Вітчизняний і зарубіжний досвід соціального партнерства

 

Зарубіжний досвід соціального партнерства, сучасні йото тенденції розвитку.

Система соціального партнерства склалася в другій половині ХХ століття. Процес її формування почався ще з кінця ХІХ – початку ХХ ст. В цей період відбувалася легалізація діяльності профспілок, розпочалося активне формування трудового законодавства, загострилося протистояння між працею і капіталом, започатковано практику колективних переговорів.

Загального визнання система колективних угод і договорів дістала з прийняттям МОП конвенції № 98 «Про право на організацію та ведення колективних переговорів», та Рекомендації «Про колективні договори». В післякризові (1929-33) та в повоєнні роки зросла згуртованість робітничого руху, концентрація капіталу призвела до зміни форм організації раці та характеру СТВ, відбувається постійне підвищення рівня життя працівників за рахунок економічного зростання, збільшується частка ЗП в ВВП, розвиваються демократичні засади управління підприємствами.

Найвагоміший досвід соціального партнерства нагромаджено в ЄС.

Серед сучасних тенденцій розвитку СП в ЄС слід відмітити наступні:

- Глобалізація національних економік та посилення міжнародної конкуренції викликає загострення СТВ;

- Політичне та ідеологічне панування неолібералізму супроводжується наступом на колективно-договірну компоненту СТВ. Колективні угоди вважаються інститутом, що знижує конкурентоспроможність суб’єктів господарювання і гальмує їх розвиток

- Розширюється предмет соціального діалогу;

- Збільшується кількість суб’єктів соціального діалогу, зокрема за рахунок непрофспілкового представництва (популярність профспілкового руху знижується);

- Децентралізація колективно-договірного регулювання відносин між працею та капіталом;

- Прагнення керівних органів ЄС до розвитку соціального діалогу на міждержавному рівні;

- Поява нових інститутів, що покликані поглибити та наповнити новим змістом соціальний діалог;

- Розвиток форм участі найманих працівників у прийнятті управлінських рішень (розвиток акціонерного капіталу).

В Україні у зв'язку зі специфікою завдань перехідного періоду соціальне партнерство виконує не лише названі вище традиційні функції, а й специфічні завдання. Серед них як найактуальніші слід виділити такі:

- залучення всіх суб'єктів соціального партнерства до управління і подолання на цій основі монополізму в розподілі новоствореного продукту;

- посилення мотивації до праці, включаючи підприємницьку діяльність, до досягнення високих результатів роботи, ефективності виробництва як необхідної умови підвищення якості життя і економічного розвитку підприємства;

- усунення непорозумінь і суперечностей щодо намірів, які відображають законні інтереси кожної зі сторін;

- досягнення взаємного прагнення до виконання намічених програм, сприяння утвердженню в суспільстві соціальної злагоди.

В процесі реалізації цих завдань в Україні мають бути вирішені такі нагальні проблеми: формування нової трудової і підприємницької мотивації суб'єктів соціального партнерства, яка відповідає вимогам ринкової конкуренції; утвердження соціально-трудових відносин, що визнають рівноправність усіх видів власності і всіх економічних факторів (людського капіталу, фізичного капіталу, природних ресурсів) і встановлюють недискримінаційні умови формування їх вартості й ціни; усунення чинників економічної напруженості в суспільстві і, в результаті, зменшення негативних соціально-економічних наслідків; створення умов для поступового формування ефективного власника всіх економічних факторів.

Основними завданнями системи соціального партнерства в Україні можна вважати:

- подолання монополії у розподілі створеного продукту шляхом залучення всіх суб’єктів суспільних відносин до управління виробництвом;

- підвищення мотивації до праці з метою забезпечення високих кінцевих результатів роботи, що сприятиме зростанню рівня життя в країні;

- усунення чинників соціальної напруги у суспільстві і зменшення на цій основі негативних економічних наслідків.

Нормативно-правова база соціального партнерства в Україні.

Внаслідок децентралізації в управлінні економікою України, роздержавлення власності, створення приватного підприємництва, об’єктивно постали передумови і для розвитку соціального партнерства на всіх рівнях та створення його інституцій.

Система ринкових відносин в Україні лише формується, отже, і нове законодавство про працю перебуває у стадії розвитку.

Нормативні акти, що створюють правовий ґрунт для соціального партнерства:

- Конституція України;

- Кодекс законів про працю України;

- ЗУ «Про соціальний діалог в Україні» (23.12.2010);

- Указ Президента «Про Національну тристоронню соціально-економічну раду» (02.04.2011);

- ЗУ «Про колективні договори і угоди».- Генеральна угода;- Галузеві угоди;- Регіональні угоди;- Колективні договори.