Організація Чорноморського економічного співробітництва

25 червня 1992 р. у Стамбулі Албанія, Азербайджан, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Туреччина та Україна підписали "Декларацію Саміту про Чорноморське економічне співробітництво", у якій було визначено принципи та цілі співробітництва в причорноморському регіоні та діяльності Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). Статут організації затверджений в Ялті 5 червня 1998 р. Україна ратифікувала Статут 19 березня 1999 р. Після декларації Ялтинського саміту у червні 1998 р. організація юридичне виходить на міжнародну арену. Організація Ч ЕС визначила основні напрями співробітництва:

- торгівля та економічний розвиток;

- банківська справа і фінанси;

- зв'язок;

- енергетика;

- транспорт;

- сільське господарство і агропромисловість;

- охорона здоров'я і фармацевтика;

- охорона навколишнього середовища;

- туризм;

- наука і техніка;

- обмін статистичними даними та економічною інформацією;

- співробітництво між митними та іншими прикордонними органами;

- контакти між людьми;

- боротьба з організованою злочинністю, незаконною торгівлею наркотиками, зброєю та радіоактивними матеріалами, з усіма актами тероризму та нелегальною міграцією.

ОЧЕС утворює цілий ряд робочих органів. Серед них: Парламентська Асамблея, Ділова рада, Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР).

Згідно з рішенням засідання Ради керуючих ЧБТР 1 червня 1999 р. банк розпочав свою роботу. Урочиста церемонія інавгурації ЧБТР відбулася 21 червня 1999 р. у місті Салоніки (Греція), де знаходиться центральний офіс банку. На цю новостворену фінансову установу було покладено такі функції: сприяти розвитку міжнародної торгівлі, фінансувати промислові проекти і підприємства в країнах-членах, співпрацювати з міжнародними установами і національними фінансовими організаціями в країнах-членах, надавати допомогу для розвитку і реформування економіки країнам ОЧЕС, інвестувати проекти в економічній і соціальній сфері країн-членів, надаючи гарантії.

ОЧЕС - це регіональна ініціатива, яка останнім часом перетворилася на міжнародну економічну організацію. Метою одинадцяти членів регіонального угруповання є досягнення тривалого миру, стабільності та процвітання через економічне співробітництво, міжурядові зв'язки та взаємодію з міжнародними і регіональними системами.

За останні декілька років організація спрямувала свою увагу на знаходження позицій та місця в цілій системі міжнародних зв'язків.

ОЧЕС є винятково економічною організацією, яка фокусує свою увагу на виборі та впровадженні конкретних проектів з тим, щоб надати бізнесменам та підприємцям можливість покращити торговельні операції через кордони.

29. Основні напрямки чорноморського ек. співробітництва країн регіону

До основних напрямків причорноморського співробітництва можна віднести такі:

• формування інфраструктури бізнесу через створення та розвиток спільних фінансових та інформаційних мереж;

• будівництво спільними зусиллями об'єктів транспортної інфраструктури, розвиток транспортно-експедиторського співробітництва;

• комплексне використання і охорона ресурсів Чорного моря;

• співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази регіону, у справі раціонального енергоспоживання;

• реалізація спільних проектів щодо технологічного переобладнання металургійних виробництв країн-учасниць;

• співробітництво в агропромисловій сфері, розвиток харчової і переробної промисловості;

• участь у конверсії оборонної промисловості;

• розвиток сучасної системи телекомунікацій, зокрема реалізація проекту будівництва оптиковолоконної лінії зв'язку між Туреччиною, Болгарією, Румунією та Україною;

• кооперація в розвитку уніфікованої митної системи та вироблення ефективного механізму взаємних розрахунків з орієнтацією на створення в майбутньому Чорноморського платіжного союзу;

• співробітництво в розвитку процесів приватизації підприємств, стимулювання малого і середнього бізнесу тощо.

 

30. Еволюція міжн. відносин в умовах пост біполярності і співвідношення г-их та національних чинників
Сучасна система міжнародних відносин зазвичай називається постбіполярною. На сьогодні видокремлюються такі посутні характеристики цієї новітньої системи: глобалізація, регіоналізація, зміна парадигми безпеки, демократизація. Сучасний світ прискорено інтегрується в глобальному масштабі; в його рамках утворюються регіональні інтеграційні об’єднання; формуються системи колективної безпеки, війна «розпорошується» до рівня локального конфлікту низької інтенсивності, а військові дії набувають форм операцій з підтримання та встановлення миру, гуманітарної інтервенції, місцевих партизанських воєн і глобального тероризму; відбувається тотальна демократизація як на рівні національних суспільств, так і на наднаціональному рівні міжнародних відносин.
В історичному сенсі, видокремлюються два основні періоди історії сучасної системи міжнародних відносин: перехідний період власне постбіполярності, який охоплює часи падіння «Берлінської стіни» та розпаду Радянського Союзу і період американо- чи євроатлантоцентричного світу, який започатковується війнами проти Югославії й Іраку (операція «Буря в пустелі») та поширенням на схід НАТО й Євросоюзу. Сучасна система міжнародних відносин містить у собі історичний проект «світового суспільства» — перспективу виникнення соціуму глобального масштабу з єдиною системою цінностей, єдиним владно-силовим центром, єдиною стратифікаційною та інституційною структурою.
В рамках сучасної системи міжнародних відносин пострадянська східноєвропейська й євразійська напівпериферія може набути форми буферної зони чи санітарного кордону. Йдеться про історичну ситуацію остаточного узалежнення й периферизації країн цієї сфери щодо держав євроатлантичного світ-системного ядра та їх безпекових й інтеграційних об’єднань. В цій ситуації народи пострадянської напівпериферії захищатимуть суспільства євроатлантичного світ-системного ядра або від загрозливих тенденцій, що визрівають у Третьому світі (фундаменталізм, тероризм, міграція, організована злочинність тощо), або від новопосталих центрів сил, виконуючи роль, в кращому випадку, «форпосту цивілізації», а в гіршому — контрольно-пропускного пункту чи фільтраційного табору.