Контроль адміністративних витрат та витрат на збут продукції

Основні напрями контролю адміністративних витрат.

1) Оцінка обґрунтованості кошторисів адміністративних витрат, а також їх фактичне виконання у розрізі звітних періодів (загалом і за окремими статтями). Виявляють і досліджують факти перевитрат чи надмірної економії шляхом співставлення сум, показаних у звітах та регістрах аналітичного обліку. Одночасно роблять звірку з відповідними первинними документами;

2) Нормативно-правова перевірка правомірності включення витрат до адміністративних у цілому та у розрізі статей витрат (на оплату праці, на єдиний соціальний внесок, амортизація, плата за послуги банків, юридичні послуги та ін.) на відповідність вимогам пункту 18 П(С)БО 16;

3) Перевірка обґрунтованості і достовірності адміністративних витрат у цілому та у розрізі статей витрат. Досліджують санкціонування витрат шляхом ознайомлення з внутрішніми розпорядчими документами підприємства, які регламентують політику щодо витрат. Встановлюють документальне обґрунтування зазначених витрат, вивчають суть зареєстрованих господарських операцій і порівнюють вказані у первинних документах суми і дати з відповідними показниками облікових регістрів;

4) Перевірка правильності відображення адміністративних витрат в бухгалтерському обліку й обліку з метою оподаткування та у звітності підприємства (фінансовій і податковій).

До типових порушень щодо адміністративних витрат можна віднести: відсутність затвердженого кошторису адміністративних витрат, зокрема представницьких; включення до їх складу витрат, не пов’язаних з управлінням підприємства (витрати на утримання соціально-культурних установ, визнані штрафи, пені, капітальні витрати), що призводить до завищення їх обсягу при розрахунку оподатковуваного прибутку; відсутність документального підтвердження витрат на мобільний зв'язок керівного персоналу, оплату дзвінків за кордон та службових відряджень.

Відповідно до пункту 19 П(С)БО 16, витрати на збут продукції (товарів, робіт, послуг) включають такі статті: витрати пакувальних матеріалів; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям і працівникам підрозділів, які забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів, гарантійне обслуговування та ремонт; транспортно-експедиційні та інші послуги згідно умов договорів постачання; витрати на страхування продукції, що зберігається на складі; витрати на службові відрядження, утримання основних засобів, пов’язані зі збутом; інші.

Ці витрати відображаються як витрати звітного періоду в Журналі 5 (5А) за дебетом рахунка 93 «Витрати на збут» і щомісячно списуються на фінансові результати діяльності у Дт рахунка 79 «Фінансові результати».

Основні напрями контролю витрат на збут.

1) Оцінка обґрунтованості кошторисів витрат на збут, а також їх фактичне виконання у розрізі звітних періодів (загалом і за окремими статтями);

2) Нормативно-правова перевірка правомірності визнання витрат на збут у цілому та у розрізі статей витрат на відповідність вимогам пункту 19 П(С)БО 16;

3) Перевірка обґрунтованості і достовірності витрат на збут у цілому та у розрізі статей витрат;

4) Перевірка правильності відображення витрат на збут в обліку та у звітності.

Отже, напрями контролю витрат на збут аналогічні перевірці адміністративних витрат і передбачають виконання вказаних вище контрольних процедур, але з урахуванням специфіки їх складу.

Так, при встановленні обґрунтованості і достовірності витрат на збут, з метою виключення можливості їх завищення, ретельно досліджують витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів). Вони можуть бути понесені продавцем або відшкодовуватися покупцем, для чого вивчають умови договорів (базису) поставки.

Далі перевіряють витрати на тару у такому розрізі: витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції та витрати на ремонт тари. Залежно від особливостей транспортування, виду готової продукції вивчаються операції щодо нарахування зносу зворотної тари, списання витрат на тару та збитків по тарі.

Обов’язковою є перевірка витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) і гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування. Слід звернути увагу на дотримання вимог податкового законодавства щодо цього питання. Підпунктом 1.4. статті 140 Податкового кодексу України вказано, що при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток враховуються будь-які витрати на гарантійний ремонт, що відповідають рівню гарантійних замін, оприлюднених платником податку. А підпунктом 1.5 статті 140 дозволено відносити до складу витрат витрати платника податку на проведення реклами без будь-яких обмежень.

Закінчується контроль витрат на збут дослідженням правильності ведення аналітичного і синтетичного обліку витрат на збут, їх списання на фінансові результати та відображення в обліку з метою оподаткування.

До типових порушень на цій ділянці контролю можна віднести: включення до складу витрат на збут неправомірних витрат, таких як вартість зворотної тари, транспортних витрат, які відшкодовані покупцями; завищення витрат на гарантійний ремонт та службові відрядження в обліку з метою оподаткування.