Типологія мовних механізмів впливу на свідомість

В таксономічному описі природно розглядати мовні механізми варіативної інтерпретації дійсності за рівнями мовної системи.

Значуще варіювання на фонетико-фонологічному рівні поділяють на сегментне варіювання і суперсегментне варіювання. Сегментні варіювання добре вивчено в діалектології та класичній соціолінгвістиці і звичайно не використовують як засіб впливу для нав'язування конкретних пропозиційних змістів. Однак, таке варіювання дуже ефективне в тих випадках, коли мова йде про асоціативну семантику, про створення певних позитивних уявлень у адресата. У книзі Дж. Фаста і Б. Фаст показано, що характерні фонетичні особливості мовлення Дж. Картера, південця за походженням, зіграли важливу роль у створенні образу «свого хлопця», що у специфічній внутрішньополітичній обстановці в США в середині 70-х рр. сприяло його обранню на президентський пост [Fast, Fast 1979]. Значний потенціал має варіювання суперсегментних характеристик - інтонації [Бернштейн 1972], яке, втім, досі вивчено мало. Семантизація інтонологіі дозволяє по-новому поглянути на цю проблему [Кодзасов 2000].

Значуще варіювання на лексичному рівні вивчено до теперішнього часу набагато краще за всі інші мовні механізми впливу на свідомість. Значущому варіюванню, пов'язаному зі зміною стилістичного забарвлення лексики, і смисловим варіюванням термінів різних ідеологічних систем присвячена значна література (див. докладну бібліографію в [Баранов, Паршин 1986]). Особливо широко цю ділянку функціонування лексики обговорювали у зв'язку з існуванням двох політичних дискурсів німецької мови - політичної мови колишньої НДР і ФРН. Типовий об'єкт аналізу - варіювання форми, що супроводжується змінами в поняттєвому та оцінному шарі плану змісту слова в лексичних замінах типу DDR vs. Zone vs. Sovietzone [Крючкова 1982]. На матеріалі англійської мови лексичне варіювання досліджено передусім за текстами, що циркулювали в засобах масової інформації США в період в'єтнамської війни. Є й приклади сатиричного осмислення лексики того періоду, які добре розкривають потенціал впливу лексичного варіювання. Пор. приклади з «Словника Великого Товариства» і «Великого Імперського Словника» Е. Хермана (див. з цього приводу [Шенкера 1979]): в'єтконговець == «в'єтнамський селянин, зокрема убитий нами (тобто американцями)»; звірства = «вбивства, що здійснюються ними»; відплата = «вбивства, що здійснюються нами»; фанатизм = «його глибокі переконання»; віра = «наші глибокі переконання»; самовизначення = «право народу обирати уряд, яке подобається нам»; анархія = «швидка незвична зміна, що не відповідає моїм інтересам».

 

Мовленнєвий вплив може мати варіювання і всередині стилістично нейтральної і нетермінологічної лексики. Це зумовлено тим, що у всякому природномовному описі дійсності є риси, привнесені засобами його інтерпретації. Мовні вислови не позначають дійсність, а інтерпретують її, співвідносячи з природномовним стандартом, нормою, влаштованою досить нетривіально. Хоча на існування подібного роду варіювання вказував ще Л. С. Виготський, які зазначають, що позначення Наполеона як переможця при Ієні - це зовсім не те, що позначення його як переможеного при Ватерлоо [Виготський 1982, с. 162]. Д. Болінджер аналізує такий приклад значущого варіювання нейтральної лексики [Bolinger 1980]. У 1970 р. під час розгону демонстрації студентів Гарвардського університету в Кенті було вбито чотири студенти. Більшість засобів масової інформації визнали цю подію сумною, проте визначили її як трагедію. Очевидно, однак, що та ж подія могла бути названа і злочином, що спричинило б порушення питання про її винуватців, які мали бути покарані; у трагедії ж винуватців в точному сенсі може і не бути. Мовний вплив має і варіювання на синтаксичному рівні. Вивчення характеру взаємодії між семантичними і синтаксичними структурами наштовхнуло дослідників до необхідності постулювання проміжного рівня глибинного синтаксису, який виокремлює відмінково-рольові рамки предикатів. Відмінкова рамка в загальному випадку визначає типові ролі зіставленої з предикатом прототипної ситуації - Агенс (ініціатор дії), Пацієнс (сутність, піддається дії) (Див., класичну роботу [Филлмор 1981]). Та сама ситуація при використанні різних дієслів чи синтаксичних перетворень (зміна діатези, опущення складників) може бути співвіднесена з різними відмінковими рамками, що дозволяє акцентувати увагу адресата повідомлення на різних сторонах описуваного стану справ, пор. висловлювання, пов'язані з тією ж ситуацією Дума обговорює бюджет, запропонований урядом (всі учасники ситуації представлені, але «Дума» комунікативно виділена); Уряд вніс бюджет у Думу (всі учасники ситуації присутні, але комунікативно виділено «уряд», а Дума синтаксично представлена як «локус»); Бюджет ухвалено в першому читанні (головні учасники ситуації вилучені з мовного опису ситуації).

У реальних ситуаціях мовного впливу синтаксичні механізми варіативної інтерпретації дійсності найчастіше використовують у комплексі. В одній із праць подано аналіз заголовків статей різних газет із приводу тої самої події — розстрілу демонстрації в колишній Південній Родезії [Language and control 1979]. Багато заголовків можна описати як застосування трансформацій — синтаксичних механізмів варіативної інтерпретації дійсності: Police shoot dead Africans «Поліція розстріляла африканців» (прототипово повний варіант опису ситуації) → Africans shoot dead by the police «Африканці розстріляні поліцією» (пасивізація виводить з центру уваги одного з учасників ситуації — поліцію, що в певному сенсі зменшує її відповідальність за те, що сталося) → Africans shoot dead досл. «Африканці застрелені на смерть» (опущення агенса — учасника, відповідального за подію) → Africans died «Загинули африканці» (подія перетворюється на стан; тим самим ініціатор події навіть не маються на увазі) → ...deaths... «...смертельні випадки...» (з обговорення зникає не тільки ініціатор дії, але й потерпіла сторона) → Factionalism caused deaths «Фракційність спричиняє жертви» (введення псевдопричини).

Необхідно відзначити також вплив вибору порядку слів усередині перелічувальних конструкцій. У загальному випадку такий порядок визначається складними культурно зумовленими ієрархіями [Cooper, Ross 1975] і може бути використаний для ранжирування адресованого партнеру з комунікації мовного матеріалу відповідно до інтересів мовця.

До синтаксичного рівня належить змога описати ситуацію за допомогою нормальної предикації і її згортання — номіналізації. Йдеться про трансформацію типу (4) Дума розглянула законопроект, представлений урядом, в першому читанні → (5) Розгляд законопроекту в першому читанні. Номіналізації дають змогу керувати процесом розуміння, оскільки мовець має змогу легко виводити з обговорення важливі актанти ситуації — навіть повністю елімінувати учасників — пор. (5). При цьому номіналізація виявляється досить гнучким механізмом, щоб залишити того учасника, який необхідний в певному мовленнєвому ході, див. (6) Розгляд законопроекту уряду в першому читанні зазнав поразки чи (7) Розгляд думою законопроекту в першому читанні не викликав серйозних заперечень у депутатів.

Однак значна кількість вживань номіналізації в радянському політичному дискурсі припадає на номіналізації, які жодним чином не представлені в попередньому тексті. У цьому разі можна говорити про інтердискурсивну функцію номіналізації. Формально вони відсилають до якогось іншого дискурсу, але «часто трапляється, що цей попередній дискурс так ніколи конкретно і не існував» [Серио 1999, с. 367]. У прагненні охопити всі явища дійсності радянська політична мова уподібнювалася науковому дискурсу, проте якщо відповідальність за номіналізації в науковому дискурсі несуть відповідні теорії та наукові напрямки, то в політичній мові відповідальність за номіналізації покладалася на якогось універсального суб'єкта, існування якого в той же час не визнавалося ([Seriot 1985]).

Вплив варіювання макроструктурних моделей, тобто способів організації тексту, не викликає сумнівів і впродовж тисячоліть вивчається риторикою і частково стилістикою. Входження таких моделей до об'єктів лінгвістичного вивчення лише започатковано; на стадії розроблення перебуває і метамова дослідження. Наявність метамови особливо важлива, оскільки виокремлення елементів макроструктури тексту в дуже сильному ступені залежить від способу опису цієї структури. Одна з найбільш розроблених метамов цього типу - граматики сюжетів (story grammars). Вони ґрунтуються на ідеї породження макроструктури тексту за правилами, які багато в чому нагадують правила трансформаційних породжувальних граматик [Олкер 1987; Баранов, Паршин 1990а].

Типологія механізмів мовного впливу з процедурного погляду ґрунтується не на рівневій моделі мови, а на когнітивних процедурах перетворення знання, що приводять до його передавання в мовленнєвому акті та введенні до моделі світу адресата. До процедурних механізмів впливу на свідомість належить варіювання ступеня детальності опису ситуації. Так, ту саму ситуацію можна назвати подіями, громадянською війною і великомасштабними зіткненнями збройних угруповань у боротьбі за державну владу. Лише друге з наведених мовних описів характеризує ситуацію прототипно і активізує широкий вибір прагматично значущих асоціацій.

Процедурним механізмом впливу є використання метафоризації, тобто осмислення одних об’єктів дійсності (ділянка «мети») через перенесення на них властивостей інших її об’єктів (ділянка «джерела»). Варіювання різних семантичних наслідків з метафори в різних контекстах визначає ефект цього механізму варіативної інтерпретації дійсності. Цікавий приклад, який демонструє силу впливу метафор на свідомість, наводять Дж. Лакофф і М. Джонсон у [Lakoff, Johnson 1980]. В англійському вислові to solve [sɔlv] the problem «розв’язати проблему» приховано ідею розчинення проблеми як деякої субстанції чи хімічної речовини. При цьому візуально проблема зникає, переходячи в інший стан, але завжди може з’явитися знову. Таке сприйняття проблеми налаштовує людину на зовсім інший спосіб поведінки у проблемній ситуації, ніж це звичайно робиться. Завдання людини, яка вирішує проблему, полягає не в тому, щоб позбутися труднощів, а в тому, щоб дібрати такий каталізатор, який дасть змогу «розчинити» цю проблему, але не призведе до кристалізації інших, ще складніших проблем. Власне таке розуміння цього вислову продемонстрував авторам цього прикладу один іранський студент, який відвідував їхній семінар.

Будучи дієвим знаряддям пізнання світу, метафора тим часом приховує небезпеку підміни дійсності її моделлю, не завжди вдалою: така модель може нав’язуватися під час комунікації с тим чи іншим степенем усвідомлюваності — залежно від того, наскільки глибоко укорінена метафора в мові. Так, відома метафорична модель СУПЕРЕЧКА — ЦЕ ВІЙНА, яка виявляється в природномовних висловах типу Він захищав свої позиції, Він розбив мої докази, Він вперто стояв на своєму, соціально небезпечна у плані її впливу на поведінку людини. У СУПЕРЕЧЦІ-ВІЙНІ, яка вимагає стерти з лиця землі опонента, навряд чи може народитися істина [Лакофф, Джонсон 2003].

 

4. Лінгвістичні аспекти теорії аргументації

Мовленнєвий вплив може здійснюватися не тільки через мовні механізми варіативної інтерпретації дійсності, але і через пропозиційні компоненти висловлювань за одночасної апеляції до соціально і культурно зумовлених структур цінностей адресата. У цьому випадку мова йде про ціннісно-орієнтовану природномовну аргументацію. Характерний приклад використання ціннісно-орієнтованої аргументації в російському політичному дискурсі - використання аргументів, пов'язаних з ідеями справедливості / несправедливості і рівності / нерівності. Див. (9) А коли люди знають про кричущу соціальну нерівності і бачать, що лідер нічого не робить, щоб виправити цю безсоромну експропріацію благ вищої партійною верхівкою, випаровуються останні крапельки віри [Корпус політичних текстів]. Різні цінності різною мірою можуть використовуватися в політичній аргументації, оскільки аргументативний потенціал різних ціннісних категорій далеко не однаковий. У суспільній свідомості російського суспільства СВОБОДА має більш низький потенціал у сфері політичної аргументації, ніж СПРАВЕДЛИВІСТЬ І РІВНІСТЬ [Баранов 1990; Баранов 1998]. Пор. досить дивний політичний аргумент (10) Це погано, тому що це не забезпечує мою свободу, за норми Це погано, тому що це несправедливо. Аргументативний потенціал СПРАВЕДЛИВОСТІ і РІВНОІСТІ настільки великий, що ці цінності можуть використовуватися для обґрунтування несправедливості та нерівності. Наприклад, в одному з виступів на Першому з'їзді народних депутатів СРСР наявність привілеїв у окремих груп населення пояснювалося тим, що вони є і у інших груп, що може бути проінтерпретовано, як обґрунтування вимоги рівності в нерівності.

Ціннісно-орієнтована аргументація може бути логічною (аргументативний діалог протікає при використанні тієї самої цінності), емоційною (як цінність виступає структура емоцій), що породжує (у процесі аргументування відбувається знищення і / або породження нової цінності) і діалектичної (зміна порядку цінностей у ціннісних ієрархіях). В аргументативних діалогах використовується весь арсенал мовних механізмів варіативної інтерпретації дійсності у поєднанні з відповідною комунікативною інтенцією актів аргументування.

5. Мовні механізми варіативної інтерпретації дійсності в аргументації: приклад аналізу

Звернення до прийомів прихованого, імпліцитного аргументування, використання тих чи інших механізмів варіативної інтерпретації дійсності в аргументації залежить від умов спілкування, порушених тем, мети аргументувальника, від уявлень про адресата аргументативного впливу. У прихованій аргументації досить ефективним виявляється використання мовних актів, які не цілком підходять для вираження аргументативної інтенції (для введення в дискурс тези аргументації і аргументів). До таких типів мовленнєвих актів належать, наприклад, питання, згода, зобов'язання, клятва.

Проблема вивчення мови як засобу впливу на свідомість та роль мовних механізмів варіативної інтерпретації дійсності як інструменту спотворення істини виходить далеко за рамки власне лінгвістичних завдань. Проте будь-яке дослідження цієї специфічної функції мови в соціумі неможливо без суто лінгвістичних знань. Розширення сфери публічної політики підвищує суспільну значущість проблематики теорії впливу - звідси перспективність цього напрямку в прикладній лінгвістиці, раніше поширеного десь на периферії науки про мову.

 

Основна література

1. Баранов А. Н. Что нас убеждает? (Речевое воздействие и общественное сознание). М., 1990.

2. Баранов А. Н., Паршин П. Б. Языковые механизмы вариативной интерпретации действительности как средство воздействия на сознание // Роль языка в средствах массовой коммуникации. М., 1986.

3. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем. М.: УРСС, 2003 (в печати).

4. Левин Ю. И. О семиотике искажения истины // Информационные вопросы семиотики, лингвистики и автоматичного перевода. М., 1974. Вып. 4. [Перепечатано ъ: Левин Ю. И. Избранные труды. Поэтика. Семиотика. М., 1998.]

5. Паршин П. Б. Речевое воздействие: основные сферы и разновидности // Рекламный текст. Семиотика и лингвистика. М., 2000.

Додаткова література

1. Баранов А. Н. Речевое воздействие и аргументация // Рекламный текст. Семиотика и лингвистика. М., 2000. С. 109-163.

2. Баранов А. Н., Паршин П. Б. Варианты и инварианты текстовых макроструктур (к формированию когнитивной теории текста) // Проблемы языковой вариативности. М., 1990. С. 135-168.

3. Крючкова Т. Б. К вопросу о многозначности «идеологически связанной» лексики // Вопросы языкознания. 1982. № 1.