Коли в життя керівника входить магія

Притча: П’ять цеглин

Якось до невичерпного вигадника-мільйонера Тейлора Барнума (Taylor Barnum) прийшов енергійний на вигляд чоловік і попросив грошей. Той у відповідь запропонував попрацювати за півтора долара в день, вручив п'ять цеглин і дав наступну дивну інструкцію.

"Одну цеглину слід покласти на тротуар, де перетинається Бродвей і Енн-стріт, другу - біля музею Барнума, третю - навскоси від музею на розі Бродвею і Вісі-стріт, поруч з Естер-Хаус, четверту - перед собором Святого Павла, а з п'ятою в руках потрібно швидко ходити від однієї цеглини до іншої. Одну класти, іншу брати. А кожного разу, коли пробиває годинник на соборі Святого Павла, слід йти в музей, пред'являти квиток і обходити зал за залом. Після цього маніпуляції з цеглою належало повторити".

Працівник почав свій обхід, і вже за півгодини близько п'ятсот людей витріщалися на його загадкові пересування.

«Чим він зайнятий? Звідки цегла? Чому він бігає по колу?» - Сипалося з усіх боків, але той зберігав мовчання. До кінця першої години всі тротуари були оточені натовпом зацікавлених. А працівник, завершивши обхід, попрямував до музею. Там він присвятив чверть години огляду всіх залів і повернувся до своїх цеглин.

І кожного разу, коли він входив до музею, купа роззяв купувала квитки і йшла за ним в надії розгадати сенс його дій. День за днем кількість зацікавлених зростала, поки у справу не втрутилася поліція, стурбована надмірним стовпотворінням. «Цеглинник» був відкликаний, але він і його дії послужили відмінною рекламою музею. Саме після цієї історії, як стверджував Тейлор Барнум, Бродвей став найбільш жвавою вулицею Нью-Йорка. Так починався вірусний маркетинг...

Коли в життя керівника входить магія

Керівник, наділений божественною іскрою, здатний заразити своїм натхненням всіх співробітників. На доказ цих слів доктор Алекс Паттакос (Alex Pattakos) у своїй книзі «Бранці власних думок» наводить воістину дивовижну і надихаючу історію Аарона Фейєрстайна, президента і генерального директора компанії Malden Mills.

У 1995-му році пожежа на фабриці компанії Malden Mills у Массачусетсі відразу залишила без роботи 3000 чоловік. Але ненадовго. Фейєрстайн, дивлячись на бурхливе полум'я, відразу на місці вирішив, що це не кінець Malden Mills. Першою справою він оголосив, що за всіма працівниками на три місяці зберігається зарплата і всі пільги в повному обсязі. Їм ніде було працювати, але керівник серцем, розумом і душею знав, що викинути їх на вулицю було б безсовісно. Це нанесло б смертельний удар не тільки по людям й їхнім родинам, але й по всіх жителях двох міст - Лоуренса і Метвена, - у життя яких компанія була прямо або побічно залучена на всіх рівнях. Окрім того, постраждали б клієнти Malden Mills: продукцію компанії - високотехнологічні тканини для верхнього одягу - закуповували такі фірми, як L.L. Bean і Lands' End.

Збереження зарплат коштувало мільйони доларів, компанія стала банкрутом, але Фейєрстайн домігся свого. Він ризикував усім, що в нього було, - грішми, репутацією, бізнесом. Він вірив у своїх співробітників, і ті виправдали його довіру. Коли вдалося налагодити тимчасове виробництво в приміщенні старих складів, результати були вражаючими.

«До пожежі, - розповідав Фейєрстайн, - фабрика випускала 130 000 ярдів матерії в тиждень. - А через кілька тижнів після нього ця цифра досягла 230 000 ярдів. Люди стали дуже творчо мислити й були готові працювати по 25 годин на добу».

Керівник інстинктивно дорожив своїми працівниками і, хоча страшенно ризикував, негайно інвестував величезну суму в те, щоб їх зберегти. Згодом він направив всі сили на відновлення виробництва й домігся того, що здавалося неможливим: компанія, як фенікс, здійнялася з попелу. Співробітники - і «сині комірці», і «білі комірці» - віддано працювали на спільну справу. У 2003-му році компанія вийшла з банкрутства.