Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

 

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

загальної хірургії № 2

 

Завідувач кафедри

Професор Іоффе О.Ю.

 

___________________________________

 

 

“________” __________________ 2011 р.

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

 

Навчальна дисципліна	Загальна хірургія
Модуль № 2	Хірургічна інфекція. Змертвіння. Основи клінічної онкології. Курація хірургічних хворих
Змістовний модуль № 5	Хірургічна інфекція. Змертвіння
Тема заняття № 14	Гострі гнійні захворювання м’яких тканин: абсцес, флегмона, фурункул, карбункул.
Курс	3 курс
Факультет	Медичний факультет № 1, медичний факультет № 4

 

Київ 2011

1. Актуальність теми.

Розвиток інфекції в хірургії є причиною багатьох запальних захворювань і післяопераційних ускладнень. Пацієнти з хірургічною інфекцією складають біля третини хворих хірургічних стаціонарних та поліклінічних відділень. Останніми роками відмічають зростання частоти гнійно-запальних захворювань та післяопераційних гнійних ускладнень, що вимагає значних витрат на лікування та є частою причиною летальних випадків.

2. Конкретні цілі.

- Пояснювати актуальність вивчення гострих гнійних захворювань м’яких тканин.

- Аналізувати їх етіологію та патогенез.

- Класифікувати гострі гнійні захворюванння м’яких тканин.

- Засвоїти клінічні прояви абсцесу, флегмони, фурункулу, карбункулу.

- Провести диференційну діагностику між окремими гострими гнійними

хірургічними захворюваннями.

- Спланувати лікувальні програми та вибрати метод профілактики абсцесу,

флегмони, фурункулу, карбункулу.

- Вибрати метод оперативногол лікування та знеболення при абсцесі, флегмоні, фурункулі, карбункулі.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
1. Нормальна анатомія	- Описувати будову шкіри, фасцій скелетних м'язів, судин і нервів верхніх і нижніх кінцівок, тулуба. - Визначати різні відділи нервової системи. - Визначити анатомічне розміщення місцевого гнійного процесу
2. Гістологія	- Демонструвати схему будови клітини. - Володіти знаннями про клітинну структуру органів і тканин людини. - Визначати схеми ерітро-та лейкопорезу.
3. Нормальна фізіологія	- Визначати схему каскадів активації: а) системи згортання крові; б) ферментів травного тракту; в) системи протеолізу; г) системи комплементу.
4. Мікробіологія	- Класифікувати найбільш поширені збудники інфекції. - Порівнювати Гр+ і Гр- мікроорганізми. - Трактувати термін "мікробне число".

 

4. Завдання для самосійної роботи підчас підготовки до заняття.

Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.

 

Термін	Визначення
Абсцес	місцеве відмежоване скупчення гною в тканинах
Флегмона	невідмежоване гнійне запалення сполучної тканини
Фурункул	гнійне запалення волосяної цибулини та її сальних залоз
Карбункул	гнійно-некротичие запалення одночасно декількох волосяних цибулин та сальних залоз з утворенням спільного інфільтрату.

 

4.2. Теоретичні питання до заняття.

1. Фурункул, фурункульоз. Етіологія, патогенез, клініка, лікування.

2. Фурункул, карбункул обличчя, особливості, клініка, лікування.

3. Карбункул, етіологія, патогенез, діагностика, лікування.

4. Абсцес. Етіологія, клініка, лікування.

5. Флегмона, клініка, діагностика, лікування.

Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті.

 

1.Проведення об'єктивного обстеження хворих (збирання анамнезу, загальний

огляд, обстеження основних органів і систем: а) абсцесом; б) флегмоною;

в) фурункулом; г) карбункулом.

2. Визначення в кожному конкретному випадку виду та стадії захворювання

3. Аналіз конкретних ознак характерних для гострих неспецифічних гнійних захворювань.

4. Складання плану лікування хворих на абсцесс, флегмону, фурункул, карбункул.

5. Виконання елементів перев'язок хворим:

а) знаття пов'язки;

б) промивання рани та дренажів;

в) накладання септичної пов'язки;

с) бинтові та клейові пов'язки.

6. Визначення пульсації периферійних судин.

7. Проведення передстерілізаційної обробки інструментів та утилізації використаного перев'язочного матеріалу.

 

Зміст теми

 

Загальні етологічні та патогенетичні механізми розвитку місцевих гнійних захворювань.

Під хірургічною інфекцією розуміють захворювання, які спричиняються живими збудниками, характеризуються утворенням місцевих вогнищ запалення, специфічними реакціями організму на збудник і вимагають хірургічного лікування Вони характеризуються низкою спільних особливостей. Передовсім для виникнення в організмі вогнища гнійного запалення необхідні певні умови:

• Мікробний збудник.

• Пошкодження захисних бар'єрів та місцевих факторів неспецифічної резистентності

• Імунодефіцитний стан.

Перша передумова - наявність мікробного збудника, який потрапляючи в організм, викликає гнійне запалення. Збудниками можуть бути різні мікроби, але всі вони повинні мати певну вірулентність та інвазивність, тобто здатність розмножуватися і спричиняти інфекційний процес, долаючи захисні механізми організму.

Друга передумова - пошкодження захисних бар'єрів і факторів місцевої неспецифічної резистентності організму. Відомо, що тканини людського організму постійно контактують з різними мікробами, в тому числі і абсолютно патогенними. При непошкоджених нормальних тканинах мікроби не здатні проявити свої патогенні властивості. Однак поєднання інфікування з альтерацією тканин, тобто їх ушкодженням з порушенням життєдіяльності, дає можливість мікробному збуднику та його токсинам проявляти свої патогенні властивості та поширюватися лімфогенним, гематогенним або контактним шляхом.

Третя передумова - порушення в імунній системі організму з розвитком імунодефіцитних станів. В таких випадках збудниками гнійного процесу можуть бути не тільки патогенні але і умовно-патогенні мікроорганізми, які в нормі не мають достатньої інвазійності для ініціації захворювання.

Збудники місцевих гнійних хірургічних захворювань вельми різноманітні і походять з різних джерел. Захворювання шкіри, підшкірної клітковини можуть спричинятися мікрофлорою зовнішнього середовища, а захворювання внутрішніх органів - мікробами шлунково-кишкового тракту, дихальних, сечостатевих шляхів. Після попадання збудника в патологічне вогнище починається його репродукція, яка супроводжується запальною реакцією в тканинах. Спочатку в тканинах організму розвивається інфільтрат у вигляді скупчення клітинних елементів з домішкою крові та лімфи. При прогресуванні процесу розвивається нагноєння, тобто утворення гною в вогнищі запалення.

Перебіг та прогноз захворювання, яке виникає в результаті гнійного запалення визначається здатністю організму до відмежування запального процесу та локалізацією патологічного вогнища. Здатність організму до відмежування гнійного запалення лежить в основі визначення двох видів патології - абсцесу та флегмони.

Абсцес - місцеве відмежоване скупчення гною в тканинах. При абсцесі природнім бар'єром, що стримує поширення нагноєння є піогенна капсула, в склад якої входин сполучна тканина різного ступеню зрілості. Абсцеси можуть виникати в різних тканинах та органах. Вони не є специфічною патологією, яка уражує тільки конкретні анатомічні структури. Причиною проникнення мікробів в тканини може бути поранення, запальні процеси, гематоми, некрози, а також гематогенне метастазування при сепсисі. Таким чином виникають абсцеси підшкірної клітковини, легенів, мозку, печінки, а також інших органів та анатомічних структур

Флегмона - невідмежоване гнійне запалення сполучної тканини. На відміну від абсцедування, розвиток флегмони не супроводжується формуванням піогенної капсули і відбувається більш стрімко та злоякісно. Причинами необмеженого поширення гнійної інфекції можуть бути висока інвазивність та патогенність мікроорганізмів, а також пригнічення місцевих і загальних факторів резистентності організму. Як і абсцес, флегмона не є специфічним захворюванням, яке викликається окремим мікробним збудником, або вражає окремі органи чи анатомічні структури. Шляхи проникнення мікробних збудників флегмон різні - поранення, запальні процеси, гематоми, некрози, попадання в тканини різних хімічних речовин. В клінічній практиці замість морфологічного поняття флегмони часто застосовується термін целюліт. Розрізняють серозну, гнійну, гнійно-геморагічну гнилісну, некротичну форми целюлітів. Деякі їх локалізації мають спеціальні назви. Так запалення жирової клітковини навколо нирки називається паранефритом, навколо товстої кишки - параколітом, навколо прямої кишки - парапроктитом, навколо підшлункової залози - парапанкреатитом, тощо.

Розрізняють також епі- та субфасціальні флегмони; останні в свою чергу діляться на міжм'язові, паравазальні та параосальні флегмони.

Абсцеси та флегмони можуть себе проявляти не тільки як самостійна патологія, а і супроводжувати та ускладнювати інші види місцевих гнійних хірургічних захворювань, назви яких визначаються ураженими органами та анатомічними структурами.

Місцеві гнійні захворювання: визначення понять

Фурункул - гнійне запалення волосяної цибулини та її сальних залоз.

Карбункул - це гнійно-некротичие запалення одночасно декількох волосяних цибулин та сальних залоз з утворенням спільного інфільтрату.

Загальна та місцева симптоматика місцевої хірургічної інфекції.

Характеризуючи симптоми місцевої хірургічної інфекції слід наголосити на деякій особливостях її розвитку. Незалежно від виду захворювання слід розрізняти прояви, властиві для всіх видів місцевої гнійної патології, та специфічні ознаки.

До ознак, що характерні для всіх видів місцевих гнійних захворювань, належать місцеві симптоми запалення та нагноєння.

Спочатку розвивається запальний інфільтрат в вигляді скупчення клітинних елементів з домішкою крові та лімфи в тканинах організму. Макроскопічно інфільтрат проявляється збільшенням об'єму та підвищеною цільністю уражених тканин. В зоні патологічного процесу з'являються ознаки запалення - болючість, гіперемія, набряк, локальне підвищення температури, порушення функції. На ранніх етапах формування запальною інфільтрату вираженої ексудації в вигляді скупчень гною ще нема і процес може мати при сприятливому перебігу зворотній характер. Але в випадку нагноєння розвиваються ускладнення в формі абсцесів та флегмон. Тобто, поява їх симптоматики є характерною спільною ознакою всіх видів місцевої хірургічної інфекції. В таких випадках ми вже маємо справу не просто з фурункулом, лімфаденітом, бешихою, панарицієм, маститом і так далі, а з абсцедуючим фурункулом, абсцедуючим лімфаденітом, аденофлегмоною, флегмоною китиці, абсцесом молочної залози і т. п.

Розвиток абсцесу в межах тканин, доступних для огляду та пальпації супроводжується локальним почервонінням, набряком та болючістю в зоні ураження. При нагромадженні в порожнині абсцесу достатньої кількості гною може появлятися симптом флуктуації. Він виявляється при пальпації і характеризується коливанням в порожнині гнійника при постукуванні по його стінці. На відміну від абсцедування розвиток флегмони не супроводжується формуванням демаркаційних зон у вигляді піогенної капсули. Тому розвиток цього захворювання є стрімким і злоякісним. Якщо флегмони поверхневі, то за допомогою огляду та пальпації можна виявити симптоми гнійного запалення: припухлість, набряк, гіперемію, болючість. Названі симптоми при флегмонах мають тенденцію до швидкої появи та прогресування. Тканинний інфільтрат не має чітких меж, швидко збільшується в розмірах. Прогресування процесу супроводжується появою симптому флуктуації. Поширення флегмони на анатомічні структури та порожнини супроводжується ускладненнями: флебітами, артритами, лімфаденітами, плевритами, перитонітами і т. п.

В процесі розвитку місцевих гнійних захворювань флегмони можуть трансформуватись в абсцеси, а при прогресуванні гнійників вихід гною за межі біогенної капсули провокує розвиток флегмон.

Незалежно від виду місцевих гнійних захворювань всмоктування тканинних та мікробних токсинів супроводжується симптомами септичної інтоксикації лейкоцитозом, нейтрофільним зсувом лейкограми (вліво), підвищенням температури тіла, гіпопротеїнемією, анемією, загальною слабістю, втратою апетиту. При важкому перебігу захворювань можуть появитися ознаки функціональної недостатності різних органів - серця, легень, нирок, печінки в вигляді тахікардії з гіпотонією, тахіпное, оліго- або анурії, жовтяниці і т. п.

Крім того існують симптоми, які властиві саме для конкретного виду місцевих гнійних захворювань. Вони визначаються локалізацією та анатомічними особливостями ураженого органу або анатомічної структури.

Локальна симптоматика місцевих гнійних захворювань м’яких тканин:

Фурункул - конусоподібний гіперемований інфільтрат на шкірі з некрозом тканин та скупченням гною за ходом волоса.

Карбункул - обширний запальний інфільтрат в шкірі та підлеглих тканинах, на поверхні якого містяться декілька гнійних пустул.

Діагностика місцевої гнійної патології полягає: в виявленні з допомогою анамнезу огляду та пальпації перелічених нами ознак захворювання. Трудніше виявити з допомогою огляду та пальпації ознаки нагноєння в глибоких тканинах та порожнинах тіла. В порожнинах очеревини, черепа, грудної клітки, заочеревинному просторі виявити таким чином септичне вогнище важко, а іноді просто неможливо. В таких випадках на перший план виходять загальні симптоми гнійної інтоксикації. Вони не є специфічними і можуть супроводжувати любе захворювання, яке супроводжується гнійним запаленням. Але вони змушують хірурга до застосування більш складних методів діагностики, які називають інструментальними. До них належать пункції, рентгенологічні, ультразвукові, комп'ютерно-томографічні дослідження. З їх допомогою можна підтвердити наявність гнійника.

Основні принципи комплексного лікування місцевих інфекційних хірургічних захворювань.

Лікування місцевих інфекційних хірургічних захворювань націлене на різні ланки їх патогенезу і полягає в місцевому впливі на патологічне вогнище та в зменшенні негативних наслідків загальної септичної інтоксикації. Досягнення терапевтичного ефекту можливе шляхом комбінування консервативної терапії з різними видами оперативних втручань. Консервативне лікування полягає в місцевому впливі з допомогою різних методів антисептики на патологічне вогнище та в застосуванні методів детоксикації та імунокорекції в випадку важкої токсемії. Консервативні методи лікування бувають ефективні відносно рідко в період формування запального інфільтрату на ранніх фазах розвитку фурункулів, карбункулів.

Слід пам’ятати, що частіше перебіг місцевих інфекційних хірургічних захворювань ускладнюється розвитком гнійного процесу в вигляді абсцесів або флегмон, що вимагає хірургічного втручання. При формулюванні діагнозів у таких випадках вказується наявність гнійних ускладнень. Наприклад: абсцедуючі фурункули, карбункули, гідраденіти, мастити, лімфаденіти, аденофлегмони; панариції, ускладнені абсцесами та флегмонами пальців та китиць; флегмонозна та некротична форми бешихи; флегмонозна та гангренозна форми маститу і т. д. Саме тому залишається абсолютно актуальним сформульоване ще в давнину основне правило гнійної хірургії – ubi pus ibi evacua.

Хірургічне лікування абсцесів здійснюється трьома способами. При сприятливих анатомічних умовах можна застосувати малоінвазивні втручання у вигляді пункцій з евакуацією гною та черезшкірним дренуванням. Частіше доводиться виконувати втручання шляхом розкриття та дренування через відповідний операційний доступ. В окремих випадках допускається висічення абсцесу з піогенною капсулою в межах здорових тканин. Хірургічне оперативне лікування доповнюється консервативною антибактеріальною, детоксикаційною та протизапальною терапією.

Основний метод лікування флегмон – оперативний. У відносно рідких випадках серозного целюліту можна застосовувати з позитивним ефектом консервативну терапію. На відміну від втручань при абсцесах, операції при флегмонозних гнійних процесах більші за об’ємом і полягають в широких розтинах, евакуації ексудату, висіченні некротичних тканин та дренуванні. Для флегмон характерна відсутність природних демаркаційних зон у вигляді піогенних капсул. Тому під час операцій, нерідко, необхідно створювати перепону на шляху гнійного процесу з допомогою додаткових розтинів на межі здорових та патологічно змінених тканин.

Перш ніж завершити характеристику такої патології як абсцеси та флегмони, слід наголосити, що вона може бути не тільки самостійним захворюванням, а і супроводжувати інші види місцевих гнійних хірургічних захворювань. Тому слід пам'ятати - яке б захворювання не було, при наявності сформованого недренованого вогнища гнійного запалення у вигляді абсцесу або флегмони, необхідно застосувати хірургічне втручання. Після виконаного оперативного втручання любий вид місцевої гнійної патології перетворюється в гнійну рану, яка лікується згідно загальних принципів.

 

Матеріали для самоконтролю.

 

А.Тестові завдання:

1. Що являє собою фурункул?

А. Гостре гнійне запалення волосяного мішечка, сальних залоз і навколишніх тканин.

В. Гостре гнійне запалення волосяного мішечка.

С. Гостре гнійне запалення сальної залози.

Д. Гостре гнійне запалення потових залоз

Е. Гостре гнійне некротичне запалення декількох поряд розташований

волосяних мішечків і сальних залоз.

 

2. Яке з нижче перелічуваних захворювань найбільш сприяє виникненню фурункулів і карбункулів?

А. Мікседема.

В. Тиреотоксикоз.

С. Хронічні гнійні захворювання легенів.

Д. Злоякісні пухлини.

Е. Цукровий діабет.

 

3. Які збудники спричиняють розвиток фурурнкулу?

А. Стафілококи.

В. Стрептококи.

С. Кишкова паличка.

Д. Синьогнійна паличка.

Е. Усі перелічені збудники.

 

4. В який термін відбувається відшарування гнійного стрижня фурункула?

 

А. 1-3 доби.

В. 4-6 діб.

С. 7-10 діб.

Д. 11-12 діб.

Е. 13-14 діб

 

5. Який середній термін перебігу фурункула від початку до ліквідації?

 

А. До 4 діб.

В. 5-7 діб.

С. 8-10 діб.

Д. 11-12 діб.

Е. 13- 14 діб.

 

6. Що позначає термін “фурункульоз”?

А. Повторне виникнення фурункулу.

В. Одномоментне виникнення декількох фурункулів різних ділянок тіла.

С. Запалення декількох поруч розташованих волосяних мішечків і сальних залоз. Д. Чисельні фурункули різних ділянок тіла в різних стадіях розвитку.

Е. Одномоментне виникнення декількох фурункулів на шкірі однієї ділянки тіла.

 

7. Які змін в загальному аналізі крові характерні для гнійної хірургічної патології?

А. Анемія, зсув лейкоцитарної формули вправо.

В. Лімфоцитоз.

С. Пойкілоцитоз.

Д. Анізоцитоз.

Е. Лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищення ШЗЕ.

 

8. До особливостей оперативного лікування карбункулу належить:

А. Пункція гнійника.

В. Закрите дренування гнійника.

С. Мінімальне розсічення м`яких тканин.

Д. Широке розсічення та висічення некротизованих тканин в межах здорових.

Е. Виконання хрестоподібного розрізу.

 

9. Дайте визначення терміну “абсцесс”:

А. Накопичення гною в підшкірній клітковині.

В. Не відмежоване накопичення гною в тканинах та органах.

С. Відмежоване накопичення гною в тканинах та органах.

Д. Накопичення гною в порожнистих органах.

Е. Накопичення гною навколо порожнистих органів.

 

10. Карбункул – це гнійно-некротичне запалення:

А. Декількох волосяних фолікулів

В. Декількох сальних залоз

С. Декількох потових залоз

Д. Декількох волосяних фолікулів, сальних залоз та оточуючих тканин з

утворенням спільного інфільтрату

Е. Підшкірної клітковини

 

11. Дайте визначення терміну “флегмона”:

А. Накопичення гною в підшкірній клітковині.

В. Гостре відмежоване гнійне запалення жирової клітковини та

клітковинних просторів.

С. Гостре невідмежоване гнійне запалення жирової клітковини та

клітковинних просторів.

Д. Накопичення гною в порожнистих органах.

Е. Накопичення гною навколо порожнистих органів.

 

12. Яку загрозу має фурункул обличча?

А. Розповсюдження запалення на пазухи носа.

В. Перехід запалення на орбіту ока.

С. Розвиток гнійного отіту

Д. Розвиток косметичних дефектів

Е. Тромбоз кавернозного синусу та розвиток гнійного менінгіту.

 

13. До місцевих симптомів накопичення гною відносяться:

А. Розм`якшення та флюктуації.

В. Розм`якшення та флотації.

С. Флюктуації та балотації.

Д. Аускультації та розм`якшення.

Е. Аускультації та балотації.

 

14. В клінічному перебігу фурункула виділяють:

 

А. Одну стадію.

В. Дві стадії.

С. Три стадії.

Д. Чотири стадії.

Е. Для розвитку фурункулу стадіїність не характерна.

 

15. Виходу лейкоцитів в інфільтрат навколо некротичного стрижня фурункула пешкоджають:

А. Тромбоз капілярів та венул.

В. Формування лімфостазу.

С. Ослаблення місцевого імунітету.

Д. Наявність капсули волосяного фолікулу.

Е. Запалення сальної залози.

 

16. Перша стадія розвитку фурункулу називається:

А. Інфільтрації.

В. Запалення.

С. Абсцедування

Д. Формування та відторгнення гнійно-некротичного стрижня.

Е.Рубцювання.

 

17. Друга стадія розвитку фурункулу називається:

А. Інфільтрації.

В. Запалення.

С. Абсцедування

Д. Формування та відторгнення гнійно-некротичного стрижня.

Е.Рубцювання.

 

18. Третя стадія розвитку фурункулу називається:

А. Інфільтрації.

В. Запалення.

С. Абсцедування

Д. Формування та відторгнення гнійно-некротичного стрижня.

Е.Рубцювання.

 

19. Передчасна спроба механічним шляхом видалити стрижень в стадію інфільтраціцїї фурункулу сприяє:

А. Розповсюдженню інфікованих тромбів та генералізації процесу.

В. Покращенню венозного відтоку.

С. Прискоренню організаціїї стрижня.

Д. Погіршенню лімфатичного дренажа

Е. Зменшенню інфільтрата.

 

20. В стадії інфільтрації лікування неускладненого фурункулу включає:

А. Виконання оперативного втручання.

В. Призначення антибактеріальної терапії.

С. Використання зігріваючих компресів.

Д. Імунокорекція.

Е. Ретельна санація шкіри з обробкою її розчинами антисептиків.

 

21. Оперативне лікування фурункула показане при:

А. Вираженому інфільтраті.

В. Абсцедуванні.

С. Наявності лімфаденіту.

Д. Декомпенсації супутньої патології.

Е. Наявності лімфангоїту.

 

22. До хірурга поліклініки звернувся хворий із фурункулом верхньої губи. Що необхідно зробити?

А. Прооперувати хворого в амбулаторних умовах.

В. Призначити антибактеріальну терапію.

С. Призначити протизапальну терапію.

Д. Направити хворого на стаціонарне лікування.

Е. Призначити УВЧ.

 

23. Який режим необхідно призначити хворому із фурункулом обличча?

А. Палатний.

В. Ліжковий.

С. Ліжковий з обмеженням прийому твердої їжі та розмов.

Д. Лікарняний.

Е. Обмежень режиму не потребує.

 

24. Летальність при тромбозі кавернозного синуса та гнійному менінгіті складає:

А. 5-10%.

В. 20-30%.

С. 40-50%.

Д. 60-70%.

Е. 80-100%.

 

25. Порожнину абсцеса від здорових тканин відмежовує:

А. Фасція.

В. Піогенна капсула.

С. Очеревина.

Д. Плевра.

Е. Підшкірна клітковина.

 

26. Внутрішній шар піогенної капсули абсцеса представлений:

А. Сполучною тканиною.

В. Грануляційною тканиною.

С. Рубцевою тканиною.

Д. Лейкоцитарним валом.

Е. Лімфоцитарним валом.

 

27. Основним методом лікування абсцесів є:

А. Антибактеріальна терапія.

В. Оперативне лікування.

С. Імунотерапія.

Д. Фізіотерапія.

Е. Дезінтоксикаційна терапія.

 

28. Назвіть найбільш повний об’єм оперативного втручання при обширному постін’єкційному абсцесі сідниці:

А. Пункцвія абсцесу.

В. Пункція абсцесу та введення в його порожнину антибіотиків.

С. Розкриття абсцесу.

Д. Розкриття та санація гнійника.

Е. Розкриття, санація та адекватне дренування порожнини абсцесу.

 

29. Абсцесектомія виконується при:

А. Поверхневому розташуванні абсцесу.

В. Невеликіх розмірах гнійника.

С. Розташуванні абсцесу в порожнистих органах.

Д. Розташуванні абсцесу в паренхіматозних органах.

Е. Абсцесектомія не виконується.

 

30. Які збудники спричиняють розвиток карбункулу?

А. Стафілококи.

В. Стрептококи.

С. Кишкова паличка.

Д. Синьогнійна паличка.

Е. Усі перелічені збудники.

 

31. З лікувальною метою пункція порожнини абсцеса найчастіше виконується при:

А. Абсцесах печінки.

В. Абсцесах сідниці.

С. Асцесах кінцівок.

Д. Абсцесах обличча.

Е. Абсцесах шиї.

 

32. Вираженість симптомів інтоксикації при абсцесах залежить від:

А. Глибини розташування абсцесу.

В. Віку хворого.

С. Розмірів та розташування абсцесу.

Д. Супутньої патології.

Е. Статі хворого.

 

33. За наявності абсцеса симптом флюктуації буде негативним при:

А. Глибокому розташуванні абсцеса.

В. Поверхневому розташуванні абсцеса.

С. Розташуванні абсцеса на кінцівках.

Д. Розташуванні абсцеса на шиї.

Е. Симтом флюктуації не є характерним для абсцесів.

 

34. За наявності абсцеса симптом флюктуації буде негативним при:

А. Невеликій порожнині абсцеса.

В. Поверхневому розташуванні абсцеса.

С. Розташуванні абсцеса на кінцівках.

Д. Розташуванні абсцеса на шиї.

Е. Симтом флюктуації не є характерним для абсцесів.

 

35. За наявності абсцеса симптом флюктуації буде негативним при:

А. Товстій стінці абсцеса.

В. Поверхневому розташуванні абсцеса.

С. Розташуванні абсцеса на кінцівках.

Д. Розташуванні абсцеса на шиї.

Е. Симтом флюктуації не є характерним для абсцесів.

 

36. Відсутність місцевих ознак запалення при абсцесі характерне за:

А. Глибокого розташування абсцеса.

В. Поверхневого розташування абсцеса.

С. Розташування абсцеса на нижніх кінцівках.

Д. Розташування абсцеса на шиї.

Е. Розташування абсцеса на верхніх кінцівках.

 

37. Характерним коливанням амплитуди добової температури при абсцесі є:

А. 0,5-1°С.

В. 1-2°С.

С. 1,5-3°С.

Д. До 0,5 °С.

Е. Коливання добової температури не характкрне.

 

38. З метою адекватного дренування порожнини абсцеса під час оперативного втручання по можливості підходять до:

А. Верхнього полюсу гнійника.

В. Нижнього полюсу гнійника.

С. Бічного полюсу гнійника.

Д. Верхно- бічного полюсу гнійника.

Е. Порожнину абсцесів не дренують.

 

39. Показом до оперативного втручання при абсцесі є:

А. Виражені місцеві прояви.

В. Виражені загальні прояви.

С. Встановлення діагнозу “абсцес”.

Д. Наростання ознак інтоксикації.

Е. Абсцесс не лікується оперативним шляхом.

 

40. При великих розмірах абсцеса для адекватного його дренування виконують:

А. Накладання контерапертур.

В. Проточне промивання.

С. Ультразвукову кавітацію.

Д. Активну аспірацію.

Е. Абсцесектомію.

 

41. Запальний ексудат при флегмоні розповсюджується по:

А. Венах.

В. Артеріях.

С. Клітковинним просторам.

Д. Лімфатичних судинах.

Е. Розповсюдження ексудату не відбувається.

 

42. Глибока флегмона середостіння називається:

А. Паранефритом.

В. Гнійним плевритом.

С. Медіастенітом

Д. Плевритом.

Е. Спеціальної назви немає.

 

43.Анатомічною межою поділу на поверхневі та глибокі флегмони є:

А. Поверхнева фасція.

В. Глибока фасція

С. Підшкірна клітковина.

Д. М’язи.

Е. Судинно-нервові пучки.

 

44.Під час розкриття абсцесу отриманий жовто-зеленого кольору вершкоподіб-ний гній без запаху. Яким збудником викликаний запальний процес?

А. Стафілококами.

В. Клебсіелою.

С. Кишковою паличкою.

Д. Синьогнійною паличкою.

Е. Протеєм.

 

45. Протягом трьох діб хворий скаржиться на наявність на передній поверхні лівого стегна болісного пухлиноподібного утворення, підвищення температури до 37,7°С. При огляді в місці припухлості відмічається інфільтрат до 3 см. в діаметрі з гіперемією над ним та ділянкою некроза в центрі до 0,2 см. в діаметрі з виділенням жовто-зеленого гною. Який попередній діагноз?

А. Абсцес стегна.

В. Флегмона стегна.

С. Фурункул стегна.

Д. Карбункул стегна.

Е. Інфільтрат стегна.

 

46. Протягом двох діб хворий скаржиться на наявність гнійних виділень із рани на задній поверхні шиї, підвищення температури до 38,8°С, загальну слабкість. Зі слів травми не було. При огляді стан середньої важкості. На заднії поверхні шиї інфільтрат до 8 см. в діаметрі, шкіра над ним червона із синюшним відтінком, на верхівці ділянка некрозу до 2 см у вигляді “комірок”, при пальпіції виражений біль з виділенням жовто-зеленого гною. Який попередній діагноз?

А. Абсцес шиї.

В. Флегмона шиї.

С. Фурункул шиї.

Д. Карбункул шиї.

Е. Інфільтрат шиї.

 

47. Через дві доби після травми хворий відмітив посилення болю, набряк лівого плеча, загальну слабкість, швидку втому, підвищення температури до 38,9°С. При огляді стан хворого середньої важкості, ліве плече збільшене в об’ємі, шкіра червоного кольору, при пальпації виражений біль, місцева температура підвищена, рухи обмежені, позитивний симптом розм’якшення. Ваш діагноз?

А. Флегмона плеча.

В. Абсцесс плеча.

С. Гематома плеча.

Д. Лімфостаз.

Е. Запальний інфільтрат плеча.

 

48. За наявності абсцеса симптом розм’якшення буде негативним при:

А. Глибокому розташуванні абсцеса.

В. Поверхневому розташуванні абсцеса.

С. Розташуванні абсцеса на кінцівках.

Д. Розташуванні абсцеса на шиї.

Е. Симтом флюктуації не є характерним для абсцесів.

 

49. Підвищення вмісту середніх молекул (500-5000 Д) при гострій гнійній хірургічній інфекції свідчать про:

А. Хронізацію процесу.

В. Зменшення запальної реакції.

С. Потяжчення інтоксикації.

Д. Наявність імунодефіциту.

Е. Наявність цукрового діабету.

 

50. За даними бактеріологічного дослідження гною отриманого після розкриття абсцесу сідниці висіяний золотистий стафілокок. Які характеристики має гній?

А. Жовто-зеленого кольору, вершкоподібний, без запаху.

В. Бурого кольору, рідкий, смердючий.

С. Жовто-зеленого кольору, вершкоподібний, смердючий.

Д. Бурого кольору, рідкий, без запаху.

Е. Блакитно-зеленого кольору, вершкоподібний, із солодким присмаком.

 

51. Яка кількість мікроорганізмів на 1 грам тканин необхідна для розвитку інфекційного процесу?

А. 10

В. 10³

С. 10⁴

Д. 10⁵

Е. 10²

 

52. У хворої П., 63 років, на задній поверхні шиї з'явився різко болючий інфільтрат розміром 5х6 см. Шкіра над ним синьо – багряного кольору з численними некротичними осередками, з яких виділяється гній. В крові лейкоцитоз до 18,3х10⁹, глікемія 16,5 ммоль/л, в сечі ацетон (++). Встановлено діагноз карбункулу. Яку супутню патологію має хворий?

А. Цукровий діабет.

В. Виразкова хвороба шлунку.

С. Хронічна ниркова недостатність.

Д. Гіпертонічна хвороба.

Е. Тіреотоксікоз.

 

53. У хворого М., 54 років, діагностовано карбункул спини на фоні вперше виявленого цукрового діабету. Яку терапію слід застосувати хворому?

А. Оперативне лікування, антибіотикотерапія, інсулінотерапія.

В. Антибіотикотерапія, інсулінотерапія, зігріваючі компреси.

С. Оперативне лікування, антибіотикотерапія.

Д. Оперативне лікування, антибіотикотерапія, цукрознижуючі препарати.

Е. Оперативне лікування, інсулінотерапія.

Правильна відповідь – А.

 

53. При важких інтоксикаціях на фоні гнійного процесу характерні наступні зміни сечі:

А. Протеїнурія, зниження щільності сечі.

В. Протеїнурія, циліндрурія, лейкоцитурія.

С. Циліндрурія, лужна реакція сечі.

Д. Лейкоцитурія, бактеріурія.

Е. Протеїнурія, еритроцитурія.

 

54. Фурункул не може розташовуватися на:

А. Голові.

В. Тильних поверхнях китиць та ступнів.

С. Долонній та підошвеній поверхнях китиць та ступнів

Д. Шиї.

Е. Спині.

 

55. Шляхами інфікування при гнійній інфекції є: (найбільш повна відповідь).

А. Контактний.

В. Лімфогенний.

С. Гематогенний.

Д. Екзогенний.

Е. Екзо- та ендогенний.

 

56. Клінічною відмінністю карбункулу віж поруч розташованих фурункулів при фурункульозі є:

А. Синюшний колір шкіри.

В. Виражений больовий синдром.

С. Наявність спільного інфільтрату між запаленими волосяними фолікулами.

Д. Кількість гною.

Е. Наявність некрозу.

 

57. Яке з нижче перелічуваних захворювань найбільш сприяє виникненню фурункулів і карбункулів?

А. Авітамінози.

В. Тиреотоксикоз.

С. Хронічні гнійні захворювання легенів.

Д. Злоякісні пухлини.

Е. Мікседема.

 

58. Для визначення рівня інтоксикації у хворих з гострою гнійною хірургічною інфекцією використовують:

А. Лейкоцитарний індекс інтоксикації.

В. Рівень глікемії.

С. Рівень еритроцитемії.

Д. Рівень лейкоцитурії.

Е. Рівень бактеріурії.

 

59. Нормальними показниками лейкоцитарного індексу інтоксикації (Кальф-Каліфа) є:

А. 1,0±0,6.

В. 2,0

С. 1,5±0,8.

Д. 0,5±0,5.

Е. 1,0±0,9.

 

60. Нормальним рівень середніх молекул, як інтегрального показника інтоксикації при гострій гнійній хірургічній інфекції є:

А. 0,1- 0,5 у.о.

В. 0,15-0,24 у.о

С. 1,0-1,5 у.о

Д. 0,5-1,0 у.о

Е. 0,05-0,1 у.о