Форми психологічної реабілітації військовослужбовців.

Форми психологічної реабілітації залежать від психічного і психофізіологічного стану військовослужбовця. Коли останній усвідомлює свої психологічні труднощі та стан, що переживає, щодо нього застосовуються психопрофілактичні методи, які виражаються у психологічному інформуванні, психологічній і соціально-психологічній підтримці воїна та членів його родини, використанні спеціалізованих психологічних методів, що прискорять відновлення, а за необхідності — супроводжуються здійсненням превентивної психодіагностики.

У разі виникнення у воїна певних відхилень від нормального розвитку процесів відновлення з ним здійснюється психокорекційна робота, а при появі стійких психічних труднощів надається психотерапевтична допомога. Ці дві форми психологічної допомоги можуть здійснюватись у військовій частині психологом у взаємодії з медичним персоналом цієї ж частини. У цих випадках суб'єктом відновного періоду залишається особистість воїна.

У разі отримання важких бойових психічних травм психологічна реабілітація організується спеціалістами. Вона може надаватися в традиційному вигляді й бути частиною медико-психологічної реабілітації та проводитися з воїнами, що лікуються у зв'язку з пораненнями, контузіями, травмами, опіками, опроміненням, психічними розладами. Вона може доповнюватися професійною та соціальною реабілітацією.

У нетрадиційному варіанті психологічна реабілітація — це специфічний вид психологічної допомоги, що надасться воїнам, які переживають або гострі реакції на актуальний стрес, або загострення відстрочених негативних психічних наслідків, відстрочених реакцій та розладів, що зумовлені раніше пережитим, як правило, психотравмуючим стресом. Безперечно, що й у другому варіанті психолог співпрацює з військовими або цивільними лікарями, а воїн під час психологічної реабілітації звільняється від виконання службових обов'язків і перебуває або у стаціонарі медичного підрозділу, або у реабілітаційному відділенні військового шпиталю.

У другому варіанті психологічна реабілітація є центральною ланкою реабілітаційного процесу і доповнюється медичною реабілітацією або тільки певною медичною допомогою. За наявності відповідних умов у медичному підрозділі військової частини здійснюється неспецифічна психологічна реабілітація, яка може початися і закінчитися в умовах військової частини або бути першим етапом наступної, спеціалізованої психологічної реабілітації в умовах військового шпиталю. Неспецифічність або специфічність психологічної реабілітації визначається глибиною і важкістю бойових психічних травм воїна і ступенем спеціалізації способів психологічного впливу, які необхідні для вирішення проблем психологічної реабілітації.

Здійснюючи психологічну реабілітацію після завершення бойових дій, обов'язково необхідно враховувати такі фактори:

— ступінь активності військової частини, підрозділу і конкретного воїна в бойових діях (чим більше та активніше діяли військовослужбовці в зоні бойових дій, тим оперативнішою, масштабнішою і більш повноцінною має бути психологічна допомога; ступінь активності визначається за характером і кількістю бойових дій, в яких брали участь військовослужбовці, за рівнем їх бойової інтенсивності та значущості для виконання більш масштабних бойових завдань);

— кількість бойових втрат у військовій частині, а також характер і причини поранень, контузій, травм, опіків, доз опромінення та інших форм фізичного впливу на здоров'я воїна. Під час надання психологічної допомоги у відновний період щодо кожного воїна враховуються;

— ситуація, в якій було отримано ушкодження здоров'я;

— ступінь впливу на нього випадків смерті товаришів (особливо близьких по службі та життєдіяльності);

— характер його ставлення до явищ, що визначені в пунктах 1 і 2;

— особливості ставлення до цього командування;

— нагороди та заохочення, що тією чи іншою мірою пов'язані з цим явищем;

— характер відбиття даних явищ у свідомості товаришів по службі тощо;

— час виходу військової частини, підрозділу, військовослужбовця із зони бойових дій (чим раніше та оперативніше буде надано психологічну допомогу учасникам бойових дій, тим меншою буде ймовірність виникнення згодом психічних проблем, зумовлених бойовим стресом);

— особливості соціально-психологічного клімату і міжособистісних взаємин у військовій частині; підрозділі, характер взаємин конкретного військовослужбовця з людським оточенням;

— особливості та умови діяльності військової частини, підрозділу, воїна після виходу з бойової обстановки (нормальна і добре продумана організація життєдіяльності військової частини, підрозділу, конкретного воїна сприятиме психічному здоров'ю всього особового складу і зменшуватиме необхідність психологічної допомоги та реабілітації);

— особистісні переживання конкретного воїна, що може бути пов'язано з фізичним знищенням солдат супротивника, загибеллю товаришів по службі, веденням бойових дій у оточенні супротивника, перебуванням у полоні, здійсненням протиправних вчинків;

— врахування соціальних, етнічних, релігійних, родинних та інших обставин, що мають суттєвий вплив на процес психологічної реабілітації кожного конкретного військовослужбовця.