Поняття та явища освітнього права та освітянського законо-давства.

Лекція 1. Поняття, предмет та метод права (освітнього права) в галузі освіти

 

План

 

1. Поняття та явища освітнього права та освітянського законодавства.

2. Правовідносини в галузі освіти як предмет освітнього права.

3. Проблема методу правового регулювання та режиму галузі освітнього права.

4.Освітнє право як навчальна дисципліна та напрямок наукових досліджень.

 

 

Короткий виклад лекційного матеріалу:

Поняття та явища освітнього права та освітянського законо-давства.

 

Освіта – важлива сфера життя суспільства в цілому та кожної людини зокрема, роль якої в історії постійно зростає. Природним чином збільшується обсяг законодавчих і підзаконних актів, спрямованих на впорядкування відповідних суспільних відносин. У цих умовах юристи беззаперечно визнають за сформованою в Україні нормативно-правовою базою освіти статус комплексної галузі освітнього (рідше – «освітянського») законодавства. Цей статус визнано офіційно – Класифікатор галузей законодавства України, затверджений наказом Міністерства Юстиції під шифром 220 передбачає галузь, предметом регулювання якої є освіта.

Галузь освітнього законодавства можна визначити як сукупність нормативно-правових актів (їх окремих положень), які регулюють суспільні відносини у сфері освіти. При цьому фахівці акцентують, що «під галуззю законодавства розуміють не будь яку сукупність актів, а тільки таку, де всі акти перебувають у тісному взаємозв`язку та взаємозалежності». Нажаль, ступінь взаємоузгодженості нормативно-правових актів у галузі освіти не можна визнати високим. Проте можна погодитись з дослідниками, що будь-яка галузь законодавства в процесі свого розвитку досягає етапу, пов’язаного зі становленням такої ознаки галузі законодавства, як «кодифікаційного акту або декількох актів, яким завершується процес виокремлення галузі».

Але для багатьох практиків проблема статусу освітнього права виглядає суто теоретичною проблемою. Інші певною мірою ототожнюють галузь права та галузь законодавства. Це можна побачити на прикладі таких дискурсів, як «З’являються комплексні акти і комплексні галузі права, наприклад, освітнє, культурне, медичне, наукове, інформаційне тощо. Зі становленням «молодих» галузей законодавства зменшується предмет «материнських» галузей…», або «сукупність правових норм визнається галуззю законодавства у міру здійснення процесів систематизації й упорядкування…».

Ототожнення понять «галузь права» та «галузь законодавства» відбувається внаслідок їх ідентичних функцій – визнання, регулювання та охорони (в інтересах людини, суспільства, держави) суспільних відносин у сфері освіти (хоча серед поглядів фахівців можна знайти невдале ототожнення функцій права та освіти: «функцією освітнього права є формування у особистості необхідних знань, навичок та умінь».

Принципову розбіжність між галуззю законодавства та галуззю права можна спробувати сформулювати по різному. Найчастіше теорія права у визначеннях останньої, на відміну від дефініції галузі законодавства, підкреслює:

1) елементом правової галузі постає правова норма (правило поведінки), а не правовий акт;

2) системність галузі права, яка постає не сукупністю складових частин, а їх системою. При цьому системними ознаками галузей права (то водночас їх кваліфікаційними критеріями), називають предмет та метод правового регулювання.

Поряд з предметом галузі визнають кваліфікуючою ознакою правової галузі не лише метод регулювання, а й режим галузі, у якому сукупність притаманних галузі прийомів, засобів, способів, форм регулювання (тобто метод галузі) інтегрується з притаманними галузі специфічними правовими принципами, загальними правовими положеннями.

Розв’язання питання про статус освітнього права безпосередньо та негайно не вплине на сучасний стан освіти, проте воно є важливим у світлі проблеми нетотожності природного та позитивного права. Розуміння освітнього права лише як аналогу терміну «законодавство у галузі освіти» може призвести до застою у розвитку освіти внаслідок ігнорування пошуку та обґрунтування принципових положень, які можуть стати стрижнем нової галузі права. Саме принципи, відправні положення нормативного регулювання постають необхідною кваліфікуючою та системною ознакою галузі права.

Таким чином, визнати сукупність правових норм окремою самостійною галуззю права можна у разі обґрунтування наявності в неї власного притаманного лише їй предмету (тобто сукупності суспільних відносин) та специфічного правового режиму. Додатковими ознаками галузі освітнього права називають також: механізм правового регулювання, особливість та визначеність правового статусу учасників освітніх відносин, широкість нормативного матеріалу та обширність сфери його застосування.