Лекція 4. Лінгвістичні й перекладознавчі особливості

Фахових текстів

План

1. «Прагматичне» перекладознавство.

2. Лінгвістичні особливості фахових текстів.

Переклад – реакція світової спільноти на велике розмаїття мов і культур, спроба дійти універсальності в розумінні змісту витворів. У світлі сучасних глобалізаційних тенденцій розвитку людства, дослідження загальних і перекладознавчих особливостей фахових мов є одним з першорядних завдань для перекладача як посередника у міжкультурній комунікації. Виникає гостра потреба в якісних перекладах фахових текстів задля забезпечення не лише комунікації між фахівцями, а й комунікації між професіоналами і непрофесіоналами.

Сучасне перекладознавство стає дедалі прагматичнішим, намагаючись відповідати запитам суспільства, які вимагають чіткої та однозначної вербальної презентації. Прагматичні особливості впливають на оформлення текстів фахової мови і визначення прагматичних відношень тексту. Cаме прагматика тексту перекладу диктує необхідні синтаксичні та семантичні зміни у тексті перекладу. Прагматика, або спрямованість текстів, виступає в чотирьох проявах:

· по-перше, текст оригіналу і текст перекладу мають однакову спрямованість, хоча реципієнти цих текстів і говорять різними мовами;

· по-друге, оригінал може бути спрямований виключно на спільноту мови оригіналу;

· по-третє, оригінал і переклад попри певні розбіжності мають спільні, універсальні ознаки;

· по-четверте, текст оригіналу вже призначений для реципієнтів мови перекладу.

Однак, зустрічаються тексти із змішаною спрямованістю або спрямованість тексту оригіналу не відповідає спрямованості тексту перекладу.

У фахових текстах фігура автора відходить на другий план, що дає змогу вести мову про деперсоніфікацію автора, в той час як на першому з’являються чітко визначені правила і принципи, якими керуються при укладанні текстів. Правила і принципи здебільшого встановлюють певні інституції, на які покладений обов’язок контролювати підвідомчу їм сферу.

Особливістю інституційної комунікації є те, що, на відміну від необхідності передавання авторського стилю тексту оригіналу в тексті перекладу, при перекладі такого виду комунікації необхідно зважати на характерні ознаки такої комунікації в мові перекладу, оскільки інституціональні тексти зазвичай характеризуються певними правилами створення й оформлення.

Характеристики текстів на вихідній мові та мові перекладу можуть мати та зазвичай мають відмінності на лексичному, граматичному, стилістичному та інших рівнях. Найбільш яскраво це видно на прикладах наукових (наявність вторинної експресивної функції в англійському науковому тексті та повна її відсутність в українському) та газетно-журнальних текстів (значна частка прагматичної адаптації з урахуванням прагматики реципієнта тексту). Офіційно-ділові тексти теж мають певні розбіжності, що слід враховувати перекладачу, як, наприклад, засоби вираження модальності в англійському та українському офіційно-діловому текстах, тобто, стилістичні та прагматичні характеристики кожного конкретного тексту, що перекладається в усній або письмовій формах.

Звертаємо також увагу на надзвичайну важливість уніфікованої та чіткої термінології для фахової мови, що є значною перекладацькою проблемою, спричиненою недостатньою кількістю галузевих перекладацьких словників і їх повільним оновлення. Тісна співпраця з галузевими фахівцями та лексикографічна робота, а також використання перекладачами в процесі перекладів САТ-програм (засобів автоматизації перекладу) зі створенням фонду пам’яті галузевих перекладів з часом, без значних фінансових витрат, може призвести до уніфікації галузевої термінології.

Література: [9; 11; 13; 14; 17]