Еволюція фінансово-грошової та кредитної системи Франції

Лекція 5. (Тема 5.) Фінансова та кредитна система Франції

План лекції:

1. Еволюція фінансово-грошової та кредитної системи Франції.

2. Грошова система Франції до та після II Світової війни.

3. Особливості грошової системи Франції наприкінці XX - початку XXI ст..

Еволюція фінансово-грошової та кредитної системи Франції

Базис французької кредитної системи почав закладатися ще в XVIII ст., причому провідну роль у цьому відігравала державна (королівська) влада. Першою спробою створення національного центрального банку у Франції був «Банк Женераль» (Генеральний банк), створений англійцем Джоном Ло у 1716 р.

У 1718 р. його назву було змінено на Королівський та націоналізовано. Королівський банк почав здійснювати незабезпечену емісію, фінансуючи невиробничі витрати королівського двору і таким чином вводячи до обігу паперові гроші. Наслідком такої діяльності стало банкрутство банку.

Після провалу проекту Джона Ло довіра до кредиту у Франції була надовго підірвана. Лише у 1776 р. був створений емісійний банк «Каса обліку», який проіснував до 1793 р. Банк з перших днів своєї діяльності мав тісні зв'язки із урядом, а з часом фактично став філією фінансового департаменту уряду. У 1793 р. вкладникам стало відомо про надання великого кредиту казначейству, що призвело до масового відтоку вкладів. До того ж, він розповсюджував свою діяльність лише на столицю, а провінція абсолютно була позбавлена кредитних установ.

У кінці XVIII - на початку XIX ст. у Франції відбувалися події, які радикально вплинули як на історію цієї країни, так і на подальший хід світової історії. У 1789 р. перемогла Французька революція і наступні чверть століття пройшли під знаком боротьби європейських країн проти французької республіки, а потім імперії на чолі з Наполеоном Бонапартом.

Погіршення економічного становища країни і постійний бюджетний дефіцит, конфіскація земельних володінь церкви і короля на користь держави, яка стала власником майна, були передумовою прийняття у грудні 1789 р. Законодавчими зборами рішення щодо випуску кількох серій банкнот, або асигнацій по 1000 ліврів, кожен з яких мав приносити власнику прибуток у 5% річних. Ці білети приймалися від покупців за національне майно, але не вважалися законним платіжним засобом. Лише через рік, в період революції, урядом було декретовано перший випуск асигнацій, проголошених законним платіжним засобом, і випущено їх у великій кількості з метою покриття своїх витрат. Так, сума випуску асигнацій була встановлена в 400 млн. ліврів, а у вересні 1790 р. був декретований подальший їх випуск у сумі 800 млн. ліврів.

Оскільки асигнації були випущені купюрами в 200, 300 та 1000 ліврів, незручними для виплати заробітної плати, в травні 1791 р. був дозволений випуск 100 млн. асигнацій купюрами по 5 ліврів.

Необхідність покриття воєнних витрат призвела в подальшому до необмеженої емісії асигнацій, проте інфляція дещо стримувалася законами про максимум цін, прийнятими в роки якобінської диктатури (1793— 1794 рр.). У 1795 р. закони про максимум цін були скасовані і стався обвал. На жовтень 1796 р. в обігу було 45,6 млрд. ліврів, а їх купівельна спроможність впала до 1/3 номінальної вартості.

У період 1796-1797 рр. після відміни заборони створення емісійних банків кілька паризьких кредитних банків почали здійснювати емісійну діяльність, а у 1798 р. в Руані був відкритий провінційний емісійний банк

У травні 1797 р. у Франції було прийнято закон, що проголошував всі асигнації недійсними, а вже з 6 травня 1797 р. в обіг був випущений франк.

Франк за новою метричною системою поділявся на 100 сантимів. Нововведений франк відповідав колишнім 1 лівру 3 деньє.

Крім того, карбувалися срібні монети вартістю 5, 2, 1/2 і 1/4 франка. Випускалися також золоті монети вартістю 100, 50, 40, 20, 10 і 5 франків. Монети вартістю 20 франків, які називалися наполеондорами, важили 6,45 г (5,8 г щирого золота). Золотий франк із вмістом щирого золота 0,2903 г (вперше встановленим 1803 р.) згодом став еталоном для грошових одиниць Бельгії, Італії, Швейцарії та інших країн.