Вартісна оцінка витрат на реконструкцію

У промисловій практиці показники визначаються розроблювачами проекту в загальноприйнятій при проектуванні послідовності, що полягає в наступному: на базі прийнятих технічних рішень визначається потужність виробництва окремих продуктів по проекту; для забезпечення виробничої потужності підбирається устаткування, що випускається в промисловості, чи проектуються нові його види необхідної продуктивності для своєчасного замовлення майбутньому заводу-виготовлювачу. Виходячи з прийнятого режиму роботи й обраної продуктивності основного устаткування, розраховується його кількість, що підлягає установці (з урахуванням чи без урахування резерву), визначаються види і кількість додаткового устаткування, розробляється генеральний план розміщення, організаційна виробнича структура цеху (виробництва); розраховуються зведений та локальні (об’єктові) кошториси витрат на будівництво об'єкта (що складається з дванадцяти обов'язкових глав, об'єктових і позаоб’єктових), чи в загальноприйнятій термінології – визначаються капітальні вкладення на організацію виробництва (реконструкцію чи технічне переозброєння виробництва, модернізацію устаткування й інші об'єкти). Інженерними розрахунками установлюються питомі норми витрати (видаткові коефіцієнти на 1 тонну чи на виріб) сировини, матеріалів, палива й енергоресурсів і тощо.

На відміну від цього у даній курсовій роботі розрахунок показників, що визначають витрати на випуск кислоти після реконструкції і утилізацію (переробку) відходів цього виробництва, відповідно до розглянутих варіантів завдань, необхідно здійснити за аналогією за заздалегідь підготовленими проектними даними для базового варіанта реконструкції таких, як:

виробнича потужність та обсяг виробництва окремих видів продуктів;

капітальні витрати з переведенням їх в ОВФ;

чисельність персоналу;

питомі норми витрат сировини, матеріалів і енергоресурсів на кожний вид продукції;

середньорічна (середньомісячна) заробітна плата персоналу за категоріями.

Перелічені показники, крім норм витрат певних ресурсів і середньомісячної зарплати, підлягають коректуванню за варіантами, відповідно до завдання на курсове проектування.

Інші показники і необхідні для їхнього розрахунку проміжні дані розраховуються самостійно:

річний фонд оплати праці,

основні виробничі фонди і пов'язані з ними експлуатаційні витрати,

собівартість продукції: харчової кислоти краще шляхом коректування фактичної, тобто звітної собівартості підприємства, а інших видів – традиційно;

ціни на окремі види продукції і похідні від них показники відповідно до зведеної таблиці основних техніко-економічних показників (табл. И.5).

розрахунок показників варто робити в послідовності, якої дотримуються в аналізі сучасного стану діючого виробництва (МВ до сам.роботи) і звести у вище згадану підсумкову таблицю.

Капітальні витрати (сума інвестицій) і основні виробничі фонди: послідовність та етапи розрахунку (підрозділ 3.1 КР)

Значну частину суми інвестицій на організацію виробництва складають об’єкти основного призначення (глава 2 кошторису витрат на будівництво) Меншу частку інвестицій займає доля об’єктів допоміжного призначення(глави 3÷6), і ще меншу - позаоб’єктові глави: 1;7÷12 (МВ до сам. роботи, табл.1).

Причому, вартість всіх глав зведеного кошторисно-фінансового розрахунку певною мірою залежить від вартості глави 2, бо в сумі інвестицій в першу чергу визначають вартість глави 2, тобто об’єктів основного виробництва, а уже потім - інших об’єктів, що їх обслуговують і забезпечують ресурсами. У процесі попереднього техніко-економічного обгрунтування варіантів технічних рішень їх величини розраховують по відношенню саме до глави 2, певними нормативами, прийнятими при проектуванні для окремих галузей, виробництв, цехів. Знаючи загальну вартість глави 2 і в ній об’єктів основного призначення, можна визначити вартість всіх інших глав кошторису та загальну суму інвестицій за допомогою згаданих нормативів.

Вартість основних виробничих фондів впливає на рівень витрат, пов’язаних з функціонуванням виробництва. Це означає, що капітальні витрати і в наступному основні виробничі фонди обов’язково супроводжують витрати на їх утримання і експлуатацію, примітно, що не однаковою мірою для їх пасивної частини (в основному, будівель і споруд) і активної частини (устаткування). Витрати, пов’язані з утриманням і експлуатацією активної частини, в основному утворять у калькуляції собівартості “Витрати на утримання і експлуатацію устаткування, обладнання (ВУЕО)”, пасивної частини – те ж, для будівель і споруд в складі калькуляційної статті “Загальновиробничі витрати”. Методика їх укрупненого розрахунку приведена далі (“Собівартість продукції”, підрозд. 3.3.4 КР згідно з табл.3.6).

Причому, рівень загальновиробничих витрат у собівартості основної продукції визначає вартість тільки об’єктів основного виробничого призначення (глави 2 кошторису витрат на будівництво), а на собівартість енергоресурсів, вироблюваних на даному підприємстві, - впливає вартість конкретних об’єктів допоміжного призначення (глави 3, 4, 5, 6), наприклад, на собівартість електроенергії – вартість тільки глави 4. Крім того, на всі поточні витрати опосередковано впливають позаоб’єктові глави, у зв’язку з цим вони розподіляються між об’єктовими главами пропорційно вартості останніх.

Разом з тим у практиці обґрунтування технічних рішень для діючого виробництва собівартість енергоресурсів не розраховується спеціально для кожного проекту, а приймається такою ж, як і на підприємстві. У зв’язку з цим відпадає необхідність визначатись з урахуванням позаоб’єктових витрат відповідно до кожного об’єкта допоміжного призначення. Досить обмежитися розрахунком тільки вартості глави 2 з урахуванням позаоб’єктових витрат, яка необхідна для розрахунку амортизаційних відрахувань та інших витрат в собівартості продукції. Тому для визначення витрат на утримання і експлуатацію устаткування, будівель і споруд у собівартості харчової кислоти усіх модифікацій та продукції із відходів необхідно брати до уваги не всю суму капіталовкладень, а лише вартість об’єктів основного виробничого призначення (глави 2) з урахуванням частки позаоб’єктових витрат – вартості глав 1, 7 ÷ 12, які відносяться до глави 2 визначеним відсотком. З цією метою необхідно спочатку визначити співвідношення позаоб’єктових і об’єктових витрат у загальній сумі кошторису капіталовкладень, а потім – це співвідношення, виражене в десятковому дробі, додати до одиниці (наприклад, співвідношення 0,25; тоді коефіцієнт дорівнюватиме 1,25) і помножити на вартість глави 2, у тому числі аналогічно – на вартість устаткування і вартість будівель і споруд. Від отриманих величин (від вартості устаткування, будівель і споруд з урахуванням позаоб’єктових витрат, див. приклад) варто розрахувати ВУЕО й іншу частину загальновиробничих витрат.

Приклад

Відомо, що капіталовкладення на організацію виробництва, перелічені в основні фонди, дорівнюють 1000 тис. грн, у тому числі вартість глави 1 дорівнює 50 тис. грн, глави 2 (об’єктів основного призначення) – 600 тис. грн, глав 3 ÷ 6 об’єктових (крім глави 2) - 150 тис. грн, сума глав 7 ÷ 12 (позаоб’єктових) – 200 тис. грн, звідси сумарна вартість об’єктових глав дорівнює 750 тис. грн (600 + 150), а позаоб’єктових – 250 тис. грн (50 + 200) чи 33,33% стосовно вартості об’єктів. Тоді вартість глави 2 з урахуванням позаоб’єктових витрат – 800 тис. грн (600 + 600*0,3333 чи 600*1,3333).

Варто ще раз підкреслити, що у випадках калькулювання витрат на випуск усіх видів енергоресурсів власного виробництва і на надання всіх послуг підприємства, вся сума позаоб’єктових витрат враховується у вартості усіх об’єктів основного і допоміжного призначення, а не тільки в главі 2. У даному прикладі вартість глав 3¸6 з урахуванням позаоб’єктових витрат складе:

150+0,3333*150=150*1,3333=200 тис. грн,

звідси вартість глави 2 з урахуванням позаоб’єктових витрат (600 + 200 = = 800) і вартість глав 3¸6 з урахуванням позаоб’єктових витрат (150 + 50 = 200) утворять загальну суму капіталовкладень 1000 тис. грн (800 + 200).

У практиці проектування на його ранніх стадіях використовуються різні приблизного характеру способи розрахунку як суми інвестицій, так і видаткових коефіцієнтів сировини, матеріалів та енергоресурсів, чисельності персоналу, що обслуговує, та інших показників, які очікуються після реалізації інвестиційного проекту. Зокрема, укрупнені методи застосовуються: 1) за вихідною інформацією розроблювачів-технологів, 2) у порівнянні з аналогом або 3) виходячи з вже виконаного фахівцями для декілька інших умов проекту, наприклад, для інших виробничих потужностей практично одних і тих же видів продукції, іншої точки розміщення тощо. У даній курсовій роботі рекомендується третій, зазначений вище підхід: використати раніше виконаний ведучим по даній проблемі науково-дослідним і проектним інститутом Техніко-економічний розрахунок (ТЕР) реконструкції виробництва харчової кислоти потужністю 3000 т/рік, з певним його коригуванням.

Наведена в ТЕР сума капітальних вкладень (табл. 3.1) відрізняється від суми, яку необхідно визначити в КР, тим, що її розраховано для певних, інших ніж в КР виробничих потужностей одних і тих же видів продукції. Тому ця сума повинна бути відкоригована за цими співвідношеннями потужностей. Крім того, розраховані капіталовкладення ще не переведені в основні виробничі фонди та не розподілені по окремих видах продукції, що необхідно для визначення амортизаційних відрахувань та інших витрат з обслуговування ОВФ.

В той же час, капітальні витрати й основні виробничі фонди мають різну структуру, що теж потребує перерахунків. Відзнаки їх структури пояснюються наступним.

У процесі інвестування, тобто в час реалізації інвестиційного проекту, здійснюються різними виконавцями будівельні роботи, монтажні роботи, ще іншими спеціалістами. Безпосередньо робітниками підприємства купується, встановлюється і піддається монтажу устаткування, виникають інші проектні роботи та витрати. Це й обумовлює структуру капіталовкладень – кошторису витрат на будівництво, у даному випадку на реконструкцію виробництва. Капіталовкладення, переходячи на стадії експлуатації проекту в іншу категорію – в основні виробничі фонди (ОВФ), беруть участь у виробничому процесі, причому будівлі і споруди, з яких вони складаються, виконують пасивну роль, а устаткування і виробничий інвентар – активну роль, що змінює склад кошторису. А це змушує перетворювати структуру капіталовкладень у структуру ОВФ. Так, дійсно капіталовкладення і вартість ОВФ відповідно мають таку технологічну структуру:

капіталовкладення – це сумарна вартість будівельних робіт, монтажних робіт, устаткування й інших;

ОВФ – це активна частина (вартість устаткування з урахуванням монтажних і інших витрат, а також незначна вартість виробничого інвентарю) і пасивна частина – вартість будівель і споруд, також з урахуванням вартості монтажних робіт і інших витрат.

Крім того, не вся сума капітальних витрат переходить у вартість ОВФ основних цехів, а лише її частина - вартість об'єктів основного виробничого призначення (глава 2) кошторису витрат на будівництво з урахуванням позаоб’єктових витрат. А це, у свою чергу, призводить до того, що з розрахованої для свого варіанта КР суми капітальних витрат студенту необхідно виділити вартість глави 2 з урахуванням позаоб’єктових витрат (пояснення до прикладу перерахування – МВ до індивідуального завдання № 1)

Ще потрібно звернути увагу на той факт, що після реконструкції будуть випускати кілька продуктів, а вартість ОВФ кожного з цих виробництв знаходиться в складі загальної вартості глави 2, у вигляді об’єктів основного виробничого призначення. У ній розрахована окремо вартість виробництв для харчової кислоти (бродильний і хімічний цех), для реактивної кислоти і для продуктів переробки відходів (див. кошторис витрат на будівництво, табл. Д.1 та табл.3.1).

Визначивши відносну частку вартості кожного з перерахованих об'єктів у загальній вартості глави 2, попередньо установивши частку позаоб’єктових витрат у загальній сумі капіталовкладень на реконструкцію, можна визначити вартість ОВФ, що буде врахована в балансовій вартості виробництва кожного із продуктів і від якої буде додатково нараховуватись сума амортизаційних відрахувань.

У зв'язку з викладеним, для визначення вартості ОВФ по основних виробництвах у курсовій роботі має бути виконано ряд перерахувань (вказівки з перерахувань з умовними прикладами та зразками таблиць базового варіанту КР – в МВ до інд. зав. №1, зразки таблиць щодо розрахунків безпосередньо в КР - додаток Д).

Вартість будівництва у вигляді зведеного кошторисно-фінансового розрахунку з розшифровкою вартості об'єктів, перелік глав кошторису витрат і їхнє призначення, як відмічено вище, приведені в МВ до самостійної роботи. Цей же кошторис витрат, але без розшифровки по кожній главі, крім глави 2 зручний для використання в розрахунках наданий нижче зразок (табл. 3.1). Розрахований для свого варіанта в такому ж вигляді, з розшифровкою глави 2 за основними об’єктами, він обов’язково повинен бути приведений в курсовій роботі як і базовий варіант, в порівнянні з ним. Послідовність розрахунку капіталовкладень та основних виробничих фондів з окремими умовними прикладами та розрахунками для базового варіанта, як відмічено вище, наведено в додатку Д та зразках таблицях до інд.завд. №1.

Після реконструкції основні виробничі фонди являють собою ОВФ, що вводяться за рахунок капіталовкладень на реконструкцію та частково діючих ОВФ, що зберігаються для подальшого використання в цьому виробництві за залишковою вартістю.

При введенні об’єкта в експлуатацію капітальні витрати майже цілком (на 93-98,5 %) переходять у вартість основних виробничих фондів. Прийняти коефіцієнт їх переходу на рівні 0,93-0,985 (залежно від завдання до курсового проектування). Розрахунок переведення капітальних витрат в ОВФ за базовим варіантом КР приведено в табл. Д.4. При цьому сума, що повинна бути виключена із величини капіталовкладень, дорівнюватиме одиниці за мінусом коефіцієнта їх переведення в ОВФ в десятковому дробу (1- k_{переведення}/100). Наприклад, при k=0,93 сума, що не включатиметься в ОВФ буде дорівнювати (1- 0,93) від суми капіталовкладень.

Тому, з огляду на вище викладене, в курсовій роботі в той чи іншій послідовності необхідно:

1) на базі даних табл.3.1 розрахувати і представити в КР загальну суму капіталовкладень на реконструкцію у вигляді зведеного кошторисно-фінансового розрахунку, зразок якого дано в табл.Д1, шляхом коректування – глави 2 кошторису за даними цієї таблиці, відповідно до співвідношень потужностей шуканого і базового варіантів (DМ₂/DМ₁)^0,7, окремо для виробництва харчової кислоти і для продукції із відходів, (М₂/М₁) ^0,7 - реактивної кислоти, тому разом для глави 2 і для усіх останніх глав - за допомогою середньозваженого коригуючого коефіцієнта. Причому, перерахунки відносно продукції із відходів та приготування вапняного молока повинні здійснюватись тим же коефіцієнтом, що і для харчової кислоти, бо їх кількість змінюється пропорційно змінам обсягу виробництва саме харчової кислоти. А виробіток реактивної кислоти ніяким чином на них не впливає і співвідношення її потужності в КР і в базовому варіанті реконструкції відрізняється від співвідношення харчової кислоти;

2) визначити співвідношення об’єктових і позаоб’єктових витрат та вартість глави 2 з урахуванням позаоб¢єктових і непередбачених витрат (зразок - табл. Д.2).

3) привести структуру загальної суми інвестицій по кожній главі кошторису витрат (будівельні роботи, монтажні роботи, устаткування, інші.) згідно з структурою основних виробничих фондів (ОВФ) шляхом розподілу загальної суми капіталовкладень на пасивну і активну частину, попередньо визначивши долю монтажних робіт по відношенню до суми вартості будівель і споруд та устаткування. Аналогічні перерахунки треба виконати також відносно структури глави 2 (зразок - табл. Д.3);

4) виділити вартість об’єктів основного виробничого призначення (глави 2) з урахуванням позаоб¢єктових і непередбачених витрат за даними табл.Д.3 із вартості ОВФ, утворених за рахунок капіталовкладень, для того щоб підсумувати її з вартістю об’єктів основного призначення (фактично глави 2) у діючих ОВФ;

5) як і в табл.Д.4, розподілити в розрахованій вартості ОВФ спочатку «інші» між будівельними, монтажними роботами та обладнанням пропорційно їх вартості, потім - вартість монтажних робіт - між будівельними та обладнанням. Це означає розподіл вартості ОВФ вказаної таблиці на пасивну й активну частини. Результати аналогічних розрахунків для базового варіанта КР приведені далі в тексті для підрозд. 3.2 та в табл. 3.2 КР;

6) там же перевести розраховані капіталовкладення в основні виробничі фонди, виключивши з розрахованого кошторису пайову участь і незначні витрати, які не підлягають списанню ОВФ (за аналогією з приведеним далі розрахунком і зразком табл. Д.4), або за допомогою коефіцієнта переведення капіталовкладень в ОВФ, зазначеного у варіанті КР. Таким чином, щоб сума, яка виключатиметься, дорівнювала б (1- k_{переведення}/100);

7) визначити загальну суму ОВФ після реконструкції на базі всіх глав кошторису, підсумувати визначену величину ОВФ за рахунок капіталовкладень і залишкову вартість використовуваних ОВФ діючого виробництва, причому вартість використовуваних ОВФ після реконструкції приймається однаковою для усіх варіантів і не підлягає коректуванню (див. табл. 3.2);

8) установити частку вартості кожного об¢єкта - виробництва харчової кислоти (бродильного і хімічного цехів), реактивної кислоти та продукції з відходів) в вартості глави 2 (що представлено в зразках - табл. Д.5 та Д.6);

9) розподілити загальну вартість ОВФ по продуктах, що підлягають випуску і реалізації, у такому ж співвідношенні, як і в главі 2, аналогічно розподілу по базовому варіанту КР (див. табл. Д.7), причому за вибором автора сумарно для продуктів чи окремо по кожному із продуктів з відходів, зразок - табл.3.3;

10) в тій же табл. (зразок - табл.3.3) розрахувати вартість глави 2 з урахуванням позаоб¢єктових та непередбачених витрат для кожного з продуктів реалізації у відповідності з їх часткою в загальній вартості глави 2 кошторису. Отже, для здійснення перелічених вище завдань у відповідності з необхідною послідовністю використати зразок таблиці розподілу вартості ОВФ по продуктах за попередньо визначеною часткою основних об’єктів, активної та пасивної частин окремо у главі 2, окремо у кошторисі аналогу, що представлено в табл. 3.3.

Таким чином, послідовний розрахунок капітальних витрат базового варіанта з розшифровкою по об’єктах і елементах кошторису приведено у додатку Д та в МВ до інд. завд.№1, а їх результати – у даному розділі. Як згадано раніше, у курсовій роботі капітальні витрати варто представити точно в такому ж виді, як і базовий варіант - табл.3.1, тобто з розбивкою по всіх главах і сумах, а главу 2 - по об¢єктах виробництва окремих продуктів:

а) коригуванням абсолютної величини вартості безпосередньо об’єктів основного призначення відповідними коефіцієнтами;

б) визначенням частки гл. 2 свого варіанта у загальній сумі інвестицій свого варіанта КР, частки позаоб¢єктових витрат, відповідно до п.8, та основних об¢єктів - в главі 2;

в) коригуванням суми вартості всіх дванадцяти глав, у тому числі глави 2, за допомогою розрахованих часток активної і пасивної частин, окремо в гл.2, і окремо в загальній сумі інвестицій.

Для базового варіанту, тобто для реконструкції потужністю 3000 т/рік, розрахована укрупнено єдина частка позаоб’єктових витрат (додаток Д). В курсовій роботі можна розрахувати замість єдиної частки окремо для активної й окремо для пасивної частин ОВФ (додаток Д).

Далі приводиться загальна сума капіталовкладень на реконструкцію виробництва кислоти для базового варіанта КР (потужність харчової кислоти 3000 т/рік, реактивної кислоти 500 тон/рік, з переробкою відходів), перерахування суми капіталовкладень в основні виробничі фонди і розрахунок балансової вартості основних виробничих фондів з розбивкою по окремих продуктах.

Таблиця 3.1 – Кошторис витрат на реконструкцію потужністю 3000 т/рік (базовий варіант КР), тис. грн.

 

Найменування	Будівельні роботи	Мон-тажні роботи	Облад-нання	Інші витра-ти	Усього
Розділ 1 Підготовка території будівництва	125,15				125,15
Розділ 2 Основні об'єкти виробничого призначення, у т.ч.	7513,90	1892,75	4173,82		13580,47
Бродильний цех	2652,27	663,05	1533,12		4848,44
хімічний цех	2954,90	738,74	1716,18		5409,82
цех реактивної кваліфікації	1130,34	296,87	569,65		1996,86
цех переробки відходів	612,67	153,16	202,18		968,01
цех виготовлення вапняного молока	163,72	40,93	152,69		357,34
Розділ 3 Об'єкти підсобного й обслуговуючого призначення	2738,78	1185,22	1261,62	117,6	5303,22
Розділ 4 Об'єкти енергетичного господарства	92,03	209,88	29,92		331,83
Розділ 5 Об'єкти транспортного господарства і зв'язку	461,76	34,99	24,83		521,58
Розділ 6 Зовнішні мережі і спорудження водопостачання, каналізації, теплопостачання і газопостачання	2144,17	921,89	393,89	2,53	3462,48
Глава 7 Благоустрій і озеленення території	930,90				930,90
Глава 8 Тимчасові будівлі і споруди	280,13	84,89			365,02
Глава 9 Інші роботи і витрати	255,02	77,28	156,58	2181,46	2670,34
Глави 10-11 Склад дирекції, підготовка кадрів				54,58	54,58
Глава 12 Проектні і дослідницькі роботи				1931,66	1931,66
Резерв засобів на непередбачувані роботи і витрати	1017,92	308,48	422,85	300,15	2049,40
РАЗОМ по розрахунковій вартості	15599,76	4715,38	6463,51	4587,95	31326,63
Продовження таблиці 3.1
Пайова участь: - додаткова подача води АТ	1696,50				1696,50
- Розвиток виробництва, науки і техніки	1000,0				1000,0
- скидання каналізації	700,0				700,0
Усього	18956,26	4715,38	6463,51	4587,95	34723,13
Оплата для приєднання потужностей				2000,0	2000,0
УСЬОГО по розрахунковій вартості з пайовою участю	18956,26	4715,38	6463,51	6587,95	36723,13

 

Отже, відповідно до локальних (об’єктових) кошторисів складається зведений кошторисно-фінансовий розрахунок, який у розшифрованому вигляді для базового варіанта КР представлений у табл. 3.1. Подальші перерахування, перелічені вище, можливо виконувати за визначеними в прикладах (для базового варіанта КР) співвідношеннями, зокрема об’єктових та позаоб’єктових витрат тощо, з кошторисом, нерозшифрованим по всіх главах, а тільки з виділенням з нього глави 2 (наприклад за аналогією з табл. 3.3).

Основні виробничі фонди (ОВФ)

При введенні об’єкта в експлуатацію, як відмічено раніше, по-перше, не вся сума капіталовкладень переходить у вартість ОВФ, по-друге, вартість монтажу перерозподіляється на вартість будівель і споруд і на вартість устаткування (пропорційно їх вартості), якщо не мав місце цей розподіл в капіталовкладеннях раніше.

У даному випадку (по базовому варіанту КР) основні виробничі фонди, що будуть функціонувати після реконструкції виробництва, визначено на рівні 34104,15 тис. грн як сума (табл.3.2):

1) вартості основних фондів, що вводяться, за рахунок додаткових капіталовкладень – 30971,75 тис. грн;

2) залишкової вартості діючих раніше основних фондів підприємства, що будуть використовуватись – 3132,4 тис. грн однакової суми для всіх варіантів КР.

Вартість ОВФ включатиме:

будівлі і споруди - 23965,64 тис.грн

устаткування - 10138,51 тис. грн

При визначенні вартості основних фондів, що вводяться за рахунок інвестування (капіталовкладень), з розрахункової вартості будівництва виключені витрати, що не належать до списання на основні фонди (незначна частина коштів на будівництво та пайова участь і оплата для приєднання потужності) на суму 5751,38 тис. грн (табл.Д.4)

Як відзначено, пасивна частина ОВФ включає вартість монтажних робіт, будівель і споруд, а активна частина – вартість монтажних робіт і устаткування, тому вартість монтажу необхідно перерозподілити між вартістю будівель і споруд та вартістю устаткування, пропорційно їх величинам.

Відношення вартості монтажних робіт до вартості будівельних робіт і устаткування складе 5352,90/(18061,77 + 7557,08) = 0,2089, тоді частка монтажних робіт, віднесена на вартість робіт – 0,2089*18061,77 = 3773,87 тис. грн, а на вартість устаткування – 0,2089*7557,08 чи 5352,9 – 3773,87 = 1579,03 тис. грн. У результаті, в загальній сумі інвестицій вартість будівель і споруд очікується на рівні 21835,64 (18061,77 + 3773,87) тис. грн, і аналогічно вартість устаткувння – 9136,11 (7557,08+1579,03) тис. грн. Причому, такий перерозподіл – з огляду на структуру вартості ОВФ- потрібно зробити по всіх главах кошторису, що необхідно для наступного визначення вартості глави 2 з урахуванням позаоб’єктових витрат з цієї ж структури. Інакше розподіл цієї глави з використанням структури загальної суми капіталовкладень (70,3 % - вартість будівель і споруд і 29,7 % - вартість устаткування) може бути менш об’єктивним (з більшим ступенем неточності).

Всі необхідні перерахування зробити за аналогією з базовим варіантом і по цими співвідношеннями відкоригувати підсумкові цифри, загальну суму і главу 2 варіанта своєї курсової роботи (приклад наведено в додатку Д).

У підсумку структура основних виробничих фондів, що уводяться за рахунок інвестування у реконструкцію (за базовим варіантом КР) характеризується часткою вартості в них будівель і споруд – 70,3 % (21835,64/30971,75), що відрізняється від структури глави 2;устаткування – 29,7% (9136,11/30971,75).

В курсовій роботі можна не приводити розрахунок переведення суми інвестицій у вартість ОВФ, а скористатись коригуючим коефіцієнтом для загальної розрахункової вартості капіталовкладень, у тому числі активної та пасивної частини (в базовому варіанті КР - це 31326,63 тис. грн).

Склад загальної вартості ОВФ підприємства після реконструкції з розшифровкою вартості об’єктів основного виробничого призначення приведено у табл. 3.2.

 

Таблиця 3.2 - Дані про вартість основних виробничих фондів після реконструкції (базовий варіант КР)

 

Найменування елементів ОВФ	Вартість, тис. грн
будівлі та споруди	устатку-вання	усього
1 Основні фонди за рахунок додаткових капіталовкладень	21835,64	9136,11	30971,75
у тому числі глава 2 з урахуванням позаоб’єктових і непередбачених витрат	11789,00	6549,25	18338,25
у тому числі глава 2	8730,40	4850,07	13580,47
2 ОВФ діючого виробництва, які використовуються після реконструкції	2130,00	1002,40	3132,40
у тому числі глава 2	881,77	489,86	1371,63
	Продовження таблиці 3.2
Разом ОВФ (пп. 1+2)	23965,64	10138,51	34104,15
у тому числі глава 2 з урахуванням позаоб’єктових і непередбачених витрат	12670,77	7039,11	19709,88
у тому числі глава 2	9612,17	5339,93	14952,10

 

Для розподілу визначеної в таблиці 3.2 вартості ОВФ по окремих продуктах слід використати прийнятий у світовій практиці проектування, на передінвестиційній стадії, приблизний метод обґрунтування й оцінки ефективності інвестування в окремі технічні рішення. При цьому методичному підході вартість будівельних, монтажних робіт і устаткування, а в наступному – активну і пасивну частину ОВФ прийнято визначати чи

а) за їх часткою (складовими структурними елементами інвестицій) відповідно у 2-й главі: у даному випадку в базовому варіанті КР частка структурних елементів безпосередньо виробництва харчової кислоти в главі 2 (табл. Д.5 і табл.Д.6):

вартість будівельних робіт – 74,62%;

вартість монтажних робіт – 74,06%;

вартість устаткування – 77,85%;

Чи

б) за часткою загальної вартості об'єкта, тобто за вартістю об¢єкта в цілому розрахувати всі структурни елементи в главі 2, у даному випадку (в базовому варіанті КР):

загальна кошторисна вартість основних об'єктів (виробництва харчової кислоти) – 75,54%.

Для спрощення розрахунків можна скористатися саме оцим (вказаним вище) підходом і за підсумковими таблицями розрахунку капіталовкладень та ОВФ визначати всі глави, у тому числі їхні структурні елементи, тобто вартість будівельних, монтажних робіт, а також вартість устаткування із застосуванням тільки одного коефіцієнта – у даному випадку для базового варіанта КР -75,54% (див. табл. Д.2), а для кожної курсової роботи треба визначити цей відсоток після корегування вартості глави 2, у тому числі абсолютної величини вартості безпосередньо об¢єктів основного призначення, тобто виконаного з самого початку (зразок табл.Д.1) для виробництва харчової і реактивної кислоти, а також продукції із відходів для кожного із продуктів шляхом визначення співвідношення вартості кожного об¢єкта основного призначення до їх сумарної вартості в главі 2, прийнявши останню за 100% (за аналогією з Д.5 і Д.6) з метою встановлення частки вартості кожного об¢єкта.

Використавши встановлені частки по продуктах, розподілити главу 2 з урахуванням позаоб¢єктових і непередбачених витрат між цими продуктами.

Таким же чином розподілити загальну вартість ОВФ по продуктах (зразок - табл.3.3).

Останні дані використати для розрахунку експлуатаційних витрат, що супроводжують інвестування (зразок – табл.3.3).

Таким чином в табл. 3.3 для базового варіанта КР наведено приклад розподілу кошторису вартості ОВФ та безпосередньо об’єктів виробництва по продуктах. Їх вартість в главі 2 для варіанта КР визначити в кошторисі за аналогією з табл. 3.2, а їх частка - з табл. Д.5 і Д.6. За тими відсотками і треба визначатись для свого варіанта, за аналогією з розрахунками табл. 3.3.

 

Таблиця 3.3 - Розрахунок вартості ОВФ по продуктах виробництва після реконструкції (базовий варіант КР)

 

Елементи ОВФ	Вартість за видами продукції, тис. грн
харчова кислота[1]	реак-тивна кислота	міце-лій[2]	цитро-гіпс2	цитрат каль-цію2	загаль-но- завод-ські служби	разом
Разом, ОВФ %   тис. грн.	75,54 74,48   25762,27 25400,77	14,7   5013,30	741,34	7,13   741,34	948,93	2,63   896,97	100,0   34104,15
у тому числі 1.1 активна частина (обладнання та ін), 29,7 %	7651,39 7544,01	1488,95	220,18	220,18	398,79	266,40	10138,51
1.2 пасивна частина (будівлі, споруди та ін.), 70,3 %	18110,88 17856,76	3524,35	521,16	521,16	550,14	630,57	23965,64
Продовження таблиці 3.3
Глава 2 (вартість цеху)з урахуванням позаоб’єктових і непередба-чених витрат	14888,84 14679,92	2897,35	1405,31	578,37	19709,88 19500,95
у тому числі 2.1активна частина, 35,7%	5317,34 5242,73	1034,75	501,89	185,13	7039,11
2.2пасивна частина, 64,3%	9571,50 9437,19	1862,60	903,43	333,24	12670,77

 

На базі викладеного вище, вихідні дані про вартість ОВФ, необхідні для розрахунку кошторису розрахунків відрахувань на утримання і експлуатацію (ВУЕО) та в цілому загальновиробничих витрат собівартості окремих видів продукції приведені далі.

При цьому, з огляду на те, що в курсовій роботі не можна розміщати без тексту підряд дві і більше таблиць та на те, що потрібно обґрунтувати певним чином послідовність і сутність розрахунків в цих таблицях, необхідно:

по-перше, привести пояснення з наведених в цих методичних вказівках та в додатках до них рекомендації щодо всіх процедур та передумов їх виконання;

по-друге, аналізувати результати таблиць курсового проектування, порівнюючи з базовим варіантом та пояснюючи відхилення, що будуть мати місце за умов реконструкції виробництва не до потужностей, передбачених ТЕР, а до рівня прийнятих в курсовій роботі.

Визначену вище вартість ОВФ супроводжуватимуть майбутні річні експлуатаційні витрати, що необхідно урахувати в собівартості усіх видів продукції, які передбачаються до випуску після реконструкції. Причому, їх урахування здійснюється таким чином:

в калькуляції собівартості за складом із калькуляційних статей включають ці експлуатаційні витрати в комплексну статтю «Загальновиробничі витрати», а в калькуляції собівартості за складом по економічних елементах відобразити амортизаційні відрахування в елемент «Амортизація», а витрати на утримання та поточний ремонт – в «Інші прямі витрати». Їх розрахунок для базового варіанта КР приведено в табл. 3.4

 

 

Таблиця 3.4 - Розрахунок витрат на утримання та експлуатацію ОВФ (зразок, базовий варіант)

 

Елементи ОВФ	Вартість за видами продукції, тис. грн.
харчова кислота[3]	реактивна кислота	міце-лій[4]	цит-ро-гіпс4	цит-рат каль-цію4	загаль-нозав-одські служби	разом
Глава 2 (вартість цеху) з ураху-ванням поза-об’єктових і непередбачених витрат	14888,84 14679,92	2897,35	1405,31	578,37	19709,87 19500,95
у тому числі 1 Активна частина, 35,7%	5317,34 5242,73	1034,75	501,88	185,13	7039,10 6964,50
2 Витрати на утримання та експлуатацію ОВФакт.,у тому числі
2.1.Амортизація устаткування,24%
2.2.Витрати на утримання устат- кування, 1,6%
2.3.Витрати на поточний ремонт устаткування, 1,2%
Разом п.2
3. Пасивна частина, 64,3%	9571,50 9437,19	1862,60	903,43	333,24	12670,77 12536,45
4. Витрати на утримання та експлуатацію ОВФпас..,у тому числі

Продовження таблиці 3.4

 

4.1.Амортизація будівель і споруд, 8%
4.2.Витрати на утримання будівель і споруд, 1,1%
4.3.Витрати на поточний ремонт будівель і споруд, 0,9%
Разом п.4
Усього по продукту, п.2+п.4

 

Чисельність промислового персоналу та річний фонд оплати праці (підрозділ 3.3.2 КР)

Загальна чисельність на підприємстві після реконструкції (базовий варіант КР) визначена в 429 чол., у тому числі робітників352 чол., керівників – 25 чол., спеціалістів – 48 чол., службовців – 4 чол. Перелік чисельності персоналу за категоріями з розбивкою за деякими основними підрозділами наведено нижче.

 

Таблиця 3.5 - Дані про чисельність персоналу підприємства за категоріями (базовий варіант КР)

 

Найменування

Чисельність персоналу, чол.

усього

у тому числі

робочі

ке-рів-ники

спе-ціа-ліс-ти

слу-жбо-вці

усього

у тому числі

основ-ні

допомі-жні

А Об’єкти основного виробничого призначення 1 Харчова кислота, у тому числі 1.1 Бродильний цех

Продовження таблиці 3.5

1.2 Хімічний цех, у тому числі дільниця фасування

1.3 Відділення виготовлення вапняного молока

2 Реактивна кислота 2.1 Цех харчової кислоти реактивної кваліфікації 3 Продукція з відходів, у тому числі 3.1 Дільниця утилізації цитратного фільтрату

3.2 Цех переробки відходів, разом

у тому числі дільниця утилізації гіпсу

Разом по А:

Б:Об’єкти допоміжного призначення 1 Адміністративний персонал

2 Лабораторний блок

3Складське господарство

4 Корпус допоміжних служб, разом

у тому числі ремонтно-механічна дільниця

ремонтно-будівельна дільниця

компресорна станція

холодильна станція

дільниця КИПіА

дільниця по ремонту електрообладнання

5 Компресорна стериль-ного стиснутого повітря

6 Транспортна дільниця

Закінчення таблиці 3.5

7 Пральня

8 Котельня

9 Господарська служба

10 АТС

Разом по Б

Разом по заводу

Розрахунок чисельності

Чисельність персоналу для свого варіанта курсової роботи можна орієнтовно визначити шляхом коректування чисельності базового варіанта середньозваженою величиною співвідношення потужностей виробництва харчової та реактивної кислоти, тобто тим же коефіцієнтом, що і для коригування капіталовкладень. Розраховані дані після округлення дробу до цілої величини представити в таблиці, окремо виділивши чисельність ділянки з розфасовки харчової кислоти.

Для виробництва харчової кислоти відповідно до вибраного варіанту коригування звітної собівартості (заміни звітних елементів на проектні чи шляхом урахування додаткових витрат і виключення не існуючих) може знадобитись розрахунок додаткової чисельності та додаткових витрат на оплату праці з урахуванням відповідних відрахувань на ФОП. В собівартості виробництва харчової кислоти у такому разі слід визначитись відповідно до різниці між чисельністю, розрахованою та базовою. Ці розрахунки врахувати при плануванні собівартості. Спочатку збільшити річну суму відповідної статті чи елементу її калькуляції, а потім цю статтю (елемент) перерахувати – відповідно до одної тони харчової кислоти.

На підставі чисельності персоналу відповідних категорій по основних підрозділах (об’єкта А) і допоміжних (об’єкта Б) та середньорічної заробітної плати кожної категорії працюючих, при необхідності проіндексованої (див. табл. 3.6) для собівартості продукції треба розрахувати річний фонд оплати праці (ФОП) та привести в курсовій роботі таблицю його розрахунку відповідно до зразка таблиці для його визначення (див. табл. Д.8) та відрахування від ФОП на соціальні заходи, за передбаченими законодавством нормативами.

 

Таблиця 3.6 - Дані про середньорічну зарплату за категоріями працюючих, грн/рік.

 

Категорії	Середньорічний фонд оплати праці, грн./рік
Робочі основні
Продовження таблиці 3.6
Робочі допоміжні Керівники Спеціалисти Службовці

 

За умов калькулювання собівартості по калькуляційних статтях річний фонд оплати праці в ній урахувати тільки для об¢єктів А (основного виробничого призначення), а по об'єктах допоміжного призначення варто його розрахувати окремо, без розбивки за кожним підрозділом, тобто для визначення загальної суми коштів, необхідної для виплати заробітної плати персоналу та визначення в табл. ТЕП середньомісячної зарплати працюючих. Бо ця частина

ФОП (об¢єктів допоміжного призначення) ураховується в комплексних калькуляційних статтях, які при проектуванні приймаються за певними нормативами.

Річ у тому, що для спрощення в даній курсовій роботі, як і на стадії виконання ТЕО, при складанні калькуляцій собівартості основних видів продукції рекомендується використовувати сформовані в практиці і прийняті при проектуванні аналогічних виробництв визначені нормативи (без розрахунку кошторисів витрат на кожен вид послуг), а також враховувати вартість енергоресурсів по прийнятій їх собівартості підприємства (без спеціального калькулювання витрат). Тому, як відзначено раніше, річний фонд оплати праці працівників допоміжних підрозділів потрібно розраховувати для загальних зведень у цілому по підприємству, а не для використання в калькуляціях собівартості відповідних продуктів, якщо останні будуть складені по калькуляційних статтях.

В той же час, при калькулюванні витрат за економічними елементами (за аналогією зі звітною собівартістю харчової кислоти) необхідно обов¢язково персонал допоміжних об¢єктів розподілити між основними підрозділами та урахувати його в кількості персоналу за певними категоріями для кожного виду продукції при визначенні витрат на оплату праці в собівартості кожного із продукції чи в загальній собівартості продукції із відходів.

Собівартість продукції (підрозд. 3.3.4 КР)

Витрати праці, які показують, у що обходиться виробництво даного виду продукції, являють собою потокові витрати виробництва. З економічної точки зору, потокові витрати – це вартість затрачуваних матеріалів і послуг. Сутність, склад собівартості, класифікація, перелік включених у собівартість поточних витрат, установлений стандартом бухобліку 9 «Запаси», а також загальні питання щодо особливостей визначення проектної собівартості приведено в додатку В методичних вказівок до інд. завд. №2.

Форму проектної калькуляції собівартості, що необхідно скласти, приведено в додатку Ж. Проектна калькуляція собівартості харчової кислоти аналогічна звітній, приведеній нижче, і відрізняється від неї деякими видами матеріалів і енергоресурсів та величиною умовно-постійних витрат, що буде викликано впливом інвестування на економіку діючого виробництва.

У пропонованій до розробки курсовій роботі повинні бути складені проектні калькуляції собівартості харчової, реактивної кислоти і кожного продукту із відходів, або може бути розраховано за вибором автору КР кошторис річних експлуатаційних витрат, загальний для усіх продуктів із відходів. Калькулювання витрат, як відзначено вище, повинно здійснюватися за аналогією зі сформованим підходом і відповідно до діючого стандарту бухобліку, виходячи зі співвідношення валового і товарного випуску кислоти й еквівалентної її валовому випуску кількості відходів. Зокрема, у даній курсовій роботі має бути розраховано калькуляції собівартості 1 тонни окремих видів продукції і визначена собівартість річного випуску всієї продукції шляхом їх добутку. Нижче приведено розрахунки річного випуску продукції, необхідного для калькулювання витрат, базовий варіант КР:

харчової кислоти в розрахунку на потужність виробництва, тобто валового випуску (3000 т/рік);

харчової кислоти фасованої (470 т/рік);

реактивної кислоти (500 т/рік);

харчової кислоти упакованої (1879,5 т/рік), що розраховується за різницею між валовим випуском і кількістю напівфабрикату, що переробляється в реактивну (1,3*500), направляється на фасування (1,001*470) і дорівнює для базового варіанта:

3000- 1,3*500- 1,001*470=1879,5 т/рік;

товарної реалізованої кислоти (2349,5) як суми

1879,5+470=2349,5 т/рік;

а також загальний кошторис річних експлуатаційних витрат на переробку відходів у товарні продукти:

міцелію сухого в розрахунку на випуск 690 т/рік (3000*0,23);

фільтрату кальцію – 4500 т/рік (3000*1,5);

цитрогіпсу – 3900 т/рік (3000*1,3).

В курсовій роботі варто розрахувати амортизаційні відрахування відповідно до діючого законодавства і розрахувати інші виробничі витрати для всіх калькуляцій собівартості за аналогією з розрахунком для базового варіанта КР в табл.3.4. Інші прямі витрати необхідно додатково збільшити проти розрахованого рівня на 0,3%. Адміністративні витрати в них прийняти на рівні 3,3 %, витрати на збут - 3,8% від вартості переділу (від собівартості виробництва продукції за мінусом вартості сировини і матеріалів, тобто від вартості переробки сировини в готову продукцію).

При здійсненні інвестиційного проекту на діючому виробництві розрахунок собівартості продукції, як і всіх показників, повинен враховувати вплив проекту на базовий рівень собівартості 1т харчової кислоти (та інших техніко - економічних і фінансових показників), тобто собівартість 1т харчової кислоти за проектом плану дорівнює собівартості 1т у діючому виробництві з урахуванням її змін у зв¢язку з реалізацією проекту (табл.3.7), тому для проектної собівартості використати дані про звітну собівартість харчової кислоти та проектні питомі (річні) витрати матеріальних ресурсів.

До умовно-постійних витрат стосовно цього виробництва можна віднести приблизно 95% від суми калькуляційних статей 2-5, тобто від суми прямих витрат на оплату праці з нарахуваннями на ФОП, амортизації та інших витрат.

Ціну на 1 т кислоти вищого сорту прийняти на рівні, який забезпечить 25-45 % рентабельності в залежності від варіанта (див. додаток В) продукції з відходів – при рентабельності 25-35%.

Отже, для визначення проектної собівартості річного випуску всієї продукції як основи для визначення цін на продукцію та розрахунку прибутку від реалізації треба розрахувати проектну калькуляцію:

собівартості виробництва 1т харчової кислоти як напівфабрикату для переробки в фасовану та реактивну, упаковану. Для цього необхідно скласти калькуляцію собівартості валового випуску, умовно прийнятого нами на рівні виробничої потужності (за варіантом КР);

собівартості реалізованої 1т та річного випуску упакованої, аналогічно–фасованої харчової кислоти, з цією метою для упакованого продукту треба до собівартості виробництва додати витрати на упаковку (фасування), адміністративні та збут;

для фасованого продукту –крім напівфабрикату (1,001т/т) і витрат фасувального матеріалу, адміністративних витрат і витрат на збут, обов¢язково необхідно урахувати додаткові витрати на оплату праці робітників дільниці фасування та відрахування на цю оплату;

собівартості реалізованої 1т та річного випуску реактивної кислоти, для чого треба в калькуляції урахувати вартість напівфабрикату, тобто харчової кислоти за виробничою собівартістю у кількості, відповідній за видатковому коефіцієнта (1,3т/т) та всі витрати її переробки в реактивну;

собівартість 1т кожного виду продуктії із відходів – міцелію, фільтрату кальцію та цітрогіпсу, або загальної собівартості їх річного випуску. В цій собівартості сировину, що є відходами виробництва харчової кислоти – прийнятою за нульовою оцінкою;

або кошторис витрат на виробництво продукції із відходів, особливістю складання якого є урахування в ньому витрат матеріалів і енергоресурсів, сумарних на річний випуск кожного із продуктів, що потребує спеціальних розрахунків. На відміну від останніх, інші пов¢язані з ними витрати, наприклад на оплату праці, амортизаційні відрахування тощо, визначаються традиційно, як і для кислоти.

Особливість складання калькуляцій собівартості продукції після реконструкції виробництва для даного випадку наступна.

У зв¢язку з тим, що до реконструкції досліджуване виробництво забезпечувало випуск лише однієї харчової кислоти, то для умов проекту можна відкоригувати тільки звітну калькуляцію собівартості її (харчової кислоти, причому – тільки упакованої, із-за відсутності фасованої. Для всіх інших видів продукції – фасованої харчової, реактивної кислоти та продукції із відходів аналог відсутній, тому потрібно складати одразу проектні калькуляції собівартості 1т для кислоти і 1т або річний кошторис для видів продукції із відходів - теж, (для спрощення розрахунків, якщо не розподіляти інвестиції на організацію виробництва кожного із них), за відповідними зразками-таблицями. В той же час слід відмітити, що є всі підстави складати калькуляції собівартості 1т, у тому числі і для кожного продукту з відходів.

Це означає, що для проектних калькуляцій собівартості всіх перелічених вище видів продукції приведені в додатку Е зразки таблиць, в додатку И – видаткові коефіцієнти (питомі норми витрат ресурсів), для базового варіанта реконструкції, що є базовим варіантом КР, розраховано вартість ОВФ та розподілено по продуктах з тим, щоб від вартості їх активної та пасивної частин встановити амортизаційні відрахування та відрахування на їх утримання і потоковий ремонт (див. зразки – табл. МВ до самост. роботи індив. завдання №1,2), розраховано чисельність персоналу та дано зразок таблиць для розрахунку фонду оплати праці для кожного із видів продукції. Користуючись цією інформацією та нормативами, що закладені в звітній калькуляції собівартості, наприклад, даними про долю інших прямих витрат в виробничій собівартості 1т харчової кислоти, долю адміністративних витрат і витрат на збут по відношенню до собівартості реалізованої продукції, можна, деякою мірою, спрощено, з певною долею неточності скласти необхідні калькуляції собівартості, достатні для подальших розрахунків і обґрунтування доцільності інвестицій.

Що торкається методики коригування звітної калькуляції собівартості харчової кислоти, тієї її частини, зміна якої викликана збільшенням випуску та інвестуванням в ОВФ, то можна скористатись підходом, заснованим на визначенні питомих умовно-постійних витрат (h) за відповідною формулою 3.1, або 3.2, а можна одразу ж урахувати всі зміни, склавши допоміжну робочу таблицю. Ця таблиця повинна включати:

а)повністю з усіма стовпчиками на 1т і на річний випуск, в певній послідовності традиційну звітну калькуляцію собівартості (але вже з проектними нормами витрат ресурсів на 1т;

далі –

б) стовпчик додаткових експлуатаційних витрат, пов¢язаних з інвестуванням, – додаткові витрати на оплату праці і ВУЕУ тощо – далі стовпчик, що фіксуватиме сумарні річні умовно-постійні витрати (або як сума звітних і додаткових, або, якщо сумарні ОВФ вже включають додаткові та діючі ОВФ, а чисельність являє собою всю чисельність після реконструкції, то різниця – між проектними і звітними даними, тобто додатковим стовпчиком і річною сумою цих рядочків за звітом)

та

в) два стовпчики проектної калькуляції собівартості на 1т харчової кислоти, верхня частина якої після розрахунків представлятиме собою змінні витрати, перенесені з перших стовпчиків цієї таблиці: вартість сировини, матеріалів, палива та енергоресурсів за проектними видатковими коефіцієнтами (за вихідними даними з деякими відмінами від звітної, як вже це відмічалось), а в нижній – умовно-постійні витрати за економічними елементами (ВУЕУ, прямі витрати на оплату праці та їх відрахування на соціальні заходи і інші прямі витрати), розраховані як ділене від ділення їх річних величин на річний валовий випуск харчової кислоти.

Розглянемо розрахунок собівартості виробництва харчової кислотина базі звітної калькуляції, представленої у таблиці 3.7.