Системи логістичного управління

Тенденцією сучасного розвитку ринкових відносин є швидке переналагоджування існуючих бізнес-моделей підприємств на використання переваг технологій управління у досягненні очікуваних конкурентних переваг. За таким, у розгляді мотивацій та рішень керівництва підприємства щодо цілей реорганізації системи логістичного управління та встановлення шляхів їх реалізації необхідно відзначити, що їх коректне формулювання визначається:

врахуванням діючих на підприємстві систем маркетингу та логісти-ки;

спроможності його вищого керівництва зорієнтувати управління контрольованими факторами та адекватно реагувати на впливи некон-трольованих факторів на діяльність підприємства.

Перспективи аутсорсингу очевидні, тому навряд чи логічно починати на підприємстві проект підвищення ефективності логістичного управління, не розглядаючи його у якості одного з варіантів. Можливість того, що конкуренти зможуть досягти безперервного підвищення якості логістичного обслуговування і зниження витрат за допомогою аутсорсингу, вірогідно, є основною причиною для хвилювання при розгляді конкурентоспроможності у цілому. Більшість заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності, можна віднести до однієї з двох категорій: внутрішні рішення, які передбачають наявність певного проекту підвищення ефективності, і різні зовнішні засоби, які передбачають укладення договорів про логістичний аутсорсинг з іншими організаціями. Це має відношення, насамперед, до великих внутрішніх проектів, що вимагають від підприємства виконання робіт з високим рівнем витрат. Відомо, що провал проекту у області високих технологій може нанести підприємству значну шкоду. Тому фахівці у сфері логістичного аутсорсингу постійно нагадують підприємницьким структурам про ризики, які пов’язані з такими проектами, оскільки від їх провалів страждає насамперед персонал.

Сьогодні на зміну намаганню забезпечити практично повну само-стійність підприємств, починають створюватися організації логістичних професіоналів. Створюються централізовані склади, завдання яких полягає у зберіганні матеріальних цінностей, що передаються поручителям і їм належних. Також розширилася діяльність експедиторських підприємств, що займаються перевезенням вантажів і здійсненням необхідних додаткових заходів, передбачених дорученням клієнта (наприклад, складуванням надсилаємої партії вантажу з передачею прав на неї). Від імені і за рахунок поручителя або ж від власного імені експедиторська структура організує перевезення, повністю вивільнюючи власника вантажу від необхідності улагоджувати різні формальності з учасниками транспортного процесу.

У найбільш загальному підході прийняття рішення щодо передачі підприємством тих чи інших функцій на аутсорсинг може бути описане таким чином (рис. 6.5) [43].

 

 

 

Рис. 6.5. Схема прийняття рішення щодо доцільності реалізації

Логістичного аутсорсингу

 

Визначення необхідності переходу до логістичного аутсорсингу стає більш складним завданням по мірі зростання кількості учасників, які мають залучатися до цього процесу. Навіть якщо координація їх дія-льності цілком задовільна, постійно існує проблема додаткового узгодження та перегрупування спільних зусиль на отримання очікуваного результату.

В кінцевому рахунку, пріоритетом у виборі варіанту формування системи логістичного управління з залученням аутсорсингу стає реалізація заходів щодо найбільш продуктивного комплексного залучення внутрішніх та зовнішніх джерел, спрямованих на формування цінності за умови оптимізації сукупних витрат. Вибір цільових настанов для підприємства на формування системи логістичного управління виходить з комплексної оцінки його власних можливостей (внутрішніх джерел) та найбільш ефективних варіантів залучення можливостей партнерів (зовнішніх джерел) до реалізації цілей (рис. 6.6).

 

 

 

Рис. 6.6. Схема прийняття рішення по залученню внутрішніх і