зР –темп зміни резервів(ефективність зміни).

Максимальний успіх при цьому досягається тоді, коли ТзВ=0, а ТзКінт>ТзР.

 

Визначення показників рівня конкурентоспроможності продукції підприємства

1. Інтегрального показника конкурентоспроможності:

(1)

де І_ТП - індекс технічних параметрів (індекс якості);

І_ЕП - індекс економічних параметрів (індекс цін).

Якщо k_інт >1 конкурентоспроможний об’єкт дослідження, а якщо <1, тоді об’єкт дослідження неконкурентоспроможний.

(2)

де q_i — одиничний показник і-го технічного параметра;

ν _i— коефіцієнт вагомості і-го параметра.

(3)

де Р _оцін — значення параметра виробу, який оцінюється,

Р _баз — значення цього параметра в базового виробу.

(4)

де — ціна споживання відповідно оцінюваного та базового виробів.

(5)

де М — сумарні витрати споживання, пов'язані з експлуатацією товару протягом усього періоду його служби.

2. Інтегральний показник конкурентоспроможності товару, що аналізується по відношенню до еталону, будується на основі групових показників по споживчим і економічним параметрам:

(1)

де К_І - інтегральний показник конкурентоспроможності товару, що аналізується по відношенню до еталону;

Iсп - груповий показник по споживчих параметрах;

Iеп - груповий показник по економічних параметрах.

(2)

де С_i - i-й споживчий параметр товару, що аналізується;

Сio - i-й споживчий параметр еталону;

n – кількість споживчих параметрів.

(3)

де Е_j - j-й економічний параметр товару, що аналізується;

Еjo - j-й економічний параметр еталону;

p – кількість економічних параметрів.

Перераховані показники можуть бути змінені та доповнені залежно від особливостей оцінюваних підприємств. Крім того, можливе їхнє групування за структурними елементами потенціалу: показники розвитку техніко-технологічного, кадрового, інформаційного, фінансового потенціалу і т. д.

Останнє пов'язано з використанням таких індикаторних методів як методу різниць і методу рангів.

1. Суть методу різниць полягає у прямому визначенні переваг і недоліків підприємств-конкурентів за окремими індикаторами - показниками конкурентоспроможності, що мають бути визначені на етапі ідентифікації ключових індикаторів конкурентоспроможності.

Застосування даного методу передбачає порівняння підприємства, що оцінюється, тільки з одним підприємством-конкурентом. За кожним ключовим показником конкуренто­спроможності визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях

2. Метод рангів, на відміну від попереднього методу, передбачає порівняння об'єкта оцінки з групою підприємств-конкурентів та дозволяє визначити його місце в конкурентній боротьбі, випереджальні чинники успіху, а також такі результати за якими гірші, ніж у конкурентів.

Загальна сума рангів за всіма ключовими індикаторами дозволяє визначити підприємство - лідера досліджуваної групи, рівень конкурентоспроможності якого найвищий за критерієм мінімуму (максимуму) рангів, і аутсайдерів групи, які посіли останні місця за рівнем конкурентоспроможності.

У тому випадку, якщо на основі індивідуальних (інтегральних або групових) показників розраховується загальний показник конкурентоспроможності, то застосовуються матричні методи, які дають більш об'єктивні результати оцінки.

Сутність матричних методів полягає у визначенні кількісного значення інтегрального рейтингового показника конкурентоспроможності окремого підприємства або у графічному визначенні його конкурентної позиції у матриці конкурентоспроможності за певними параметрами. Один з поширених матричних методів - метод балів.

Його застосування передбачає виконання наступних етапів:

1. Формування матриці вихідних оціночних показників, до складу якої входять т ключових показників конкурентоспроможності для п об'єктів.

2. Ранжирування оціночних показників за ступенем вагомості.

3. Побудова вектора, що складається з максимальних значень за кожним з т показників.

4. Складання нормалізованої матриці Х'

5. Розрахунок балів, отриманих підприємствами за певним оціночним показником шляхом порівняння їх фактичних значень з найкращими в даній сукупності.

6.Отримання узагальненої бальної оцінки конкурентоспроможності та ранжирування підприємств у порядку зростання інтегрального показника.

Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити основних конкурентів та місце, в конкурентній боротьбі підприємства, яке оцінюється (за критерієм максимуму набраних балів), а й кількісно оцінити відставання від найбільш конкурентоспроможного підприємства.