Напрями і послідовність контролю основних прямих витрат на виробництво.

Тема 7

Контроль витрат, доходів і фінансових результатів діяльності

Завдання, джерела інформації для контролю

Контроль витрат, доходів і фінансових результатів в умовах ринкової економіки є однією з найважливіших ділянок ревізійної роботи, яка дозволяє виявити непродуктивні витрати, втрати і невикористані резерви.

Основні завдання контролю витрат, доходів і фінансових результатів підприємства подані на рисунку 7.1.

Рис. 7.1. Основні завдання контролю витрат, доходів і фінансових результатів підприємства

Джерела інформації для контролю:

1) документи на право здійснення підприємницької діяльності та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві: документи про реєстрацію підприємства, установчі документи, бізнес-план, ліцензії, свідоцтва про акредитацію, сертифікацію продукції, господарські угоди з покупцями і замовниками, контракти про страхування на випадок надзвичайних подій, наказ про облікову політику;

2) первинні документи з обліку витрат, випуску і реалізації готової продукції, доходів і фінансових результатів: лімітно-забірні картки, акти-вимоги на заміну (додатковий відпуск) матеріалів, видаткові ордери, акти вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів; накопичувальні картки виробітку і заробітної плати, розрахунково-платіжні відомості; розрахунки амортизації основних засобів та автотранспорту; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки-фактури, акти про одержані послуги від інших підприємств; договори купівлі-продажу, міни, дарування, транспортні накладні, платіжні вимоги, довідки (розрахунки) бухгалтерії, господарські угоди з покупцями і замовниками, акти прийому готової продукції на склад, акти інвентаризації залишків готової продукції, податкові накладні, довіреності, акти прийому-здачі виконаних робіт, квитанції на надання послуг тощо;

3) облікові регістри аналітичного та синтетичного обліку: картки аналітичного обліку в розрізі об’єктів витрат, доходів, фінансових результатів, відповідні групувальні відомості і листки-розшифровки щодо розподілу витрат за призначенням (наприклад, амортизації основних засобів, опалення, освітлення, водопостачання, зв’язок і т. п.), картки складського обліку готової продукції (ф. М-17), оборотні відомості за номенклатурою готової продукції, банківські виписки, Книга обліку продажу, Журнали 3, 4, 5 (5А), 6 і відомості аналітичного обліку до них, Головна книга по рахунках 23-26, 30, 31, 36, 90-93, 70-79;

4) фінансові плани та звіти, нормативні, планові, фактичні калькуляції, розрахунки до них, кошториси загальновиробничих і адміністративних витрат, витрат на збут, виробничі програми;

5) фінансова, податкова та статистична звітність: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, примітки до річної фінансової звітності, Податкові декларації з податку на прибуток підприємства;

6) інші джерела: акти та довідки попередніх ревізій, інші матеріали контролю і перевірок податковою службою, пояснювальні записки відповідальних осіб, листування з покупцями і замовниками, рішення господарського суду, державні стандарти якості.

 

7.2. Контроль основних прямих витрат на виробництво, загальновиробничих витрат та собівартості продукції (робіт, послуг)

Напрями і послідовність контролю основних прямих витрат на виробництво.

1) Перевірка прямих матеріальних витрат. Під час контролю матеріальних витрат треба визначити обґрунтованість і повноту їх включення до виробничих витрат. Перевірку проводять за номенклатурою матеріальних ресурсів відповідно до технології процесу виробництва.

Необхідно встановити правомірність оцінки вартості матеріальних витрат (сировини, палива, напівфабрикатів, комплектуючих і т. п.), застосовуючи прийоми нормативного контролю, виходячи з діючих ринкових і договірних цін, обсягів транспортно-заготівельних та додаткових витрат (комісійні, посередницькі послуги, послуги товарних бірж ін.).

Окрім цього встановлюють, чи правомірно включено витрати на тару, чи виключена вартість зворотних відходів сировини, матеріалів і подальше їх використання.

Шляхом зіставлення складських даних про відпуск сировини, матеріалів, палива і комплектуючих у виробничий процес з показниками цехів про їх надходження та аналізу бухгалтерських записів (Кт субрахунків рахунку 20 «Виробничі запаси», Дт рахунку 23 «Виробництво») підтверджуються факти списання матеріальних витрат на виробництво та їх включення до собівартості продукції (робіт, послуг).

Затрати на сировину, матеріали перевіряються шляхом визначення правильності застосування технічно обґрунтованих норм їх витрачання. Застосовуються прийоми порівняння, повторного перерахунку.

2) Перевірка прямих витрат на оплату праці. До них належать витрати на виплату основної заробітної плати виробничого персоналу, обчисленої згідно з прийнятими на підприємстві системами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок, на премії за виробничі результати, на компенсації по оплаті праці в межах норм, передбачених законодавством з праці, а також витрати на оплату праці працівників, що є позаштатними або працюють за цивільно-правовими договорами. Необхідно пам’ятати, що не усі виплати працівникам є витратами на оплату праці (матеріальна допомога, оплата харчування, квитків на проїзд тощо).

Особлива увага звертається на обґрунтованість внесених виправлень щодо витрат на оплату праці як коригування раніше допущених помилок за минулі періоди часу (довідки бухгалтерії про перенесення витрат з одного об’єкта на інший, додаткові розрахункові відомості, виправлення в групувальних відомостях як додаткові записи).

3) Перевірка прямих витрат на обов’язкове державне соціальне страхування працівників. Обґрунтованість їх включення до прямих витрат на виробництво визначається методами нормативної та арифметичної перевірки їх обсягів, виходячи з нормативних ставок нарахування і уточнених обсягів витрат на оплату праці, як бази для розрахунку. При виявленні фактів завищення або заниження обсягів витрат на оплату праці, обов’язково визначають взаємопов’язані відхилення витрат на страхування.

4) Перевірка інших прямих витрат. Необхідно враховувати, що до їх складу включаються усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, надані основному виробництву послуги допоміжного виробництва, плата за експертизу, сертифікацію продукції і т. п.

Доцільно застосувати візуальну і логічну перевірку первинних документів, нормативну перевірку дотримання встановлених норм відшкодування витрат на відрядження, техніко-економічні розрахунки обсягів витрат, перевірку правильності кореспонденцій бухгалтерських рахунків на підставі аналізу змісту первинних документів.

Основні напрями контролю загальновиробничих витрат.

1) Перевірка правомірності віднесення витрат до загальновиробничих. У п. 15 П(С)БО 16 «Витрати» вказано, що загальновиробничі витрати розподіляються на постійні та змінні. До постійних загальновиробничих витрат відносять ті, що є незмінними при зміні обсягу діяльності, а до змінних – ті, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Отже, методом аналізу даних аналітичного обліку за рахунком 91 «Загальновиробничі витрати» встановлюють, наскільки правомірно віднесено витрати до складу загальновиробничих – постійних та змінних.

При цьому слід перевірити дотримання переліку і складу змінних та постійних загальновиробничих витрат на підприємстві згідно з Наказом про облікову політику;

2) Дослідження та оцінка виконання кошторисів загальновиробничих витрат(за рік, у розрізі кварталів, окремих статей витрат) шляхом зіставлення фактично здійснених витрат (за даними таблиць аналітичного обліку загальновиробничих витрат) з їх нормативною величиною (за кошторисом). Аналізують відхилення, їх причини, отримують пояснення відповідальних осіб, виявляють резерви зниження витрат;

3) Контроль обґрунтованості включення витрат до складу загальновиробничих у розрізі постійних і змінних витрат та конкретних статей витрат шляхом логічного вивчення змісту первинних документів, на підставі яких зроблено записи у аналітичних відомостях та регістрах синтетичного обліку: на оплату праці апарату управління виробничими підрозділами підприємства та пов’язані з нею відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування; на амортизацію, утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, нематеріальних й інших необоротних активів загальновиробничого призначення; на охорону праці і навколишнього середовища, техніку безпеки; на послуги зв’язку, комунальні послуги та інше утримання виробничих приміщень;

4) Перевірка правильності розподілу змінних і постійних загальновиробничих витрат і віднесення їх на конкретні об’єкти виробництва та собівартість реалізації. При цьому, змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на підставі фактичного використання виробничих потужностей, а постійні – на підставі нормальної виробничої потужності підприємства.

Правильність розподілу загальновиробничих витрат встановлюють за даними аналітичних відомостей за дебетом рахунку 91, розрахунків розподілу витрат, звітів про витрати матеріалів, відомостей розподілу заробітної плати за напрямами витрачання, статистичної звітності про нормальну потужність підприємства за останні роки. Перевіряється щомісячна сума витрат, яка підлягає розподілу, розрахунок нормальної потужності та суми витрат, яка їй відповідає, правильність розподілу витрат між об'єктами.

Заодно перевіряють, чи відповідає розмір нормальної потужності, що використовується при розподілі, та база розподілу загальновиробничих витрат зазначеним в обліковій політиці підприємства та наскільки обґрунтованим є вибір бази розподілу загальновиробничих витрат.

Контроль правильності розрахунку розподілу загальновиробничих витрат можна оформити у вигляді робочого документу інспектора.

5) Перевірка відповідності відображення в бухгалтерському обліку результатів розподілу загальновиробничих витрат. Усі розподілені змінні та постійні загальновиробничі витрати є елементами собівартості готової продукції (робіт, послуг) (Дт рахунка 26) та незавершеного виробництва (Дт рахунка 23). Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення (Дт рахунка 90). При цьому загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.