Соціальне страхування на випадок безробіття.

 

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

 

Соціальне страхування на випадок безробіття регулюється Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»

Статею 2ю цього законо визначено: Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

надання державних гарантій реалізації застрахованими особами
своїх прав;

обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх
працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших
підставах, передбачених законодавством про працю, за
цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім
військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе
роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також
добровільності такого страхування громадянами України, які
працюють за межами України, членами особистого селянського та
фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;
{ Абзац третій статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 799-VI (799-17) від 25.12.2008; в редакції Закону N 2464-VI
(2464-17) від 08.07.2010 }

цільового використання коштів страхування на випадок
безробіття;

солідарності та субсидування;

обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку
безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим
Законом;

паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття
держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно
від страхового стажу та тривалості безробіття;

{ Абзац дев'ятий статті 2 виключено на підставі Закону
N 5067-VI (5067-17) від 05.07.2012 }

законодавчого визначення умов і порядку здійснення
страхування на випадок безробіття. Стаття 4. Особи, які підлягають страхуванню на випадок
безробіття

1. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які
працюють на умовах трудового договору (контракту),
цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять
альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють
неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших
підставах, передбачених законодавством про працю,
військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби),
особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи
- підприємці. { Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 799-VI (799-17) від 25.12.2008, N 2464-VI (2464-17) від
08.07.2010 }

{ Частину другу статті 4 виключено на підставі Закону
N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 }

3. Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття,
видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів
України.

{ Статтю 5 виключено на підставі Закону N 2464-VI (2464-17)
від 08.07.2010 }

Стаття 6. Право на матеріальне забезпечення на випадок
безробіття та соціальні послуги

1. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття
(далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані
особи.

2. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до
цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила
навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих
навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або
альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у
працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в
установленому порядку відповідних осіб як безробітних. 3. Члени особистого селянського та фермерського господарства,
якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які
працюють за межами України та не застраховані в системі
соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони
перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови
сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним
договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною
Радою України. { Частина третя статті 6 в редакції Закону N 2464-VI (2464-17)
від 08.07.2010 }

{ Частину четверту статті 6 виключено на підставі Закону
N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 }

5. Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби
зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на
соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та
підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні
послуги, пов'язані з працевлаштуванням профілактичні заходи
відповідно до статті 7-1 цього Закону. { Статтю 6 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 799-VI
(799-17) від 25.12.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 }

Стаття 7. Види забезпечення та соціальні послуги

1. Видами забезпечення за цим Законом є:

допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата
для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи,
яка перебувала на його утриманні.

2. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України
"Про зайнятість населення" (803-12) є:

професійна підготовка або перепідготовка, підвищення
кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах,
у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на
підприємствах, в установах, організаціях;

профорієнтація;

пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у
тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; { Абзац
четвертий частини другої статті 7 в редакції Закону N 5067-VI
(5067-17) від 05.07.2012 }

надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян,
зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про
зайнятість населення", компенсації відповідно до статті 26 Закону
України "Про зайнятість населення" (5067-17); { Частину другу
статті 7 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 5067-VI
(5067-17) від 05.07.2012 }

надання роботодавцям - суб'єктам малого підприємництва, які
працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27
Закону України "Про зайнятість населення" (5067-17); { Частину
другу статті 7 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 5067-VI
(5067-17) від 05.07.2012 }

надання громадянам віком старше 45 років, страховий стаж яких
становить не менше 15 років, ваучера для підтримання їх
конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації,
підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для
пріоритетних видів економічної діяльності. { Частину другу статті
7 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 5067-VI (5067-17)
від 05.07.2012 }

інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з
працевлаштуванням.

У разі необхідності для проходження професійної підготовки
або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа:

направляється до закладів охорони здоров'я для проходження
попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до
законодавства;

забезпечується місцем проживання на період проходження
професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації
та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження
навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту
населення, за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття.