Зовнішніх джерел до управління логістичними процесами

Ініціювання рішення щодо визначення джерел визначається таким:

а) зміни у структурі ринкового попиту (узгодження попиту на вироб-лену продукцію та сервіс адекватно умовам постачання, виробництва та збуту);

б) зміна стратегії логістики підприємства (реорганізація / ліквідація підрозділів, які не відповідають стратегічним цілям та завданням обслу-говування споживача);

в) реорганізація виробничої політики підприємства (зосередженість на виробництві конкурентоспроможної продукції, формування техноло-гічно-гнучкого виробництва, спроможного швидко адаптуватися до динамічно змінюваних потреб і вимог кожного споживача тощо);

г) перегляд інноваційної діяльності підприємства (координація виробничих та обслуговуючих процесів на стадії розробки продукції, виділення та активація компетенцій, спрямованих на забезпечення конкурентної спроможності виробу).

Підприємство, визначаючи свою найбільш дієву ("сильну") позицію на ринкові, проектує оптимальне співвідношення таких джерел для виконання кожного конкретного замовлення та умов їх використання [76].Вибір джерел у багато чому залежить від виробничо-економічних та часових факторів, прийнятного способу розміщення та розподілу виробничих запасів, науково-технологічних умов формування системи логістичного управління, відносин бізнес-партнерів між собою та оточуючим середовищем.

Підприємство зосереджує свої внутрішні джерела на:

постійному підтвердженні декларованого рівня показників логістич-ного обслуговування з метою встановлення у довгостроковій перспективі ефективної взаємодії власного персоналу із споживачем;

спрямуванні маркетингових та логістичних технологій на формуван-ня груп реальних та потенційних споживачів через підтвердження ціннісної пропозиції продукції та послуг.

Підприємство, орієнтуючись виключно на внутрішні джерела, повні-стю приймає на себе основні ризики за формування системи логістичного управління на кожній стадії. Воно замикає на себе весь процес обслуговування внутрішніх і зовнішніх споживачів та жорстко контролює його основні параметри, найбільш ефективно розподіляє свої витрати за основними етапами.

Складність використання внутрішніх джерел визначається не обхід-ністю інвестування власної системи логістичного управління та підтриму-ючих її підсистем. За умов нестійкої ринкової ситуації та складності узгодження попиту з пропозицією, рішення покладатися тільки на власні можливості пов’язано з ризиком.

Прийняття рішення про використання зовнішніх джерел виходить із наявності у підприємства достатніх важелів впливу на діяльність всіх організацій, які безпосередньо чи опосередковано мають формувати для нього "Вхід" системи логістичного управління. Такі дії визначаються пе-реглядом сутності партнерства у формуванні системи на підставі нас-тупних критеріїв:

можливість формування чи поглиблення стратегічних довгостроко-вих партнерських відносин із постачальниками, дистрибуторами та спо-живачами;

забезпечення високої гнучкості щодо вибору постачальників, змен-шення термінів формування та виконання замовлень на поставку сиро-вини та матеріалів;

формування ефективних грошових потоків, зниження ризиків;

забезпечення контролю за формуванням системи обслуговування на всіх його етапах, максимальна прозорість інформаційних потоків.

Викладені положення виходять з реалізації відповідної бізнес-моде-лі, покращуючи чи радикально її змінюючи (рис. 6.7) [62].

Прийняття підприємством рішення щодо залучення аутсорсера при формуванні системи логістичного управління визначається таким:

здатність реалізувати належну логістичну підтримку продукції за умов наявності необхідних ресурсів та прийнятності сукупних витрат;

надійність, гнучкість логістичних бізнес-процесів;

діловий імідж підприємства, який підтверджується сприйняттям споживачем декларованих підприємством даних про його компетенції.

Можна виділити такі рівні змін системи логістичного управління.

На рівні змін (Q ₀ – Q ₁) логістична діяльність підприємства спрямована на максимізацію цінності (В ₁), що має бути забезпечено власними зусиллями у звичайному режимі функціонування.

На рівні змін (Q ₁ – Q ₂) підприємство здійснює зміни системи логістичного управління. Рішення спрямовані на послідовне та свідоме оновлення продукції і відповідних логістичних послуг, структурних підрозділів та існуючої науково-технічної бази адекватно потребам споживчого ринку. Завдання виробника – найбільш ефективне використання професійних навичок та знань для створення найбільшої споживчої цінності (В ₂).

Рис. 6.7. Бізнес-модель системи логістичного управління