Актові документи центральної ради

Стосовно актових документів українських державних утворень XX ст., то їх необхідно розглянути окремо, оскільки вони визначали характер тих утворень, цілі та принципи політики, навіть їх соціальну природу.

Після зречення від російського престолу Микола II 2 березня 1917р. (ст. ст.) у Петрограді був створений Тимчасовий уряд на чолі з князем Львовим. Ця подія сколихнула всю російську державу, породила надії у людей праці на краще життя, а в поневолених народів — на досягнення національної свободи і державності. В Києві вже через день після петроградських подій (4 березня) зібралися представники різних українських громадсько-політичних партій і товариств — Товариства українських поступовців, Українського наукового товариства, Українського техніко-агрономічного товариства, Українського педагогічного товариства, Української національної спілки, деяких кооперативних спілок та Інших організацій — декларували утворення Української Центральної Ради, її головою обрали Грушевського, заступниками голови — освітнього І громадського діяча, літературознавця і етнографа В.Науменка та М.Антоновича. Перша політична вимога Центральної Ради — автономія України у складі Російської Федеративної Республіки, створення фонду національно-культурного розвитку

До кінця березня 1917р. Центральній Раді висловили підтримку Українська партія соціалістів-федералістів та Українська соціал-демократична робітнича партія, на початку квітня — Українська партія соціалістів-революціонерів.

У Києві 7-8 квітня 1917 р. з ініціативи Центральної Ради та зазначених політичних партій проходив Український Національний Конгрес, який розширив політичну програму Центральної Ради, здійснив певні зміни у їх керівництві. Заступниками Голови, зокрема, було обрано Володимира Винниченка та Сергія Єфремова.

Центральна Рада 22 квітня оголосила програму діяльності. Особливо наголошувалося на необхідності створення на місцях українських рад та українізації в армії.

П'ятого травня 1917р. відбувся Всеукраїнський військовий з'їзд, який закликав Центральну Раду створити в Україні свою українську владу та призначити міністрів. З'їзд висловився за активізацію процесу українізації війська, створення українських частин і з'єднань.

У Києві 28—30 травня відбувався Всеукраїнський селянський з'їзд, головним в роботі якого також було національне питання, вимога самоуправління в Україні, надання їй автономії у складі Федеративної Росії.

Українські вимоги, однак, не приймалися Тимчасовим урядом Росії. Тимчасовий уряд 12 червня офіційно відкинув українські вимоги автономії та запровадження в Росії федеративного устрою. У уряд 12 червня офіційно відкинув українські вимоги автономії та запровадження в Росії федеративного устрою. У відповідь на таку позицію російського уряду Центральна Рада прийняла свій перший документ загальнодержавного актового характеру. Він називався "Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні і поза Україною сущого". 1Універсал формулював загальнополітичну вимогу автономії: "Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок І лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим І тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм), Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори".

Центральна Рада опублікувала 3 липня свій 2 Універсал, що І за змістом, і за формою виявляй її поступки перед Тимчасовим урядом. Сповіщалось, що Центральна Рада "завжди стояла за те, щоб не одділяти Украшу од Росії", а Генеральний Секретаріат "буде представлений на затвердження Временного Правительства яко носитель найвищої краевої влади Временного Правительства на Україні", і "ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання".

Радикальним кроком на шляху до української державності став III "Універсал Української Центральної Ради", коли "на землю Російської Республіки" впала "тяжка й трудна година", а в північних столицях розпочалася "межиусобна і крівава боротьба". Універсал сповіщав українському народові, всім народам України, що "однині Україна стає Українською Народною Республікою".

IV Універсал У HP, що датувався 9 січня 1918 p., засуджував політику "петроградського правительства народних комісарів", що оголосило війну Україні й продовжувало світову війну, і, виходячи з цього, декларував: "однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського.