Система надання психологічної допомоги та реабілітації військовослужбовців.

Отже, існує досить чітка система надання психологічної допомоги та реабілітації військовослужбовців, що мають певні проблеми з психічним здоров'ям або отримали суттєві бойові психічні травми. На сьогоднішній день існує три концептуальні підходи щодо надання психологічної допомоги в бойових ситуаціях — це американська, ізраїльська та російська системи.

Американська система надання психологічної допомоги організована таким чином: командир підрозділу, молодший медичний спеціаліст виявляють осіб з бойовими психічними травмами і надають їм негайну психологічну допомогу, після чого відправляють потерпілого в батальйонний медичний пункт. Тут їм надається долікарська психологічна допомога (сон, тепло, якісне харчування, відпочинок і мінімальна кількість фармакологічних препаратів) протягом кількох годин. Після цього ті воїни, в яких нормалізувалася психічна діяльність, відправляються у підрозділи, а тих, у кого зберігаються симптоми психічних розладів — до медичного евакуаційного пункту тилової зони бригади. Протягом двох діб з ними проводиться психотерапія, використовуються медикаментозні засоби, їх добре годують, організують добрий відпочинок тощо.

Ті воїни, в яких психічний стан нормалізувався, повертаються до підрозділу, а інші скеровуються в дивізійну медичну роту. Протягом двох тижнів, окрім вищеназваних заходів, з потерпілими проводяться ненапружені заняття з бойової підготовки, організуються зустрічі з товаришами по службі, заходи психологічної та психіатричної допомоги. Для надання такої допомоги в медичній роті є психолог, психіатр і соціолог.

Обов'язковою умовою відновлення психічного здоров'я вважається збереження чіткою режиму дня і військової форми одягу. За відсутності позитивних результатів лікування продовжується у психіатричному закладі або стаціонарному шпиталі. За оцінками спеціалістів, ефективність такої допомоги становить 45-75 %.

Ізраїльська система психологічної допомоги має комплексний характер і передбачає виявлення командирами безпосередньо в підрозділі осіб з ознаками бойових психічних травм. Цих воїнів відправляють до батальйонного медичного пункту, де з ними протягом кількох годин здійснюється психотерапевтична робота. Ті, які подолали бойову психічну травму, повертаються до свого підрозділу, а інші — скеровуються до медичного евакуаційного пункту, де з ними протягом кількох днів працюють психологи та медичні працівники. З цією метою можуть використовуватися психотерапія, за необхідності — медикаментозні засоби (головним чином, снодійні), організується зв'язок з командирами, товаришами по службі. Коли така система заходів не дає позитивного результату, потерпілі скеровуються в дивізійну медичну роту терміном до двох тижнів. Окрім вищезазначених заходів, можуть організуватися навчальні стрільби та інші навчально-бойові заняття. Тільки після цього воїнів з залишковими негативними ознаками психічних наслідків скеровують на лікування в стаціонарний воєнний шпиталь.

Зберігаючи традиційну систему, ізраїльські спеціалісти включають у неї нові елементи. Так, для надання психологічної допомоги воїнам в медичні батальйони відряджаються команди Управління психіатрії воєнно-медичної служби збройних сил. А самі батальйони обслуговують частини ланки «дивізія» і перебувають в 2—5 км від лінії фронту. Кожна команда складається із п'яти спеціалістів: 1 психіатр, 1-2 психологи, 2-3 соціологи. Методами роботи групи є сон, психотерапія, душ, добре харчування та ін. Використовуючи ці засоби, група протягом 72 год. повертає до лав до 60 % психотравмованих воїнів.

Російська система психологічної допомоги веде початок своїх традицій з Російсько-японської війни 1905 р. Вона отримала певне вдосконалення в роки Першої світової та Великої Вітчизняної війн. Ця система характеризується тим, що психологічна допомога надається переважно воїнам із психотичними (або ж психоз — збірна назва групи різнорідних психічних розладів, що супроводжуються маренням, галюцинаціями, псевдогалюцинаціями (хворий може відрізнити голоси в голові (нереальні) від реальних звуків), деперсоналізаціями (стан відчуження від самого себе, неадекватне сприймання людиною своєї особи, свого "я". Причинами можуть бути психофізіологічні, соціальні захворювання), дереалізаціями (порушення сприйняття, при якому оточуючий світ сприймається як нереальний чи віддалений, позбавлений своїх фарб і при якому можуть виникати порушення пам’яті) та іншими симптомами) та психічними розладами, що розвиваються на тлі фізичних поранень і травм. У ході бойових дій у «гарячих» районах апробовано роботу спеціальної групи психологічної (психофізіологічної) допомоги, яка складається з психіатрів, психофізіологів, психофармакологів. Вони довели власну життєздатність і корисність. Суттєвим недоліком цієї системи є той факт, що значна кількість командирів вилучаються із системи надання психологічної допомоги через те, що вони не підготовлені для її надання.

Таким чином, здійснений аналіз надання психологічної допомоги та психологічної реабілітації свідчить про те, що існує певний алгоритм цієї роботи, є спеціалізовані прийоми, способи та форми падання такої допомоги, які можуть широко використовуватися у Збройних силах України для підтримання бойової готовності військових підрозділів та частин, зменшення бойових психічних травм і підвищення ефективності падання своєчасної психологічної допомоги та психічної реабілітації.