Нематеріальні активи. Поняття та охорона права власності.

Тема 2.4. Нематеріальні ресурси та активи.

План:

1. Нематеріальні ресурси, поняття та види. Об'єкти інтелектуальної власності. Поняття про об'єкти промислової власності: винахід, корисна модель, промислові знаки, товарні знаки, знаки обслуговування.

2. Нематеріальні активи. Поняття та охорона права власності.

3. Особливості нематеріальної власності. Цілі та особливості нематеріальних активів. Державна охорона об'єктів промислової власності та раціональна оцінка власності нематеріальних активів.

 

Нематеріальні ресурси, поняття та види. Об'єкти інтелектуальної власності. Поняття про об'єкти промислової власності: винахід, корисна модель, промислові знаки, товарні знаки, знаки обслуговування.

 

Необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання. До них відносяться об'єкти промислової та інтелектуальної власності, а також інші ресурси нематеріального походження.

 

Промислова власність - це поняття, яке застосовується для позначення виключного права на використання певних нематеріальних ресурсів. Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності (1883р.) до об'єктів цієї власності належать: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки та знаки обслуговування.

Винахід — це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології (пристрій, машина, речовина і т.д.)

Для визначення патентоспроможності винаходу використовують критерії:

- новизна винаходу;

- наявність винахідницького рівня;

- промислова придатність винаходу.

Промисловим зразком називається нове, придатне до здійснення промисловим способом художнє вирішення виробу,

Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.

Корисна модель - це результат творчої діяльності людини, об'єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або складових частин.

Товарний знак - оригінальні позначення, з допомогою яких товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів інших осіб. Його функції: рекламування товару та гарантування його якості.

Інтелектуальна власність - це юридичне поняття, яке охоплює авторське право та інші права на продукти інтелектуальної діяльності.

Інтелектуальна власність у звичайному розумінні – це права на результати творчої праці.

До об'єктів інтелектуальної власності, зокрема, належать наукові праці, твори літератури і мистецтва, програмні продукти тощо.

Продукт інтелектуальної власності має певну ринкову вартість, а тому його можна - здати в оренду, - продати, - передати в зас­таву для отримання кредиту, - розширити власні кошти тощо. З економічної позиції, вартість об'єктів інтелектуальної власності - це витрати підприємства на придбання нематеріальних ресурсів, які використовуватимуться для отримання певного економічного результату, тобто для підприємства є нематеріальними активами.

Програмне забезпечення - це сукупність програм, які використовуються в роботі з ЕОМ. Кожна така програма задає алгоритм рішення певної задачі у формі. Що сприймається ЕОМ. У відповідності з завданням і функціями, що виконуються різними елементами програмного забезпечення, його поділяють на загальне та спеціальне.

Банк даних характеризується певною сукупністю програмних, операційних та технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та багатоцільового колективного використання інформації, а також самих даних (інформаційних одиниць), що відповідним чином систематизовані та сконцентровані у певному місці (в пам'яті ЕОМ, бібліотеці, каталогах, картотеках, тощо). Банки даних є найважливішою складовою частиною інформаційних систем. З банком даних в процесі його створення та експлуатації взаємодіють користувачі різних категорій. Ядро банку даних становить база даних.

Базою даних називається іменована сукупність інформаційних одиниць у певній предметній сфері, які відображають стан об'єктів та їх взаємовідношення. Особливості організації бази даних дають змогу використовувати одну і ту ж саму інформацію для розв'язання різних задач. Функціонування бази даних. За допомогою системи управління здійснюється доступ до інформації, відбір та видобування її певної частини, редагування та видача у відповідності з запитами споживачів. Діяльність більшості організацій, що створюють бази даних, спрямована на задоволення потреб споживачів в економіці, фінансовій, науково - технічній та інших видах інформації.

База знань - це сукупність систематизованих основополагаючих відомостей, що відносяться до певної галузі знань і зберігаються у пам'яті ЕОМ. При цьому передбачається, що обсяг бази знань є достатнім для вирішення певного кола теоретичних та практичних завдань. В цьому важливому елементі інформаційної системи виділяють дві відносно самостійні частини. У першій з них зберігаються знання про предметну галузь та способи роботи з нею у вигляді відповідних законів, стверджень, співвідношень та процедур, у другій - конкретні факти, що описують основну галузь. Саме ці факти використовуються для означення інформації, що містить у собі перша частина бази знань. База знань є подальшим розвитком бази даних. На відміну від даних, для яких характерна фіксована внутрішня структура, знання мають гнучку структуру. Це дозволяє в процесі використання бази знань не тільки реєструвати інформацію, але й виконувати з нею логічні операції, тобто описувати факти, закони і співвідношення, що стосуються певної фіксованої події. Наприклад, продуктом використання бази знань може бути логічна комбінація типу «ситуація - дія».

Банк знань можна розглядати як сховище знань, у якому окрім самої інформації та відповідного опису, знаходяться засоби. За допомогою яких здійснюється їх накопичення, збереження, оновлення та використання, а також засоби управління всіма цими процесами.

Ноу-хау - це знання або досвід технічного, управлінського, комерційно­го, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично використані в наукових дослідженнях, у виготовленні та реалізації конкурентоспроможної продукції, забезпечуючи їх власникові певні переваги.

Раціоналізаторська пропозиція - це технічне вирішення, яке є новим і корисним для підприємства, до якого воно подане, і може стосуватися вдоско­налення використовуваної техніки, виготовлюваної продукції, способів конт­ролю, спостереження, техніки безпеки. Це може бути пропозиція, що сприяє підвищенню продуктивності праці, ефективному використанню енергії тощо. Раціоналізаторські пропозиції відрізняються від винаходів мірою новизни. Ра­ціоналізаторська пропозиція є новою для техніки і технології, що використо­вуються на конкретному підприємстві.

Зазначення походження товару - це будь-яке словесне або графічне по­значення, що вказує на географічне місце походження товару (країну, регіон, населений пункт, місцевість). Зазначення походження товару виокремлює з ве­ликої кількості товарів такі, що мають особливі властивості й якості, зумовлені географічною специфікою місця його виробництва, тобто вказує на залежність властивостей товару від місця його походження. Насамперед цей вид нематері­альних ресурсів стосується виробництва харчової промисловості.

Гудвіл - це основний капітал підприємства або фірми, здатний прино­сити додаткові прибутки завдяки підвищенню конкурентоспроможності (з ви­користанням іміджу, досвіду, ділових зв'язків, престижу товарних знаків, по­стійної клієнтури, прихильності споживачів).

Нематеріальні активи. Поняття та охорона права власності.

Нематеріальні активи - це права на використання об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інші майнові права. Вони включають певну сукупність елементів:

 

Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту. Власники об'єктів промислової власності отримують виключні права на їх використання за допомогою патентів на винахід, промисловий зразок, корисну модель, а також свідоцтва на товарний знак.

Патентом називається виданий державним органом (патентним відомством) документ, який дає особі або організації виключне право використовувати зазначене в патенті технічне вирішення. Патент має частини -патентну грамоту та патентний опис.

Авторське право - це система правових норм, що визначають положення авторів наукових публікацій, літературних та художніх творів, програмного забезпечення для ЕОМ та їх взаємодії з іншими контрагентами. Власник авторського права або його правонаступник має право використовувати продукт своєї інтелектуальної діяльності.

Фізична або юридична особа, яка зареєструвала місце походження товару, отримує свідоцтво, яке підтверджує право на його використання. Але це право не є виключним. Тому власник свідоцтва не може давати ліцензії на використання місця походження товару іншим особам.

Ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Але їх розголошення може нанести шкоду інтересам власника. Тому вони є складовою частиною так званої комерційної таємниці підприємства.

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або шляхом її використання самим власником, або з його дозволу наданням такого права іншій зацікавленій стороні. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.

Ліцензійна угода - це договір, згідно з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі, товарного знаку, комерційної таємниці (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки тощо.

Нематеріальні активи -ресурси, використання яких, як очікується, приведе в майбутньому до отримання економічної вигоди

До складу нематеріальних активів належать:

> права користування природними ресурсами;

> права користування майном;

> права на знаки для товарів і послуг;

> права на об'єкти промислової власності (права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау; захист від недобросовісної конкуренції, інші аналогічні нематеріальні активи);

> авторські і суміжні з ними права;

> інші нематеріальні активи.

Така видова класифікація використовується в бухгалтерському обліку та статистиці.

За призначенням розрізняють нематеріальні активи:

- виробничого призначення (право на знаки для товарів і послуг, вартість прав на об'єкти промислової власності тощо);

- невиробничого призначення - об'єкти, які використовуються обслуговуючими (невиробничими) підрозділами підприємства (наприклад, вартість прав оренди приміщень для організації оздоровчих і спортивних заходів тощо).

 

Особливості нематеріальної власності. Цілі та особливості нематеріальних активів. Державна охорона об'єктів промислової власності та раціональна оцінка власності нематеріальних активів.

 

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України. У Книзі IV "Право інтелектуальної власності" цього Кодексу визначені об'єкти права інтелектуальної власності, які залежно від сфери застосування умовно можна розділити на три групи. До першої групи відносяться об'єкти промислової власності.

Вони мають таку назву тому, що застосовуються, головним чином, у промисловості. До другої групи відносяться штучно виділені, так звані нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, що використовуються не тільки у промисловості. Нарешті третю групу складають об'єкти авторського права і суміжних прав. Ця група має значні відмінності від об'єктів промислової власності як у процесі набуття прав, так і за строком їхньої дії.