Промови, які слід читати за конспектом

Семінарське заняття № 10

Тема: Типи промов за знаковим оформленням і закріпленням

Теоретичні питання:

1. Промови, що читаються з конспектом

2. Промови, що готують заздалегідь

3. Промови, що готують заздалегідь і вчать напам’ять

4. Імпровізовані промови (експромти). Промова. Типи промов.

Промова. Типи промов.

Слово «промова» має різні значення. Ось на зібранні зачитують офіційний документ. Ось викладач читає лекцію, підтримуючи інтерес аудиторії й порядок у приміщенні, але підглядає у конспект. А ось мітинг на вулиці: слово виривається з грудей, і важко уявити, щоб хтось читав його з папірця.

Промова, присвячена розкриттю однієї і тієї ж теми, залежно від мети оратора, рівня його підготовки та ситуації, може бути виголошена по-різному. Важко уявити закоханого хлопця, який освічується своїй коханій з папірця, і, навпаки, та ж сама записка, відправлена листом, може її розчулити. Ніколи не зможе переконати суд людина, яка свідчитиме за папірцем – цим свідченням ніхто не повірить. Поганим є лектор, який читає, не відриваючись від рукопису. Але якщо надрукувати текст цієї лекції – то вона може бути цікавою. І з’ясується, що лекція нудна не тому, що беззмістовна, а тому, що письмове мовлення замінило в аудиторії живе усне мовлення.

Підготовка виступу залежить від досвіду оратора та обставин, за яких відбуватиметься виступ.

Існує чотири варіанти підготовки до виступу та його проведення:

- Написати весь текст виступу, а потім прочитати його слухачам;

- Написати текст виступу, кілька разів прочитати і виголосити по пам’яті, зрідка заглядаючи в рукопис;

- Заздалегідь написати текст і вивчити його напам’ять.

- Виступати без будь-якого папірця. (Сопер).

- Писати текст виступу є клопіткою справою, однак вона має багато переваг. Такий виступ можна виправляти, перевіряти, показати колегам, добитись таким чином вдосконалення змісту і форми, чого не можна зробити, якщо промова міститься лише в голові. Зрештою, написану промову легше запам’ятати, ніж неоформлений у кінцевому вигляді матеріал.

Промови, які слід читати за конспектом

Особливості промови, яку читають за рукописом є те, що вона найменш прийнята для успішного виступу; не є живим словом; оратору важко встановити контакт з аудиторією, оскільки записи утворюють бар’єр між ним і слухачами; погляд оратора зосереджується не на тексті, а на аудиторії, тому йому важко слідкувати за реакцією слухачів; такої промови аудиторія може й не сприйняти)

В окремих випадках читати промову з рукопису просто необхідно, і не тому, що промовець не може самостійно сказати кілька слів – ситуація вимагає точного вживання слова.

За рукописом обов’язково читають офіційну політичну промову, оскільки те, про що говорять політики, є надто важливим, а найдрібніша неточність може призвести до конфліктів.

Будь-який офіційний документ (нота, заповіт тощо) також мусить бути прочитаний з аркуша.

Іншим видом промови, що читається, є наукова доповідь на конференції та реферат. Текст, викладений на папері, допомагає промовцеві логічно побудувати матеріал, чітко викласти висновки. Доповідь чи реферат можуть містити велику кількість дат, імен, формул, які запам’ятати неможливо, а дуже часто й непотрібно.

Ще одним прикладом читаної за рукописом промови є виступ на каналах засобів масової інформації (радіо, телебачення), тим більше, що у таких випадках йдеться, як правило, про суспільно важливі речі.

У цих випадках промовець повинен мати перед очима акуратно надрукований, а не писаний від руки, текст, щоб легко читати його. Надрукований виступ допоможе ораторові вкластися у регламентований час, оскільки відомо, що одну сторінку рукопису (30 рядків) читають за 2 хвилини.

У всіх цих випадках перед очима слід мати надрукований текст, тоді увага зосереджуватиметься на інтонації, наголосі(його можна поставити заздалегідь), на підвищенні чи зниженні тону.

Якщо немає можливості написати текст, його слід акуратно написати від руки (30 рядків на сторінці).

На думку П. Сопера, єдиною перевагою такої промови перед вивченою напам’ять є те, що вона звільняє пам'ять від напруження. Однак, у більшості випадків така промова звучить як читання, а не як живе слово. Запис являє собою бар’єр між оратором та слухачами: читаючи текст, промовець час від часу кидає швидкий погляд на публіку, що, у свою чергу, відволікає його від тексту - в результаті – мовлення переривисте.