Предмет, джерела та система конституційно-процесуального права України 15

Івана Франка та в декількох інших вищих навчальних закладах України¹. В Одеській національній юридичній академії ця про­блематика включена до тематичного плану з навчальної дис­ципліни «Конституційне право України». В інших вузах нашої держави конституційно-процесуальній тематиці, на жаль, не при­діляється належної уваги².

Чимало російських учених вважають за доцільне визнати конституційно-процесуальне право окремою галуззю права. Так, О. М. Кокотов та М. С. Саліков зазначають, що конституційне процесуальне право є допоміжною (щодо конституційного мате­ріального права) галуззю (точніше — мета-галуззю). На думку цих авторів, конституційний процес поєднує численні процеду­ри (провадження), спрямовані на здійснення конституційних (статутних) норм. Поряд із конституційним судовим процесом, він охоплює, наприклад, провадження у справах про громадян­ство, про статус біженців, вимушених переселенців, законодав­чий (нормотворчий) процес у представницьких органах держав­ної влади, виборчий процес, процес проведення референдумів тощо³. На переконання М. С Салікова, таким підгалузям кон­ституційного матеріального права, як виборче, парламентське та конституційне судове право, відповідають належні підгалузі конституційного процесуального права — виборче процесуальне право (виборчий процес), парламентське процесуальне право (парламентський процес) і конституційне судове процесуальне право (конституційний судовий процес)⁴.

Нижче наведено аргументи на користь виокремлення кон­ституційно-процесуального права Російської Федерації у само­стійну галузь права, запропоновані М. С Саліковим⁵ та цілком

¹ Кампо В. М. Конституційно-процесуальне право / В. М. Кампо // Юри­
дична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. С Шемшученко та ін. — Т. 3. — К.:
Укр. енцикл., 2001. - С 288.

² Евсеев О. Зазнач, праця. — С. 16.

³ Конституционный судебный процесс: учеб. для вузов / отв. ред. д. ю. н.,
проф. М. С. Саликов. - М.: Изд-во НОРМА, 2003. - С. 12-13.

⁴ Саликов М. С. Конституционный судебный процесс в системе россий­
ского права/ М. С. Саликов // Журнал российского права. — 2003. — № 11. —
С. 126.

Саликов М. С. Предмет конституционно-процессуального права Рос­сийской Федерации / М. С. Саликов // Российский юридический журнал. — 2000. - № і (25). - С. 19-27.

Тема 1

підтримані нами стосовно конституційно-процесуального права

України.

По-перше, власне Конституція України містить значну кіль­кість процесуальних норм. Вони опосередковують відносини щодо внесення змін до Конституції України, вступу на пост но­вообраного Президента України, призначення Прем'єр-міністра України, формування уряду і припинення його діяльності, до­строкового припинення повноважень Президента України у разі неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, усунення з поста в порядку імпічменту, призначення суддів Кон­ституційного Суду України тощо. Такий стан речей легко поясни­ти, оскільки конституції не можуть бути реально дієвими доку­ментами, якщо містять тільки матеріальні норми.

По-друге, процесуальним нормам, які формують механізм реалізації матеріальних конституційних норм, відведено про­відні позиції у тексті законів, що є джерелами конституційного права України. Наприклад, чинними законами врегульовані та­кі конституційно-процесуальні відносини, як порядок підготов­ки і проведення виборів, референдумів, статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, порядок діяльності Ка­бінету Міністрів України, повноваження, порядок обрання і ді­яльності Конституційного Суду України тощо.

По-третє, конституційно-процесуальні норми — це не ста­тичні норми, які не працюють. Навпаки, вони спрямовані на без­посередню реалізацію, причому у більшості випадків саме у ме­жах конституційного поля (у вузькому значенні, тобто мається на увазі предмет конституційного права), а не поля інших галу­зей права.

По-четверте, активна діяльність Конституційного Суду Украї­ни, що ґрунтується, до речі, теж на процесуальних нормах відпо­відного закону, дає досить позитивні результати, на які необхід­но зважати.

Визначення предмета конституційно-процесуального права має відбуватися за рахунок відмежування конституційно-проце­суальних норм від матеріальних конституційних норм і шляхом «запозичення» відповідних правовідносин у низки інших галу­зей права. Таке запозичення вже фактично має місце, а тому йдеться лише про «оформлення» переходу низки блоків суспіль­них відносин з-під регулюючого впливу деяких галузей права під регламентацію конституційно-процесуальних норм.

При визначенні предмета нової галузі права необхідно мати на увазі наявність різних підходів до категорії «конституційний процес», а отже, і до поняття «конституційно-процесуальне пра­во». Терміни «конституційний процес», «цивільний процес», «кримінальний процес» різні за своїм тлумаченням. На відміну від них, конституційний процес можна розглядати щонайменше у трьох значеннях.

1. Конституційний процес як устрій усіх конституційно-про­цесуальних відносин. Це так зване широке тлумачення, яке, на думку М. С. Салікова, саме й слід поєднувати з терміном «кон­ституційно-процесуальне право», тобто у даному випадку за­значені терміни можна вважати синонімами так само, як пара­лельне використання понять «цивільний процес» і «цивільне процесуальне право», «кримінальний процес» і «кримінально-процесуальне право» тощо.

2. Конституційний процес є сукупністю процедурних стадій розробки, прийняття та зміни Конституції. Це так зване вузьке тлумачення. Подібного тлумачення дотримується, наприклад, P. C. Хакімов стосовно конституційно-процесуального права Російської Федерації. Зокрема, він зазначає, що конституцій­ний процес в Росії охоплює прийняття та зміну Конституції РФ, конституцій республік, статутів інших суб'єктів, а також прий­няття федеральних законів щодо основ державного ладу¹. По­діляємо думку М. С. Салікова і вважаємо, що конституційний процес у цьому значенні — складова предмета конституційно-процесуального права і, звичайно, не збігається з останнім за обсягом.

3. Конституційний процес є, по суті, конституційно-судо­
вим, тобто це сукупність стадій конституційного провадження.
Саме у цьому значенні розглядає його М. В. Вітрук, який підкре­
слює, що судово-конституційне право і процес є самостійною
галуззю російського права. Під останньою він розуміє систему
норм права, що регулюють якісно однорідний комплекс суспіль­
них відносин, які складаються в процесі організації та функ­
ціонування конституційного контролю, що здійснюється Кон­
ституційним Судом Російської Федерації, конституційними та

¹ Хакимов Р. С Цит. за Саликов М. С. Предмет конституционно-про­цессуального права Российской Федерации / М. С. Саликов // Российский юридический журнал. — 2000. — № 1 (25). — С. 21.

Ї8_______________________________________________

статутними судами суб'єктів Російської Федерації у формі кон­ституційного судочинства — самостійного виду судочинства — з метою охорони (захисту) Конституції Російської Федерації на всій території держави і щодо всіх суб'єктів права¹. На необхід­ності відокремлення конституційного судово-процесуального права як нового різновиду галузей процесуального права юрис-дикційного профілю наголошує також Ж. І. Овсепян².

Звужено, з нашої точки зору, визначає предмет конституцій­но-процесуального права і О. Г. Лук'янова, яка вважає, що про­цесуальне право виникає з необхідності вирішити та усунути за допомогою спеціальних юридичних засобів аномальні прояви су­спільних відносин. Правова аномалія, на думку зазначеного авто­ра, — це обумовлені різними факторами об'єктивного та суб'єк­тивного характеру відхилення від загальної закономірності, від нормального плину та розвитку суспільних відносин³. О. Г. Лу­к'янова, як і М. В. Вітрук, зводить конституційно-процесуальне право лише до судового конституційного процесу та підкреслює переважно охоронну спрямованість процесуального права. Од­нак дослідник не заперечує існування регулятивної функції про­цесуального права та зазначає, що важливою особливістю регу­лятивного впливу процесуального права є встановлення чіткого порядку, умов, послідовності вчинюваних суб'єктами процесуаль­ного права дій, строків їх вчинення, порядку видання та реаліза­ції передбачених процесуальних актів, тобто правил процедури. Ці правила процедури охоплюються поняттям «процесуальна форма», що є однією з ознак процесу (процесуального права)⁴. Вважаємо, що конституційно-процесуальне право виконує як охоронну, так і регулятивну функції, а зведення його предме­та лише до конституційних судових відносин ґрунтується на ви­знанні за конституційно-процесуальним правом лише охорон­ної функції, що не є виправданим з огляду на наявний масив конституційно-процесуального законодавства, що має регуля-

¹ Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебно-конституционное
право и процесе: учеб. пособ. / Н. В. Витрук. — М.: Юристь, 2005. — С 25.

² Овсепян Ж. И. Конституционное судебно-процессуальное право: у
истоков отрасли права, науки и учебной дисциплины / Ж. И. Овсепян //
Правоведение. - 1999. - № 2. - С. 196-212.

³ Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права / Е. Г. Лукьянова. —
М.: Изд-во НОРМА, 2003. - С. 112.

⁴ Лукьянова Е. Г. Зазнач, праця. - С. 112,154, 228, 231.