Тип поведінки в конфліктній ситуації

(тест К.Томаса; адаптований варіант Н.Грішиної)

 

 

Для більш повного і глибокого вивчення поведінки особистості у конфліктних ситуаціях нами застосований тест К. Томаса, адаптований Н.В. Грішиною, який допомагає виявити особистісну схильність до конфліктної поведінки.

В своєму підході до вивчення конфліктних явищ К. Томас робить акцент на зміну традиційного відношення до проблеми конфліктів. Вказуючи що на ранніх етапах їх вивчення широко використовувався термін “вирішення конфліктів”, він підкреслює що цей термін визначає необхідність і можливість вирішення конфліктів. Метою ж вирішення конфліктів, таким чином, був ідеальний безконфліктний стан, в якому люди живуть і працюють в повній гармонії. Однак в останній час пройшли великі зміни у відношенні фахівців до даного аспекту вивчення конфліктів. Вони виникла завдяки розумінню неможливості повного усунення конфліктів та збільшення кількості досліджень, які вказують на позитивні функції конфліктів. Враховуючи ці чинники К. Томас зосереджує увагу на наступних аспектах вивчення конфліктів: які форми поведінки в конфліктних ситуаціях характерні для людей; які з них є найбільш продуктивними чи деструктивними; яким чином можна стимулювати продуктивну поведінку.

Для описання типів поведінки людей у конфліктних ситуаціях К. Томас вважає доцільно двохмірну модель регулювання конфліктів, основними вимірами в якій є кооперація, пов’язана з увагою люди до інтересів інших людей притягнутих до конфлікту і наполегливість, для якої характерний захист своїх інтересів.

К. Томас вважає, що при уникненні конфлікту жодна сторона не досягає успіху; при таких формах поведінки, як конкуренція, уникнення, пристосування і компроміс або один з учасників залишається у виграші, а другий програє, або обидва програють, тому що йдуть на компромісні уступки. І тільки у ситуації співробітництва обидві сторони залишаються у виграші. В своєму опитувальнику по виявленню типових форм поведінки Томас описує кожний з п’яти перерахованих можливих варіантів 12 судженнями про поведінку індивіда в конфліктній ситуації. У різних сполученнях вони згруповані у 30 пар, в кожній з яких респонденту пропонується вибрати судження, яке є найбільш типовим для характеристики його поведінки у конфлікті.

Тест можна використовувати у груповому варіанті, як у сполученні з іншими тестами, так і окремо. Витрати часу – не більше 15 – 20 хвилин.

Інтерпретація результатів

Стиль конкуренції (суперництво).

Людина, використовуючи цей стиль, активна, йде до вирішення конфлікту своїм власним шляхом. Вона не дуже зацікавлена в співпраці з іншими людьми, але здатна на вольові рішення. Для досягнення мети вона використовує вольові властивості. Цей стиль може бути ефективним в тому випадку, коли людина має певну владу над іншими. Однак це не той стиль який людина хотіла б використовувати у особистих стосунках. Прикладом доцільного впровадження цього стилю є:

- результат дуже важливий, людина робить велику ставку на своє рішення проблеми;

- у людини є достатній авторитет для прийняття рішення, вона впевнена що запропоноване нею рішення – найліпше;

- рішення необхідно прийняти швидко і в людини є достатня влада для цього;

- людина відчуває, що в неї нема чого втрачати і немає іншого вибору;

- людина знаходиться у критичній ситуації, яка потребує миттєвого рішення;

- людина повинна прийняти непопулярне рішення, але зараз необхідно діяти і в неї достатньо повноважень для цього кроку;

Коли людина використовує цей стиль, вона може бути не дуже популярною, але завоює прихильників, якщо він дав позитивний результат.

 

Стиль уникнення.

Цей підхід до конфліктної ситуації реалізується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співпрацює ні з кім для виробки рішення проблеми чи відходить від рішення конфлікту. Цей стиль можна використовувати, коли зачіпається проблема, не важлива для людини, коли вона не хотіла б витрачати сили на її рішення чи коли вона не відчуває, що знаходиться у безнадійному стані. Найбільш типові ситуації, в яких рекомендується застосовувати стиль уникнення:

- напруга досить велика, людина відчуває, що рішення таке просте, що не слід витрачати на нього час;

- людина розуміє, що неможливо вирішити конфлікт на свою користь;

- вона хоче виграти час, може для того, щоб отримати додаткову інформацію чи щоб заручитися чиєюсь підтримкою;

- ситуація дуже складна, людина відчуває що вирішення конфлікту потребує досить багато від неї;

- у людини не досить влади для вирішення проблеми чи для її рішення бажаним шляхом;

- відчувається, що у інших більше шансів вирішити цю проблему;

- вирішувати проблему зараз – ризиковано, оскільки відкрите обговорення конфлікту може тільки погіршити ситуацію.

 

Стиль пристосування.

Він означає, що людина діє сумісно з іншою людиною, не відстоюючи власні інтереси. Цей підхід доцільно використовувати, коли результат є важливим для однієї людини та не дуже важливий для іншої. Він також корисний у ситуаціях, коли людина не спроможна одержати верх, оскільки інша людина має більшу владу. Найбільш характерні ситуації, у яких рекомендується стиль пристосування:

- людину не особливо цікавить подія;

- вона хоче зберегти мир та добрі стосунки з іншою людиною;

- людина розуміє, що результат набагато важливий для іншої людини;

- вона усвідомлює, що правда не на її боці.

Поступаючись, погоджуючись чи жертвуючи своїми інтересами, людина може пом’якшити конфліктну ситуацію.

Стиль співробітництва.

Людина приймає активну участь у розв’язанні конфлікту та відстоює свої інтереси, але намагається при цьому співпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш тривалої роботи ніж інші, однак якщо є час та рішення проблеми має достатньо важливе значення, це гарний спосіб пошуку результату і задоволення сторін. Такій підхід рекомендується використовувати при таких обставинах:

- вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін і ніхто з них не бажає повністю від неї відійти;

- у людини тісно, тривалі відношення з іншою стороною;

- в неї є час попрацювати над проблемою;

- опоненти бажають поставити на обговорення деякі ідеї та попрацювати над виробкою рішення;

- опоненти спроможні викласти суть свої інтересів та вислухати суть своїх інтересів та вислухати один одного.

Співробітництво є дружнім, мудрим підходом до рішення задачі пошуку та задоволення інтересів обох сторін. Однак воно потребує певних зусиль. Обидві сторони виділяють на це деякий час, вони повинні вислухати один одного і потім напрацювати альтернативні рішення. Відсутність одного з цих елементів робить такий підхід неефективним. Співробітництво серед інших стилів є самим важливим, однак воно дозволяє знайти найбільш задовольняюче обидві сторони рішення у складних і важливих конфліктних ситуаціях.

 

Стиль компромісу.

Використовуючи стиль компромісу, людина чимось поступається у своїх інтересах, щоб задовольнити їх у головному. Інша сторона робить те саме. Іншими словами, людина знаходиться на частковому задоволенні свого бажання і бажання іншої людини. Опоненти роблять це, обмінюючись уступками та торгуючись для розробки компромісного рішення. Такі дії можуть в деякій мірі нагадувати співробітництво, однак компроміс досягається на більш поверхньому рівні: людина поступається в чомусь, інша людина також чимось поступається і в результаті вони можуть прийти до спільного рішення. Нижче перераховані типові ситуації, в яких стиль компромісу найбільш ефективний:

- обидві сторони мають однакову владу і мають взаємовиключні інтереси;

- людина хоче отримати рішення швидко, тому що в неї немає часу чи тому, що це більш економічний та ефективний шлях;

- людина може задовольнити тимчасове рішення;

- інші підходи до рішення проблеми з’явились неефективними;

- компроміс дозволить зберегти взаємовідносини.