Поняття про систему та структуру фізичного виховання

Під поняттям система мають на увазі щось ціле, яке являє собою єдність закономірно розташованих, що знаходяться у взаємному зв'язку, частин, призначених для виконання конкретних функцій і вирішення тих або інших завдань.

Система фізичного виховання – це історично обумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, який включає світоглядні, теоретико-методичні, програмно-нормативні і організаційні основи, які забезпечують фізичну досконалість людей і формування здорового способу життя.

1. Світоглядні основи. Світогляд є сукупністю поглядів і ідей, що визначають спрямованість людської діяльності.

У вітчизняній системі фізичного виховання світоглядні установки направлені на сприяння всебічному і гармонійному розвитку особи, яка навчається, реалізацію можливостей досягнення кожним фізичної досконалості, зміцнення і багаторічне збереження здоров'я, підготовку на цій основі членів суспільства до професійних видів діяльності.

2. Теоретико-методичні основи. Система фізичного виховання спирається на досягнення багатьох наук. Її теоретико-методичною основою служать наукові положення природних (анатомія, фізіологія, біохімія і ін.), суспільних (філософія, соціологія і ін.), педагогічних (психологія, педагогіка і ін.) наук, на основі яких дисципліна «Теорія і методика фізичного виховання» розробляє і обгрунтовує самі загальні закономірності фізичного виховання.

3. Програмно-нормативні основи. Фізичне виховання здійснюється на основі обов'язкових державних програм з фізичної культури і спорту (програми для дошкільних установ, загальноосвітньої школи, середніх і вищих навчальних закладів, армії і т.ін.).

Ці програми містять науково обгрунтовані задачі і засоби фізичного виховання, комплекси рухових умінь і навиків, які підлягають засвоєнню, перелік конкретних норм і вимог.

Програмно-нормативні основи системи фізичного виховання конкретизуються стосовно особливостей контингенту (вік, стать, рівень підготовленості, стан здоров'я) і умов основної діяльності учасників фізкультурного руху (навчання, робота на виробництві, служба в армії) в двох основних напрямах: загальнопідготовчому і спеціалізованому.

Загальнопідготовчий напрям представлений перш за все фізичним вихованням у системі загальної обов'язкової освіти. Воно забезпечує: базовий мінімум всебічної фізичної підготовленості; необхідний у житті основний фонд рухових умінь і навиків; доступний кожному рівень різностороннього розвитку фізичних здібностей. Спеціалізований напрям (спортивне тренування, виробничо-прикладна і військово-прикладна фізична підготовка) передбачає поглиблене вдосконалення у вибраному виді рухової діяльності на базі широкої загальної підготовки з можливо більш високим рівнем досягнень (залежно від індивідуальних здібностей).

Ці два основні напрямки забезпечують можливість послідовного оволодіння життєво важливими рухами, виховання фізичних, моральних і вольових якостей, спортивного вдосконалення людини.

У програмно-нормативних основах знаходять конкретне втілення основні принципи фізичного виховання (будь-якого сприяння всебічному гармонійному розвитку особи, прикладної і оздоровчої спрямованості).

4. Організаційні основи. Організаційну структуру системи фізичного виховання складають державні і суспільно-самодіяльні форми організації, керівництва і управління.

По державній лінії передбачаються систематичні обов'язкові заняття фізичними вправами в дошкільних установах (дит'ясла-садок), загальноосвітніх школах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, армії, лікувально-профілактичних організаціях. Заняття проводяться за державними програмами у відведений для цього час відповідно до розкладу і офіційного графіка під керівництвом штатних фахівців (фізкультурних кадрів).

Контроль за організацією і результатами фізичного виховання по державній лінії забезпечують Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту, обласні і міські управління з питань фізичної культури і спорту, а також відповідні відділи Міністерства освіти і науки України.

По суспільно-самодіяльній лінії заняття фізичними вправами організовуються залежно від індивідуальних схильностей, здібностей тих, хто навчається, і потреби у фізичному вихованні. Принциповою рисою суспільно-самодіяльної форми організації є повна добровільність фізкультурних занять. Тривалість занять залежить багато в чому від індивідуальної установки, особистих схильностей і реальної наявності вільного часу. Організація фізичного виховання на суспільно-самодіяльних началах передбачає масове залучення до занять фізичною культурою через систему добровільних спортивних товариств: Облрада спортивного товариства профспілок «Україна», Дніпропетровське обласне управління з фізичного виховання і спорту, Комітету з фізичного виховання і спорту Міністерства освіти і науки України, ФСО «Колос», ФСО «Динамо», ДСО «Спартак» та ін.