Предмет і завдання психології юридичної праці. Психологічна характеристика юридичної діяльності.

Психологія юридичної праці

1. Предмет і завдання психології юридичної праці. Психологічна характеристика юридичної діяльності.

2. Структура та основні складові професіограм юридичних професій.

Список використаних джерел

1. Бедь В.В. Юридична психологія. Навчальний посібник.-К.: «Каравела», 2003.-376с.

2. Васильев В.Л. Юридическая психология – СПб.: Питер Пресс, 2002. – 656 с.

3. Дулов А.В. Судебная психология. Минск, 1975. с. 54.

4. Юридична психологія: підручник / за заг ред. Л.І. Казміренко, Є.М.Мойсеєва.-К.: КНТ, 2007.-360с.

5. Юридическая психологія: Конспект лекций/сост. И.А.Горьковая. – М.: АСТ;СПб.: Сова. 2005.-127с.

Предмет і завдання психології юридичної праці. Психологічна характеристика юридичної діяльності.

Психологія юридичної діяльності – це галузь науково-практичного знання про психологічні закономірності діяльності у сфері правозастосовних, правоохоронних, судочинних відносин, вона розглядає психологічні аспекти професійного психологічного відбору, психологічного супроводу оперативно-службових заходів, психологічної підготовки фахівців для здійснення юридичної діяльності.

Психологія юридичної праці досліджує психологічні закономірності правоприкладної діяльності і вивчає психологічні основи професіограм юридичних професій, індивідуального стилю і майстерності, виховання професійних навичок та вмінь, підбір та розстановка кадрів, стиль і керівництво правоохоронною діяльністю, професійною орієнтацією, професійним відбором, професійним вихованням і формуванням особистості працівників правоохоронних органів, професійної деформації і її попередження; організація робочого місця, часу і тд

Будь-яка діяльність характеризується спрямованістю, наявністю специфічних цілей; особливостями суб’єктів та об’єктів діяльності, конкретними методами і засобами досягнення мети, наявністю специфічних умов діяльності.

Мета (чи сукупність цілей) юридичної діяльності визначається насамперед, необхідністю забезпечення умов для функціонування правової держави та нормальної життєдіяльності кожного конкретного громадянина такої держави. Жоден з інших видів діяльності не є носієм сукупності цілей, притаманних правотворчості, охороні права та правозастосування, що власне і визначає специфічність психологічної структури юридичної діяльності.

Об’єкти юридичної діяльності – переважно особи, які перебувають у конфліктних стосунках із законом, порушують правові норми чи є носіями інформації, значимої для розкриття та розслідування злочинів, їх профілактики. Таким особам притаманні не лише специфічні емоційні стани, але й певна сукупність індивідуально-психологічних властивостей

Особливі умови діяльності створюються тими психологічними відносинами, які супроводжують її здійснення. Вони визначаються поведінкою осіб, які порушили закон чи є носіями інформації про нього, їх ставленням до суб’єкта юридичної діяльності – працівника правоохоронних органів чи співробітника правозастосовних установ.

Основне завдання психології юридичної діяльності – виявлення раціональних співвідношень між особистістю і вимогами, які їй пред’являються професією. У пізнанні цих закономірностей психологія Ю.Д. опирається на методи, теоретичні положення й експериментальні дані різних наук: загальної та диференціальної психології, психології праці, юридичної соціології, карного права й тд.

Юридична діяльність є різновидом трудової діяльності. В свою чергу її розрізняють за профілем (правотворча, правоохоронна, правозастосувальна) та суб’єктами її реалізації (оперативно-розшукова, слідча, пенітенціарна, прокурорська, адвокатська, нотаріальна).

Змістовно психологічна структура юридичної діяльності представлена наступними основними різновидами:

y Пізнавальна;

y Конструктивна;

y Комунікативна;

y Організаційна.

Слід також виділити 2 допоміжні види юридичної діяльності, що не визначають змісту, але створюють умови для її реалізації: 1) профілактична; 2) засвідчувальна.

Пізнавальна діяльність необхідна для встановлення факту наявності чи відсутності факту правопорушення, причетності до нього певної особи та ступеню її вини, адекватно до якої визначається міра покарання.

Характерною особливістю пізнання в Ю.Д. є високий ступінь невизначеності первісного, вихідного мислиневого завдання. Мета пізнання весь час уточнюється, змінюється, що призводить до специфічного використання в пізнавальній діяльності мислиневих моделей. Специфічною рисою пізнання у Ю.Д. є її спрямованість на події (факти, явища) минулого, теперішнього й майбутнього часу. Пізнавальна діяльність є безперервним процесом побудови ймовірнісних моделей, доповнення їх перевіреними фактами, новою інформацією задля формулювання кінцевої, вихідної моделі, яка цілковито відображає подію, що відбулася, причому в межах, зазначених законом.

Основним змістом конструктивної діяльності є відбирання та композиція отриманого матеріалу, а також планування послідовності та змісту дій (поведінки). У найбільш широкому сенсі під К.Д. розуміють планування дій для досягнення мети.

Але К.Д. у юридичній практиці має свої відмінності: елемент передбачення завжди охоплює лише певну частину чи етап досягнення загальної мети. Така особливість визначається пошуковим характером пізнання, де кожен новий факт може змінювати, доповнювати уявлення, що склалося, змінювати планування наступних дій.

Одним із обов’язкових компонентів психологічної структури юридичної діяльності є комунікація – професійне спілкування. Основою вирішення будь-яких складних завдань у більшості галузей науки і практики є кооперація зусиль, тобто одночасно здійснювана взаємодія, що може бути досягнуте тільки завдяки спілкуванню. Комунікативний процес завжди є взаємовпливом, взаємодією людей, причому стосовно Ю.Д в цілому йому притаманний високий рівень регламентації та контролю. Специфічною особливістю комунікації в Ю.Д. є також її примусовий характер: об’єкти часто залучаються до взаємодії без урахування наявності у них такого бажання; закон зобов’язує їх робити це під загрозою застосування певних санкцій, що не може проходити безслідно, особливо на початкових стадіях спілкування.

Наявність у психологічній структурі конструктивної діяльності не виключає діяльності організаційної, що спрямована на створення оптимальних умов для здійснення інших компонентів діяльності. ЇЇ необхідність визначається такими особливостями здійснення юридичної праці:

1. Множинність та багатоплановість – встановлення фактів,ю їх аналіз, прийняття рішення, здійснення виховних та профілактичних функцій тощо.

2. Пошуковий характер пізнання – ніколи не можна точно прогнозувати, яким чином та які саме факти будуть встановленні;

3. Висока інтенсивність мислиневого процесу, що характеризується необхідністю вирішення численних завдань за короткий проміжок часу.

4. Циклічність, різний ступінь напруженості й інтенсивності діяльності, що призводить до нерівномірності повсякденного навантаження.

Профілактика – правове виховання громадян для попередження порушень закону та вплив на правопорушників (злочинців) із метою недопущення ними протиправних дій надалі.

Засвідчувальна діяльність – полягає в наданні всій одержаній інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова), причому найбільше значення вона має в слідчій та судовій діяльності як найбільш процесуально регламентованих.

Юридична діяльність досить різноманітна і складна і має в собі ряд особливостей, які відрізняють її від більшості інших професій. Правозастосовна діяльність більшості юридичних професій протікає в галузі суспільних відносин і відрізняється надзвичайною різноманітністю вирішуваних завдань. Кожна нова справа для слідчого, судді, прокурора, адвоката являє собою нове завдання, і чим менше шаблону буде допущено цими особами, тим більш імовірним є правильний результат у пошуках істини.

Слід зазначити, що правове регулювання усієї професійної діяльності відрізняє юридичну працю від інших професій і поступово накладає свій відбиток на особистість кожного юриста. Вся діяльність слідчого, прокурора, судді, адвоката, нотаріуса і т. д. при всій її складності та різноманітності завжди протікає в рамках правового регулювання. Вже при плануванні своєї діяльності кожен юрист подумки виробляє зіставлення своїх майбутніх дій з нормами чинного законодавства, що регламентують ці дії. Для більшості юридичних професій характерна висока емоційність діяльності. При цьому в ряді випадків діяльність супроводжується негативними емоціями, необхідністю їх придушувати, а емоційна розрядка буває відстрочена на порівняно великий період часу.

Професійна юридична діяльність в основному діяльність державна. Держава ставить перед правоохоронними органами визначені цілі і завдання, спрямовані на ліквідацію злочинності в країні. Держава створює спеціальну систему підготовки, перепідготовки та удосконалення правоохоронних і судових органів. Ці вимоги в міру зростання юридичної культури всього суспільства підвищуються по відношенню як до всієї правоохоронної системи, так і до кожної її ланки, до кожного її працівника.

Діяльність багатьох юридичних професій (прокурора, судді, слідчого, оперативного працівника та інших) передбачає наявність у суб'єкта праці особливих владних повноважень, наявність прав та обов'язків застосовувати владу від імені закону. Поряд з цим правом, у більшості перерахованих вище осіб, розвивається професійне почуття підвищеної відповідальності за наслідки своїх дій.

Відповідальна і складна діяльність працівників юридичних професій пред'являє до них підвищені вимоги. Більшість цих професій у даний час вважаються престижними, хоча багато молодих людей, обираючи для себе ці професії, не мають чіткого уявлення про всю складність цієї діяльності і, головне, не припускають, які вимоги будуть висуватися до них.