РОЗДІЛ 3 Державний контроль за охороною та використанням земель.Відповідальність за порушення земельного законодавства.

Державний контроль за використанням та охороною земель
здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому
комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель
- центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері
охорони навколишнього природного середовища.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та
охороною земель встановлюється законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері земельних відносин, проводить моніторинг
родючості ґрунтів та агрохімічну паспортизацію земель
сільськогосподарського призначення.

Самоврядний контроль за використанням та охороною земель
здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

Громадський контроль за використанням та охороною земель
здійснюють громадські інспектори, які призначаються відповідними
органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного
нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральним
органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із
здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони
навколишнього природного середовища, і діють на підставі
положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади,
що забезпечують формування державної політики у сферах земельних
відносин, охорони навколишнього природного середовища.[1]

Основними завданнями державного контролю за використанням та
охороноюземель є:

забезпечення додержання органами державної влади, органами
місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами
земельного законодавства України;

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та
раціонального використання земель;

запобігання порушенням законодавства України у сфері
використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень
і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення;

забезпечення додержання власниками землі та
землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та
використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню
родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу,
водних та інших природних ресурсів.[7]

Визначення складу земельних правопорушень і порядок притягнення до адміністративної відповідальності за їх вчинення встановлює Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП).

Найпоширенішим видом адміністративного стягнення за вчинені земельні правопорушення є штраф. Правовою підставою притягнення до адміністративної відповідальності є норми земельного та адміністративного законодавства.

Земельні правопорушення, за вчинення яких передбачено адміністративну відповідальність, з урахуванням суб'єктного складу поділяють на три групи: вчинені посадовими особами, посадовими особами і громадянами, лише громадянами. Так, відповідно до ст. 532 КпАП тільки посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності за перекручування даних держаного земельного кадастру і приховування інформації про наявність земель запасу або резервного фонду.[8]

 

 

Поряд з організаційно-правовими заходами охорони зе­мель чинне законодавство України передбачає юридичну від­повідальність за порушення земельного законодавства, її не­суть особи, винні в:

укладенні угод, зазначених у ст. 114 Земельного кодексу України;

самовільному зайнятті земельних ділянок;

псуванні сільськогосподарських та інших земель, забруд­ненні їх хімічними та радіоактивними речовинами, виробни­чими відходами і стічними водами;

розміщенні, проектуванні, будівництві, введенні в дію об'­єктів, що негативно впливають на стан земель;

невиконанні вимог природоохоронного режиму викорис­тання земель;

порушенні строків повернення тимчасово займаних зе­мель або невиконанні обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

знищенні межових знаків;

невжитті заходів щодо боротьби з бур'янами та шкідника­ми сільськогосподарських культур;

неправильній експлуатації, знищені або пошкодженні про­тиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень;

приховуванні або перекрученні відомостей про стан еко­логічної у тому числі радіаційної обстановки, пов'язаної із за­брудненням землі;

порушенні строків розгляду заяв громадян і вирішенні пи­тань про передачу та надання земельних ділянок;

перекрученні даних державного земельного кадастру і приховуванні інформації про наявність земель запасу;

невиконанні умов знімання, зберігання і нанесення родю­чого шару ґрунту;

самовільному відхиленні від проектів внутрішньогосподар­ського землеустрою.

Законодавством України може бути встановлено відпові­дальність за інші види порушень земельного законодавства.

Порушення зазначеного законодавства тягне за собою дисциплінарну, кримінально-правову, цивільно-правову, адмі­ністративно-правову і земельно-правову відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність полягає у застосуванні до правопорушників заходів дисциплінарного впливу. Дисциплі­нарні стягнення накладаються за незначні порушення земель­ного законодавства на посадових осіб, робітників і службовців на підставі норм трудового права, а членів колективних сільськогосподарських підприємств — на підставі Статуту цього підприємства. Дисциплінарні стягнення накладаються адміністрацією за місцем роботи правопорушника, або орга­нами управління колективних сільськогосподарських підпри­ємств. Вони можуть накладатися також вищим органом за підлеглістю.

Кримінально-правова відповідальність за порушення зе­мельного законодавства виявляється в кримінальному пере­слідуванні злочинних порушень земельного законодавства. Основним критерієм, що відрізняє кримінальне від інших пра­вопорушень, є неоднаковий характер їх суспільної небезпеки. Кримінальне правопорушення особливо небезпечне для суспільства, а тому потрібні спеціальні державні примусові заходи.

Кримінальна відповідальність реалізується в суворо вста­новлених процесуальних формах, спрямованих на швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правил застосування закону з тим, щоб кожен, хто вчинив злочин, отримав справедливе покарання, а невинний не був би притягнутий до кримінальної відповідальності.[9]

 

ВИСНОВКИ

Наша держава має могутній природно-ресурсний потенціал. Земельний фонд України становить 5,7 % території Європи. При цьому на загальноєвропейському фоні його вирізняє висока питома вага сільськогосподарських угідь, особливо ріллі, що пов’язано з високою природною якістю українських земель, великою питомою вагою в їх складі чорноземів. Так, сільськогосподарські угіддя України складають 18,9 % загальноєвропейських, а рілля — відповідно 26,9 %. Відносно території нашої країни сільськогосподарські угіддя займають 41,84 млн. га, або 69,3 % території, в тому числі 33,19 млн. га ріллі (55 %), 7,63 млн. га природних кормових угідь — сіножатей і пасовищ (12,6 %). В розрахунку на одного мешканця припадає 0,82 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,65 га ріллі, тоді як у середньому по Європі ці показники становлять відповідно 0,44 і 0,25 га.
Водночас, розораність українських земель є найвищою в світі. Вона досягла 72 % в середньому по Україні, в ряді регіонів перевищуючи 88%. До обробітку залучені малопродуктивні угіддя, включаючи прируслові луки і пасовища та схилові землі.
Розвиток різних форм власності та господарювання на землі без суворого і надійного державного екологічного та митного контролю за ввезенням небезпечних відходів, брак відповідної законодавчої бази призвели до споживацького ставлення до землі. Ситуацію ускладнює використання у великій кількості мінеральних добрив, пестицидів та інших хімічних препаратів разом з промисловим і радіаційним забрудненням, що, в свою чергу, може ще більше ускладнити екологічну ситуацію в Україні.
Сучасні земельні проблеми в Україні віддзеркалюють всю складність процесу формування ринкової економіки. Від них значною мірою залежить добробут народу, вирішення складного завдання — його продовольчого забезпечення.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Задача.

Напередодні нового року гр. М. зрубав блакитну ялину в ботанічному саду, а гр. Н. —таку ж ялину на території національного Природного парку, за що вони були затримані робітниками міліції та оштрафовані. В той же час Державтоінспекцією був затриманий гр.С., який на особистому транспорті привіз на базар смереки, зрубані в заповіднику.

Чи є в діях названих осіб склад правопорушення?

Визначте до якого виду відповідальності вони будуть притягнуті?

Чи вплине на вид та міру стягнення місце вчинення правопорушення?

1.Так.В діях зазначених осіб є правопорушення.

незаконна самовільна вирубка дерев(блакитна ялина) без дозволу відповідних органів;

деякі з вирубаних дерев занесені до Червоної книги, що впливає на тяжкість злочину(обтяжує його);

вирубка здійснювалась на території, що охороняється законодавством України, тож відповідно несанкціонована вирубка дерев на ній заборонена.

На основі вище вказаного, можна виділити всі елементи складу злочину:

суб’єктом виступають фізичні особи(правопорушники);

об’єктом є природно-заповідний фонд України (ботанічний сад, національний Природний парк і заповідник);

суб’єктивною стороною є психологічний стан особи, яка вчинила правопорушення (винність, мета, мотив), привопорушники усвідомлювали протиправність свої дій, але все одно вчинили їх, заради особистої вигоди;

об’єктивною стороноює скоєне правопорушення, яке визначається таким законодавством України а самем (незаконна вирубка, перевезення і торгівля).

2. Правопорушники будуть притягнені до адміністративної відповідальності(адміністративний штраф, виправні роботи,конфіскація майна чи інше покарання за рішенням суду). В даному випадку, як було зазначено в задачі правопорушники були оштрафовані органами міліції.

КУпАП передбачає наявність відповідних норм, спрямованих на припинення правопорушення (ст..64, ст..65, ст..76 і ст.90.)

3. Вплине, як обтяжуюча обставина, міра стягнення відрізнятися.