Тема 15. Добровільна відмова

План

1. Поняття добровільної відмови від вчинення злочину.

2. Ознаки добровільної відмови.

3. Межі добровільної відмови.

4. Особливості добровільної відмови співучасників.

Методичні рекомендації:

В першу чергу потрібно звернути увагу на те, що питання про добровільну відмову може ставитись тільки при незакінченому злочині.

При висвітленні першого питання теми потрібно врахувати, що Кримінальний кодекс містить в ч. 1. ст. 17 визначення поняття добровільної відмови. Необхідно звернути увагу на те, що ця дефініція вперше з’явилася в вітчизняному законодавстві тільки в Кримінальному кодексі 2001 року. До недавнього часу відсутність законодавчого визначення поняття добровільної відмови породжувала велике різноманіття таких визначень в науковій літературі, деякі з яких зберегли свою актуальність і на сьогодні. З точки зору з’ясування сутності поняття добровільної відмови є доцільним вивчення і аналіз цих визначень.

Даючи відповідь на друге питання, потрібно вирішити проблему встановлення ознак добровільної відмови та дати їм визначення. Необхідно пам’ятати, що розкриття змісту зазначених ознак в законодавстві немає. Воно наводиться в науковій літературі, причому існують різні точки зору. Розкриваючи зміст ознаки добровільності, потрібно вказати яке значення має в даному випадку вплив зовнішніх факторів на особу, що вчиняє суспільно-небезпечне діяння. Необхідно також пояснити, чому мотив не має значення для визнання відмови добровільною. З ознакою добровільності тісно пов’язана друга ознака – усвідомлення можливості доведення злочину до кінця. Тут потрібно розкрити значення цієї ознаки для встановлення добровільності відмови. Розкриваючи зміст третьої ознаки добровільної відмови – остаточності припинення злочину, потрібно з’ясувати який вона має характер – об’єктивний чи суб’єктивний. Далі потрібно розглянути випадки відмови від повторення посягання при невдалій спробі вчинення злочину.

Третє питання потребує звернення до стадій вчинення злочину і встановлення нижньої та верхньої меж добровільної відмови. При цьому особливу увагу потрібно приділити визначенню верхньої межі. Тут необхідно окремо з’ясувати питання про можливість добровільної відмови на стадії закінченого замаху.

Розкриваючи останнє питання, потрібно звернутися до ст. 31 КК. На підставі детального аналізу потрібно визначити підстави та умови добровільної відмови для кожного окремого виду співучасника. Крім цього, необхідно встановити особливості добровільної відмови в різних формах співучасті.

Основний та додатковий списки літератури:

Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по сов. уголов­ному праву. – М.: Госюриздат, 1955. – 212 с.

Кобзаренко П., Бутенко Г. Добровільна відмова від вчинення зло­чину // Радянське право. – 1990. – №10. – С. 58-62.

Орловський Р.С. Особливості добровільної відмови при пособництві // Проблеми законності. – Харків, 1999. – С. 189-193.

Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1975. – 148 с.

Х Х Х

Иванов В. Добровольный отказ от совершения преступления при соучастии // Сов. юстиция. – 1992. – №23-24. – С. 10,11.

Иванов В.Д. Понятие добровольного отказа от начатой преступной деятельности // Правоведение. – 1992. – №1. – С. 60-63.

Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. Часть вторая. Виды соуча­стников и формы участия в преступной деятельности / Под ред. канд. юрид. наук М.А. Ефимова. – Свердловск, 1962. – 276 с.

 

ТЕМА 16. ПОНЯТТЯ СПІВУЧАСТІ ТА ЇЇ ФОРМИ

План

1. Поняття співучасті у злочині, її об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

2. Форми співучасті за об’єктивними ознаками:

а) проста співучасть – співвиконавство;

б) складна співучасть – співучасть з розподілом ролей.

3. Форми співучасті за суб’єктивними ознаками:

а) співучасть без попередньої змови;

б) співучасть за попередньою змовою;

в) організована група;

г) злочинна організація.

4. Особливості відповідальності при різних формах співучасті.

Методичні рекомендації:

При характеристиці поняття співучасті необхідно ретельно проаналізувати положення, сформульовані в ст. 26 КК України. При цьому слід розкрити об’єктивні (участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні злочину та спільність їх дій) та суб’єктивні (спільність умислу) ознаки співучасті в злочині, а також показати значення цього інституту в кримінальному праві. Особливу увагу слід приділити аналізу ознак спільності дій та спільності умислу співучасників злочину.

Приступаючи до аналізу форм співучасті, слід показати, на підставі яких критеріїв співучасть поділяється на форми.

Аналізуючи форми співучасті за об’єктивними ознаками (за характером ролі, яку виконують співучасники у злочині), необхідно докладно охарактеризувати просту співучасть – співвиконавство, враховуючи те, що при цій формі співучасті кожний із співучасників є виконавцем злочину, тобто своїми безпосередніми діями виконує ознаки об’єктивної сторони конкретного складу злочину. При цьому виконавцем є не тільки той, хто повністю виконує об’єктивну сторону злочину, але й та особа, яка безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчиняє хоча б частину діяння, яке описане у диспозиції статті Особливої частини КК. З цього питання бажано навести приклади з судової практики.

Розглядаючи співучасть з розподілом ролей, слід показати, що тут лише виконавець (співвиконавці) безпосередньо виконує об’єктивну сторону злочину, а інші співучасники (організатор, підбурювач, пособник) діють “через” виконавця, тобто об’єктивізують свій злочинний намір у діянні виконавця.

Аналізуючи форми співучасті за суб’єктивними ознаками (за ступенем стійкості зв’язків між співучасниками), треба звернутись до ст.28 КК та показати, що, хоча співучасть і передбачає домовленість поміж співучасниками, однак ця домовленість може бути досягнута не тільки перед, але й у процесі вже розпочатого злочину, за відсутністю попередньої змови про це (ч.1 ст.28).

Розглядаючи співучасть за попередньою змовою ч.2 ст.28 КК, слід враховувати, що при цій формі співучасті домовленість (змова) про спільне вчинення злочину повинна відбутися заздалегідь, тобто до початку вчинення злочину. Слід звернути увагу на те, як у теорії кримінального права та судовій практиці визначається поняття “попередня змова”.

Особливу увагу важливо приділити аналізу ознак організованої групи ч.3 ст.28 КК, враховуючи, що ця форма співучасті має місце лише там, де декілька осіб (три і більше) заздалегідь зорганізувалися у стійке злочинне об’єднання для спільного вчинення одного або кількох злочинів. Далі слід показати, у чому полягає специфіка цієї форми співучасті. Розглядаючи поняття злочинної організації (ч.4 ст. 28 КК) треба назвати її ознаки і показати, чим вона відрізняється від інших форм співучасті.

Завершуючи роботу, необхідно, проаналізувавши ст. ст. 29, 30 КК, розглянути питання про відповідальність співучасників при різних формах співучасті; треба показати, як вирішується питання про кваліфікацію дій співучасників при співвиконавстві, співучасті з розподілом ролей, при вчиненні злочину за попередньою змовою, групою осіб та при скоєнні злочину організованою групою чи злочинною організацією.