Розподіл балів, які отримують студенти

Модуль	Підсумковий залік	Сума балів
Змістовий модуль
Аудиторні заняття (індивідуальна робота, самостійна робота, к/р тощо)
т. 1	т.2	т.3	т.4	т.5	Проводиться за бажанням студента для підвищення рейтингу
10/10	10/10	10/10	10/10	10/10

 

Шкала оцінювання: національна та ECTS

 

Сума балів за всі види навчальної діяльності	ОцінкаECTS	Оцінка за національною шкалою
для екзамену, курсового проекту (роботи), практики	для заліку
90-100	А	відмінно	зараховано
82-89	В	добре
74-81	С
64-73	D	задовільно
60-63	Е
35-59	FX	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
0-34	F	незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

Критерії оцінки знань і вмінь:

 

За національною шкалою	За 100 бальною шкалою	За шкалою ECTS
Відмінно	90 – 100	A

у випадках, коли студент глибоко й впевнено засвоїв весь матеріал, послідовно, логічно вірно його відтворює. Може пов’язати теоретичні та практичні сторони дисципліни (особливо у контексті діяльності правоохоронних органів), вільно відповідає на нестандартні запитання, показує знання монографічного матеріалу з питання, вірно обґрунтовує наукові поняття, володіє навичками виконання практичних завдань, виявляє вміння самостійно узагальнювати матеріал, не допускає при цьому помилки.

 

За національною шкалою	За 100 бальною шкалою	За шкалою ECTS
Добре	83 – 89	B
75 – 82	С

у випадках, коли студент знає програмний матеріал, не допускає суттєвих недоліків у відповіді, може вірно використовувати теоретичні положення й володіє навичками при виконанні практичних завдань.

 

За національною шкалою	За 100 бальною шкалою	За шкалою ECTS
Задовільно	68 – 74	D
60 – 67	E

у випадках, коли студент засвоїв лише основний матеріал, але погано орієнтується в окремих положеннях, припускається помилок або неточностей у формулюваннях, порушує логіку та послідовність у викладенні програмного матеріалу та має складнощі при виконанні практичних завдань.

 

За національною шкалою	За 100 бальною шкалою	За шкалою ECTS
Незадовільно з можливістю повторного складання	35 – 59	FX
Незадовільно з обов’язковим повторним курсом	0 – 34	F

у випадках, коли студент не володіє знаннями щодо значної частини програмного матеріалу, припускається суттєвих помилок, з великими труднощами виконує практичну роботу.

 

Методичне забезпечення

Складові навчально-методичного комплексу дисципліни

1. Навчальна програма з дисципліни.

2. Робоча програма з дисципліни.

3. Конспект лекцій.

4. Плани семінарських (практичних) занять.

5. Методичне забезпечення самостійної підготовки студентів.

6. Методичне забезпечення навчального процесу для студентів-заочників.

7. Інструктивно-методичні матеріали до лекційних занять (презентації, ілюстративний матеріал тощо).

8. Інструктивно-методичні матеріали до семінарських (практичних) занять.

9. Методичні вказівки до виконання індивідуальних завдань.

10. Запитання до тестового контролю знань студентів з використанням ПЕОМ.

11. Завдання для виконання письмових модульних робіт.

12. Роздатковий матеріал.

13. Залікові білети з дисципліни.

14. Зразки рефератів студентів, індивідуальних завдань, модульних робіт та ін.

 

СЛОВНИК-ДОВІДНИК ТЕРМІНІВ,

ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ВИВЧІННІ ДИСЦИПЛІНИ «Право соціального забезпечення»

Акт юридичний — офіційний письмовий документ, що породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин. Наприк­лад, рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності; рішення районного управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії та ін. акти.

Акт про нещасний випадок — офіційний документ, що засвідчує факт нещасного випадку, що відбувся з людиною або групою людей на виробництві. Порядок розслідування й обліку нещасних випадків регламентується спеціальним Положенням, затвердженим постановою КМ України від 21.08.01 р. № 1094. Залежить від того, чи зв'язаний даний нещасний випадок із роботою чи ні. Від цієї обставини за­лежать умови надання допомоги з тимчасової непрацездат­ності, а також призначення пенсії по інвалідності.

Архівні установи. Під архівними установами звичайно розуміють установи або структурні підрозділи підприєм­ства, де зберігаються документи. Документи про трудову діяльність громадян зберігаються в архівах міністерств, установ і підприємств установлений законодавством час, потім вони передаються для зберігання в держархіви краї­ни. Державні архіви зобов'язані видавати по заявах грома­дян, запитах підприємств, установ, профспілкових органі­зацій довідки на підставі збережених в архівах докумен­тальних відомостей. Довідки архівних установ, що містять відомості про трудову діяльність, заробіток, є доказом ста­жу роботи, з обліком якого призначаються пенсії.

Аспіранти (аспірантура) — основна форма підготовки наукових кадрів у вузах і науково-дослідних установах. Час навчання в очній аспірантурі входить у стаж роботи та ура­ховується при призначенні пенсії. На аспірантів, як на учнів, повністю поширюється законодавство про соціальне забезпе­чення.

Багатодітні матері — жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, мають праьо на пенсію за віком на пільгових умовах по досягненні 50 років і при стажі роботи не менше 15 років.

Матері, які народили п'ять і більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, можуть бути представлені до призначен­ня пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Безвісна відсутність — встановлений у судовому поряд­ку факт тривалої відсутності громадянина в місці його по­стійного проживання. Визнання громадянина безвісно відсутнім проводиться за заявою зацікавленої особи, якщо протягом року в місці постійного проживання громадяни­на немає відомостей про місце його перебування. Має значен­ня для призначення пенсії в разі втрати годувальника.

Будинки-інтернати для літніх та інвалідів — установи, що здійснюють матеріально-побутове обслуговування літніх і інвалідів, що потребують догляду і не мають праце­здатних дітей і родичів, що за законом зобов'язані їх утри­мувати. У ці установи приймаються особи пенсійного віку (55 і 60 років), а також інваліди І і II груп. Утримання пен­сіонерів у зазначених будинках здійснюється за рахунок бюджетних коштів і частково пенсій, що їм належать.

Бюджет Пенсійного фонду України — основне джерело фінансування пенсійного забезпечення громадян України. Передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. Фор­мується зі страхових внесків суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних і фізичних осіб. Розмір (тариф) страхових внесків для платників встановлений окремо для підприємців, що використовують працю найманих робіт­ників, — 33,2 відсотка від об'єкта оподатковування, і для платників, що працюють на умовах трудового договору (кон­тракту), — диференційовано залежно від розміру зарплати.

Кошти Пенсійного фонду України не включаються в Державний бюджет України. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду не по цільовому призначенню. Під опікою Пенсійного фонду сьогодні перебуває більше 13,0 млн пенсіонерів. Бюджет фонду на 2007 рік становить більше 90 млрд грн і повинен бути бездефіцитним.

Ветерани війни — особи, що приймали участь у захисті Батьківщини або в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни відносяться учасники бойових дій, інва­ліди війни, учасники війни. Статус ветеранів війни, гаран­тії їх соціального захисту визначені Законом України від 22 жовтня 1993 р. (зі змінами і доповненнями від 22 грудня 1995 р.) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993.— № 45.— Ст. 425; 1996. —№ 1.— Ст. 1.

Ветерани праці — громадяни України, які сумлінно працю­вали в галузях економіки, державних установах, організаціях і об'єднаннях, мають трудовий стаж (35 років — жінки й 40 років — чоловіки) і вийшли на пенсію. До ветеранів праці прирівнюються працівники, яким призначені пенсії на пільгових умовах по Списках № 1 і № 2, з особливо шкідли­вими й тяжкими умовами праці, а також громадяни похилого віку. Статус ветеранів праці визначений Законом України від 16 грудня 1993 р. // ВВР. — 1994. — № 4. — Ст. 18.

Ветерани військової служби і органів внутрішніх справ — громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі і в органах внутрішніх справ 25 і більше років у ка­лендарному обчисленні або 30 і більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга в календарному обчисленні), і звільнені в запас або у відстав­ку відповідно до законодавства України, чи колишнього Союзу або держав СНД. До ветеранів відносяться інваліди І і II груп, інвалідність яких наступила внаслідок поранен­ня, контузії, каліцтва чи захворювання, пов'язаних із ви­конанням обов'язків військової служби; або при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку й боротьбі зі злочинністю; або якщо інвалідність наступила внаслідок захворювання, отриманого в період проходжен­ня військової служби і служби в органах внутрішніх справ, 20 років і більше, а також військові пенсіонери, нагород­жені медаллю «Ветеран Збройних Сил РСР» по законодав­ству колишнього Союзу РСР.

Винагорода за працю — конституційне визначення за­робітної плати (оплати праці). Кожен працюючий за наймом має право на заробітну плату не нижче тієї, котра визначе­на Законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається Законом (ст. 43 Конституції України).

Виплата пенсії проводиться щомісяця до 25 числа без обліку одержуваного заробітку (прибутку) за місцем фак­тичного проживання пенсіонера, незалежно від прописки. За бажанням пенсіонера пенсія може переказуватися управлін­ням Пенсійного фонду на його рахунок у банку. Пенсія може виплачуватися за дорученням, засвідченим нотаріально чи за місцем роботи (служби, навчання, перебування в стаціонарі лікувальної установи).

Виплата пенсії за минулий час дозволяється залежно від того, із чиєї вини вона вчасно не була отримана. Пенсія, вчас­но не затребувана пенсіонером (незалежно від причини), виплачується не більше ніж за 3 роки (рахунок ведеться з того дня, коли пенсіонер звернувся за її одержанням). Якщо ж пенсія вчасно не була отримана з вини органа, що призна­чає або виплачує її, вона виплачується за весь минулий час без обмеження яким-небудь строком.

Виплата пенсії, недоотриманої пенсіонером у зв'язку зі смертю. Суми пенсії, що належать пенсіонерові, але недоотримані ним у зв'язку зі смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тільки тим членам його сім'ї, які перебували на утриманні померлого і відносяться до кола осіб, забезпечуваних пенсією в разі втрати годувальника. Це право не поширюється на батьків і одружених осіб, а також членів сім'ї, що проживали разом з пенсіонером на день його смерті.

Виплата допомоги провадиться органами праці та соці­ального захисту населення за місцем проживання. За місцем роботи виплачується допомога із фонду соціально­го страхування, яка призначається працюючим громадянам (допомога з тимчасової непрацездатності, по вагітності і родах, при народженні дитини, по догляду за дитиною, на поховання й ін.). Порядок призначення, види й розміри допомоги визначені Законами України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 р.№ 1768//ВВР.— 2000. — №35. — Ст. 290; «Про дер­жавну допомогу сім'ям з дітьми» від 22 березня 2001 р. // Відо­мості Верховної Ради України. — 2001. — № 9. — Ст. 38.

Вислуга років — тривалий, вимірюваний рядом років період трудової чи державної діяльності, що створює за пев­них умов право на відповідні пільги і переваги (пенсії, до­даткові відпустки, грошові виплати та ін.). Законодавством установлені пенсії за вислугу років військовослужбовцям. Пенсії призначаються, як правило, незалежно від віку і працездатності.

Відповідальність за порушення пенсійного законодавст­ва — установлена Законом України «Про загальнообов'язко­ве державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року.

Відповідальність може бути матеріальною чи криміналь­ною за зловживання як з боку пенсіонера, так і посадової особи, за незаконне призначення та виплату пенсії. Той чи інший вид відповідальності настає в залежності від харак­теру порушення законодавства і наслідків, що наступили.

Грошове забезпечення — щомісячна винагорода, яка надається військовослужбовцям, працівникам міліції, СБУ й іншим особам конституційних військових формувань. Грошове забезпечення — альтернатива заробітній платі.

Група інвалідності — ступінь постійної чи тривалої втра­ти працездатності. Визначається група інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) відповідно до Інструкції «Про встановлення груп інвалідності», затверд­женої Міністерством охорони здоров'я України від 7 квітня 2004 р. № 183.

Установлено три групи інвалідності — І, II, III. Підставою для встановлення групи інвалідності є медичні показання стану здоров'я людини.

Державне загальнообов'язкове пенсійне страхування — най­важливіша організаційна форма соціального захисту населення. Для неї характерні:

а) «страховий метод» утворення соціальних фондів — нарахування на всіх суб'єктів підприємницької діяль­ності і громадян, що працюють на умовах трудового договору (контракту), страхових внесків і внесення їх у Пенсійний фонд;

б) певний контингент забезпечуваних працівників і деяких інших громадян і членів їх сімей;

в) специфічні види матеріаль­ного забезпечення (пенсії, допомоги, компенсації.

Державне регулювання пенсійного забезпечення — одна із функцій діяльності держави по регулюванню пенсій­ного забезпечення, встановленню розмірів (норм) пенсій і умов її призначення при настанні певних страхових випад­ків. У країні впроваджується трирівнева система пенсійного забезпечення. Система має централізоване правове регулю­вання, що гарантує повсюдно, на всій території країни, рівні умови та норми пенсійного забезпечення.

Джерела галузі права соціального забезпечення — норма­тивні акти, що містять норми права соціального забезпечен­ня. Основним джерелом українського права, у т.ч. права соці­ального забезпечення, є Конституція України. Конституція України містить найважливіші вихідні положення правово­го регулювання соціального забезпечення, є юридичною базою для всієї системи джерел права соціального забезпечення.

Джерелами права соціального забезпечення є також закони, прийняття яких передбачено Конституцією України (ст. 92).

Джерелами права соціального забезпечення є й підзаконні акти — укази Президента України, постанови Кабі­нету Міністрів України, накази Міністерства праці та соці­альної політики України, постанови Правління Пенсійно­го фонду і фондів соціального страхування, Національного банку України й інших міністерств і відомств.

Важливим актом сьогодні є Закон України «Про загально­обов'язкове пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року.

Дитячі будинки-інтернати — медико-соціальні установи, призначені для тривалого проживання в них дітей, що мають дефекти розвитку. У такі будинки приймаються діти до 18 ро­ків, що мають відхилення від норми у фізичному чи розумово­му розвитку, що потребують догляду і медичного обслуговуван­ня, а також соціальної адаптації. Перелік медичних показань і протипоказань по прийому до дитячих будинків-інтернатів затверджується Міністерством охорони здоров'я України.

Диференціація пенсійного забезпечення — розходжен­ня в розмірах пенсій, обумовлених розміром заробітної пла­ти, страховим стажем, специфікою і характером умов праці, страховими внесками.

Докази про вік — в Україні основним документом, що за­свідчує особистість громадянина, що досяг 16 років, є паспорт. При зверненні за пенсією в управління Пенсійного фонду ро­биться витяг з паспорта. Буває, що в паспорті записано тільки рік народження, а дата — число і місяць — не названі. У тако­му випадку за дату народження умовно приймається середи­на зазначеного в паспорті року, тобто 1 липня. Якщо в паспорті названі рік і місяць народження, але не зазначене число, за дату народження приймається 15 число відповідного місяця.

Однак паспорт не єдиний документ, що засвідчує вік. Вік можна встановити і за свідоцтвом про народження. Визначен­ня віку за свідоцтвом про народження, а не по паспорту, до­пускається на практиці лише для уточнення дати народжен­ня в рамках зазначеного в паспорті року (або року і місяця).

Докази сімейних відносин. Сімейні відносини у зв'язку з призначенням пенсії необхідно засвідчувати. Вони потрібні при виході жінки, багатодітної матері, на пенсію на пільго­вих умовах, призначенні пенсії в разі втрати годувальника, надбавки до пенсії на утриманців, одержанні пенсії, недоотриманої в зв'язку зі смертю пенсіонера, і т.д. Доказом сімей­них відносин може служити довідка ЖЕКа, сільської ради, у якій вказуються сімейні відносини. Якщо ці організації не мають потрібних відомостей, то вони виводяться документа­ми органів РАГСу. Якщо одержати належні документи або встановити втрачені неможливо, факт сімейних відносин може бути встановлений у судовому порядку.

Докази трудового (страхового) стажу — подання відповід­них документів (трудової книжки, архівних довідок і інших встановлених пенсійним законодавством документів). Важ Важливим актом сьогодні є Закон України «Про загально­обов'язкове пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року.

Дитячі будинки-інтернати — медико-соціальні установи, призначені для тривалого проживання в них дітей, що мають дефекти розвитку. У такі будинки приймаються діти до 18 ро­ків, що мають відхилення від норми у фізичному чи розумово­му розвитку, що потребують догляду і медичного обслуговуван­ня, а також соціальної адаптації. Перелік медичних показань і протипоказань по прийому до дитячих будинків-інтернатів затверджується Міністерством охорони здоров'я України.

Диференціація пенсійного забезпечення — розходжен­ня в розмірах пенсій, обумовлених розміром заробітної пла­ти, страховим стажем, специфікою і характером умов праці, страховими внесками.

Докази факту смерті — основними документами, що підтверджують факт смерті, є: свідчення, видане органом РАГСу, а також документ, отриманий від військової части­ни чи рай- або міськвійськкомату або іншої військової уста­нови, судове рішення про оголошення померлим громадянина.

Докази шлюбних відносин — для призначення пенсії в разі втрати годувальника, одержання надбавки до пенсії на непрацездатних членів сім'ї і в деяких інших випадках не­обхідне подання доказів шлюбних відносин. Таким доказом звичайно є свідчення про шлюб, а в певних випадках — рішення суду.

Документи, необхідні для призначення пенсії. Перелік документів встановлюється відомчими наказами органів соціального захисту населення. Кожен, хто звертається за пенсією, повинен написати заяву й подати всі необхідні до­кументи. Зразки документів маються в кожному районно­му (міському) управлінні Пенсійного фонду. Документи про призначення пенсії розглядаються органом Пенсійного фонду не пізніше 10 днів із дня їх надходження.

Допомога — допомога призначається громадянам у вста­новлених законодавством випадках. Видається в зв'язку з настанням певних обставин. У залежності від терміну вип­лати допомоги розрізняються на: одноразові і щомісячні. Допомога виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування чи Держбюджету, Допомога поряд із пенсіями вважається одним з основних видів соціального забезпечення.

Допомога на поховання пенсіонера — видається членам сім'ї померлого чи особі, що здійснила поховання померлого в розмірі двомісячної пенсії, яку він одержував на момент смерті. Допомога виплачується за рахунок коштів Пенсійно­го фонду або фонду соціального страхування за місцем роботи.

Доручення — письмове уповноваження, що видається однією особою (довірителем) іншій (довіреній) для представ­ництва перед третьою особою.

За загальним правилом доручення повинно бути засвід­чено в нотаріальному порядку, ЖЕКом або стаціонарною лікувальною установою, інакше воно може бути визнано недійсним.

Виплата пенсії за дорученням здійснюється протягом усь­ого періоду дії доручення за умови щомісячного поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за дорученням.

Дублікат трудової книжки — документ, що видається роботодавцем (власником чи уповноваженим ним органом) замість утраченої чи зіпсованої трудової книжки. По суті дублікат трудової книжки — це нова трудова книжка з на­писом у верхньому правому куті «Дублікат».

Загальне захворювання — встановлюється у всіх випад­ках, коли тимчасова непрацездатність не є наслідком тру­дового каліцтва, професійного захворювання чи побутової травми, а інвалідність — результатом перших двох причин.

Загальний трудовий стаж — сумарна (загальна) три­валість будь-якої роботи, виконуваної працівником на підставі трудового договору (контракту) чи членських відносин у кооперативах, незалежно від форм власності, а також характеру, тривалості роботи і тривалості перерв. Нарівні з такою роботою в стаж зараховується й інша сус­пільно-корисна діяльність, якщо працівник (військовослуж­бовець) підлягав у цей час обов'язковому державному соці­альному страхуванню чи самостійно сплачував страхові внес­ки в Пенсійний фонд України. Має значення при визначенні права на пенсію (за віком, по інвалідності, в разі втрати го­дувальника), при збільшенні розміру пенсії за віком.

Законодавство про пенсійне забезпечення складається з численних нормативних актів (законів), що регулюють пенсійні відносини. Основою законодавства про пенсійне забезпечення є Конституція України (ст. 46), що закріпила право громадян на всі види пенсій.

У сфері пенсійного забезпечення найважливішим актом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. // ВВР, 2003. — №№ 49-51. — Ст. 376,

Відповідно до цього Закону здійснюється пенсійне забез­печення практично всіх громадян, зайнятих у галузях еко­номіки країни. В окремі статті Закону неодноразово вноси­лися доповнення й зміни, що зачіпають питання поліпшен­ня пенсійного забезпечення.

Крім цього Закону діє багато постанов Кабінету Міністрів України і відомчих нормативних актів.

Заробіток — основа для обчислення страхових пенсій. Але порядок його підрахунку для призначення пенсії вста­новлюється законодавством (див.: ст. 40 Закону України

«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р.). Обчислюється заробіток за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 р., незалежно від перерв, і за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 р. Заробіток до 1 липня 2000 р. обчислюється по довідках про зарплату, за період з 1 липня 2000 р. — за даними системи персоніфікованого об­ліку Пенсійного фонду.

Заява про призначення пенсії — див.: Звернення за пен­сією.

Звернення за пенсією — перша стадія реалізації права на пенсію. Процедура оформлення пенсії починається з подачі заяви. Працюючі подають заяву про призначення пенсії влас­нику підприємства чи уповноваженому ним органу, інші громадяни звертаються безпосередньо в районне управління Пенсійного фонду. Заява повинна* реєструватися в спеці­альному журналі. Якщо до заяви додаються документи (про стаж роботи, зарплату й ін.), працівнику видається розпис­ка про їх одержання. Адміністрація підприємства зобов'я­зана в десятиденний термін підготувати всі необхідні доку­менти й подати їх у районне управління Пенсійного фонду за місцем знаходження підприємства.

Інвалідність — тривала чи постійна втрата працездатності або значне обмеження її. Залежно від ваги розрізняють три групи інвалідності: 1-а, 2-а, 3-я. При настанні інвалідності призначається пенсія, установлюються інші види соціаль­ного захисту, пільги й переваги.

Законодавство розрізняє причини інвалідності, які тяг­нуть різні правові наслідки: 1) загальне захворювання; 2) каліцтво, трудове або професійне захворювання; 3) поранен­ня (контузії), каліцтво, отримане при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті; 4) ка­ліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку, не пов'яза­ного з виконанням обов'язків військової служби, або захво­рювання, не пов'язане з перебуванням на фронті.

Інваліди війни — військовослужбовці, партизани й під­пільники Великої Вітчизняної війни, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, отриманих під час захисту Батьківщини, виконання обо­в'язку військової служби (службових обов'язків) або по­в'язаних зі знаходженням на фронті, у партизанських за­гонах і об'єднаннях, підпільних організаціях і групах, інших формуваннях, визнаних такими законодавством Ук­раїни, у районі воєнних дій, на прифронтових ділянках зал­ізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морсь­ких баз і аеродромів у період Великої Вітчизняної війни або за участю в бойових діях у мирний час. Немає значення, коли наступила інвалідність. Важливо, щоб вона була безпосеред­ньо обумовлена цими причинами.

Перелік категорій інвалідів війни визначений у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціаль­ного захисту» від 22 жовтня 1993 р. (зі змінами і допов­неннями від 22 грудня 1995 р. // ВВР. — 1993. — № 45. — Ст. 425; 1996. — № 1.— Ст. 1).

Інваліди з дитинства — особи, у яких інвалідність насту­пила до досягнення 16 років і до початку трудової діяль­ності. Інваліди з дитинства мають право на соціальну допо­могу. Перелік медичних показань, що дають право на одержання соціальної допомоги на дітей-інвалідів у віці до 16 років, визначається в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Інваліди праці — громадяни, інвалідність яких наступи­ла внаслідок трудового каліцтва, професійного або загаль­ного захворювання. Причини і групи інвалідності визнача­ються медико-соціальною експертною комісією (МСЗК). Інвалідність установлюється на певний строк або довічно. Інваліди праці забезпечуються пенсіями в розмірах, уста­новлених законодавством.

Лікарняний листок непрацездатності— установленої форми документ, що засвідчує тимчасову непрацездатність працівника. Лист непрацездатності є підставою для випла­ти допомоги з тимчасової непрацездатності і допомоги зва­гітності та родів. Лікарняний лист непрацездатності видаєть­ся тим лікувальним закладом, де лікується хворий, тобто замісцем проживання або роботи. Особи, які довго хворіють, направляються на огляд у медико-соціальну експертну комі­сію (МСЕК), яка залежно від характеру захворювання може встановити групу й причину інвалідності. Порядок видачі лікарняних листків, регламентується Інструкцією Міністер­ства охорони здоров'я від 13.11.2001 р. № 455 (Офіційний вісник України. — 2001.— № 49. — Ст. 2316).

Медалі колишнього Союзу РСР — одна з форм нагород­ження громадян за заслуги перед Батьківщиною, у т.ч. за особливі заслуги в праці. Вони і сьогодні є доказом при визначенні статусу учасника війни і визначенні розміру пенсії. (Див.: Типове положення про комісії з розгляду питань, по­в'язаних з установленням статусу учасників війни відповід­но до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затверджене Міністерством соціаль­ного захисту населення України від 30 травня 1996 р.).

Медичні працівники — для медичних працівників вста­новлена пенсія за вислугу років при наявності 25-річного стажу роботи зі спеціальності. Перелік медичних праців­ників, які мають право на пенсію за вислугу років, установ­лений постановою Кабінету Міністрів України.

Міжнародні пакти про права людини — схвалені 16 груд­ня 1 966 р. Генеральною Асамблеєю ООН міжнародні пакти: «Про економічні, соціальні й культурні права», «Про цивільні і політичні права людини». Відповідно до «Пакту про еко­номічні, соціальні й культурні права» держави визнають право на працю, у т.ч. надання кожній людині можливості заробляти собі на життя працею, яку вона вільно вибирає чи на яку вона вільно погоджується. Відповідно до цього пакту держави визнають також право кожної людини на соціаль­не забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Мінімальний розмір пенсії — це прожитковий мінімум, гарантований державою найменший рівень пенсії на місяць. Передбачений законодавством місячний розмір пенсії не може бути нижче. Мінімум пенсії постійно коригується в за­лежності від зміни рівня інфляції. З 1 січня 2007 року вста­новлений новий мінімальний розмір пенсії (380 грн на місяць).

Міністерство праці та соціальної політики України — центральний орган державної виконавчої влади. Міністер­ство покликане здійснювати активну соціальну політику у сфері трудових відносин зайнятості, соціального захисту і пен­сійного забезпечення населення. Міністерство здійснює різно­манітні функції, покладені на нього законодавством. (Див.: Положення про Міністерство, затверджене постановою Кабіне­ту Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1543).

Надбавки до пенсії — один із способів підвищення роз­міру пенсії за Законом «Про пенсійне забезпечення». Над­бавки нараховуються непрацюючим пенсіонерам на утри­мання утриманців, на догляд за інвалідом І групи і само * нім пенсіонерам, що потребують за висновком медичної устано­ви постійного стороннього догляду.

Ветеранам війни, у залежності від їх статусу, встановлені надбавки (підвищення пенсії) диференційовано у відсотках до основного розміру пенсії.

Неповна пенсія — див.: Пенсія при неповному стажі роботи.

Непрацездатність — див.: Тимчасова непрацездатність; Інвалідність.

Нещасний випадок на виробництві — випадок, що призвів до ушкодження здоров'я працівника і що відбувся на тери­торії підприємства або поза ним, але при виконанні роботи з наказу роботодавця, а також при доставці працівників на роботу чи з роботи. Кожен нещасний випадок розслідується роботодавцем у порядку, встановленому законодавством (див.: Акт про нещасний випадок).

Обчислення пенсій в солідарній системі — пенсії обчис­люються у відсотках до заробітку. При наявності необхід­ного загального стажу роботи пенсія встановлюється в розмірі прожиткового мінімума (стст. 28, 40 Закону Украї­ни від 09.07.2003 року).

Оплата праці — див.: Заробіток. Винагорода за працю.

Органи соціального захисту населення — державні ус­танови, районні (міські) й обласні управління праці та соці­ального захисту населення, управління Пенсійного фонду, що здійснюють на місцях роботу з пенсійного забезпечення і соціального захисту населення, в тому числі військово­службовців, працівників міліції та інших службовців пра­воохоронних органів.

Основні принципи правового регулювання соціального забезпечення — закріплені в чинному законодавстві основні, вихідні положення (ідеї), що виражають сутність права (див.: Підручник з права соціального забезпечення, розд. III. «Ос­новні принципи права соціального забезпечення»).

Пенсійний вік. Встановлений законодавством вік. Вік є однією з умов для призначення пенсії.

Розрізняють загальний пенсійний вік і пільговий чи зни­жений пенсійний вік (див.: Пенсія за віком). Пенсійний вік для жінок — 55 років, а для чоловіків — 60 років.

Пенсія — грошові виплати (розраховані на місяць), при­значаються непрацездатним громадянам у зв'язку з досяг­ненням пенсійного віку, настанням інвалідності, втратою годувальника. Визначення поняття пенсії дається в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування» від 9 липня 2003 р.

Пенсія за вислугу років установлюється при наявності відповідного спеціального стажу роботи незалежно від віку і фактичного стану працездатності. Спеціальний стаж для таких пенсій називається в законодавстві вислугою років (звідси й назва пенсії). Пенсія за вислугу років встановлена для окремих категорій працівників і пояснюється специфі­кою їх професії, служби, роботи.

Пенсія по інвалідності призначається у зв'язку із трива­лою або постійною фактичною втратою працездатності (інвалідністю). Умови й норми пенсійного забезпечення залежать від ряду обставин: характеру трудових відносин або служби, іншої діяльності, групи, причини настання інвалідності та ін.

Пенсія у разі втрати годувальника. Такою пенсією забез­печуються непрацездатні члени сім'ї померлого, які пере­бували на його утриманні. Однак умови й норми пенсійного забезпечення сім'ї різних категорій не завжди збігаються. Так, діти мають право на пенсію незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника.

Пенсія по старості (віку) призначається громадянам у зв'язку з досягненням певного віку і при наявності відпо­відного загального (страхового) стажу роботи. У Консти­туції України ця пенсія названа пенсією по старості, тому що пенсійний вік є юридичною межею старості. Розрізня­ють два підвиди цієї пенсії: пенсія по старості на загальних умовах і пенсія по старості на пільгових умовах.

Пенсія при неповному стажі роботи встановлена для осіб, що не мають трудового стажу, необхідного для одер­жання повної пенсії. Призначається по старості, інвалід­ності і членам сім'ї в разі втрати годувальника. Пенсія при неповному стажі призначається в розмірі, пропорційному наявному стажу.

Перерахунок пенсії — зміна розміру раніше призначеної пенсії. Здійснюється (по заяві пенсіонера), що проробив після призначення пенсії за віком або інвалідністю не мен­ше 2 років з більш високим заробітком чим той, з якого була обчислена пенсія. Перерахунок пенсії здійснюється також у зв'язку зі зміною числа членів сім'ї, що одержують пен­сію в разі втрати годувальника, при зміні групи інвалідності пенсіонера, поданні додаткових документів, що підтверд­жують право на збільшення пенсії, та ін.

Пільгові умови призначення пенсій встановлені законо­давством для працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими й особливо тяжкими умовами праці (по Списках № 1 і М 2), виробництв, затверджених Кабінетом Міністрів України. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком й інші категорії громадян (працівники, зайняті на підземних і відкритих гірських роботах і в металургії, а також особи, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інваліди, учас­ники війни і сім'ї загиблих воїнів, багатодітні матері і матері інвалідів з дитинства).

Пільги інвалідам війни, учасникам бойових дій, учасни­кам війни, сім'ям загиблих воїнів і ветеранам праці. Зако­нодавство встановлює різні види пільг для зазначених ка­тегорій громадян. Обсяг пільг залежить від статусу ветера­на. (Див.: Закони України: «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» і «Про основні принци­пи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»).

Пільгове обчислення вислуги років військовослужбов­цям — встановлюється, як правило, з урахуванням умов проходження військової служби, участі в бойових діях, ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і в деяких інших випадках, встановлених законодавством. Наприклад, військова служба в складі діючої армії в період бойових дій, участь у миротворчих операціях зараховуються на пільго­вих умовах (один місяць за три місяці) при призначенні пенсій за вислугу років (див.: ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Показання свідків (доказ стажу роботи) — спосіб дока­зу не менш як двома свідками загального чи спеціального стажу роботи під час призначення пенсії, коли відсутні до­кументи про наявний стаж роботи і немає можливості їх отримати у зв'язку з надзвичайними обставинами (воєнни­ми діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами та ін. ситуаціями) або через відсутність архівних даних.

Предмет права соціального забезпечення — суспільні відносини, що регулюються цією галуззю права. Змістом цих відносин є соціальний захист непрацездатних громадян.

Призначення пенсій — див.: Звернення за пенсією.

Професійне захворювання — захворювання, що власти­ве винятково праці, пов'язаній з певними професійними шкодами, а також таке, що має місце при роботі з даними шкодами в багато разів частіше, ніж при інших умовах. Про­фесійними захворюваннями вважаються захворювання, які зазначені в Переліку професійних захворювань, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року № 1662. Працівники, що одержали професійне зах­ворювання, мають ряд пільг у забезпеченні пенсіями по інва­лідності, а їхні сім'ї — в забезпеченні пенсіями в разі втрати годувальника. Крім того, ті, що постраждали внаслідок та­кого захворювання, мають право на додаткове відшкодуван­ня заподіяної їм шкоди.

Роз'яснення по застосуванню законодавства про пенсійне забезпечення — один зі способів тлумачення застосування нор­мативно-правових актів, використовуваних уповноваженими на те державними органами в межах їхньої компетенції. Та­ким органом є Міністерство праці та соціальної політики України. Йому надано право видавати інструкції, правила і роз'яснення по застосування законодавства про пенсійне за­безпечення. Роз'яснення по застосуванню окремих норм пен­сійного законодавства можуть надавати й інші центральні органи державної виконавчої влади (Міністерство охорони здоров'я, Правління Пенсійного фонду, фонди соціального страхування, Національний банк України).

Правом тлумачення, роз'яснення нормативних актів користується Верховний Суд України.

Середній заробіток — обчислений за спеціальними пра­вилами розмір заробітної плати працівника, що відображає регулярні виплати, обумовлені системами оплати праці, і є типовим, нормальним для даного робітника. Обчислюєть­ся з фактичної заробітної плати за минулий час. У залеж­ності від того, з якою метою розраховується середній заро­біток, законодавством установлені різні способи його обчис­лення (див.: ст. 40 Закону України від 9 липня 2003 року).

Скарги з пенсійних питань — розглядаються управління­ми Пенсійного фонду, а також органами Міністерства праці та соціальної політики України або відповідними органами місцевого самоврядування, яким підлеглі управління соці­ального захисту населення. Скарга може бути подана в райо­нний (міський) суд за місцем проживання (див.: ст. 105 За­кону України «При загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2006 р.). Порядок розгляду скарг громадян регулюється Законом України «Про звернення гро­мадян» від 12 жовтня 1996 р.

Соціальне забезпечення — передбачена законодавством система матеріального забезпечення й обслуговування гро­мадян у випадку повної або часткової втрати працездатності, старості, а також членів сім'ї, що втратили годувальника.

Найважливішими видами соціального забезпечення є: пенсії, допомоги, пільги, утримання непрацездатних громадян у будинках для престарілих та інвалідів. Соціальне забезпечен­ня здійснюється за рахунок Пенсійного фонду чи Державно­го бюджету. У нашій країні йде реформування пенсійного забезпечення і створення нової системи пенсійного страхуван­ня ринкового типу.

Соціальне страхування — одна з основних форм соціаль­ного забезпечення, заснована на застосуванні страхового методу, тобто внесенні в соціальні фонди обов'язкових зборів суб'єктами підприємницької діяльності (фізичними і юридичними особами, а також особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору) незалежно від форм власності і видів господарської діяльності, і викорис­тання державою цих коштів для матеріального забезпечен­ня громадян, що втратили працездатність, а також охоро­ни їх здоров'я. Соціальне страхування нерозривно пов'яза­не з трудовою діяльністю людини в різних формах суспільної організації праці.

Діюча в нашій державі система соціального страхування, як і вся система соціального забезпечення, знаходиться в стадії реформування.

Соціальний захист непрацездатних громадян — система засобів, установлених державою для реалізації конституцій­ного права на відповідний вид пенсії, допомоги, соціальних пільг. Фактичному здійсненню цього права сприяють різні гарантії, що додають праву стійкий характер, тобто грома­дянин може розраховувати на підтримку держави в реалізації свого суб'єктивного права. Особливості соціального захисту окремих категорій непрацездатних громадян регламентують­ся законодавством.

Спеціальний трудовий стаж — тривалість роботи в особ­ливих умовах (чи на шкідливих роботах) або у певних районах. З урахуванням такого стажу надається право на пенсію на пільгових умовах (див.: Пенсії за віком на пільгових умовах).

Списки підприємств, робіт, професій, посад і показників з особливо шкідливими й особливо тяжкими умовами праці, що дають право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник. — 2003. — № 4. — Ст. 102.

Страховий стаж — це період (термін), протягом якого осо­ба підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачувала внески на страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

Страхові внески (збори) — внески, що їх сплачують підприє­мства, установи, організації і громадяни в Пенсійний фонд і фонди соціального страхування за працівників, які підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню. Розмір страхових внесків визначається у відсотках до загального фон­ду заробітної плати працівників підприємства (див.: Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страху­вання» від 26 червня 1997 р.).

Термін, з якого призначається пенсія. За загальним пра­вилом пенсія призначається з дня звернення за нею. Таким днем вважається день прийому Управлінням Пенсійного фонду подання чи заяви про призначення пенсії з усіма не­обхідними документами. У тих випадках, коли подання чи заява пересилається поштою, днем звернення за пенсією вважається день, зазначений в поштовому штемпелі місця відправлення. Якщо до подання чи заяви прикладена лише частина необхідних документів, Управління Пенсійного фонду зобов'язане прийняти їх і роз'яснити (у відповідних випадках поштою), які документи треба подати додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців із дня одер­жання роз'яснення, днем звернення за пенсією вважається день прийняття подання чи заяви з частиною документів.

Терміни виплати пенсій — пенсії виплачуються, як пра­вило, з дня звернення за їх призначенням.

Довічно виплачуються пенсії за віком, за вислугу років, з інвалідності — чоловікам старше 60 років, жінкам старше 55 років, а також тим особам, у яких інвалідність установ­лена безстроково. Іншим категоріям визначається термін (на весь час інвалідності або до досягнення певного віку — уч­ням, студентам).

Терміни звернення за пенсією — громадяни, що мають право на пенсію, можуть звертатися за її призначенням будь-коли після виникнення права на неї. При цьому пенсії за віком і з інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу до часу звернення за пенсією чи вона три­ває. Пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, що дає право на цю пенсію.

Тимчасова непрацездатність — неможливість за станом здоров'я виконувати роботу протягом відносно невеликого проміжку часу. При стійких порушеннях працездатності, що приводять хворого до необхідності припинити трудову

діяльність взагалі чи на тривалий період або значно змінити умовив праці встановлюється інвалідність. Тимчасова не­працездатність засвідчується лікарняним листком, а в дея­ких випадках довідкою про тимчасову непрацездатність (див.: Лікарняний листок).

Трудове каліцтво— ушкодження здоров'я працівника внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з роботою. Факт трудового каліцтва враховується при призначенні пенсій з інвалідності та в разі втрати годувальника (див.: ст. 26 За­кону України «Про пенсійне забезпечення», а також Закон України від 23 вересня 1999 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричини­ли втрату працездатності» // Відомості Верховної Ради України, 1999. — №№ 46-47. — Ст.403).

Трудовий стаж — тривалість праці та інших видів діяль­ності, з якою пов 'язуються права людини, головним чином у сфері пенсійного забезпечення. Розрізняються чотири види стажу: загальний трудовий стаж; стаж спеціальний; неперервний та страховий трудовий стаж обчислюються в роках, місяцях і днях (див.: Загальний стаж роботи).

Угоди про соціальний захист і пенсійне забезпечення громадян між Україною й іншими державами. Україна є учасницею багатьох угод між державами — учасниками Співдружності Незалежних Держав (СНД) у сфері пенсій­ного забезпечення, визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів війни; уклала двосторонні угоди з більш 20 дер­жавами (див. розділ підручника).

Утримання — повне утримання людини чи надання їй допомоги, що є постійним і основним джерелом засобів для існування. Утримання має значення в пенсійному забезпе­ченні в разі втрати годувальника, при рішенні питань про відшкодування шкоди, заподіяної смертю постраждалого, виплаті допомоги на поховання і різних компенсаціях. Факт перебування на утриманні підтверджується відповід­ними документами.

Утримання з пенсії — допускаються лише у встановле­них законодавством випадках — не більше 50 % її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти); на відшкодування шкоди від розкрадань майна підприємств і організацій; на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим

ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника; на повернення зайво отриманих сум заробітної плати (пенсії); за всіма іншими видами утримань — не більше 20 % пенсії.

Шлюбні відносини — це юридичні відносини, «союз між чоловіком і жінкою», укладений у державних органах реє­страції актів громадського стану РАГСу із метою створен­ня сім'ї, охорони особистих і майнових прав і інтересів. По­рядок і умови вступу в шлюбні відносини регулюються Сімей­ним кодексом України. Шлюб породжує певні правові наслідки при призначенні пенсії в разі втрати годувальника й в інших випадках, установлених законодавством.

Юридичні гарантії права громадян на пенсію — правові засоби, що забезпечують реалізацію права на соціальний захист. Установлені законодавством.

Юридичні факти у сфері соціального забезпечення — передбачені законодавством обставини, що є підставою для виникнення (зміни, припинення) конкретних видів право­відносин. Поділяються на дві групи: події й дії. Події — юридично значимі факти, що виникають незалежно від волі людей (досягнення пенсійного віку, смерть людини, закін­чення терміну виплати пенсії і т.д.). Дії — життєві факти, що є волевиявленням (тобто результатом свідомої діяль­ності) людей (наприклад, наявність страхового трудового стажу, рішення компетентного органу про встановлення групи інвалідності, призначення пенсії і т.д.). Для виник­нення пенсійних правовідносин звичайно необхідне настан­ня декількох факторів (комплексу їх). Юридичні факти встановлюються документами. У ряді випадків вони мо­жуть встановлюватися й у судовому порядку.

 

ПЕРЕЛІК ЗАКОНОДАВЧИХ, НОРМАТИВНОПРАВОВИХ АКТІВ, РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЛЯ ВИВЧАЮЧИХ КУРС «ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ»

· Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

· Концепція соціального забезпечення населення України: Схвалена постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. № 3758-ХП // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №6. — Ст. 32.

· Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії: Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2017-ІП // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 48. — Ст. 409.

· Про прожитковий мінімум: Закон України від 15 липня 1999 р. №966-ХІУ// Відомості Верховної Ради України. — 1999. —№38. — Ст. 348.

· Про соціальні послуги: Закон України від 9 липня 2003 р. № 966-ІV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №45. — Ст. 353.

· Основи законодавства України про загальнообов' язковедержавне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. М 16 / 98 // Відомості Верховної Ради України. — 1998.— ^: Ст. 121.

· Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ (зі змінами, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 р. № 2180-ІП)// Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №№ 46-47. — Ст. 403; 2001. — № 4. — Ст. 21.

· Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 2 березня 2000 р. № 1533-ІП // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — №22.—Ст. 171.

· Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням: Закон України від

· 18 січня 2001 р. № 2240-ПІ // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 14. — Ст. 71.

· Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: Закон України від 11 січня 2001 р. № 2211-ПІ // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 11. — Ст. 47; 2002. — № 17. — Ст. 124; №30. — Ст. 210.

· Про пенсійне забезпечення: Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХП (з наступними змінами й доповненнями) ■ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 3. — ст. ст. 10, 11; № 32. — Ст. 459; 1993. — № 5. — Ст. 34; № 22. — Ст. 227; № 29. — Ст. 303; 1994. — № 24. — Ст. 179; 1995. —№43. — Ст. ст. 313,314; 1996. — № 31. — Ст. 146; 1997. — № 45. — Ст. 283; 1998. — № 26. — Ст. 156; 1999. — № 52. — Ст. 465; 2000. — № 13. — Ст. 104; 2001. — № 44. — Ст. 228; 2002. — № 17. — Ст. 125; № 10. — Ст. 71.

· Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003р. № 1058-ІУ // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 49-51. — Ст. 376.

· Про недержавне пенсійне забезпечення від 9 липня 2003 р. № 1069-ГУ // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№47-48.—Ст. 372.

· Про пенсії за особливі заслуги перед Україною: Закон України від 1 червня 2000 р. № 1767-ІП // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 35. — Ст. 289; 2002. — № 41. — Ст. 293; 2003. — № 7. — Ст. 71; 2004. —№ 16. — Ст. 233.

· Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 26 червня 1997 р. № 400/ 97-ВР (з наступними змінами й доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 37. — Ст. 237; 1998. — №№ 11-12. — Ст. 49; № 42. — Ст. 257; № 49. — Ст. 303; 1999. — № 38. — Ст. 349; № 52. — Ст. 46; № 25. — Ст. 211; 2000. — № 13. — Ст. 104; 2001. — №№ 2-3. — Ст. 10; № 31. — Ст. 15; 2002. — №№ 12-13.— Ст. 92; 2003. — № 7. — Ст. 65.

· Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21 березня 1991р. №875-ХП (зі змінами й доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 21. — Ст. 252; 1994. — № 45. — Ст. 404; № 45. — Ст. 406; 1996. — № 52. — Ст. 301.

· Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи: Закон України від 19 грудня 1991 р. № 2001-ХП (зі змінами й доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №16. — Ст. 200; 1992. — № 13. — Ст. 178; № 37. — Ст. 543; 1993. — № 10. — Ст. 76; № 26. — Ст. 277; № 29. — Ст. 305; № 32. — Ст. 343; 1995. — № 16. — Ст. 111; 1996. — № 35. — Ст. 162; 1997. — № 6. — Ст. 45; 1998. — № 21. — Ст. 109; 1999. — № 9. — Ст. 74; 2001. — № 44. — Ст. 230; № 27. — Ст. 134; 2003. — №№ 10-11. — Ст. 87.

· Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей: Закон України від 20 грудня 1991 р. № 2011-ХП // Відомості Верховної Ради України. —1992. — № 15. — Ст. 190; 1997. — № 12. — Ст. 103; № 45. — Ст. 228.

· Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб: Закон України від 9 квітня 1992 р. № 2262-ХІІ (зі змінами й доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 29. — Ст. 399; 1994. — № 24. — Ст. 178; 1996. — № 17. — Ст. 73; 1998. — № 26. — Ст. 149; 1999. — №4.— Ст.35;№48.— Ст. 409; 2001. — №9.— Ст. 38; 2002.— №35. —Ст. 262.

· Про службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229-ХП // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 27. — Ст. 382.

· Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. № 656-ХІІ (зі змінами й доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20; 1992. — № 36. — Ст. 526; 1993. — № 11. — Ст. 83; 1994. — №> 26. — Ст. 216; 1995. — №15. —Ст. 102.

· Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723 XII // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490; 1995. — № 34. — Ст. 268; 1996. — № 16. — Ст. 71; 1999. — № 24. — Ст. 208; 2001. — № 33. — Ст. 175; 2003. —№14.— Ст. 97.

· Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 р. № 2790-ХП (зі змінами й доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 3. — Ст. 17; 1994. — № 34. — Ст. 315; № 40. — Ст. 363; 1995. — № 34. — Ст. 270; № 35. — Ст. 268; 1997. — № 50. — Ст. 303; 1999. — № 4. — Ст. 35; 2000. — № 48. — Ст. 408; 2001. — № 42. — Ст. 212.

· Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХП (зі змінами й доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 8. — Ст. 56; 1994. — № 22. — Ст. 142; № 28. — Ст. 203; 1995. — № 34. — Ст. 268; 1996. — № 25. — Ст. 105.

· Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ (з наступними змінами й доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст. 793;№ 32. — Ст. 229; № 50. — Ст. 474; 1995. — № 11. — Ст. 71; № 34. — Ст. 268; 2001. — № 44. — Ст. 233; 2002. — 3*17. — Ст. 125.

· Митний кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 11 липня 2002 р. № 92-ІУ // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — №№ 38-39. — Ст. 288.

· Про державну підтримку засобів масової інформації й соціальний захист журналістів: Закон України від 23 вересня 1997 р. № 540/97 — ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 50. — Ст. 302; 2002. — № 2. — Ст. 5; № 29. — Ст. 2000.

· Про наукову й науково-технічну діяльність: Закон України від 1 грудня 1998 р. № 284-ХІВ (зі змінами й доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 2-3. — Ст. 20; 2000. — № 28. — Ст. 223; 2002. — №№ 1213. —Ст. 92; № 30. — Ст. 205; 2003. — №№ 10-11. — Ст. 86; № 24. — Ст. 158; № 37. — Ст. 158; № 37. — Ст. 300; 2004. — № 14. — Ст. 198.

· Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-ХІІ (з наступними змінами й доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. —1991. — № 14. — Ст. 170; 1992. — № 12. — Ст. 169; 1993. — № 2. — Ст. 3; 1994. — №45. — Ст. 408; 1996. — №3. — От. 11; №9. — Ст. 42; 1997.— № 8. — Ст. 62; 1998. — № 11—12. — Ст. 44; 2002. — № 29. — Ст. 1194; 2003. — № 27. — Ст. 209.

· Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам: Закон України від 18 травня 2004 р. № 1727-Г7 // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — №№ 33-34. — Ст. 404; 2005. — № 25. — Ст. 338; Офіційний вісник України. — 2005. — Ш 52. — Ст. 3251.

· Про внесення змін у Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 22 березня 2001 р. №2334-111// Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 5. — Ст. 21;

· № 11. — Ст. 47; 1999. — № 19. — Ст. 174; 2000. — № 25. — Ст. 199; 2001. — № 9. — Ст. 38; № 20. — Ст. 102; 2002. — № 35. — Ст. 261. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям: Закон України від 1 червня 2000 р. № 1768-ПІ // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 35. — Ст. 290 (зі змінами від 24.10.2002, Закон № 208-ГУ); 2002. — № 35.— Ст. 261; №50. — Ст. 367.

· Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дитятам-інвалідам: Закон України від 16 листопада 2000 р. № 2109-ІП//Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 1. — Ст. 2; Голос України. — 2004. — № 57.

· Про професійні союзи, їх права і гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. № 104 5-ХІУ // Відомості Верховної Ради України. —1999. — № 45. — Ст. 397; 2002. — №11. —Ст. 79.

· Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р.№ 504/96-ВР//Відомості Верховної Ради України. —1997. — № 2. — Ст. 4; 2000. — №№ 51-52. — Ст. 449.

· Про курорти: Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2026-Ш// Відомості Верховної Ради України. — 2000. —№ 50. — Ст. 435.

· Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту: Закон України від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХІІ (зі змінами й доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 45. — Ст. 425; 1995. — № 44. — Ст. 329; 1996.— №1. — Ст. 1;№3. — Ст. 11; 1997.— №8.— Ст. 62; 1999. — № 24. — Ст. 209; 2002. — № 35. — Ст. 263; № 52. — Ст. 379; 2003. — №№ 10-11. — Ст. 86, № 45. — Ст. 359.

· Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці й інших громадян похилого віку в Україні: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3721-ХП (зі змінами й доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №4.— Ст. 18; 1995.— №45. — Ст. 339; 1996. — №3.— Ст. 11; 1997. — № 8. — Ст. 62; 2002. — № 52. — Ст. 379.

· Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист: Закон України від 24 березня 1998 р. № 203-98-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — №№ 40-41. — Ст. 249; 2001. — № 24. — Ст. 127; № 9. — Ст. 38.

· Про соціальний захист дітей війни: Закон України від 18 листопада 2004 р. № 2195 // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 4. — Ст. 94; Офіційний вісник України. — 2005. — № 52. — Ст. 3251.

· Про Державний бюджет України на 2007 рік // Офіційний вісник України. — 2006. — № 52. — С. 3477.

 

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ