Дешифрувальні ознаки нелісових площ

Дешифрувальні ознаки не покритих лесом площ

 

Вирубки. Відрізняються прямокутною формою або відмежовані прямими лініями. Розміри коливаються від невеликих куліс до декількох кварталів (так звані концентровані рубки, використовувались в минулому). Тон недавніх рубок світлий, відновлених п’ятнистий. Добре видні недороби окремих груп дерев, розгалуження волоків і трелювальних шляхів, а також складені в вали або кучі поруб очних рештків. Перехід від стін лісу до вирубки різкий.

Згарища. Форма згарищ різноманітна і характеризується непрямими границями, язиками, що впадають і лісові масиви. Площі як правило великих розмірів. Тон світлий. На згарищах добре проглядається гідрографія місцевості – яружно-балкова сітка. Дно і відкоси ярів чітко зайняті рослинністю темного кольору, якій зберігся від пожежі. Відновлюються згарища на підвищених місцях листяними породами – осикою, березою, в пониженнях (тальвегах і балках) – ялиною, вільхою чорною, березою. Межі згарищ як правило зріджені; при наявності сосни багато сухостійних дерев, що вирізняються на аерофотознімках світлими кронами, які просвітлюються і недають тіні. Для згарищ характерні скелетні рисунки поверхні, які ще зберігаються 2-3 десятиріччя після відновлення, що служить надійною ознакою для характеристики походження відновлення.

Прогалини. Утворюються від згарищ і вирубок, на яких з часом проходить задерніння. При близькому розміщенні населених пунктів і сприятливих умовах на них часто проводять сінокосіння а тому важко відрізніти від сінокосів. Форма неправильна. Розміри невеликі, тон світлий.

Дешифрувальні ознаки нелісових площ

Рілля. Характеризуються правильною геометричною формою середніх і невеликих розмірів. Тон різний – від світлого до чорного в залежності від грунту, стану поверхні посівів і вологості. Тілько що скошені поля, зняті на аерофотознімки в суху погоду мають світлий тон; свіжозорані – темний; піщані грунти – світлий тон, перегнійні – темно-сірий, торф’яні – темний. Рілля займає підвищені місця біля населених пунктів і забезпечена під’їзними шляхами. На осінніх знімках можуть бути видимі кучі соломи після збору врожаю. Тінь від таких куч щільна, прилягає до основи, чим відрізняється від тіні окремо стоячих дерев. На ріллі замітна штрихуватість від борозн. Загальний вигляд виразний, складається з різнотонних чотирикутників.

 

Сінокоси. Заливні сінокоси розміщені в долинах річок. Форма витягнута. Тон сірий або темно-сірий, однотонний, при надмірному зволоженні – темний. На аерофотознімкові після косіння трави видні копиці сіна. Суходільні сінокоси неправильної форми, невеликих розмірів, розміщені біля узлісь. Тон їх зображення сірий, одноманітний, деколи помінтна слабка штрихуватість.

 

Пасовища. Площа пасовища має неправильну форму з однієї сторони безпосередньо примикає до насаеленого пункту, з іншого до полів. Пасовища найчастіше всього розміщуються зі сторони в’їзду в населений пункт, деколи пасовище оточує населений пункт. Тон сірий одноманітний або темно-сірий.

 

Ріки. В залежності від ширини ріки на аерознімку вона проглядається у вигляді вузької звивистої стрічки чорного тону, або широкої стрічки від сірого до темного тону. При прозорій воді проглядається дно, видно форматор ріки, піскові відклади. При наявності шкали тону можна визначити глибина на всій протяжності. Мілини і коси своїми гострими кінцями направлені в сторону течії ріки.

 

Озера. Мають різну форму. Серед верхових боліт вони мають правильний круг або овал, в твердих берегах – витягнуту округлу або неправильну форму. Межі границь видно чітко. На аерознімках добре проглядається заростання озер розміщених серед верхових боліт; меже границь розірвані і вздовж них видно сірі утворення плавучих мхів. Тон річки і озера залежить від глибини (чим глибше, тим темніше), грунти дна (при піщаному – тон світліший, при торф’яному – темніший), стан поверхні (при гладкій – темніший, при рябі – світліший), від освітлення (при попаданні в об’єктив відбитих променів сонця від гладкої поверхні води тон в цих місцях білий).

 

Залізничні дороги широкої колії. На аерознімках мають вигляд прямої лінії з смугою відчуження світлого тону. Вздовж дороги наявні будови-пости з невеликими присадибними ділянками. Повороти мають великий радіус заокруглення.

 

Залізничні дороги вузької колії. Смуга відчуження відсутня або значно менша, ніж в дорогах широкої колії. Радіус заокруглення менший, тобто повороти крутіші. Постів не має. Вздовж дороги наявні склади лісових матеріалів.

 

 

Шосейні дороги. Проглядаються на аерознімках в вигляді світлих прямих смуг. Вздовж дороги наявна смуга відчуження світлого тону і канави у вигляді чорних ліній.

 

Грунтові дороги. Зображуються тонкими, світлими лініями (в залежності від грунту і освітленості) звивистої форми, ніби вписані в рельєф місцевості. В чистому сосновому лісі при повноті 0,5 – 0,6 вони добре продивляються крізь намет.

 

Лісові дороги. Світлі звивисті лінії на фоні зрубів, сінокосів, рідколісся, насаджень.

 

Просіки. Виділяються у вигляді прямих темних або світлих ліній в залежності від освітлення і напрямку просік, на вирубках у вигляді прямих світлих ліній.

 

 

Осушительные канавы. В лесу мало заметны, на открытых местах и болотах просматриваются хорошо в виде прямых темных линий, идущих параллельно друг другу и под острым углом, впадающих в одну собирательную канаву, а та, в свою очередь, также выводится под острым углом в магистральную канаву или ручей. Благодаря положительному влиянию канав на производительность почв, лес вдоль канав выше и кроны плотнее.

 

Лісові склади. Площі прямокутної витягнутої форми невеликих розмірів, розміщених на берегах рік або біля залізнодорожних колій. У вигляді світлих смуг добре помітні штабеля колод. Тон світло-сірий. Від лісових масивів до складу підходять лісові дороги.

 

 

Карьеры. Вдоль железных и шоссейных дорог хорошо заметны песчаные карьеры — места добычи песка для насыпей. На аэроснимке видна короткая дорога, заканчивающаяся площадкой и веером ходов. Тон светлый.

Торфоразработки — площади прямоугольной формы. Просматриваются канавы, тон темный. Видны штабеля заготовленного торфа. Вблизи торфоразработок расположены дороги и рабочие поселки.

 

Болота. Характер водно-мінерального живлення боліт буває різним. На водо розділах переважає бідне атмосферне живлення, в низинах і при річкових терасах завдяки поступанні грунтової і річкової води – більш багате солями. В залежності від цього визначається і характер рослинності, що знаходить відповідне відображення на аерофотознімках. Тон зображення боліт на аерофотознімках змінюється в значних межах від світлого однотонного до багатотонального з характером малюнку.

 

 

Верхові болота. Займають в основному пониження на водо роздільних плато. Грунтовий покрив на цих болотах представлений сфагновим мохом, багном болотним, лишайниками, журавлиною. Деревна рослинність як правило відсутня, Різна ступінь зволоження верхніх шарів торфу і різновидність складу рослинності створюють особливий вид малюнку верхових боліт на аерознімках. Цей малюнок складається з вузьких паралельно звивистих смужок темно-сірого тону (зволожені місця або мочари) з чергуванням звивистих смужок сірого або світлого тону (зображення кущів мохового покриву на грядах). При цьому напрям гряд і мочар має визначену систему – вони розміщуються чітко по горизонталям перпендикулярно напрямку схилу. Це дозволяє безпомилково визначити по аерофотознімкам шляхи руху води з поверхні болота.

 

 

Перехідні болота. Можуть бути покриті деревною рослинністю або не мати її. Грунтовий покрив цього типу боліт складається переважно з сфагнуму і осок. Перехідні болота зображуються на аерофотознімках в вигляді п’ятен досить одноманітного темно-сірого тону і мають подібність з зображенням низинного болота. Ці типи можна відрізняти по розміщенню іх відносно оточуючих елементів місцевості. Низові болота як правило знаходяться поблизу водойомів, а проміжні займають проміжний простір між положенням верхових і низинних боліт.

 

Низові болота. Розміщені в поймах річок, займають тальвеги і інші проточні пониження. В грунтовому покриві переважають осоки при значній наявності хвоща і інших вологолюбивих трав. Із деревних порід на низинних болотах найчастіше зустрічаються вільха, ялина, рідше береза. Низові болота при відсутності деревної рослинності зображаються на аерофотознімках одноманітним сірим тоном без будь-якого малюнку. Деревна рослинність, що проростає на болоті, на аерознімках має вигляд розкиданих по темно-сірому фоні окремих більш темних або сірих п’ятен (в залежності від породи), що являють собою проекції крон.

Піски. Прирічкові проглядаються в вигляді вузької смуги, яка розширюється біля поворотів річок. Зустрічаються пісчані острови з заростями верби. Тон світлий з сірими п’ятнами заростей.