РОЗДІЛ 1. Поняття правової охорони землі. Структура земельного фонду.

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Поняття правової охорони землі. Структура земельного фонду………………………………………………………………………………5

РОЗДІЛ 2. Порядок передачі земель у власність та надання у користування. Права і обов’язки власників землі та землекористувачів……..8

РОЗДІЛ 3. Державний контроль за охороною та використанням земель.Відповідальність за порушення земельного законодавства….………12

ВИСНОВОК ………………………………………………………….......16

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ …………………………………………......17

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………...........19

ВСТУП

Актуальність. У наш час захист навколишнього середовища висувається на перший план. Наслідки недостатньої уваги до проблеми можуть бути катастрофічними. Мова йде не тільки про добробут людства, а про його виживання. Особливо тривожно ті, що деградація природного середовища може виявитися необоротною.

Охорона земель - соціально-правовий інститут, що характеризує найважливішу область взаємин людини, суспільства і природи. Ці взаємини мають соціальний, природно-природний і правовий аспекти.

Правова охорона земель — це система юридичних заходів, спрямованих на збереження земель, відновлення і збільшення їх родючості. За своєю суттю правова охорона земель е комплексними правовідносинами.

Правова охорона земель — проблема багатогранна. Вона вирішується за допомогою різних правових засобів. Відправною точкою у здійсненні охорони земель є розробка і прийняття нормативно-правових актів і норм, спрямованих на їх раціональне використання і охорону. Для цього необхідно мати чітку внутрішньо узгоджену систему правових норм, інакше вимога дотримання законності виявиться необґрунтованою, такою, що втратила практичний зміст.

Стан наукової розробки. Питанням дослідження правової охорони земель займалися такі вчені як: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, В.І. Андрейцева, Н.О. Багай, А.М. Гетьмана, Т.С. Дмитренка, М.І. Єрофеєва, Н.Д., Каракаша, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, Н.І. Титової, Г.В. Тищенка, Н.І. Орлова, М.І. Малишка, В.Л. Мунтяна, В.І. Федоровича, М.В. Шульги, Ю.С. Шемшученка, В.В. Янчука, В.В. Книша та інші.

Об’єктом контрольної роботи виступає правовий режим використання та охорони землі.

Предметом є суспільні відносини, що сформувалися у процесі використання та охорони земель.

Мета контрольної роботи полягає в тому, щоб розкрити суть раціонального використання, заходи по їх охороні землі.

Досягнення поставленої мети обумовлено виконанням таких завдань:

- огляд і загальна понятть „правова охорона земель” та „раціональне використання земель”;

- визначити перелік організаційно-правових заходів охорони земель;

- розглянути основні функції державного управління в сфері охорони і раціонального використання земель;

- ознайомитися з порядоком передачі земель у власність та надання у користування; права і обов’язки власників землі та землекористувачів;

- Розкриття особливостей державного контролю за охороною та використанням земель; відповідальність за порушення земельного законодавства.

Методологія дослідження. У контрольній роботі для розкриття обраної теми використовувалися такі методи як: функціональний метод,, порівняно-правовий метод, метод спостереження.

Структура. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. Поняття правової охорони землі. Структура земельного фонду.

Охорона земель - система правових, організаційних,
економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на
раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому
вилученню земель сільськогосподарського призначення для
несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого
антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів,
підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення
особливого режиму використання земель природоохоронного,
оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.[1]

Залежно від цільового призначення земельний фонд поділяється на категорії земель, що мають різний правовий режим використання і охорони. ЗК України виділяє 9 великих груп земель за цією класифікаційною ознакою. Ними є:

1. Землі сільськогосподарського призначення;

2. Землі житлової та громадської забудови;

3. Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4. Землі оздоровчого призначення;

5. Землі рекреаційного призначення;

6. Землі історико-культурного призначення;

7. Землі лісового фонду;

8. Землі водного фонду;

9. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Серед категорій земель найважливіше економічне значення мають землі сільськогосподарського призначення, тобто такі, що надані для потреб сільського господарства або призначені для цієї мети. Основна частина цих земель зайнята сільськогосподарськими угіддями: ріллею, сіножатями, пасовищами, городами, садами тощо. Саме їх використовують як основний засіб виробництва у сільському господарстві.

Другою категорією земель є землі населених пунктів: міст, селищ міського типу і сіл. Ця категорія земель має правовий режим, що сприяє розвиткові просторової бази для житлового, комунального, культурнопобутового будівництва, розміщення сфери обслуговування і задоволення інших пожителів населених пунктів.

До складу земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення включено частину земельного фонду, надану для розміщення експлуатації будівель і споруд промисловості, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств; землі, надані у користування підприємствам залізничного, автомобільного, морського, трубопровідного, повітряного та інших видів транспорту; землі для розміщення та діяльності військових частин, інших військових формувань і внутрішніх військ, а також землі, надані підприємствам, що експлуатують лінії електропередач і зв'язку. Межі земель цієї категорії найрухливіші, що пов'язано в першу чергу з появою дедалі нових видів діяльності. Тому перелік земель цієї категорії земельного фонду є відкритим. Нині до цієї категорії земель включають, зокрема, землі, надані для функціонування космічної інфраструктури України.

Велике природоохоронне, естетичне, рекреаційне, ресурсозберігаюче, виховне навантаження має виділення категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. До цієї категорії увійшли землі природно-заповідного фонду України, інші види земель, що підлягають особливій охороні згідно із законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", "Про туризм" і "Про охорону та використання пам'яток історії та культури". Землям цієї категорії надається особливий охоронний правовий режим, який полягає у вилучені їх з господарського використання. Слід зазначити, що площі, зайняті землями цієї категорії, в останнє десятиріччя мають тенденцію до постійного збільшення, що є позитивним фактом у контексті визнання еколого-оздоровчої ролі цих територій для людини та інших біологічних ресурсів планети.

Однією з найбільших категорій у складі земельного фонду України є землі лісового фонду, що включають землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства (ст. 76 ЗК України).

Згідно зі ст. 78 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та Іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення і водоохоронні зони водойм. Основним призначенням земель цієї категорії є забезпечення охорони і раціонального використання водних ресурсів. Правовий режим цих земель тісно пов'язаний з режимом покриваючих чи прилеглих вод, який визначається Водним кодексом України.

Землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані в постійне користування, та землі, правила власності або користування якими припинено відповідно до законодавства України. Структура і склад земельного фонду не є незмінним. Вони змінюються під впливом економічних, екологічних, геополітичних та інших факторів. Зміні підлягає співвідношення земель різних категорій всередині існуючого поділу. В першу чергу це зумовлено розвитком приватизації земель, їх вилученням і наданням для здійснення того чи іншого виду діяльності, зміною цільового призначення земель для відновлення стану деградованих, забруднених чи пошкоджених земель.[2]