Розкрити форми і зміст матеріальної відповідальності.

У процесі виробничої, інвестиційної, фінансової та іншої дія­льності підприємство бере на себе певні обов'язки. Вони обумов­лені чинним законодавством, іншими нормативними актами, гос­подарськими договорами тощо. Основним видом діяльності підприємства є виробнича діяльність, тобто виготовлення і збут продукції. Тому його відпо­відальність стосується передусім цієї важливої сфери.

Підприємство несе відповідальність за виконання зобов'я­зань щодо поставок продукції та її якості перед споживачами і державою.

Є два види споживачів продукції — підприємства і населення. На підприємствах здійснюється виробниче споживання. Куплені товари стають факторами виробництва, яке має чіткий регламент за часом. Тому важлива своєчасна їх поставка, а також належна якість. При порушенні термінів поставки продукції, невідповід­ності її якості встановленим вимогам підприємства-споживачі за­знають певних збитків, чим порушується еквівалентність товар­но-грошових відносин між партнерами. Захист економічних інте­ресів потерпілої сторони здійснюється через правовий механізм матеріальної відповідальності.

Підприємства — виробники продукції кінцевого призначення (предметів народного споживання) відповідають перед населен­ням за її якість згідно із Законом України «Про захист прав спо­живачів». Цей закон передбачає матеріальну відповідальність за виготовлення і продаж неякісних товарів у таких формах, як їх обмін, повернення грошей, заплачених за товар, компенсації втрат тощо.

Усі підприємства відповідають перед державою за дотриман­ня вимог чинного законодавства стосовно виробничої діяльності. Насамперед це стосується забезпечення відповідності параметрів якості продукції вимогам чинних стандартів і сертифікатів, ціно­вої політики — нормам антимонопольних державних актів та ін.

Надалі, розглядаючи це питання, обмежимося питанням мате­ріальної відповідальності у відносинах між підприємствами, яка органічно доповнюється внутрішньовиробничою економічною відповідальністю підрозділів підприємства за результати своєї роботи.

Відносини між підприємствами ґрунтуються на договірній ос­нові. Така форма регулювання зв'язків з певною модифікацією поширюється і на підрозділи, що мають високий рівень опера­ційної самостійності. За цих умов підприємства матеріально від­повідають за виконання господарських договорів, у яких зазна­чаються санкції за порушення зобов'язань. Підрозділи, діяльність яких обмежується внутрішніми відносинами на підприємстві, відповідають за виконання планових завдань з виготовлення про­дукції та її внутрішньовиробничих поставок.

Матеріальна відповідальність підприємств та їхніх підрозділів — суб'єктів ринку за виконання своїх договірних зобов'язань перед контрагентами здійснюється у формах штрафних санкцій і від­шкодування збитків.

Штрафні санкції — це попередньо встановлені виплати за певні порушення. Їх особливість полягає у тому, що вони фік­совані і кількісно прямо не пов'язані з величиною збитків по­терпілої сторони. У договорах штрафи можуть установлюва­тись на певну суму за факт порушення. Наприклад, штраф на таку-то суму гривень за запізнення поставки устаткування. Іноді штрафи встановлюються залежно від обсягу і терміну не­виконання зобов'язань, наприклад за одиницю непоставленої продукції і термін запізнення в днях. Можуть бути й інші варі­анти. Проте штрафним санкціям більш властива карально-профілактична функція, ніж компенсаційна. Тому для компен­сації економічних втрат і підтримання еквівалентних відносин важливе значення має така форма матеріальної відповідально­сті, як відшкодування збитків, спричинених порушенням гос­подарських договорів і невиконанням інших взятих на себе обов'язків однією зі сторін.

Згідно з положеннями цивільного законодавства до збитків належать:

додаткові витрати потерпілої сторони внаслідок порушень узгоджених чи регламентованих дій з боку контрагента. Так, несвоєчасна поставка сировини, матеріалів, комплектуваль­них виробів може призвести до додаткових витрат через простої, екстрену доставку потрібних матеріалів з інших джерел, їх заміну. Поставка неякісної продукції спричинює брак у виробництві і відповідно додаткові витрати тощо. Крім цього, порушення нор­мального ритму виробництва може призвести до неналежного виконання своїх обов'язків потерпілою стороною перед партне­рами, унаслідок чого виникають додаткові витрати у вигляді еко­номічних санкцій (штрафів, відшкодування збитків);

втрата або пошкодження майна. Цей вид збитків може бути спричинений неналежним зберіганням і пакуванням про­дукції, несвоєчасною її поставкою (наприклад, вугілля для кок­сових батарей, сировини для підприємств харчової промисло­вості) тощо.

не одержаний прибуток (втрачена вигода). Мається на ува­зі прибуток, який одержала б потерпіла сторона за належного ви­конання контрагентом своїх зобов'язань (наприклад, величина зни­ження прибутку внаслідок вимушеного зменшення обсягу вироб­ництва і продажу продукції, зміни її асортименту, зниження яко­сті та ціни виробів тощо).

Якщо договірні зобов'язання одночасно порушили кілька кон­трагентів, кожний з них відповідає за величину спричинених ним збитків. У разі, коли виокремити величину збитків, завданих ко­жним контрагентом, неможливо, загальна їх сума розподіляється між усіма винуватцями рівними частками.

Білет 29