V. Розвиток медицини в 19-20 столітті.

Рішучі кроки з перетворення з ремесла, мистецтва в науку були зроблені медициною на рубежі XIX - XX ст. під впливом досягнень природничих наук і технічного прогресу.
В М. відбувається глибока технічна революція. Величезне значення мало впровадження електроніки. З'явилися принципово нові методи реєстрації функцій органів і систем за допомогою різних сприймають, передавальних і записуючих пристроїв (передача даних про роботу серця та інших функціях здійснюється навіть на космічні відстані); керовані пристрої у вигляді штучної нирки, штучних серця - легких виконують роботу цих органів, наприклад під час хірургічних операцій;

електростимуляція дозволяє управляти ритмом хворого серця, викликати спорожнення сечового міхура і т. д. Електронна мікроскопія в поєднанні з технікою приготування зрізів товщиною до 0,02 мкм зробила можливим збільшення в десятки тисяч разів. Застосування електроніки супроводжується розробкою кількісних методів, що дозволяють точно й об'єктивно стежити за ходом біологічного процесу.

Опис вітчизняним ученим Д. І. Івановського "мозаїчної хвороби тютюну" (1892) поклало початок вірусології. Тіньовий стороною загального захоплення успіхами бактеріології була безсумнівна переоцінка ролі мікроба-збудника як причини захворювань людини. З діяльністю І. І. Мечникова пов'язані перехід до вивчення

ролі самого організму в інфекційному процесі та з'ясування причин виникнення несприйнятливості до захворювання - імунітету.

В кінці 18 століття і протягом 19 століття медичні відділення сформувались при університетах Харкова, Києва, Львова та Одеси. Повне число лікарів зростало в Україні. Земське медичне широко використовувалось в той час.

Відомий вчений В.Р.Овразітов та М.Д.Страженко були засновниками Київської школи терапевтів. Вони зробили величезний прогрес у сфері кардіології. Більшість було зроблено у багатьох очних хвороб вченим, академіком В.П.Філатов який заснував інститут очних хвороб у Одесі. Багато інших відомих вчених працювали в Україні чиї імена добре відомі у світі.

У 1944, незважаючи на труднощі воєнного часу, була заснована Академія медичних наук СРСР, яка об'єднала провідні медичні науково-дослідні інститути і очолила розробку проблем медичної науки. У післявоєнні роки наукові дослідження в області М. набули особливо широкого розмаху. У 1972, 55122 наукових працівника (у тому числі 5783 доктора і 32845 кандидатів медичних і фармацевтичних наук) вели дослідницьку роботу більш ніж в 350 науково-дослідних установах і більш ніж в 100 медичних і фармацевтичних інститутах, на медичних факультетах університетів і в інститутах удосконалення лікарів. У 1972 було 731,8 тисячі лікарів (більше чверті всіх лікарів світу; 29,4 лікаря на 10 тисяч жителів). Кількість ліжок у лікарнях збільшилася в 1972 до 2793 тисяч. Загальна смертність в 1972 (порівняно з 1913) зменшилася майже в 4 рази, дитяча смертність - більш ніж у 10 разів, середня тривалість життя зросла з 32 до 70 років.

Перед УРСР постали важливі завдання вивчення природи серцево-судинних захворювань і злоякісних пухлин, шляхів їх профілактики та лікування; розробки проблем молекулярної біології вірусів, хіміотерапії та профілактики вірусних інфекцій, імунології та багато інших. Величезне значення набувають облік все зростаючого впливу факторів зовнішнього середовища, науково-технічного прогресу на здоров'я і працездатність людини, передбачення наслідків цих впливів і розробка науково обгрунтованих заходів щодо оздоровлення зовнішнього середовища.