Основні рефлекторні центри спинного мозку.

Спинний мозок є відділом центральної нервової системи, в якому зосереджені рефлекторні центри, що беруть участь у здійсненні різних рефлексів, тобто сприймають імпульси від рецепторів і викликають діяльність робочих органів (м’язів, залоз). У цьому полягає рефлекторна функція спинного мозку. Прикладом рефлексу, що здійснюється спинним мозком, у людини може бути вже описаний колінний рефлекс.

Спинний мозок бере участь і в складних рухових реакціях організму. Рухові нейрони спинного мозку забезпечують іннервацію всієї скелетної мускулатури, за виключенням м’язів голови, які іннервуються черепномозковими нервами. Отже, у спинному мозку містяться рефлекторні центри м’язів шиї, тулуба, кінцівок. Тому рефлекси спинного мозку відіграють важливе значення в регулюванні рухів тулуба і кінцівок. Фактично всі рухові акти людини відбуваються за участю спинного мозку. Крім рухових центрів скелетних м’язів, у спинному мозку знаходиться ряд симпатичних і парасимпатичних вегетативних центрів. Рефлекси сечовипускання, дефекації, діяльність статевих органів та багато інших теж пов’язані з функціями спинного мозку.

Однак, хоч спинний мозок здатний здійснювати різні рефлекси, він не є автономною системою. Його діяльність відбувається під постійним регулюючим впливом головного мозку. Головний мозок може загальмувати, посилити або змінити характер рефлекторних реакцій спинного мозку. Так, наприклад, відбувається довільна затримка сечовипускання, дефекації та інше. У цілому ж спинний мозок є частиною складного апарату рефлекторної діяльності всієї нервової системи організму.

Спинномозкові нерви (nn. spinales) відходять від спинного мозку. Відповідно до сегментів спинного мозку розрізняють 31 пару спинномозкових нервів: 8 пар шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і одну пару куприкових. Усі вони змішані і містять чутливі, рухові та вегетативні нервові волокна. Із хребетного каналу спинномозкові нерви виходять через міжхребцеві отвори. Кожний із них біля виходу із міжхребцевого отвору розгалужується на чотири гілки. Дві із них довгі — задня і передня, дві короткі — оболонкова і сполучна. Оболонкові гілки відразу ж повертаються в хребетний канал і іннервують оболонки спинного мозку. Сполучні гілки з’єднуються з нервовими вузлами симпатичних стовбурів. Задні гілки значно тонші від передніх направляються назад між поперечними відростками хребців, йдуть самостійно до певних м’язів і ділянок шкіри. Вони іннервують глибокі м’язи, окістя та шкіру задніх ділянок голови, шиї, тулуба. Передні гілки спинномозкових нервів значно товщі, іннервують шию, груди, живіт і кінцівки. На відміну від задніх гілок, вони у більшості об’єднуються між собою утворюючи сплетіння. Виключення складають лише передні гілки грудних спинномозкових нервів, більша частина яких не бере участі в утворенні сплетінь.

Розрізняють чотири пари спинномозкових нервових сплетінь: шийне, плечове, поперекове, крижово-куприкове. Безпосередньо від нервових сплетінь відходять окремі короткі і довгі периферичні нерви. Короткі нерви іннервують м’язи, серед яких розміщені сплетіння, та м’язи і шкіру, розташовані недалеко від них. Довгі нерви іннервують віддалені частини тіла, як, наприклад, верхні і нижні кінцівки.

Шийне сплетіння (рlexus cervicalis) утворюють передні гілки чотирьох верхніх шийних нервів. Воно розташоване збоку від верхніх шийних хребців, на глибоких м’язах шиї і прикрите спереду грудинно-ключично-соскоподібним м’язом. Короткі нерви, яких від цього сплетіння відходить велика кількість, розрізняють шкірні (чутливі) і м’язові (рухові). Шкірні нерви іннервують шкіру потиличної ділянки голови, вушної раковини, шиї і верхньої частини грудей. М’язові нерви іннервують глибокі м’язи шиї, драбинчасті м’язи шиї та передні м’язи шиї, що розташовані нижче під’язикової кістки. Діафрагмальний нерв (n. phrenicus) — найдовший і найважливіший нерв шийного сплетіння (змішаний). Він проходить у грудну порожнину, де розміщений у передньому середостінні і так доходить до діафрагми. Його рухові гілочки іннервують діафрагмальний м’яз, а чутливі — плевру, перикард і навіть частково очеревину та зв’язки печінки.

Плечове сплетіння (plexus brachialis) значно більше попереднього. Його утворюють передні гілки чотирьох нижніх шийних нервів і більша частина першого грудного спинномозкового нерва. Воно знаходиться нижче від шийного і розташоване збоку від нижніх шийних хребців між драбинчастими м’язами, опускаючись аж у пахвову западину. Від плечового сплетіння відходять короткі нерви, що іннервують поверхневі м’язи грудей, більшість м’язів плечового пояса і поверхневі м’язи спини. Довгі нерви забезпечують іннервацію вільної верхньої кінцівки. До них відносяться такі нерви:

1. М’язово-шкірний нерв (n. musculo-cutaneus);

2. Пахвовий нерв (n. axillaris);

3. Серединний нерв (n. medianus);

4. Променевий нерв (n. radialis);

5. Ліктьовий нерв (n. ulnaris);

Міжреберні нерви (nn. intercostales). Передні гілки грудних спинномозкових нервів (12 пар) не утворюють сплетінь, за виключенням першої і дванадцятої пар. Вони розміщуються вздовж міжреберних проміжків між зовнішніми і внутрішніми міжреберними м’язами разом із однойменними артеріями та венами і називаються міжреберними нервами (змішані). Вони іннервують шкіру грудей і живота, молочні залози, глибокі м’язи грудей і всі м’язи живота.

Поперекове сплетіння (plexus lumbalis) утворюють частина передньої гілки 12 грудного і чотирьох верхніх поперекових нервів. Воно розташоване в поперековій ділянці тулуба, прилягає до передньої поверхні поперечних відростків верхніх поперекових хребців у товщі поперекової частини клубово-поперекового м’яза. Короткі нерви поперекового сплетіння іннервують клубово-поперековий і квадратний поперековий м’язи, а також шкіру і м’язи нижнього відділу живота. З довгих нервів найбільш важливими є такі:

1. Стегновий нерв (n. femoralis);

2. Затульний нерв (n. obturatorius);

3. Латеральний шкірний нерв стегна (n. cutaneus femoris lateralis).

Вони переходять на нижню кінцівку і іннервують в основному м’язи і шкіру стегна.

Крижово-куприкове сплетіння (plexus sacrococcygeus) утворюють: частина передньої гілки четвертого поперекового, передні гілки п’ятого поперекового, всіх крижових і куприкового спинномозкових нервів. Це найбільше із усіх сплетінь, яке розміщується у малому тазі, прилягаючи до поверхні крижової кістки і грушоподібного м’яза. Короткі нерви іннервують м’язи таза і зовнішні статеві органи. Довгі нерви іннервують задню групу м’язів стегна, всі м’язи гомілки і стопи, а також майже всю шкіру цих ділянок нижньої кінцівки. Найбільшими гілками крижово-куприкового сплетіння є:

1. Сідничний нерв (n. ischiadicus).;

2. Задній шкірний нерв стегна (n. cutaneus femoris posterior)