Тема 18. Складна співучасть у злочині

П л а н

1. Поняття співучасті у злочині, її об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

2. Форми співучасті (проста співучасть, складна співучасть).

3. Складна співучасть, її види та ознаки:

3.1. Співучасть з розподілом ролей.

3.2. Організована група.

3.3. Злочинна організована.

4. Особливості кримінальної відповідальності при складній формі співучасті.

Методичні рекомендації:

При розкритті першого питання теми необхідно визначити поняття співучасті, сформульоване в ст. 26 КК України. На основі даної дефініції описати об’єктивні (участь декілької суб’єктів злочину у вчиненні злочину та спільність їх дій) та суб’єктивні (спільність умислу) ознаки співучасті у злочині. При цьому потрібно ретельно проаналізувати ознаки спільності дій та спільності умислу співучасників злочину. Рекомендується здійснити порівняння визначення поняття співучасті у КК 1960 р. та у чинному законі про кримінальну відповідальність. Далі розгляд тему курсової роботи здійснювати, базуючись на чинному КК..

Розкриваючи поняття форм співучасті, слід докладно проаналізувати, на підставі якого критерію співучасть поділяється на просту форму та складну. Потрібно звернути увагу, що саме така ознака, як розподіл ролей, дозволяє відмежувати просту форму співучасті від складної форми.

Розглядаючи питання про складноу співучасть, доцільно визначити її види, а саме, співучасть з розподілом ролей; організовану групу; злочинну організацію. Об’єктивними ознаками складної співучасті є не тільки участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні злочину та спільність їх дій, як ознаки співучасті, але і наявність розподілу ролей. Суб’єктивними ознакми складної співучасті визнаються, крім спільності умислу, також і наявність змови між співучасниками. На підставі підручників, монографічної літератури, прикладів судової практики потрібно надати визначення поняття “змови” та її видів (попередня змова, спывучасть без попередньої змови), а також з’ясувати, який вид змови є ознакою складної форми співучасті.

Висвітлюючи питання про складну форму співучасті з розподілом ролей, слід показати, що тут лише виконавець (співвиконавці) безпосередньо виконує об’єктивну сторону злочину, а інші співучасники (організатор, підбурювач, пособник) діють “через” виконавця, тобто об’єктивізують свій злочинний намір у діянні виконавця.

При розгляді питань щодо організованої групи та злочинної організації потрібно звернутися до 28 КК України, де надається поняття злочину, вчиненого організованою групою (ч. 3 ст. 28 КК)., та злочину, вчиненого злочинною організацією. При встановленні та характеристиці об’єктивних та суб’єктивних ознак організованої групи та злочинної організації слід звертайтися до підручників, науково-практичних коментарів, монографічної літератури та обов’язково використовувати судову практику, в тому числі Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23. 12. 2005 року № 13.

Після аналізу ознак організованої групи та злочинної організації доцільно встановити спільні та відмінні ознаки: а) співучасті з розподілом ролей та організованої групи; б) співучасті з розподілом ролей та злочинної організації; в) організованої групи та злочинної організації..

Розв’язуючи питання щодо особливостей кримінальної відповідальності при складній формі співучасті. необхідно звернутися до відповідних статей Загальної частини КК України, а також визначити, в чому полягає її відмінність від кримінальної відповідальності при простій формі співучасті.

 

Основний та додатковий списки літератури та матеріали судової практики:

Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. – К.: Вища шк.. 1986.

Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины: Уч. пособие. – Х.: Изд. Рубикон. – 1997. – 102 с.

Демидова Л. М. Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації. – Х.: СПД ФО Вапнярчук Н. М.. 2005.

Ковалёв М. И. Соучастие в преступлении. Ч. 1 Понятие соучастия. – Свердловск: Свердлов. юрид. ин-т. 1960.

Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України. – Київ: Вища школа, 2001. – 96 с.

Панов М. І. Щодо поняття організованих злочинних груп /Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні: Матер. міжнар. наук.-практ. конф.-Х., 2000. – С. 21-22.

Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. – М.: Юрид. лит.. 1974.

Х Х Х

Єрмак О. Умови звільнення від кримінальної відповідальності учасника злочинної організації. /Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №9. – С.88 – 91.

Кваша О.О. Організація злочину. Кримінальне-правове та кримінологічне дослідження. – К.: ІДПНАН України, 2003. – 216 с.

Лемешко О.М. Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину. – Х.: ФІНН, 2003. – 160 с.

Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – С – Пб.: Юрид. центр. Пресс. 2001.

Хавронюк М., Максимов М. Ознаки та поняття організованої групи та злочинної організації. /Право України. – 2000. – 2000. - №4. – С. 59 – 64.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23. 12. 2005 року № 13.