Суб'єкти, які отримують соціальне забезпечення

Характеристика суб'єктів, які отримують соціальне забезпечення, може бути найбільш повною за умови з'ясування їх правового статусу стосовно загальних та спеціальних суб'єктів.

Загальними суб'єктами, які отримують соціальне забезпечення, є фізичні особи, які мають правоздатність і загальний галузевий правовий статус.

Це передусім: пенсіонери, які одержують пенсію на загальних підставах; інваліди, що отримали інвалідність внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання; тимчасово непрацездатні; безробітні; малозабезпечені; особи, які втратили годувальника внаслідок загального захворювання або трудового каліцтва чи професійного захворювання. Загальним суб'єктом, що отримує соціальне забезпечення, вважається також сім'я.

Правоздатність фізичних осіб за правом соціального забезпечення виникає в момент їх народження і припиняється зі смертю. Галузева правоздатність є рівною для всіх фізичних осіб. Це означає, що вони мають рівні можливості мати права.

Загальний галузевий правовий статус, що характеризує загальних суб'єктів права соціального забезпечення, є сукупністю прав і обов'язків, які виникають з настанням соціального ризику. Основу галузевого правового статусу фізичної особи як суб'єкта права соціального забезпечення становить право цієї особи на соціальне забезпечення.

У структурі загального галузевого правового статусу виділяють декілька видових правових статусів. Таким вважається статус особи, що належить до певної соціальної групи, відокремленої за певною юридично значимою ознакою, який формується за рахунок додаткових прав та обов'язків. Найбільш характерними тут є: правовий статус пенсіонерів, інвалідів, тимчасово непрацездатних, безробітних тощо. Права і обов'язки, що є елементами відповідного видового правового статусу, визначаються спеціальними законодавчими актами. Так, правовий статус пенсіонерів визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», інвалідів — Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», тимчасово непрацездатних — Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасового втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ін.

Особливим суб'єктом права соціального забезпечення вважається сім'я. Вона є суб'єктом права на відповідний вид соціального забезпечення, якщо це передбачено законодавством. Визначення сім'ї подається у Законі України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям». Це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа. Якщо виходити з того, що згідно з Сімейним кодексом України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення чи з інших підстав, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, то сім'єю за правом соціального забезпечення, очевидно, можна вважати одиноку особу чи кілька осіб, які об'єднані законними правами та обов'язками щодо утримання на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення та інших підставах, не заборонених законом і (або) проживають разом, ведуть спільне господарство, які у передбачених законодавством випадках мають право на соціальне забезпечення.

У деяких випадках суб'єктом права на соціальне забезпечення виступає сім'я як єдине ціле, а в інших — лише певні її члени. Тобто галузеве законодавство України розмежовує поняття «сім'я» та «члени сім'ї». Так, Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» передбачає, що право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України. Натомість, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. передбачається надання права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника.

Щодо спеціальних суб'єктів, які отримують соціальне забезпечення, то ними також є фізичні особи, для яких отримання соціального забезпечення залежить від наявності вже не загального, а спеціального правового статусу. Передусім йдеться про інвалідів та ветеранів війни, ветеранів військової служби, учасників бойових дій, ветеранів праці, військовослужбовців та членів їхніх сімей, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, реабілітованих репресованих громадян, біженців, жертв нацистських репресій тощо. Виникнення спеціального правового статусу цих осіб пов'язане з наявністю відповідних юридичних фактів: виконання цими особами обов'язків, які мають важливе значення для держави (участь у бойових діях, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тривала сумлінна праця) або заподіяння шкоди цим особам внаслідок військових конфліктів, техногенних катастроф тощо.

Спеціальний правовий статус суб'єктів права соціального забезпечення потребує його обов'язкового підтвердження для реалізації прав, які становлять зміст цього статусу. Способом підтвердження може бути одержання відповідного посвідчення або іншого документа, що засвідчує спеціальний правовий статус, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації.