Тема 17. Окремі об’єкти права власності.

(для самостійного вивчення)

Питання:

1. Поняття землі (земельної ділянки) як об’єкту права власності.

2. Суб’єкти права власності на землю (земельну ділянку).

3. Поняття та правові наслідки самочинного будівництва.

4. Поняття помешкання, житлового будинку, садиби та квартири як об’єктів права власності.

5. Права власника житлового будинку, квартири.

Тема 18. Право спільної власності.

Завдання:

Соєва пред’явила позов до свого рідного брата Кірова про поділ спадкового майна, ви­знання за нею права власності на 35% будинку та витребування майна. Позива­чка вказувала, що за життя їхня мати мешкала в житловому будинку, в праві власності на який їй належало 70/%. Решта – 30% належала її сину – Кірову (брату Соєвої), який є відповідачем по справі. Під час проживання Кіров зробив значний ремонт будинку – змінив дах, вікна, відремонтував стіни. Кіров та мати домовилися, що кожен з них буде проживати на окремому поверсі будинку: мати на першому, а Кіров на другому. Після смерті матері Соєва, як спадкоємиця першої черги, розраховувала отримати половину частки, яка нале­жала її матері (70%), поділивши її з братом, тобто 35%. Але Кіров став вимагати збільшення своєї частки в праві власності на будинок, на що Соєва не погоджувалася. В зустрічному позові до суду Кіров вказував, що мати знала про значні ви­трати, які були зроблені ним у зв’язку з ремонтом будинку. Домовляючись про користування лише першим поверхом будинку, вона фактично погодилася зі збі­льшенням частки сина в праві на майно з 30% до 50%. У зв’язку з тим, що матері після ремонту фактично належало 50%, спадкова частка Соєвої має бути зменшена до 25%. Суд, розглядаючи справу, визнав доводи Кірова обґрунтова­ними і визнав, що Соєвій належить 25% в праві власності на майно. Соєва не по­годилася з таким рішенням, бо на її думку та обставина, що фактично між її братом та матір’ю був установлений певний порядок користування спірним будинком, сама по собі не може бути підставою для збільшення частки Кірова в праві власності на будинок. Спадкодавиця не відчужувала йому у встановленому порядку будь-якої частки свого майна і до смерті їй належало 70% в праві на будинок.

Як слід вирішити справу?

94. Литвиненко та Антипова отримали в спадок по 50% в праві власності на житловий будинок, розташований у селі. Литвиненко жив у будинку один, за­ймаючи дві з чотирьох кімнат. Антипова меш­кала у власній квартирі у м. Харкові. На протязі п’яти років вона не навідувалася в село і не цікавилася станом будинку. Литвиненко здійснював поточний ремонт будинку самостійно. Після ве­сняних злив стан будинку значно погіршився і будинок потребував термінового ремонту. Литвиненко неодноразово звертався до Антипової з вимогою про його здійснення, але вона не реагувала на ці звернення. Литвиненко звернувся до суду з проханням примусити Антипову виділити кошти на ремонт або передати будинок у його вла­сність з відрахуванням Антиповій її частки грошима.

Як треба вирішити спір?

95. Сирову належало 60% в праві власності на житловий будинок, а Спі­ваковій – 40%. За договором міни Сиров передав свою частку у праві власності на будинок Слюса­ренко, не попередивши Співакову про свої наміри. Співакова звернулася до суду з позовом про визнання договору міни недійсним, посилаючись на порушення свого переважного права відповідно до ст. 362 ЦК.

На яке питання розраховане завдання? Як слід вирішити справу?

96. Вікторов пред’явив позов до Рижко про визнання права на 1/2 частину сум грошових вкладів. Позивач зазначив, що протягом 35 років він перебував у фактичних шлюбних відносинах з Суміхіною – сестрою відповідачки і вів з нею спільне господарство. Отримані внаслідок цього гроші вони з Суміхіною вносили на її рахунок в банк. Оскільки після смерті Суміхіної свідоцтво про право на спа­дщину одержала відповідачка – Рижко як спадкоємиця другої черги, Вікторов звернувся до суду з позовом про визнання за ним права на половину вкладу. Справа розглядалася судами неодноразово. Місцевий суд виніс рішення про від­мову позивачеві у позові, вказавши, що Вікторов та Суміхіна не знаходилися в за­реєстрованому шлюбі, тому не могли мати майно на праві спільної сумісної влас­ності. Судова колегія в цивільних справах апеляційного суду залишила це рі­шення без змін. Заступник Голови Верховного Суду порушив питання про скасу­вання рішення суду та ухвали судової колегії. В протесті, зокрема, було вказано, що пред’являючи позов, Вікторов просив не про поділ вкладу, а про визнання за ним права на половину останнього, через те, що вклад є спільною власністю Вікто­рова та Суміхіної. На підтвердження цього позивач навів докази про перерахування частини своєї заробітної плати на банківський рахунок. Суд мав врахувати ці обставини.

Як повинна бути вирішена справа?

97. Подружжя Житнікових прожило в шлюбі 12 років. Після значного погі­ршення сімейних стосунків вони вирішили розірвати шлюб. При поділі майна між ними виникли суперечки щодо житлового будинку і Житнікова звернулася до суду. Позивачка вказала, що під час шлюбу вона отримала в спадщину від своєї ма­тері житловий будинок, в якому Житнікови мешкали протягом останніх 8 років. При поділі майна її чоловік претендує на половину цього будинку, хоча такого права не має. Суд задовольнив позов Житнікової, виходячи з того, що житловий будинок є спадковим майном позивачки. Житніков оскаржив рішення суду і від­значив, що хоча житловий будинок дійсно був одержаний його дружиною у спа­дщину, але у період шлюбу подружжя здійснило його капітальний ремонт. Крім того, Житніков вклав в ремонт будинку 4 000 грн., які є його особистими дошлюбними заощадженнями. Тому, на його думку, даний будинок є спільною власністю по­дружжя.

Житнікова не погодилася з цими доводами і відзначила, що ремонт будинку дійсно було зроблено, але це був поточний, а не капітальний ремонт. Було понов­лено дах, двері будинку та зіпсована цегла однієї із стін. Якщо Житніков вважає, що він вклав в ремонт свої особисті кошти, то вона згодна повернути йому поло­вину з них. Що ж стосується спільних коштів подружжя, використаних на ре­монт будинку, то вони, на думку Житнікової, взагалі не підлягають урахуванню, тому що подружжя спільно користувалося будинком і проживало в ньому 8 років. Виходячи з цього, Житнікова наполягала на визнанні за нею права власності на будинок і погодилася відшкодувати колишньому чоловікові 2 000 грн. – половину з того, що він використав на ремонт будинку.

Як треба вирішити спір?Які підстави набуття права спільної власності?

98. Подружжя Сидоренків прийняли рішення про розірвання шлюбу та по­діл спільного майна. Громадянка Сидоренко претендувала на половину житлового будинку, автомобіля, речей домашнього вжитку та частки в майні товариства з обмеженою відповідальністю «Квант» (далі – ТОВ), засновником якого був її чо­ловік. Чоловік проти такого поділу майна не заперечував, окрім останнього - частки в майні ТОВ. На його думку, ця частка належатиме тільки йому, бо він один був засновником товариства, а його дружина не мала до цього відношення. Крім того, виділ його частки вмайні ТОВ для подальшогоподілу між подружжям взагалі неможливий. Якщо він буде здійснений, ТОВ не зможе працювати далі, оскільки частка Сидоренко в майні товариства складає 80%.

Як треба вирішити спір?

99. Подружжя Симоненків створило особисте селянське господарство, членами якого стали також четверо їх синів. Через декілька років у зв’язку з од­руженням один з синів – Іван - прийняв рішення про вихід з господарства та ство­рення власного фермерського господарства. При цьому він поста­вив питання щодо виділення своєї частки майна в натурі. На його думку, майно особистого селянського господарства має бути поділено на шість рівних часток. При цьому Іван претен­дував на 1/6 частину земельної ділянки, 1 старий комбайн, автомобіль «Нива», 20 мішків зерна, телевізор та меблевий гарнітур. Інші учасники особистого селянського госпо­дарства не погодились з такою пропозицією. На їхню думку, земельна ділянка не підлягає поділу між членами особистого селянського господарства тому, що вона була надана господарству в цілому. Комбайн не може бути переданий тому, що його після ре­монту буде застосовано в роботі господарства. Щодо телевізора та меблевого гар­нітура, то вони взагалі не підлягають поділу між членами особистого селянського господарс­тва, тому що належать тільки батькам - подружжю Симоненків - на праві спільної сумісної власності. Крім того, Іван не може розраховувати на одержання 1/6 в майні господарства, бо він працював в ньому менш, ніж інші учасники – протягом 8 місяців він був відсутній, бо їздив працювати у сусіднє село.

Вирішіть спір. Чи змінилася б ситуація, якби господарство було створено в будь-якій формі підприємницького товариства: господарського товариства або виробничого кооперативу?