, — це насамперед розподіл імовірностей ситуацій у цій галузі, що можуть реалізуватися у наступний період часу. Якщо додати до цього, що ситуація в галузі в періоди, що передують періоду , несуттєво впливає на перехідні ймовірності між t і t + 1, то це означатиме, що зміна в часі ситуації в галузі (чи її «стану») є марківським процесом. Безумовно, у визначених вище широких межах теоретичної схеми можна побудувати величезну кількість часткових моделей. Кожна з цих моделей визначає часткові випадки марківського процесу, котрий можна аналізувати за допомогою математичних теорем, що стосуються марківських процесів загального виду. Однак для того щоб такий аналіз приводив до висновків, які мають прозорий економічний сенс, у моделі мають бути присутніми деякі специфічні з погляду економічного змісту (сенсу) особливості. Ідеться про клас марківських моделей еволюції галузі. Мета моделювання — в тому, щоб не просто описати систему, а щоб цей опис дозволяв глибше зрозуміти її поведінку (отримати нові знання. Важливе місце в еволюційній економіці займають також моделі, пов’язані з інноваціями, з науково-технічним прогресом тощо.

Сучасна методологія аналізу нелінійних динамічних систем сформувалася в новий науковий напрям синергетику — міждисциплінарну науку, яка має метою виявлення спільних принципів еволюції, самоорганізації та адаптації складних систем у різних галузях знань на підставі побудови та дослідження нелінійних динамічних математичних моделей.. Синергетич­на економіка трактує нелінійність і нестійкість як джерело розвитку різноманіття та складності економічної динаміки. Водночас треба враховувати ще й неповноту і невизначеність інформації.

Синергетична економіка ґрунтується на чітких послідовних стадіях економічного аналізу. Розвиток аналітичної економіки поділяється на п’ять великих стадій (1опису детермінованих рівноваг на статичному рівні 2теорія порівняльної статистики 3мінімізацію витрат у межах економічної одиниці 4відкриття принципу відповідності, 5кроком, який необхідно зробити після того, як досліджено відгук системи на зміну заданих параметрів, полягає в тому, щоб дослідити поведінку системи як функцію часу. Наступний логічний крок — перехід до створення теорії порівняльної динаміки, яка повинна включати в себе теорію порівняльної статики та кожен з попередніх п’яти кроків. Синергетика акцентує увагу передусім на тому, що економічні системи можуть проходити через ієрархію нестійкого розвитку, і в них (системах) розвиваються дедалі більш складні структури. Такі нестійкості викликані зміною зовнішніх параметрів і можуть привести до нової просторово-часової організації системи.