Оптимізація рішень при проектуванні та організації технічної експлуатації ВОСП за критерієм надійності

Сучасний етап розвитку галузі характеризується динамічним розвитком засобів передачі інформації, впровадженням нових телекомунікаційних технологій, які супроводжуються збільшенням пропускної здатності мережевих трактів та каналів, а також підвищуються вимоги до якості функціонування та надання послуг. Сьогодні однією з основних задач при проектуванні та технічній експлуатації мереж є забезпечення цих вимог.

Особливості технічної експлуатації і задача підвищення якості функціонування сучасних ВОСП. На мережах зв’язку України широко впроваджуються нові покоління волоконно-оптичних систем передачі (ВОСП). У багатьох випадках це високошвидкісні цифрові системи передачі з високим рівнем програмного забезпечення, які використовують оптичні кабелі.

Сучасні ВОСП характеризуються великим об’ємом передаваючої інформації, яка, у свою чергу, зумовлює великий об’єм витрат у випадку простою та велику протяжність між сусідніми пунктами волоконно-оптичної лінії передачі (ВОЛП), тобто збільшення середнього часу відновлення.

Як витікає з виразу для комплексного показника надійності – коефіцієнту готовності

 

К_г = Т_о / Т_о + Т_в

 

 

задача забезпечення заданої якості функціонування ВОСП може бути вирішена різними способами резервування за рахунок збільшення Т_о (середній час наробки на відмову) та зменшення Т_в (середнього часу відновлення) шляхом оптимізації рішень по організації технічної експлуатації на етапі проектування ВОСП.

При вирішенні задач оптимізації по критерію надійності краще використовувати вираз для коефіцієнту простою (неготовності):

 

Т_о λТ_в

К_п = 1- К_г = Т_о + Т_в = 1+ λТ_в ,

де λ = 1/Т_о – інтенсивність відмов для періодів нормальної експлуатації.

Підвищення надійності шляхом структурного резервування. Для сучасних ВОСП широко використовується структурне резервування окремих блоків апаратури та ділянок ВОСП (мультиплексних секцій). При цьому може використовуватися загальне або роздільне резервування.

При загальному резервуванні за схемою 1:Ν коефіцієнт простою К_пр визначається як:

 

К_пp ≈ (К_п) ⁿ .

 

При оптимізації перевага надається схемі роздільного резервування, так як надійність збільшується швидше із збільшенням чисельності резерву, ніж у схемі загального резервування. Крім того, в такій схемі можна використовувати різну кількість резервування кожного окремого елемента об’єкта технічної експлуатації (ОТЕ). Цим елементом може бути окремий блок (типовий елемент заміни), ділянка ВОЛП або мережевого тракту, мультиплексорна секція, тракт віртуального контейнера або ділянка мережі зв’язку.

Задача оптимізації структури резерву складається у визначенні його оптимального складу, тобто знаходженні вектору:

 

Х_орt € X = (х_1, х₂, …, х_n),

 

де х_і – кількість резервних елементів в і-й підсистемі схеми роздільного резервування ОТЕ, і= 1, n.

При цьому задачу оптимізації можна вирішити двома способами. Перший спосіб передбачає знаходження оптимального складу резервних елементів Х= Х_орt, при якому досягається задане значення надійності об’єкту R (Х_орt) ≥ R_гp при мінімальній вартості резерву:

 

С(Х_орt) = min C (X), Х_орt € X.

Другий спосіб передбачає визначення Х_орt, при якому досягається найбільша надійність:

 

R (Х_орt) = max R(X), Х_орt € X;

 

С(Х_орt)≤С_доп.

 

Структура резерву, як правило, оптимізується при досягненні заданого значення надійності і мінімальної вартості напруженого резерву.

Волоконно-оптичні системи, які побудовані на базі синхронної цифрової ієрархії, дозволяють використовувати резерв по пропускній здатності, що у свою чергу дає можливість на рівні програмного забезпечення вводити графіки обхідних шляхів та замін. При цьому забезпечується можливість оцінки поточного стану по завантаженню та якості передачі як окремих інформаційних структур так і на кожній окремій ділянці. Особливо ефективний цей спосіб резервування в кільцевих структурах зв’язку. Для його реалізації у складі технічних засобів ВОЛП або мережі використовується обладнання із заздалегідь більшою швидкістю передачі. Тому оптимізація структури резерву мережі в цілому (або її ділянки) для схеми роздільного резервування відбувається за критерієм найбільшої надійності при існуючих витратах.

Оптимізація рішень при проектуванні ВОЛП. Для підвищення надійності, зменшення капітальних та експлуатаційних витрат, зв’язаних з розвитком на перспективу, рекомендується орієнтуватися на:

- використання оптичних кабелів з резервними оптичними волокнами;

- використання більш високошвидкісної апаратури (на один або два ступеня ієрархії для ЦСП плезіохронної цифрової ієрархії (ПЦІ) та на один або два рівня СТМ-N для ЦСП (СЦІ).

Дійсно, при впровадженні перших поколінь ВОСП на місцевих та внутрішньозонових первинних мережах зв’язку використовувалися оптичні кабелі з багатоходовими оптичними волокнами. Сьогодні ці ВОЛП безперспективні, так як не дозволяють при роботі у 2-му вікні прозорості (при довжині ділянки регенерації 30 км) збільшити швидкість передачі вище Е3 (480 ОЦК).

Крім того, одномодові оптичні волокна відрізняються від багатомодових тим, що у них максимальна L по швидкості передачі В залежить від параметрів не тільки середовища (хроматична дисперсія), але і від апаратури (ширина спектру оптичного випромінювання). Таким чином, при однакових параметрах оптичного кабелю та L, швидкість передачі в оптичному волокні може бути збільшена шляхом заміни апаратури (з іншим джерелом випромінювання). Такі ВОЛП мають більш довготривалу перспективу.

При прокладанні оптичного кабелю з резервним оптичним волокном збільшується запас пропускної здатності ВОЛП (на перспективу розвитку), тобто використовується просторовий спосіб ущільнення інформації. Збільшення числа оптичного волокна в оптичному каналі в 10 разів призводить до збільшення витрат на спорудження ВОЛП всього на 20%. Крім того, резервні оптичні волокна можуть використовуватися для підвищення надійності ВОЛП, а саме:

- заміна робочих оптичних волокон, якщо їх параметри в процесі прокладки або експлуатації вийшли за допустимі межі;

- організація переключення на резервний лінійний тракт для ВОЛП ПЦІ або на резервну мультиплексну секцію для ВОЛП СЦІ;

- виявлення та локалізація причин відмов, які поступово накопичуються, (без перерви зв’язку) за допомогою підключення оптичного рефлектометра до резервних оптичних волокон, якщо ці причини є загальними для всіх оптичних волокон в оптичному кабелі (наприклад у випадку перегинів в оптичному кабелі через зміщення грунту, пошкодження з’єднувальної муфти, тощо).

Також, має сенс використовувати апаратуру з більшою пропускною здатністю при проектуванні ВОЛП СЦІ. Синхронний мультиплексор СТМ-16 дорожче ніж мультиплексор СТМ-4 всього на 30-40 %, що знову спричиняє до збільшення витрат на побудову ВОЛП всього на кілька процентів. Але додаткова пропускна здатність апаратури СЦІ, ще до того як вона буде залучена, може бути ефективно використана для збільшення показників надійності шляхом резервування у підмережі.

При проектуванні ВОСП рекомендується орієнтуватися на:

- організацію однопролітних ВОЛП на місцевих первинних мережах;

- побудову однопролітних ділянок ВОЛП між двома сусідніми мережевими вузлами на внутрішньозонових та магістральних первинних мережах, використовуючи для цього (при необхідності) оптичні підсилювачі (ОП);

- гнучке використання різних способів ущільнення (часового, спектрального та просторового) в залежності від призначення і можливостей.

Сучасний рівень компонентів ВОСП дозволяє при організації з’єднувальних ліній на місцевих первинних мережах, на достатньо дешевому та компактному закінченні лінійного тракту (ЗЛТ) уникнути побудови проміжних пунктів.

Сьогодні більшість виробників ЗЛТ, орієнтуючись на ринок зв’язку, випускають, як правило, в єдиному конструктиві ціле сімейство ЗЛТ, які мають різну вартість в залежності від довжини ділянки регенерації від 10 до 150 км.

Поява ОП та використання їх в складі ЗЛТ дозволило збільшити граничну довжину ділянки регенерації більше ніж у 2 рази, тобто з’явилась можливість проектувати трасу ВОЛП на внутрішньозонових та магістральних первинних мережах через супутні мережеві вузли.

Використання ОП у складі ЗЛТ дозволяє запобігти проблемі електроживлення регенераційного пункту, який не обслуговується (НРП) ВОЛП, та його охороні від несанкціонованого доступу.

Застосування проміжних (лінійних) ОП для одноканальних ВОСП на магістральній первинній та внутрішньозонових мережах у більшості випадків немає сенсу, так як це не дозволяє вирішити проблему електроживлення НРП. Проте ефективність їх використання стрімко зростає на оптичних мережах доступу навіть для одноканальних ВОСП та на всіх ділянках мережі для ВОСП із спектральним розподілом каналів.

Щодо гнучкого використання різних способів ущільнення (збільшення пропускної здатності ВОЛП), то воно є наслідком оптимізації складу технічних засобів ВОЛП при майбутньому розвитку мережі. При проектуванні мережі зв’язку на перспективу (за пропускною здатністю) весь період розвитку розбивається на окремі великі та малі розрахункові періоди розвитку. Оптимізація складу технічних засобів гілки з врахуванням фактору часу провадиться шляхом мінімізації витрат на 1 кан∙км, приведених до початку періоду розвитку на кожному з цих етапів.

Сучасні ОК забезпечують значний запас пропускної здатності, що дозволяє при оптимізації гілки зв’язку не брати до уваги великі періоди розвитку. Іншими словами при проектуванні вибирається ОК з таким типом ОВ, який забезпечує необхідну пропускну здатність ВОЛП до кінця періоду розвитку, який проектується.

Крім того, існують економічно виправдані показники для використання апаратури із запасом пропускної здатності більшим ніж потребується на початку періоду розвитку. В результаті, при проектуванні гілки мережі на весь період розвитку значно спростовується процес оптимізації складу технічних засобів. Останній проявляється у поетапному збільшенні пропускної здатності ВОЛП в процесі розвитку, що супроводжується незначним збільшенням капітальних витрат. Але саме цей факт і обумовлює гнучке використання всіх способів ущільнення інформації при проектуванні ВОЛП на перспективу.

По суті оптимізація складу технічних засобів для сучасних ВОЛП – це перш за все вибір оптимального ресурсу ОК за пропускною здатністю, який визначається як:

 

Р_opt=ldB,

 

де l – число ОВ, в тому числі резервних; В – гранична швидкість передачі при конкретній довжині L ділянки регенерації (визначається типом ОВ та характеристиками апаратури); d – граничне число оптичних каналів при певних В та L (залежить від типу ОВ та характеристик апаратури).

Заключення: оптимізація рішень при проектуванні та організації технічної експлуатації сучасних ВОСП здійснюється по критерію надійності та включає:

- попередню оцінку комплексного показника надійності К_г та порівняння його з необхідним значенням, виходячи з норм на К_г;

- оптимізацію структури резерву та використання оптимальної стратегії відновлення для зниження коефіцієнту простою К_п;

- оптимізацію ресурсу ОК за пропускною здатністю на перспективу розвитку

- 9. Перспективні засоби та технології телекомунікацій

-

- Зближення інформаційних і телекомунікаційних технологій в останнє десятиріччя привело до їх тісної взаємодії і залежності. Саме тому сучасна інформаційна інфраструктура повинна розглядатися в сукупності двох складових: телекомунікаційної та інформаційної. Телекомунікаційна складова повинна мати потужну, дубльовану, закільцьовану транспортну систему (ТС), в яку входять транспортна мережа та мережа доступу (рис.9.1) для повного забезпечення потреб інформаційної інфраструктури

-

- Рисунок 9.1- Телекомунікації як складова інформаційної інфраструктури.

- Наступна інформаційна епоха характеризуватиметься різким зростанням обміну інформацією між різними категоріями користувачів в регіонах, країнах, світі. Диспетчерізація, розподіл та транзит великого обсягу трафіку у вузлових пунктах породжує тенденцію розробки та розвитку відповідного обладнання, яке має забезпечити також і широку номенклатуру послуг (наприклад, мовні послуги, послуги мультимедіа, передача даних, трафік базових станцій GSM, сигналізація ЗКС-7 та ін.)

- Варіанти побудови мереж не обмежуються тільки топологією "точка-точка". З'явились більш надійні і складні топології мережі -самовідновлювана кільцева мережа, комірчаста та інші. Для високоякісного надання сучасних і майбутніх послуг вузлове обладнання мережних структур повинно мати високі характеристики надійності, керованості, фазового "дрижання" та дрейфу,тактової синхронізації сигналів, що передаються.

- Зараз створення універсальної ТС базується на принципах синхронної цифрової ієрархії (СЦІ). Така ТС органічно поєднує мережні ресурси, що виконують функції передачі інформації, контролю і керування (оперативного переключення, резервування, експлуатації та ін.). Системи СЦІ,крім того, стали в більшості країн основою для майбутніх супермагістралей і продовжують вдосконалюватися шляхом застосування оптичної технології спектрального ущільнення, яка має неабияке майбутнє. Майбутні ТС будуть значно потужнішими і економічнішими за рахунок використання повністю оптичних технологій ущільнення, комутації і підсилення групових і компонентних інформаційних сигналів.

- 9.1. Транспортна система та транспортні мережі

- Транспортна система є сосновою для діючих і планованих служб інтелектуальних, персональних та інших мереж. Інформаційним навантаженням ТС можуть бути сигнали будь-якої з діючих ПЦІ, СЦІ, потоки комірок АТМ або інші цифрові сигнали. Аналогові сигнали потрібно попередньо перетворити в цифрові.

- Універсальні можливості транспортування сигналів різного роду досягаються в ТС завдяки використанню ідеї контейнерного перевезення. В ТС транспортуються (переміщуються) не самі потоки інформації або сигнали користувача, а спеціальні цифрові структури - віртуальні контейнери, в які завантажуються ці сигнали або поділена на пакети інформація. Мережні потоки інформації у вигляді контейнерів обробляються незалежно від їх змісту. Після доставки контейнерів на місце і їх вивантаження сигнали приймають початкову форму. Тому ТС СЦІ вже зараз являє собою систему пересилання будь-якої інформації і може негайно використовуватися для створення і розвитку будь-яких мереж і послуг.

- За останні десятиріччя первинна (транспортна) мережа зв'язку відзначилась колосальним впливом оптичного волокна на сучасні та майбутні транспортні технології.

- Слід зауважити, що можливості інтелектуалізації виникли дякуючи можливості використання біт при передаванні цифрових сигналів по оптичному кабелю. Про це можливо судити по значенню частини допоміжної (службової) інформації в цифровому сигналі, що передається по лінії. Наприклад в лінійному сигналі СЦІ SТМ-16 доля службової інформації складає близько 17%, в сигналі зі структурою АТМ - 10%, в той час як в четверинному сигналі РDН, що сформований із 64 сигналів 2048 кбіт/с - всього 6%.

- З врахуванням високих швидкостей передавання, характерних для СП по оптичним кабелям, відкриваються широкі потенціальні можливості для організації сервісних підсистем. Так, в СП рівня SТМ-16 для різного роду службових цілей може бути використано 423 Мбіт/с (еквівалент трьох четверинних СП РDН, що складає приблизно 6000 каналів). Цифровізація є стимулятором і каталізатором ряду процесів, таких як інтеграція процесів передавання і комутації, дифузія обчислювальної техніки в телекомунікацію, індустріалізація та автоматизація виробництва апаратури. Однак ці процеси не могли б бути в повній мірі реалізовані без передавання по оптичному кабелю.

- Дякуючи оптичному волокну є добрий грунт для інтелектуалізації і мережі.

- Інтелектуалізація транспортної мережі в свою чергу супроводжується проникненням в неї технології локальних обчислювальних мереж.

- Функціонування сучасної транспортної мережі неможливо представити без розвиненої системи управління, що має свою інтелектуальну підмережу, в котрій завдання управління грають все більшу роль, порівняно з реалізацією контрольних функцій та збору інформації.

- Одночасно йде процес інтеграції з мережами доступу та комутованими вторинними мережами.

- На транспортних мережах з'являються підсистеми і відповідне обладнання, що забезпечує такі функції як маршрутизація, кросова комутація та ін.

- Технологія АТМ разом з СЦІ дозволяє використовувати одне і теж оптичне волокно (як фізичного носія) одночасно для організації різних типів мережних з'єднань, що основані як на принципі комутації каналів так і на принципі комутації пакетів.

- Світовий рівень розвитку транспортних мереж і глобальна тенденція на розширення номенклатури та підвищення якості телекомунікаційних послуг роблять актуальною проблему створення широко-смугових мереж з інтеграцією служб (В - ІSDN).

-

- Основним видом направляючого середовища в перше десятиріччя XXI сторіччя залишиться одномодове оптичне волокно.

- Стаціонарне середовище передавання - самий консервативний компонент телекомунікаційної мережі.

- Кабелі, що прокладені в кінці XX сторіччя будуть ще довго працювати в майбутньому.

- Не дивлячись на те, що вже сьогодні кварцеве оптичне волокно можливо назвати квазіідеальним середовищем передавання і що практично вдалося впритул підійти до теоретичної межі мінімізації загасання (0,16 дБ/км для хвилі 1,55 мкм), а широкосмуговість досягається спеціальною технологією (зміщення нульової матеріальної дисперсії та ін.),процес подальшого удосконалення оптичного волокна і методів передавання ще далекий від завершення і як стимулятор і каталізатор розвитку транспортних технологій ще скаже своє слово.

- Вже зараз з'явились волоконні світловоди з потенційними можливостями, що перевищують на кілька порядків можливості кварцевих світловодів. Це світловоди із халькогенідних і фторидних стекол, які працюють в довгохвильовому ІЧ-діапазоні (2-10 мкм).

- Теоретично можливі загасання складають 0,01 - 0,001 дБ/км. Правда, промислове виготовлення має ряд труднощів. Не вдається одержати летючих з'єднань, що легко очищаються від багатьох домішок.

- Є надія, що в XXI сторіччі вдасться одержати нові волоконні світловоди, що дозволить мати регенераційну ділянку в сотні і тисячі кілометрів та передавати терабіти інформації.

- Перехід в інший діапазон довжин хвиль ставить завдання розробки нових джерел та приймачів випромінювання, засобів з'єднання світловодів.

- Але, як показав досвід розвитку оптичних технологій, ці труднощі будуть подолані досить швидко.

- Мережа України, що була побудована на базі аналогових систем передачі та кабельних металевих ліній, швидко розбудовується на сучасній технології телекомунікаційних мереж-cинхронній цифровій ієрархії на радіо та оптичних направляючих середовищах.

- Україна має унікальну можливість здійснити якісний стрибок з застосуванням новітніх технологій, не повторюючи етапів попереднього розвитку технологій ПЦІ у Європі та Америці, що продовжувався близько ЗО років В наш час до новітніх технологій телекомунікацій належать WDM та ІР мережі.

- Транспортні мережі, які базуються на ТС СЦІ, складаються з систем передавання, систем контролю, резервування (оперативного переключення), управління та експлуатації на відповідних рівнях. Так, фірма Е ricsson представляє транспортну систему і її архітектуру (ЕТNА) розподіляючи її на мережі:

- - національну транспортну;

- - регіональну транспортну;

- - локальну транспортну.

- Локальну транспортну мережу такої ТС можна розглядати як мережу доступу, а регіональну та національну транспортні мережі як основну транспортну мережу універсальної мережі зв'язку.

- Такий поділ є характерним для існуючої концепції ТС. Однак сучасні цифрові комутаційні станції з програмним управлінням вже включають до свого складу вбудовані оптичні системи передавання. Наприклад, китайська комутаційна станція С&СО8 може поставлятися з вбудованою системою передавання серії 8В8. Сигнали між різними пристроями у такій станції комутації передаються "прозоро", аналогічно принципам класичних ТС.

- Спостерігається рішучий відхід від концепції окремих систем комутації і передавання: інтеграція комутаційного обладнання та обладнання передавання дозволяє підняти пропускну спроможність системи, одночасно зменшивши витрати на обладнання та технічне обслуговування.

- `Приклади модульної побудови мереж та взаємного з'єднання мереж на основі цифрової комутаційної станції з програмним управлінням С&С08 наведені в додатках [1].

- Особливих коментарів ці приклади побудови сучасних комутаційно-транспортних систем не потребують. Тим більше, що завдяки останнім досягненням технології спектрального ущільнення ВОЛЗ частка витрат на транспортну частину телекомунікаційних мереж невпинно зменшується, складаючи зараз, за різними оцінками, величину 10-30 %.

- 9.2. Перспективні оптичні технології для первинної мережі зв’язку.

- Як у світовій практиці, так і на вітчизняних кабельних мережах зв'язку простежується тенденція переходу до повністю оптичних мереж з застосуванням нових оптичних технологій на основі методів спектрального ущільнення, коли по одному волоконному світловоду передається декілька інформаційних потоків на різних оптичних довжинах хвиль, що дозволяє значно підвищити інформаційну ємність ВОЛЗ і зменшити витрати на один канало-кілометр зв'язку. З'явились системи густого спектрального ущільнення DWDM, які використовують для роботи тільки одне вікно прозорості (діапазон 550 нм) в робочій смузі оптичного підсилювача (1530... 1560 нм) і мають мале рознесення між оптичними каналами (0,4; 0,8; 1,6 нм), а також оптичні мультиплексори демультиплексори, які реалізують функції введення/виведення різних оптичних каналів з різними довжинами хвиль. Пристрої спектрального ущільнення (оптичні мультиплексори/ демультиплексори) є чисто пасивними пристроями, які вносять досить велике загасання (до 12 дБ) в лінійний тракт. Тому виникає необхідність встановлення оптичних підсилювачів перед або за оптичним мультиплексором.

- Відповідно до Рекомендації G.692 ІТU-Т регламентована величина рознесення між оптичними каналами становить 50 ГГц (=0,4 нм), однак поки що більш широке застосування знаходять системи з частотним рознесенням між оптичними несучими у 100 ГГц (=0,8 нм). Конкретний частотний план для діапазону 1550 нм також регламентований в Рекомендації С.692.

- Розвиток технології оптичного підсилення на основі ербійлегованих волоконних світловодів (ЕDFА) суттєво змінив методологію волоконно-оптичних систем зв'язку. За цією технологією можна реалізувати підсилення сигналів в оптичному діапазоні без перетворення їх в електричні (на противагу традиційним регенераторам) і значно збільшити довжину регенераційних ділянок (до 260-600 км). Типовий коефіцієнт підсилення оптичних підсилювачів сягає 25 дБ. Габарити підсилювача 120x20x170 мм, маса 0,25 кг, споживана потужність близько 10...12 Вт.

- В міжнародній практиці систем частіше застосовуються оптичні комутатори (ОК). Час спрацьовування ОК визначається перехідними процесами в електричних колах управління ОК, і на сьогодні не перевищує одиниць мікросекунд. Оптичний комутатор - це один з найбільш важливих елементів повністю оптичних мереж зв'язку, без якого неможливо побудувати масштабовану телекомунікаційну архітектуру. ОК характеризуються такими основними параметрами: перехідні завади, внесені завади, швидкість переключення, керуючі напруги. Зараз застосовуються ОК, які працюють на базі направлених відгалужувачів, мостових балансних інтерферометрів, пристроїв на схрещених оптичних хвилеводах та ін. Найбільш_; поширені ОК, в яких використовується лінійний електрооптичний ефект, що полягає в змінюванні показника заломлення матеріалу пропорційно напруженості прикладеного електричного поля.

- В оптичних мережах зв'язку широке застосування знаходять оптичні конвертори, які здійснюють чисто оптичне перенесення сигналу з однієї довжини хвилі на іншу. Таке перетворення повністю прозоре відносно частоти модуляції і не вносить затримки в електричний сигнал.

- Повністю оптичні мережі можуть забезпечити практично необмежену смугу пропускання як для сучасних,так і для майбутніх, інформаційних потоків. Ведуться інтенсивні дослідження і вже розроблене більш досконале устаткування: багатоканальні оптичні спектральні мультиплексори DWDM (більше 1000 каналів), лазери з настроюваною довжиною хвилі, широкосмугові оптичні підсилювачі на ЕВС (ЕDFА), оптичні комутатори. Створені оптичне волокно з нульовою дисперсією в робочій смузі хвиль, від -галужувачі, з'єднувачі, фільтри та інші елементи, необхідні для побудови повністю оптичних мереж. Розробляються необхідні стандарти.

- Темпи розвитку в цьому напрямку розвитку систем передачі вражають. Так, в 1996 р. прогнозувалось на 2000 рік застосування WDМ-пристроїв для американського ринку систем зв'язку на суму близько 330 млн. дол. Однак вже в 1997 р. обсяг продажу цих систем перевищив 1 млрд. дол., а технологія DWDM (ущільненого WDМ) знайшла застосування на всіх основних мережах магістрального зв'язку США вже а кінці 1997 р. Технологія DWDM дозволяє значно збільшити пропускну спроможність одномодового волокна (теоретично до 60 Тбіт/с)