Звідки пішло прізвище й ім’я

Богдана Хмельницького

Легенда

Батьків Богдана Хмельницького не знав і не бачив ніхто. А на горі, де зараз церква, жив собі дід з бабою. Біля них ріс густий прегустий хміль. У діда й баби не було дітей, і вони цьому журилися.

Якось ранком вийшов дід з хати, почув ніби дитячий голос. Дід почав пробирати руками хміль і пішов туди, звідки чув голос. У густому-густому хмелю він знайшов хлопчика. Дитина лежала перед ним, а в голові у неї сяяло сонце. Дід перехрестився, взяв дитину і поніс до хати, а сонце теж пішло за ним. Тільки дід увійшов у хату, як побачив, що стіни розступилися, і на місці старої хати виросли палати, і в усіх палатах ясно-ясно стало.

Дід і баба назвали цю дитину Богданом Хмельницьким. Це тому, що сам Бог послав їм цю дитину, а Хмельницьким тому, що знайшли хлопчика в хмелю.

Ріс Богдан не по днях, а по часах… Скоро виріс, і до нього з усіх усюдин сходилися козаки, а він що скаже, то так ті козаки і слухають його.

Богдан зі своїми козаками побудував церкву неподалік від своїх палат, а під церквою викопав льохи, якими водив свої коні до Тясмина, а як напали на нього вороги, то він уходив з козаками у ті льохи, а потім зненацька виходив звідти і перемагав ворогів. Сильна людина була Богдан Хмельницький.

?Цей твір – казка, легенда, переказ? Доведіть свою думку.

Чому людина не знає, доки живе

Легенда

Ішов одного разу Ісус Христос зі святим Петром дорогою і бачить – чоловік городить пліт. Підійшли до нього і дивляться, як він це робить.

– Чому з такого тонкого пруття городиш? – питає чоловіка святий Петро.

– Не таке воно вже й тонке, – відповів чоловік. – Яке є, таким і городжу.

– Узяв би ти та нарізав товстого пруття, тог і пліт би був сильнішим, – озвався Ісус Христос до чоловіка.

– А нащо мені сильніший пліт? – посміхаючись, запитав чоловік. – До моєї смерті і цей видержить.

– А хіба ти знаєш, доки живеш? – здивовано запитав Ісус Христос.

– Певно, що знаю. Ще два роки мені залишилось прожити на цьому світі, то і цей пліт доти видержить. А потім, кому буде потрібно, то нехай собі зробить інший.

Тут Ісус Христос і святий Петро попрощалися з чоловіком і пішли своєю дорогою.

– Це недобре, Петре, що людина знає, доки живе, – озвався по дорозі Ісус Христос до святого Петра. – Краще вже нехай чоловік не знає, доки живе, бо тоді він буде сумлінно працювати, буде постійно дбати про себе і свою сім’ю.

Тому від того часу і аж по сьогоднішній день і один чоловік не знає, доки живе.

? Цей твір – казка, легенда, переказ? Доведіть свою думку.

Прочитайте уважно твір, поділіть його на смислові частини.

Запишіть план із заголовків цих частин.

Місто Сміла

Легенда

Колись Сміла була в руках польських панів. Володіли нею Любомирські, Потоцькі й інші вельможі. Козаки невпинно вели з ними війну за місто. Важкі були битви. Багато років брали вони смілянський замок і щоразу поляки відбивали його назад.

Козаки почали вже занепадати духом. Та ось до них у табір прийшла незнайома жінка-козачка. Молода, красива і відважна. Вона виступила із закликом продовжувати боротьбу з поневолювачами краю.

– Що ви за лицарі, що не можете витурити якихось зайд, що прийшли на землю, политу кров’ю і потом, засіяну кістками наших славних предків! Нехай ганьба впаде на голови малодушних! Смерть катам!

І полум’яна українка кинулась на приступ фортеці. Козаки всі як один – за нею. Після короткої кривавої сутички замок був узятий, а польський гарнізон – знищений до ноги.

З тих пір і почали називати місто Сміла на честь сміливої козачки, ім’я якої так і залишилося невідомим.

? Цей твір – казка, легенда, переказ? Доведіть свою думку.

Прочитайте правильно слова та вислови і поясніть їх значення: вельможі, поневолювачі, зайди, ганьба, занепадати духом, засіяну кістками, знищений до ноги.

До слова смілива доберіть синоніми.

Виразно прочитайте легенду, змінюючи темп читання залежно від розвитку дій.

Калина

Легенда

Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські.

Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали ловити їх, щоб продати в Царгороді.

Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болота і там втопились.

На тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють із калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів та приказок.

? Цей твір – казка, легенда, переказ? Доведіть свою думку.

Коли відбувалися події, описані у творі?

Що зробили красуні-дівчата, щоб не потрапити в неволю?

З чим порівнюють у народі дівочу вроду? Пригадайте порівняння.

Як мати стала зозулею

Легенда

Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилась і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей нема чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовить тихо до дітей:

– Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться.

– нема в хаті води, – одказують діти.

– Візьміть глечик, – каже мати, – підіть до річки та й наберіть води.

Одізвався старший хлопець.

– Я не маю чобіт, нехай сестра іде.

Мати до дочки:

– піди, доню, принеси мені води.

– Я не маю хустки запнутися. Нехай іде менший.

Просить мати меншого сина:

– Піди, Івасику, принеси мені водички.

– Я не маю в що вдягнутися, – одказує той.

Так ніхто й не приніс хворій матері води.

Пішли діти надвір гратися, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір’ям. А найменший хлопчик саме вбіг у хату, бачить – мати вже стає зозулею, став гукати до братів і сестрички:

– Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї.

Схопили діти хто що: глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій:

– Мамочко, мамочко, пий воду.

А мати вся обросла пір’ям, стала зозулькою, одлітає од хати:

– Ку-ку, ку-ку… Пі-зно, діти, пі-зно… Ку-ку, ку-ку…

І стала одлітати. А діти за нею бігли і бігли, збиваючи по грудках ноги до крові. І до цих пір у лісах, полянах стелиться мох з червоними краплинками: кажуть, ті краплини крові, що стікали тоді з ніг дитячих.

А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.

? Цей твір – казка, легенда, переказ? Доведіть свою думку.

Які слова вам незнайомі? Поясність їх значення самостійно або із словником.

Прочитайте твір в особах.

Фіалка

Легенда

Коли добрий Господь бог сотворив квіти, питався їх лагідно, коли бажають квітнути.

Горда рожа сказала, що хоче бути княгинею весни.

– Добре, будеш нею.

– Я також бажаю бути княгинею весни, – просила лелія.

– Згода, обидві будете перемагати себе красою та запахом.

Добра айстра бажала потішити та радувати людей якнайдовше.

– Добре, будеш цвісти довго, аж до зими.

Тільки скромненька фіалка сховалася між листя й не мала відваги висловити своє бажання.

Але побачив її Господь і запитав, коли бажає покритися цвітом. – Коли це твоя воля, Боже, то дозволь мені прикраситися цвітом тоді, коли в Тебе буде найбільша радість.

– Отже, квітнутимеш у день Воскресіння мого сина.

І в доказ ласки покриває Господь фіалку в час Воскресіння справді дрібненькими квіточками, але так чарівно пахучими, що всі люди полюбили її і з утіхою знаходять красуню в затінку.

? Цей твір – казка, легенда, переказ? Доведіть свою думку.

Прочитайте правильно слова: лагідно, княгинею, якнайдовше, скромненько, прикраситися, квітнутимеш, в затінку.

Коли зацвітає фіалка? Чому?

Закінчіть речення: «Скромність – це…».